Українська журналістика в контексті світової




НазваУкраїнська журналістика в контексті світової
старонка1/9
Крупський І В
Дата канвертавання19.12.2012
Памер1.24 Mb.
ТыпДокументы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Інститут журналістики




УКРАЇНСЬКА ЖУРНАЛІСТИКА В КОНТЕКСТІ СВІТОВОЇ


Київ-1997

ISBN 966-7181-02-2

Українська журналістика в контексті світової. Збірник статей. / За загальною редакцією докт.філол.наук, професора Шкляра В.І./ -К, 1997. - 100с.

Одна з центральних проблем сучасної історії, теорії і практики вітчизняних засобів масової інформації в силу своєї актуальності стала провідною темою науково-дослідної роботи кафедри міжнародної журналістики. Збірник статей її співробітників є основою курсів і спецкурсів для студентів спеціалізації "міжнародна журналістика".

Авторський колектив присвячує цю працю піввіковому ювілею Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Рецензенти: д-р істор. наук, проф.Крупський І.В.

д-р філол.наук, проф.Шаповал Ю.Г.

Друкується за підтримки Центру вільної преси, Пресової Агенції Новин, об'єднання Вінницянафтопродукт”

© Українська журналістика в контексті світової, 1997

ВОЛОДИМИР ШКЛЯР

УКРАЇНСЬКА ЖУРНАЛІСТИКА В КОНТЕКСТІ СВІТОВОЇ



Означена тема по-справжньому глобальна за своїми масштабами, і настільки ж актуальна в сьогоднішній теорії і практиці журналістики, наскільки актуальними є поняття "суверенність", "державність", ''інтеграція", "новий міжнародний інформаційний порядок" тощо. Саме вітчизняні засоби масової інформації (ЗМІ) відтворюють і створюють імідж молодої держави (політичний, економічний, інтелектуальний, культурний), першими виходять на орбіти взаємодії і взаєморозуміння зі світом. Першими відстоюють інформаційну безпеку країни, свободи слова і преси вільнолюбивого народу, права людини, захищаючи її честь і гідність. Як це не парадоксально, але саме преса розбурхала спочатку "перебудову", а потім домінантою її діяльності стала національна ідея. І та ж сама преса першою довела, що українська національна ідея — не ідея самоізоляції, а навпаки: при збереженні своєї "оригінальності", якщо можна так сказати, вона має бути інтегрована у цивілізований світ. Створюючи, розвиваючи і захищаючи власний національний інформаційний простір, Україна дбає про його потенціал, розвиває інформаційну індустрію країни і бачить його інтегрованим у світовий. Словом, журналісти, як відомо, були і будуть першопрохідцями, піонерами у налагодженні спілкування цивілізацій, країн, народів, націй, національностей, різних соціальних груп населення, людини з людиною.

Ось і в цьому збірнику його автори кожен під своїм кутом зору розглядають вказану багагоаспектну проблему. І виходять з того, що проблема — це невідповідність дійсного бажаному. Але їх наукові устремління базуються на переконаному оптимізмі: українська журналістика буде гідним партнером усіх світових журналістських шкіл у тому ж світовому масово-інформаційному процесі.

Скористаємось висловом відомого американського журналіста, публіциста, письменника Ернеста Хемінгуея: "Мені здається, що журналіст чи письменник не може описати все. Є, таким чином, два виходи — описувати бігло всі дні, всі думи, всі почуття і намагатися

передати загальне в частковому — в одній зустрічі, в одній короткій розмові. Я пишу тільки про деталь, але намагаюсь говорити про деталі детально".

Отже, про деталі детально...

Суспільні потреби продиктували необхідність такої організації української журналістики, котра б забезпечувала ефективне виконання ЗМІ їх зростаючої ролі у формуванні дійсних відносин гласності і плюралізму в розвитку демократії і відповідала б світовим стандартам мас-медіа. Організаційна перебудова преси, радіо і телебачення — це забезпечення єдності дій всіх учасників масового інформаційного процесу на основі пізнання закономірностей журналістики, характерних для сучасного етапу суспільного розвитку, більш повного урахування суспільних потреб в системі ЗМІ.

Зміст, спрямованість і діяльність самої системи ЗМІ, а отже й журналістики, знаходиться у прямій залежності від суспільно-політичного ладу, який утвердився в державі, а тому він не може бути однаковим в усіх випадках. Якщо звернутися до нашої історії останніх десятиліть, то легко пересвідчитися у тому, що маємо дві системи, які накладали і накладають свій відбиток на засоби масової інформації, а отже на саму її систему. Йдеться про тоталітарну систему, під п'ятою якої журналістика знаходилась понад сімдесят років і нанесла відчутної шкоди усім засобам масової інформації, і демократичну систему, яка утверджується тепер, опісля знаменитої перебудови, в умовах становлення і розвитку незалежності України. Доцільно буде нагадати, що понад тридцять років тому американські вчені, відомі дослідники журналістики Т.Петерсон, І.Шрамм та Ф.Сілберт визначили чотири теорії преси: 1) теорія соціальної відповідальності преси; 2) теорія вільної преси; 3) теорія авторитарної преси як інструмента влади; 4) теорія тоталітарної преси. Звичайно, не поринувши у недавню історію, не можна збагнути змін, які відбувають у розвитку засобів масової інформації, а разом з ним й усієї журналістики — сьогодні в практиці журналістики ми прагнемо гармонійно поєднати і дотримуватися перших двох теорій. Паралельно сповідуємо і реалізуємо доктрини "вільного потоку" інформації та "право на комунікацію". Щоправда, нерідко поняття "вільного потоку" ототожнюємо з вседозволеністю, а подекуди відверто впроваджуємо в журна­лістську практику відкриту Гюнтером Вальрафом та іншими дослідниками німецької "Більд" доктрину п'яти "С" — сенсація, скандал, страх, смерть, секс.

Автономія засобів масової інформації, про яку ведуть мову у всьому світі, все ж подекуди сприймається щонайменше як блюзнірство ("Максимум інформації — мінімум моральної відповідальності"). Вона зовсім не знаменує свободу преси, незалежність журналістської корпорації, і взагалі відміну "цензури на слово". Зовсім ні. Про ці наївності можна було б думати, навіть це було б істиною, якби у журналіста in corpore не знайшли ганебної моральної нікчемності, повної покірності перед роботодавачами, страхом перед аудиторією і повною від них залежності. Ні свого "credo", ні свого "amo". В такій ситуації "автономія ЗМІ" була б власне автономією влади (сили, грошей тощо) і аудиторії. Вибачаємось за асоціативну паралель, але й наш парламент став "журналістом", тим українським журналістом, котрий бідний і тому гавкає на багатих, без влади і тому сварить людей помітних. Це явище стало комічним і нічим, окрім комічних заслуг, не може відрізнятися.

Наші засоби масової інформації, на жаль, поки що ніяк не виборсаються з болота популізму, ностальгії, політичної кон'юнктури, навіть антиукраїнства (?!). Знову ж таки, є у нас і такі інформаційні помийниці, які шукаючи "горькую правду", очорнюють вся і все. Повторимо загальновідому думку: преса, радіо, телебачення — найдійовіший інститут демократизму, найефективніший інструмент державотворення.

За оцінками ООН, у 80-ті роки 70% населення світу, яке проживало більш ніж у ста країнах, не мало необхідного для отримання інформації обладнання і тому було позбавлене можливості ефективно користуватися самим демократичним правом на інформацію.

На думку Б.Андерсена, всяка спільність (за винятком села, мешканці якого знають одне одного в обличчя), зокрема, народ чи нація, є уявною спільнотою, створеною винятково завдяки засобам масової інформації. Не будемо абсолютувати цю оригінальну думку і сприймати сентенцію дослідника буквально, але як аргумент на користь важливості мас-медіа у формуванні і життєдіяльності сучасної спільноти візьмемо до уваги. Дійсно, на сьогодні ми маємо уявну світову спільність, про котру так красномовно висловився Б.Андерсен. І воно буде таким до тієї пори, поки в цих лише теоретично на сьогодні окреслених і в певній мірі апробованих досвідом поколінь рамках не буде сформований єдиний світовий інформаційний простір на базі власне національних інформаційних просторів (Більш повно див.: Українська журналістика: вчора, сьогодні, завтра. - К., 1996, с.77-89).

Розколовшись за національними ознаками, республіки колишнього СРСР, власне їх народи, стали на шлях пошуку самоідентичності, власного "я". Але і для них сьогодні наріжним є спостереження зарубіжних доброзичливців М.Горбачова, який, на їх думку, явно не усвідомив ступінь впливу гласності і мас-медіа, їх перетворення в засоби вираження специфічних національних проблем; гласність виявилася більш ефективною в підйомі національних почуттів, ніж у мобілізації мас на економічні реформи.

Загрозою національному суб'єктові може бути або геноцид (фізичне знищення) або етноцид (руйнування його етно-культурної системи), тому вкрай важлива передумова національного самозбереження — розвиток і захист національного інформаційного простору.

Українська журналістика — це досить широка, розгалужена система ЗМІ, друкованих і аудіовізуальних. Серед них вирізняється мізерна меншість ЗМІ, які досягли дійсно загальнонаціонального масштабу. В цю категорію входить жменька щоденних газет і тижневиків, головні телерадіомережі. Саме завдяки своїм розмірам і значенню статусу ця меншість задає тон і встановлює порядок денний у висвітленні новин для більшої частини преси. Зокрема, дискусії про внутрішні і міжнародні національні проблеми ведуться в основному в їх межах, де вони формуються під впливом ідеалів об'єктивності, балансу і чесності, котрим майже всі ці ЗМІ хоча б номінальне віддані.

На осторонь стоять національні ЗМІ щодо метаідей, парадигм, тендецій панславізму і європоцентризму — з одного боку, пантюркизму, панісламізму — з іншого. І тут складне і непросте питання — про інтегруючу, консолідуючу роль ЗМІ в процесі їх діяльності в поліетнічній країні, якою є Україна. Доведено, що тенденційна подача фактів і їх відповідна інтерпретація в ЗМІ призводить до протилежного ефекту. Саме так вирощувалося деформоване почуття патріотизму, в основі якого лежала любов до "свого" і неповага до "чужого". Проблеми росту національної самосвідомості нерідко перетворювались в таких ситуаціях в предмет політичних спекуляцій і воєнних конфліктів /Югославія, Чечня/ і, зауважте, не без допомоги мас-медіа?!

Підтримка і розвиток дійсної демократії потребує наявності і зміцнення вільної, незалежної, плюралістичної і відповідальної журналістики. Право народу висловлювати свою думку через вільні засоби масової комунікації є однією з ознак справді демократичного суспільства, в якому самоцінність особистості визнана пре­рогативою (особистість — суспільство — держава) стосунків і взаємин означеної тріади. Основою для неї є громадянське суспільство, а саме його соціальні (політичні, економічні, культурні) інститути і те, що називається "структурами повсякдення" (Бродель), тобто суспільна свідомість (соціальні цінності, норми і принципи) і діяльність (соціальні ролі та їх реалізація).

Засоби масової комунікації, на думку зарубіжних соціологів і психологів, відіграють роль нервової системи при порівнянні з людським організмом. Преса, радіо, телебачення навіюють людині:

хто вона — дають їй індивідуальність; чого вона хоче — дають ціль-мету; що для цього треба зробити — вказують шляхи успіху і дають відчуття успіху — доставляють моральну винагороду.

З багатьох причин проблеми масових інформаційних процесів, комунікаційної політики неможливо розглядати ізольовано від проблем становлення і розвитку нової державності, міждержавних і міжнаціональних відносин. Тому гостро постало питання про користування правами на інформацію та інформування. Ці права пов'язані з суверенністю держави, із можливостями нації, народу висловлювати свою суверенну волю, бути активним учасником суспільних процесів. Право на комунікацію у відповідності з міжнародними нормами — невід'ємне право індивідів і народів, фундаментальний спосіб демократизації суспільства. Це право виходить за рамки свободи совісті, свободи висловлювань і друку. Воно має більш могутній соціальний контекст.

Сьогодні інформаційно-культурний потенціал України слід розглядати тільки з урахуванням можливостей національної системи ЗМІ та зарубіжної україномовної преси (багато україномовних видань є за межами України), тобто в комплексі. Імідж країни створюється і світовою інформаційною системою. При цьому виникають проблеми організаційного характеру, насамперед — координаційний аспект, зворотнього зв'язку, повноцінності і своєчасності інформації, інтеграції в мас-медіа. Остання реалі­зується через створення міжнаціональних структур, транс-корпорацій, концернів тощо, прикладів чого в в інформаційній діяльності в Україні чимало, про що є сенс розповісти повніше.

Організаційно перебудувати пресу, радіо і телебачення — означає створити новий тип організаційних відносин між усіма, хто бере участь у масовому інформаційного процесі. До нього мають бути залучені всі ті, хто створює духовні цінності, хто їх розповсюджує і засвоює, а також і ті, хто покликаний здійснювати національну інформаційну політику.

Багатьом, можливо, відома французька поговірка: "Чим більше все змінюється, тим більше все залишається по-старому". Сумна поговірка, але довго живе серед людей і не рахуватися за такого роду "діалектикою" неможливо.

Питання співробітництва і координації діяльності ЗМІ ставились в часи існування країн соціалістичної співдружності. Приймались компартійні рішенні і постанови, укладалися міждержавні угоди, зміцнювались зв'язки журналістських творчих Спілок. І в цьому процесі була закладена об'єктивна організаційно-пропагандистська закономірність: "табір соціалізму" дбав про свою цілісність.

Між тим, процес кооперації, координації ЗМІ відбувався і у вільному світі. Не втратила своєї актуальності ця проблема сьогодні і для української і світової журналістики. Об'єднані на грунті сповідуваних ЗМІ принципах гуманізму, демократизму і за­гальнолюдських цінностей, редакційні колективи України і зовнішнього світу прагнуть до співробітництва (наприклад, "Известия — Украина", "Комсомольская правда в Украине", "Аргументы и факты в Украине", "Зеркало недели" та інші). Співробітництво видань, програм розвивається в таких напрямках: від двосторонніх до багатосторонніх спільних журналістських акцій, ініціатив, кампаній; від співробітництва між однотипними інформаційними органами ("газета-газета") до співробітництва між різними ЗМІ; від співробітництва лише з метою підготовки матеріалів до співробітництва з метою обміну досвідом журна­лістської роботи.

Активно йде взаємозбагачення між світовими школами оформлення видань, програм. Так, українська школа оформлення, яка сьогодні виділилась із "радянської", однієї з семи світових, чимало взяла корисного із американської, французької шкіл. Але будемо відверті: ми є свідками, на жаль, багатьох прикладів епігонства, плагіату, а то й піратства в нашій пресі, на радіо і телебаченні.

Взагалі-то молодому організму української журналістики властиві хвороби демократичної преси, які вона перенесла на всіх своїх стадіях становлення і розвитку. Свобода слова, плюралізм думок спричинили такі хвороби як "інформаційний авантюризм", "дифамаційна пропаганда", родовою ознакою яких була специфіка політичного світогляду партій, рухів, організацій. Саме ця специфіка політичного світогляду лежить в основі таких журналістських видів/ стилів як "ліберальна", "демократична", "консервативна" преса. Загальним знаменником для всіх цих видів/стилів є поняття, що прижилося з компартійних часів — "агітаційна", або "парфюмерна", "службова" журналістика. На Заході колись говорили (та й зараз кажуть), що вся наша журналістика — агітка. Якщо це й не стовідсоткова правда, то значна її доля все ж таки є і в сьогоднішій журналістській практиці.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9

Дадаць дакумент у свой блог ці на сайт

Падобныя:

Українська журналістика в контексті світової iconУкраїнська журналістика в контексті світової. Зб наук праць. Вип. 3 / За заг редакцією проф. Шкляра В.І. К.: Центр вільної преси, 1999. 81с
Авторський колектив викладачі, аспіранти, пошукачі кафедри міжнародної журналістики присвячує цю працю 165-річчю Київського національного...

Українська журналістика в контексті світової iconПрограма навчальної дисципліни
Робоча програма навчальної дисципліни «Теорія І методика журналістської творчості» («Аналітичні методи відтворення») для студентів...

Українська журналістика в контексті світової iconН73 Новий довідник: Українська мова. Українська література. — К.: Тов «казка», 2008. т— 864 с
М. Радишевсъка — старший учитель, учитель-методист, відмінник народної освіти (автор розділу «Українська мова»)

Українська журналістика в контексті світової iconН73 Новий довідник: Українська мова. Українська література. — К.: Тов «казка», 2008. т— 864 с
М. Радишевсъка — старший учитель, учитель-методист, відмінник народної освіти (автор розділу «Українська мова»)

Українська журналістика в контексті світової iconПроблема гуманітарного знання в контексті методологічних настанов вільгельма дільтея
Досліджуються питання становлення гуманітарної методології в контексті критики історичного розуму Вільгельмом Дільтеєм, а також процес...

Українська журналістика в контексті світової iconУкраїнська історія в «Божому ігрищі: історія Польщі» Нормана Дейвіса розділ перший
Оссолінського (середина ХVІІ ст.) про те, що «поляк між людьми – Господня іграшка насправді». Нам здалася цікавою точка зору Дейвіса...

Українська журналістика в контексті світової iconМетодичні рекомендації з дисципліни «Українська література» Відповідно до вимог програми з дисципліни „Українська література
Відповідно до вимог програми з дисципліни „Українська література” студенти вивчають оглядово тему: „Розвиток драматургії І театру...

Українська журналістика в контексті світової iconСпортивна термінологія – у курсі "Українська мова"
Активно формується професійна мова у всьому її багатстві та розмаїтість. Тому досить актуальним є на сьогоднішній день впровадження...

Українська журналістика в контексті світової icon«Лауреати Нобелівської премії в галузі літератури» (11- б) Мета
Мета: інформування учнів про історію створення Нобелівської та вплив її на розвиток світової літератури:; виховання поваги до літераторів-лауреатів,...

Українська журналістика в контексті світової iconТехнології інтегрованого навчання як один із шляхів підвищення ефективності уроку світової літератури
Соціально-економічні зміни, що відбулися в нашому суспільстві, процеси гуманізації сучасної освіти значною мірою сприяли пошуку нових...

Размесціце кнопку на сваім сайце:
be.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©be.convdocs.org 2012
звярнуцца да адміністрацыі
be.convdocs.org
Галоўная старонка