Методи селекції кукурудзи




НазваМетоди селекції кукурудзи
старонка1/4
Дата канвертавання04.01.2013
Памер496.38 Kb.
ТыпДокументы
  1   2   3   4
Міністерство аграрної політики України

Харківський національний аграрний університет

імені В.В. Докучаєва


кафедра генетики, селекції та насінництва


Курсова робота

на тему:

«методи селекції кукурудзи»


Виконала:

студентка ІV курсу ІІІ групи

Агрономічного факультету

Шустова Яна


Перевірила:

Гопцій Т.І.


Харків - 2011

ЗМІСТ





ЗМІСТ 2

ВСТУП


Кукурудза — одна з давніх землеробських культур. Вона є однією з

найбільш продуктивних злакових культур універсального призначення, яку

вирощують для продовольчого, кормового і технічного призначення. У

країнах світу для продовольчих потреб використовується приблизно 20 %

зерна кукурудзи, для технічних 15-20 %, на корм худобі 60 - 65 %.

У нашій країні кукурудза є найважливішою кормовою культурою. За її

рахунок тваринництво забезпечується концентрованими кормами, силосом і

зеленою масою.

Найбільш цінний корм — зерно кукурудзи, яке містить 9 — 12 % білків, 65-70 % вуглеводів, 4 —8 % олії, 1,5 % мінеральних речовин. У 100 кг

його міститься 134 корм, од., до 8 кг перетравного протеїну.

Кукурудзяне борошно широко використовують у кондитерській промисловості — для виготовлення бісквітів, печива, запіканок. Із зерна виробляють харчові пластівці, повітряну кукурудзу, крупу. Причому за вмістом білків (12,5 %) кукурудзяна крупа переважає інші крупи (пшоно, ячмінну, гречану).

Із зерна виробляють харчовий крохмаль, сироп, цукор, мед. Вживають у їжу недостигле зерно, особливо цукрової кукурудзи, у вигляді варених качанів. Із зародків зерна добувають рослинну олію, яка є не тільки висококалорійним продуктом харчування, а й має лікувальні властивості:

містить лецетин, який знижує вміст холестерину в крові і запобігає атеросклерозу.

Зерно кукурудзи використовують для виробництва різних прохолодних

напоїв, піностійких сортів пива, етилового спирту, гліцерину, органічних

кислот (молочної, лимонної, оцтової та ін.), із стебел та стрижнів качанів виробляють папір, целюлозу, ацетон, метиловий спирт та ін. Із стовпчиків маточок незрілих качанів готують відвари, які вживають при гострих захворюваннях і хронічних запаленнях печінки, нирок та сечового міхура.

Підраховано, що з кукурудзи виготовляють понад 300 різних виробів,

значна частина яких, у свою чергу, є сировиною для виготовлення іншої продукції. Наприклад, з кукурудзяного сиропу виробляють каучук, фарби, лад, з кукурудзяного сиропу виробляють каучук, фарби, різні антисептики, розчинники олії та ін.

Селекціонери працюють над виведенням високоолійних форм кукурудзи. Вже є форми із вмістом олії в зерні понад 15 %.

Як просапна культура кукурудза має агротехнічне значення: є добрим

попередником під ярі культури, а при своєчасному збиранні — і під озимі. c:\users\славон хаус\desktop\kukuruza_1.jpg


Рис. 1. Кукурудза (Zea mays)


РОЗДІЛ 1. біологічні особливості та етапи розвитку селекції кукурудзи

1.1. Походження роду Zea L., класифікація та ботанічна характеристика

Походження культури кукурудзи пов'язане з центральними та південними країнами американського континенту. Кукурудза була відома індіанським племенам Центральної та Південної Америки – ацтекам, майя, інкам. В Європу, Африку, Азію ця культура була завезена пізніше – в середині XIV сторіччя.

Стосовно генетичного походження кукурудзи, слід підкреслити, що до теперішнього часу не знайдено відповіді щодо питання диких батьків цієї культури.

Згідно трактуванню Ч. Дарвіна, кукурудза, трипсакум, теосинте та триба Andropogoneae мають походження від одного предка шляхом дивергентної еволюції. Як свідчать археологічні дані, на сьогодні цього предка не знайдено, а на думку Я. Грушки, ймовірно, і не буде знайдено, тому що Центральна та Південна Америка ретельно вивчена ботаніками. За даними Мангельсдорфа [1], теосинте має походження від схрещування древньої кукурудзи з трипсакум.

Кукурудза належить до класу односім'ядольних (Monocotyledonoe), порядку тонконогоцвіті (Poales Nakai), родини злакові (Роасеае), триби маісових (Maydeae), роду кукурудза (Zea L.), виду Zea mays L. Крім того в цю трибу входять роди Euchlaena, Tripsacum, Chionachne, Соіхта інші (2n=20).

Вид Zea mays L. за типом зерна, обумовленим консистенцією ендосперму, підрозділяється на 7 підвидів, описані А. Стертевантом та М. М. Кулєшовим, а за забарвленням зерна і квіткових лусок – на різновидності.

М. М. Кулєшов у 1928 році за характерними біохімічними властивостями зернівки, виділив в особливу групу восковидну кукурудзу і назвав її Zea mays ceratina Kulesh.

За класифікатороми виду Zea mays L. [2]кукурудза підрозділяється на 8 підвидів, які різняться між собою будовою та консистенцією зерна.

Підвиди кукурудзи.

1. КРЕМЕНИСТА КУКУРУДЗА (indurata Sturt.) має тверде, рівномірно забарвлене, блискуче зерно округлої форми. Роговидна частина ендосперму добре розвинена, охоплює зерно з усіх боків. Борошниста частина ендосперму розміщена в центрі зерна. Рослини часто утворюють багато пасинків з качанами на них, стебла добре облистяні. До цього підвиду належать скоростиглі холодостійкі форми. Кремениста кукурудза першою була завезена в Європу.

2. ЗУБОПОДІБНА КУКУРУДЗА (indentata Sturt.) має видовжене зерно з западинкою на верхівці. Роговидна частина ендосперму є тільки на боках зернини, а вся вона заповнена борошнистим ендоспермом. Цей підвид найбільш поширений і урожайний. Походить з Мексики.

3. НАПІВЗУБОПОДІБНА КУКУРУДЗА (semidentata Kulesh.) за формою і консистенцією зерна займає проміжне місце між зубоподібною і кременистою кукурудзою. Цей підвид високоврожайний, до нього відносяться поширені у виробництві гібриди. Виникла в країнах балканського півострова як результат природного схрещування місцевих кременистих та зубоподібних форм.

4. ЦУКРОВА КУКУРУДЗА (saccharata Korn.) має зморшкувате, напівпрозоре зерно з високим вмістом розчинних у воді вуглеводів (декстринів), білка, олії та меншою кількістю крохмалю. Рослини мають багато додаткових стебел з качанами. Вона стала відомою в Європі з 1779 року, використовується в харчовій промисловості.

5. РОЗЛУСНА КУКУРУДЗА (everta Sturt.) поширена у двох формах: рисова - має зерно з гострим кінчиком, перлова - округле. Майже весь ендосперм цього підвиду має роговидну консистенцію. Рослини мають багато додаткових стебел і качанів. Ця кукурудза має промислове значення - це найдавніший тип кукурудзи.

6. КРОХМАЛИСТА КУКУРУДЗА (amylacea Sturt.) має ендосперм, заповнений крохмалем. До цього підвиду відносяться пізньостиглі, кущисті форми. Має промислове значення. Найбільше різноманіття знаходиться в Перу.

7. ВОСКОВИДНА КУКУРУДЗА (ceratina Kulesh.) має зерно, схоже на зубоподібну форму, зверху покрите восковидним шаром. В 1928 році М.М. Кулєшов описав восковидну кукурудзу із Азії. До нього такий тип був відмічений Коллінсом (1909, 1920) і характерний для Китаю, Бірми, Філіпін. Було встановлено, що підвид з восковидним ендоспермом є мутантною формою зубоподібних форм, які вирощуються в кукурудзяному поясі США.

8. ПЛІВЧАСТА КУКУРУДЗА (tunicata Sturt.). Зерно її розміщується у видовжених лусках. Вважають, що це один з давніх співродичів сучасної кукурудзи.




1 2 3 4




5 6 7 8

Ботанічний опис.

Рід кукурудзи (Zea L.) представлений одним видом - кукурудзою (маїс)

культурною (Zea mays L.) . Тривалий час вважали родоначальником кукурудзи однорічну багатостеблу рослину теосинте, доки не було встановлено, що само теосинте походить від кукурудзи. Теосинте утворює

дворядний початок із зернівками, які охоплені лусками і невимолочуються.

Кукурудза культурна (2n-42) - однорічна трав'яниста рослина, яка

зовнішнім виглядом значно відрізняється від інших злакових рослин.

Коренева система мичкувата, добре розвинена, окремі корені проникають у грунт на глибину 2-3 м. У кукурудзи розрізняють кілька ярусів коренів: зародкові, гіпокотильні, епікотильні, підземні вузлові та надземні

стеблові (повітряні, або опірні). Основну масу кореневої системи становлять підземні вузлові корені, які заглиблюються у грунт до 2,5 м і більше та розходяться в боки у радіусі понад 1 м. Ярусне розміщення коренів у грунті з перевагою основної частини їх у гумусовому шарі більш повно забезпечує рослину елементами живлення і вологою за рахунок літніх опадів.

Стебло у кукурудзи - міцна, груба, округла соломина, заповнена нещільною паренхімою. Висота його залежно від біологічних особливостей сорту чи гібрида та факторів урожайності коливається від 60-100 у ранньостиглих форм і до 5-6 м у пізньостиглих. Товщина - 2-7 см. Кількість міжвузлів на стеблі у ранньостиглої кукурудзи досягає 8-12, у дуже пізньостиглої - до 30-40 і більше.

Листки лінійно-ланцетні, великі, довжина листкової пластинки 70-110 см, ширина 6-12 см і більше. Листок зверху опушений, має невеликий язичок і не має вушок. Розміщуються листки на стеблі почергово, не затінюючи один одного. Краї їхні ростуть швидше, ніж середина, а тому є хвилястими, що збільшує загальну листкову поверхню рослини. Кількість листків на стеблі адекватна кількості стеблових вузлів. У кукурудзи на одній рослині

формується чоловіче суцвіття - волоть і жіноче - початок, тобто вона є однодомною роздільностатевою рослиною.

Волоть у кукурудзи верхівкова, розміщується на кінці центрального стебла або на верхівках бічних пагонів - пасинках. Колоски з чоловічими квітками розміщені вздовж кожної гілки двома або чотирма рядами, попарно, з яких один сидячий, другий на короткій ніжці. Колоски двоквіткові; квітки тичинкові, з широкими опушеними перетинчастими колосковими лусками та тонкими м'якими - квітковими, між якими знаходиться три тичинки з двогніздими пиляками. У кожній добре розвиненій волоті утворюється до 1-1,5 тис. квіток, які за сприятливих умов зацвітають разом з жіночими квітками або на 2-4 дні раніше. Пилок переноситься вітром до 300-1000 м, що враховують при просторовій ізоляції насінних посівів кукурудзи.

Суцвіття з жіночими квітками - початки - розвиваються з частини

найактивніших пазушних бруньок стеблових листків. На стеблі утворюються

здебільшого 2-3 початки, решта бруньок не розвиваються.

Початок розміщується на короткій ніжці (стебельці), покритій зовні обгортковими листками, які відрізняються від звичайних стеблових добре розвиненими піхвами і редукованими пластинками.

Основою початка є стрижень циліндричної або слабоконусоподібної форми, завдовжки 15-35 см. Маса його становить 15- 25% загальної маси початку. У комірках стрижня, які розміщуються поздовжніми рядами, розміщуються попарно колоски з жіночими квітками.

Колоски початку мають м'ясисті (при висиханні - шкірясті) колоскові луски та ніжні тонкі - квіткові. У кожному колоску знаходиться дві квітки, але утворює зернівку лише одна - верхня, друга, нижня - безплідна. Розміщені попарно колоски формують дві зернівки, тому початки мають парну кількість рядів зерен - від 8 до 24 і більше. Нормально розвинені жіночі квітки мають сформовані маточки, які складаються із зав'язі, довгого (до 40-50 см)ниткоподібного стовпчика і приймочки.

Плід у кукурудзи - гола зернівка різних розмірів і форми, консистенції та забарвлення.

1.2. Основні етапи наукової селекції

1.2.1 Селекція сортів-популяцій

Випробування місцевих та закордонних сортів, які були проведені В. В. Талановим в 1909-1916 рр. на Єкатеринославському дослідному полі (нині це Інститут зернового господарства, м. Дніпропетровськ), започаткували науково-обгрунтоване, планове вивчення сортів кукурудзи та використання їх у виробництві та селекції. Були виділені кращі для селекції ліній та гібридів на Україні: зубовидні Грушевська, Лімінг, Король Пилип, МінезотаІЗ екстра, Стерлінг, Мінезота 23; кременисті Північнодакотська, Сибірячка, Білояре пшоно, Спасівська, Джигу, Броунконті.

Майже одночасно з роботою на Єкатеринославському дослідному полі розпочаті дослідження з кукурудзою на Харківській (В. Я. Юр'єв), Одеській (А. С. Мусійко), Балашівській (Г. К. Мейстер), Безенчуцькій (М. М. Тулайков) дослідних селекційних станціях, на дослідному полі „Круглик" в Краснодарі, на Кубані, в Армавірі (М. І. Хаджинов).

Перші міжсортові гібриди кукурудзи були одержані В. В. Талановим в 1910 році. Але роботи по створенню міжсортових гібридів були продовжені лише в кінці 30-х років. Першими районованими міжсортовими гібридами були гібриди Первенець (схрещування сортів Браункаунті Дент / Грушевська, автор Б. П. Соколов) та гібрид Кубанський 135 (автор В. О. Козубенко).

Іншим широко розповсюдженим в виробництві гібридом кукурудзи, що поєднує високу продуктивність і широку адаптивність, є гібрид Дніпровський 247МВ (автори Б. П. Соколов та О. М. Івахненко). Цей гібрид створений шляхом схрещування кременистого холодостійкого сорту німецького походження Шиндельмайзер на зубовидний високопродуктивний гібрид Іскра. Його отримано від схрещування двох самозапилених ліній з світової колекції - ВІР 26 / ВІР 27. Широке розповсюдження у виробничих посівах мали сортолінійний гібрид Воронізький 38ТВ і гібриди ВІР 42 та Краснодарський 303 ТВ.

Сортолінійний гібрид Воронізький 38ТВ (автор І. Д. Гончар) в своєму родоводі поєднував холодостійкість сорту Воронізька 76 з високою продуктивністю простого гібрида Рассвєт ТВ (Чернівецька 21 ТВ / ВІР 27). Подвійний міжлінійний гібрид ВІР 42 створено на Кубанській дослідній станції ВІР (Г. С. Галєєв). Родовід цього гібриду: материнська форма - простий гібрид Слава М (ВІР 44 / ВІР 38), батьківська форма - простий гібрид Світоч МВ (ВІР 40 / ВІР 43). Пізніше було створено гібриди Краснодарський 303 ТВ - простий міжлінійний (W64T / Краснодарська 25ТВ) та сортолінійний гібрид Дніпровський 320ТВ (простий гібрид Слава М / лінійна популяція Добруджанка). Вказані вище гібриди займали в колишньому СРСР в 70-80-х роках XX сторіччя найбільшу площу в виробничих посівах.

1.2.2 Селекція ліній і створення гібридів кукурудзи

В селекції кукурудзи від створення перших самозапилених ліній до наших днів пройдено довгий шлях (біля 100 років) від інцухту перших сортів - популяцій до самозапилення та реккурентних відборів в спеціально створених синтетичних популяціях на вузькій або широкій генетичній основі альтернативних високогетерозисних геноплазм.

Більшість ліній кукурудзи створено методом інцухту. За даними Р. У. Югенхеймера в світі до кінця 80-х років було створено більше 400 тис. самозапилених ліній. Однак, в світовій селекції гібридів широко використовується не більше 200 ліній [3].

В перших селекційних роботах єдиним джерелом для створення ліній слугували місцеві та селекційні сорти. Одержані на їх основі лінії найбільш повно представляли генетичну основу (геноплазму) стародавніх та покращених селекційних сортів. Це були лінії І циклу селекції, більшість з яких стали унікальними для селекції гібридів, а деякі з них або їх покращені модифікації використовують і сьогодні. До таких ліній відносяться: С 103, С 123, Oh 40. Oh 43. L 317. WF 9. 38-11 з сорту Ланкастер; В 14, В 37 з сорту Жовта Зубовидна Рейда; А 344, W 153 з сорту Айова Дент; С0113,С0103.

В Україні та в Росії в 50-60-х роках минулого сторіччя також були створені чудові лінії, які дали початок плеяді високоврожайних, адаптованих до навколишнього середовища гібридів: Чернівецька 21 ТВ, Харківська 44, Харківська 46 (автор В. О. Козубенко), Краснодарська 30 (автор М. І. Хаджинов), Де 9, Де 12, Де 103 - з сорту Добруджанка (автори Б. П. Соколов, В. П. Кийко), Одеська (автор П. Ф. Ключко).

Вихідним матеріалом ліній II циклу селекції були прості та складні гібриди. Однак, як показали результати, комбінаційна здатність ліній, які відібрані при самозапиленні промислових гібридів, часто буває низькою, так як в гібридах часто зустрічаються одні і ті ж лінії або родинні.

Одержані таким методом самозапилені лінії мають в своїй генетичній основі («міксерній») змішаний генетичний матеріал, якому в подальшому дуже важко підібрати пару для одержання високогетерозисної комбінації. Використання ж «міксерної» зубоподібної плазми кукурудзи при створенні ранньостиглих кременисто-зубоподібних гібридів може бути дуже продуктивнее [4]. Молдавськими селекціонерами реалізована широка програма по створенню кременисто-зубоподібних ліній та покращенню і збагаченню генетичної основи кременистої європейської плазми. Створені ними самозапилені лінії МКР 33, МКР 55, МКР 37 та інші стали основою ранньостиглих та ультраскоростиглих гібридів які широко вирощуються в республіці Бєларусь, країнах Балтії, північних регіонах Росії.

Самозапилені лінії, вихідні матеріали - синтетики, які створені за участю найкращих екзотичних зразків, є в наявності на сьогодні у селекціонерів США, Краснодарського НДІСГ ім. П. П. Лук'яненка (РФ), Інституті рослинництва ім. В. Я. Юр'єва НААН України.

В селекції самозапилених ліній використовуються різні методи добору бажаних інцухт - потомств. Найбільш часто використовуються стандартній метод, метод педігрі, метод раннього випробування або добору гамет, а також методи періодичного добору.

За стандартним методом самозапилення і добір потомств за фенотипом ведуть до 4-5 генерації за схемою качан-ряд. Кожне самозапилене потомство висівається окремим рядком 30-40 рослин з наступною браковкою і добором кращих рослин. При досягненні однорідності в І56 проводиться оцінка комбінаційної здатності ліній.

Метод педігрі використовується скрізь, особливо в програмах покращення ліній. Добір ведуть за ознакою за якою хочуть покращити вихідну лінію.

Метод раннього випробування являє собою поєднання стандартного методу з одночасною оцінкою потомств кожної генерації самозапилення на комбінаційну здатність, починаючи з першої генерації.

Метод добору гамет полягає в попередній оцінці комбінаційної здатності відібраних рослин гетерогенної популяції в схрещуванні з елітною самозапиленою лінією і подальшим самозапиленням відібраних кращих генотипів.

Метод періодичного добору розроблений Дженкінсом. Він представляє собою послідовне (цикл за циклом) покращення і добір кращих за комбінаційною здатністю інцухт реко- мбінантів, починаючи з \v Оцінка комбінаційної здатності потомств кожної генерації поєднується з перезапиленням кращих в цих схрещуваннях з наступним поєднанням їх в синтетик. Цей матеріал знову самозапилюється і тестується з подальшим об'єднанням кращих. Таким чином від циклу до циклу концентруються найбільш бажані ознаки і властивості.

На цій основі розроблений, і в теперішній час найбільш широко використовується, метод реципрокного періодичного добору. Рослини двох синтетичних популяцій, як правило створених на основі високогетерозисних (альтернативних) геноплазм, самозапилюються і одночасно тестуються (схрещуються) з рослинами альтернативної синтетичної популяції. Відібрані в такий спосіб кращі потомства кожної синтетичної популяції акумулюються в покращені синтетики S1. Потім робота повторюється від циклу до циклу, від S2 і далі. Саме таким методом створені одні з найкращих самозапилених ліній: В14, В37, В79, В84, Мої7, Мо67іінші.

Реципрокний періодичний добір в сучасних селекційних програмах по створенню ліній на теперішній час залишається провідним методом.

Розрізняють загальну і специфічну комбінаційну здатність. Під загальною комбінаційною здатністю (ЗКЗ) розуміють здатність лінії давати певний рівень гетерозису ознаки при схрещуванні з лініями-тестерами (трьома і більше). Під специфічною комбінаційною здатністю (СКС) розуміють конкретний рівень гетерозису ознаки при її схрещуванні з однією лінією-тестером. Вибір тестера при оцінці ЗКЗ і СКС має вирішальне значення. З теоретичної точки зору ідеальним є тестер з гомозиготним рецесивним станом ознак. Але такі тестери відсутні. Як правило, беруть кращі лінії і гібриди.

Наступним етапом оцінки самозапилених ліній є діалельні схрещування.

Кращі лінії, відібрані за комбінаційною здатністю в системі тестерних схрещувань, схрещують між собою. При цьому кожна з випробовуваних ліній схрещується з усіма іншими, але не проводиться реципрокне (зворотне) схрещування. Така схема схрещувань називається неповною діалельною схемою. Кількість гібридних комбінацій при цьому обчислюється за формулою - N=n-(n-1 )/2, де n - кількість випробовуваних ліній. При повній діалельній схемі схрещувань проводять схрещування всіх ліній між собою в прямому і зворотному напрямах. Кількість гібридів при цьому зростає в два рази і обчислюється за формулою N = n-(n-1). Реципрокні (повні) діалельні схеми використовують при вивченні наслідування ознак, що мають полігенний характер і вплив цитоплазми.

Кращі прості гібриди, відібрані в системі тест-кросів і діалельних схрещувань, стають основою створення промислових гібридів.

В селекційних програмах створення синтетичних популяцій використовуються складні гібриди (8,12,16 - лінійні). Добір матеріалу в них і порядок схрещування визначається метою і завданнями селекції.


РОЗДІЛ 2. Створення вихідного матеріалу в гетерозисній селекції кукурудзи

  1   2   3   4

Дадаць дакумент у свой блог ці на сайт

Падобныя:

Методи селекції кукурудзи icon«Створення вихідного матеріалу для селекції кукурудзи на скоростиглість»
Вона є однією з найбільш продуктивних злакових культур універсального призначення, яку вирощують для продовольчого, кормового І технічного...

Методи селекції кукурудзи iconСтворення вихідного матеріалу для селекції ячменю ярого з застосуванням мутагенезу
«Створення вихідного матеріалу для селекції ячменю ярого з застосуванням мутагенезу»

Методи селекції кукурудзи iconТема 10. Матричні методи у формуванні корпоративної стратегії підприємства
Матриця. Матричні методи. Квадранти матриці. Матриця бкг. Матриця „Мак-Кінсі. Матриця адл. Фази життєвого циклу галузі. Уточнені...

Методи селекції кукурудзи iconРеєстраційне
Поля призначені під посіви кукурудзи,цукрових буряків,картоплі,овочевих,льону,сої,зернових,злакових трав на насіння,ріпаку

Методи селекції кукурудзи iconЛекція предмет та метод історії економіки та економічної думки Основні методи дослідження економічних явищ, економічні закони закономірності та принципи
Основні методи дослідження економічних явищ, економічні закони закономірності та принципи

Методи селекції кукурудзи iconДержавний стандарт україни межгосдарственный
Дороги автомобільні та аеродроми. Методи вимірювань нерівностей основ І покриттів

Методи селекції кукурудзи iconА Методи антиiнфляцiйного оподаткування
Крива is. Сутність, графічна побудова. Фактори, що впливають на кут нахилу кривої is

Методи селекції кукурудзи iconЗакономірності
Зародження І розвиток фізики як науки. Роль фізичного знання в житті людини І суспільному розвитку. Методи наукового пізнання

Методи селекції кукурудзи iconПрограма фахових вступних випробувань
Гіпотези походження японської мови. Генетичні зв’язки з іншими мовами. Джерела та методи дослідження

Методи селекції кукурудзи iconТематично – змістовна частина курсу змістовний модуль І
Квантова ефективна дія, фізичний зміст, методи обрахування. Ефективний потенціал Коулмена Вайнберга

Размесціце кнопку на сваім сайце:
be.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©be.convdocs.org 2012
звярнуцца да адміністрацыі
be.convdocs.org
Галоўная старонка