Словник регіональних назв ландшафтів різних материків Євразія. Степи




НазваСловник регіональних назв ландшафтів різних материків Євразія. Степи
Дата канвертавання17.12.2012
Памер124.24 Kb.
ТыпДокументы
СЛОВНИК РЕГІОНАЛЬНИХ НАЗВ ЛАНДШАФТІВ РІЗНИХ материків

Євразія.

Степи – ксерофільні угруповання помірного поясу Євразії.

Пушти – степи Придунайської низовини – сильно розорані, включають групи дерев з дубу, берези, сріблястої тополі, ялівця.

Регури – темні тропічні ґрунти на базальтах плоскогір’я Декан в Індії. Характеризуються великою потужністю, невеликим вмістом гумусу (до 15 %), нейтральною чи слабко лужною реакцією, набуханням при зволоженні та високою родючістю. Входять до складу шарованих ґрунтів.

Терра-роса – червоно-глинисті продукти вивітрювання, що формуються на вапняках в умовах субтропічного перемінно-вологого клімату, в основному середземноморського. Накопичується у вигляді покрову на дні карстових воронок. Складаються з гідрослюди, гібситу, беліту. Надають ґрунтам червонуватого відтінку. Особливо широко поширені в країнах Середземномор’я (Італія, Сербія, Греція тощо).

Брунізем – чорноземовидні ділянки ґрунтів прерій загальною потужністю до 150-160см, з гумусовим шаром в 30-40см, слабко кислою чи нейтральною реакцією. Рідко на глибині 150-180см спостерігається виділення карбонатів, доволі часто карбонатний шар взагалі відсутній. Мають високі природні показники родючості. Зацілинених земель доволі мало.

Маквіс (маккія) – густі зарості вічнозелених шорстколистих, іноді колючих чагарників заввишки до 2-4 та невисоких (до 10м) дерев, характерних для Середземномор’я. Є стадією деградації лісів. Представники: суничне дерево, рижкове дерево, мирт, олеандр, лавр, деревовидний вереск, фісташка, кермесовий дуб, яловець, дрік, дика маслина, що мають ксеноморфний вигляд і відносяться до групи геліофітів. З ліан характерна насасапаріль.

Аналог М. – чапараль в Північній Америці, еспіналь в Південній Америці.

Гаріга (гарріга) – розріджені зарості низькорослих (до 1 м) вічнозелених ксерофіт них чагарників або карликової пальми та багато чисельних посухостійких трав на сухих схилах, кам’янистих ґрунтах та бідних малопотужних ґрунтах Середземномор’я. Розвивається на місці зведеного маквісу. До складу входять кермесовий дуб, фісташка, ялівець, ладанник, шавлія, лаванда. Розмарин, тимін та інші. В складу гарінги Пирінейського півострову входять карликова пальма, різноманітні губоцвіті, бобові, розоцвіті, ефіроолійні культурні рослини. Кам’яниста гаріга представлена низькорослими колючими рослинами, астрагалом, молочаєм, чорноголовником. В місцях надмірного випасу худоби переходить в офригану. Різновидами гарінги є пальмітос, томіляри, фригана, бата.

Бата – формування екосистеми по типу гарінги в Леванті (Середземноморське узбережжя Азії).

Пальмітос - різновид гаріги, утвореною єдиною у Середземномор`ї дикорослою карликовою пальмою (хамеропс). Відомий на Сицилії, Піренеях, в Північній Африці.

Томиляри (томильяри) – зарості ароматичних шорстколистих чагарничків, в основному тимяну (чабрецю), лаванди та інших представників родини губоцвіті. Відносяться до групи ксерофітів та геліофітів. Характерні для Середземномор`я.

Шибляк – зарості теплолюбивих листопадних чагарників Східного Середземномор`я (головним чином). Складається з різних видів дуба, шипшини, бузку, жасмину, держи-дерева, грабинника, сумаху, глоду та інших середземноморських видів.

Фрігана – рослинні угруповання з колючих ксерофільних чагарничків, часто подушкоподібної форми за участю чагарників та багаторічних трав, що сформувались на кам’янистих пустощах. Поширена на сухих еродованих схилах гір Середземномор`я. Для Ф. звичні шавлія, астрагал, молочай, злак коротконіжка та інші, що відносяться до групи склерофітів та сукулентів. Характерне висихання надземної частини рослин в сухий сезон. Близька до біномів пустель.

Ватти – смуга низьких морських берегів, щоденно підтоплюваємих приливами і що осушуються під час відливів. За рахунок акумуляції піщано-мулистого матеріалу В. можуть рости вшир та висоту, поступово перетворюючись на марші.

Марші – смуга низинних морських узбереж, що підтоплюються на відміну від ваттів лише в період високих припливів та нагону води. Іноді розташовуються нижче рівня моря, відокремлюючись від моря смугою дюн. Біоценоз представлений луками та болотами з галофітною рослинністю. Луки М. використовуються протягом року як кормові угіддя для великої рогатої худоби. Розташовані на узбережжі Північного моря (Данія, Німеччина, Нідерланди) та на атлантичному узбережжі США.

Польдери – осушені та оброблені ділянки маршів, захищені дамбами від затоплення морськими водами. Поширені в Нідерландах, Німеччині, Данії, Великобританії, США. Гести (геєсти) – вогкі піщані ділянки за смугою ваттів та маршів на Північно-Німецькій низовині, зайняті болотами, вересовими пущами, частково сосновими лісами. В Нідерландах Г. називають вузьку торфино-піщану смугу вздовж поясу дюн, що відокремлюють Північне море від польдерів.

Пустоши – безліса територія з бідними підзолистими ґрунтами переважно в лісових зонах помірного поясу Західної Європи. Розрізняють трав’янисті П., порослі лучними травами, що не мають кормового значення (білоус, луговник звивистий), що виникають на місці суходільних луків в результаті надмірного випасу худоби; лишайникові П., що з’являються на місці вирубаних соснових лісів; мохові П. та чагарникові П., головним чином верескові. Більшість з них утворились на місці вирубки або пожеж.

Верещатники – верескові пустоши, що складаються з вічнозелених вересків за участю водяники, бруслини, дроку, ялівця. В ґрунтовому покрові багато мохів, лишайників. Поширені в приморських районах Західної Європи з вологим атлантичним кліматом. В. як і гести, безплідні в природному стані землі, в результаті тривалої осушки, розкорчовування чагарників, внесенні добрив перетворюються на луки та орні землі.

Ланди – простори дюн приморської низовини вздовж Біскайської затоки у Франції, що поросли невисокими ксерофільними чагарниками. В широкому розумінні вторинні пустоши Західної Європи з вічнозеленими чагарниками і травами.

Пушта – степи Середнєдунайскої низовини, схожі з південноукраїнськими степами. В природному рослинному стані переважають формації ковили на чорноземах. П. більшою частиною розорані.

Урман – назва густих тайгових лісів з переважанням модрини, ялини, кедру сибірського в Західному і Середньому Сибіру.

Урема – вологолюбива лісова рослинність, що розвинута на річкових річищах в степовій та лісостеповій зонах. Характерні тополі, зарості чагарникової рослинності.

Гоби – смуга пустель та пів пустель на півдні та південному сході Монголії та прилеглих районах Китаю. Переважають рівнини висотою 900-1200 м. Клімат різко континентальний, опадів менше 200 мм на рік. Рослинність сильно розріджена.

Тугаї – ліси по долинам річок Середньої та Центральної Азії. У деревостої переважають тополі та маслинка , з чагарників – тамариск (джузгун), верби. В широкому розумінні Т. - – любий біом річищ пустельних районів з деревами, чагарниками і луками.

Кевір – назва солончаків, поширених в Ірані. Складова частина географічних назв окремих солончакових западин та пустель.

Ваді – сухі долини в пустелях Аравії Північної Африки, днища яких періодично або епізодично наповнюються водою після сильних злив.

Кяріз (керіз) – підземна галерея для збору ґрунтових вод та виводу їх на поверхню для зрошення в гірських та передгірних районах Ірану, Середньої Азії.

Тераї – низькогірський (до 900 м) ландшафтний пояс заболочених рівнин південних підніжь Східних Гімалаїв.

Джунглі – вторинні рослинні формації, що складаються з низькорослих (до 12 м) дерев, кущів та грубостебельних злаків, що утворюють густі зарості. Характерні акації, мімози, пальми, бамбуки. Поширені в Південній та Південно-Східній Азії (Індостан, Індокитай, Зондські острови).

Колючий чагарник ша – угруповання низьких чагарників в Азії. Наибільш характерні ша та дахат. Зустрічається у вигляді чагарників, трав’янистий покрив представлений плямами злаків.

Північна і Південна Америка, тропічна Азія.

Прерії – біом з трав’янистою рослинністю внутрішніх частин Північної Америки степового або лучного типу з пануванням багаторічних злаків переважно з роду бородачів (Andropogon furcatus), з більшою участю пишного різнотрав`я, що утворює густий зімкнутий покрив заввишки до 70 см, місцями в зріст людини. В природному стані П. збереглись в місцях відчуження і природних резерватах.

Чапараль – аналог маквіса, що включає жорстколистяні чагарникові угруповання з вічнозелених або листопадних дубів, сумаху, акацій, мескитів, що відносяться до групи ксерофітів та геліофітов. Відсутні деревні життєві форми. Поширені на западі субтропічного поясу Північної Америки, переважно на висотах від 600 до 2400м. Аналог маквіса та еспіналі.

Бедленд – різко та складно розчленований рельєф, що складається з галужених ярів та вододілів. Непридатний для землеробства. Утворюється в областях арідного та семіарідного клімату на водотривких глинистих породах в результаті розмиву зливами поверхневим стоком в період максимального випадіння опадів. Появі сприяє нераціональна агротехніка та пере випас худоби. Класичний Б. розвинутий на Великих рівнинах Північної Америки.

Сельва – бразильська назва вологого лісу в басейні річки Амазонка.

Ігапо – бразильська назва вологих заболочених лісів низького річища Амазонки, затопляємого протягом довгого часу. Видовий склад І. бідний, висота дерев до 15 м. Зустрічаються церкопія, вікторія-регія.

Варзея – бразильська назва вологих лісів високого річища (6–18 м) та прирічищних валів Амазонії, періодично підтоплюваємих в сильні паводки. Характерні трави зі змінюються на смуги чагарників. На відміну від ігаполеса В. Має більш багатий видовий склад та високий деревостій. Перша сукцесій на стадія з дерева імбауба, друга стадія яварі (жаварі) названа по домінуючій пальмі, зустрічаються фікуси ассапу, дерево іагуба. Третя стадія – лесурукурус. Домінують пальми, підтоплюється тільки під час сильних припливів.

Напівінданг – лесизина. Перехідний до сухого тикового лісу М’янми.

Інданг – сухий добре освітлений ліс з великою кількістю ліан, орхідей та інших епіфітів; саговників, пальм.

Лес те – переважає дерево те, зустрічається пальма прямо стовбурна.

Колючий лесша-дахан – утворена кациєйшею, деревом те, тхан; представлена чагарником, деревами дахан, велика кількість ліан, в трав’янистому покрові переважають злаки.

Лестхан-дахат – саванновий ліс з переважанням дерев дахат, тхан, зустрічаються ша, бамбук, багато ліан, в трав’янистому покрові переважають злаки.

Верзеяальта – високе підтоплене річище.

Рестингас – піщані підтоплені алювіальні гряди.

Ігаре (путканоє) – вузька звивиста річка в долині Амазонки.

Парана – рукави, що відокремлюють острови, при розливах перетворюються в озера або вузькі протоки.

Кампос-інундавейс – підтоплюєма трав`яниста рослинність річки Амазонка.

Ете (терра фірма) – не підтоплюємі плакорні простори Амазонії, вкриті типовими формаціями гелеї. Представлено дерево кастана, каучукові дерева, рідко фікуси, пальми, паркія.

Льянос, (саванни Маморе, льянос Махос) – різновид саван Південної Америки. Поширені на лівому березі річки Оріноко, узбережжі Карибського моря та в басейні річки Маморе. Розрізняють низькі Л. – високо травні савани з густим, головним чином, злаковим покривом; високі Л. – з переважанням чагарників та рідколісь. В опустелених Л. на узбережжі Карибського моря домінують сухі злаки (склерофіти), кактуси, опунції, що відносяться до групи сукулентів.

Кампос (кампос-лімпос) – переважно злакова саванна, що майже не має деревно-чагарникової рослинності. Характерні деякі акації, різноманіття кактусів, ксеноморфні папороті, епіфіті лишайники.

Серрадос (кампос-серрадос) – саванові ксерофіті рідколісся та чагарники. Відомі на рівнині чагарники. Відомі на рівнині Гран-Чако, плато Мату-Гросу та інші.

Самими високими (до 20 м) та цінними деревами є кебрачо. Характерні без стовбурна пальма, колючі чагарники, сукуленти: кактуси, бромелієві.

Каатінга - (білий ліс) пустельного типу савана на північному сході Бразильського плоскогір’я (міжріччя Парнаіби та Сан-Франциско, представляючи собою варіант вкрай сухого листопадного лісу, колюче рідколісся. Анабіотична стадія триває протягом посушливого періоду 3/4 року. Характерні пляшкове дерево, мімозове, напівпустельні тропічні рідколісся. Переважають ксеноморфні низькорослі дерева та чагарники. В розрідженому трав’янистому покрові майже відсутні злаки, зустрічаються мальвові, бромелієві, відносяться до гемі мезофітам.

Еспіналь – зарості колючих чагарників. Складаються в основному з акації, поширені на заході субтропічного поясу (Середнє Чилі). Аналог маквіса и чапараля.

Берегова пустеля та напівпустеля – тип тропічної пустелі, напівпустелі у західних берегів материків в зоні дії пасатів. Вплив холодних течій (Каліфорнійського, Перуанського, Канарського, Бенгальського).

Гаруа – дрібна морись з туману в берегових пустелях і півпустелях Південної Америки. Осідає взимку з низьких шаруватих хмар. Пов’язана з опусканням насиченого вологою повітря в пасатах та зимовим охолодженням над водами холодної Перуанської течії. Волога з туману на 2-3 зимових місяця складає 200-300мм при повній відсутності дощів.

Халка – високогірний тропічний злаковий степ, місцями із зімкнутим травостоєм, рідкими ксерофільними чагарниками, поширена в Перу між 4 та 18 південної широти на висотах 3200-4500м.

Парамос (парамо) – високогірний ландшафтний пояс, розвинутий в екваторіальних широтах Південної Америки, Африки (Кенія, Кіліманджаро, Рувензорі, Ефіопське нагір’я) та Зондських островах на висотах 3200–4500м, між поясом криволісся та сніговою лінією. Переважають різнотравно-злакові формації, характерна ковила-ічу.

Пампа – субтропічні степи на рівнинах Аргентини та Уругваю. В наш час розорані або використовуються під пасовища.

Африка.

Монапе – оточує посушливі області Центральної Африки, переважає дерево монапе. Суданська савана – флора представлена баобабом, мімозою, акацією, зустрічається пальма дум. В трав`янистому покрові панують злакові.

Дампос – по берегам річки Конго, у верхів`ях Нілу та інших річок сходу Африки. Вологі савани – високотравні угруповання іноді за участю поодиноких дерев. Виражені два яруси: у верхньому – кустисті злаки, в нижньому – цибулинні та бульбоносні рослини. Розташовані на вододілах.

Сухі савани – злакові формації з розрідженим покровом. Характерні спорадично розкидані дерева з парасольковими кронами з домішками пальм.

Колючі савани – ксеноморфні савани з переважанням жорстко листяних вузьколистих злаків, не формують зімкнутого покрову.

Хамада (гамада) – кам`янисті пустелі, поширені в Північній Африці та країнах Близького Сходу. Розвинута на слабко вивітрених породах з крупноблочною або скальною поверхнею. Грунтово-рослинний покрив практично відсутній.

Серір – великі плоскі кам`янисті пустелі Північної Африки, вкриті щебенями та галькою. Різновид хамади.

Ерг – величезні масиви піщаних гряд (дюн) в Північній Африці, витягнуті на десятки та сотні км з північного сходу на південний захід у відповідності до напрямків домінуючих вітрів (пасатів). Місцями вкриті розрідженою пустельною рослинністю - аналог нефуду в Аравії.

Себха – замкнуте безстічне пониження рельєфу з плоским глинистим днищем, зайняте солончаками, в пустелях Північної Африки; утворення схоже з такирами Середньої Азії та плайами Великого Басейну Північної Америки.

Шотт – підвищення, окраїни себхи в пустелях Північної Африки. Іноді Ш. називають самусебху.

Сахель – смуга опустинених саванн (або півпустель) Північної Африки, що простягнуті в широтному направленні на південь від Сахари, характерні сезонні та непередбачувані багаторічні коливання опадів. Рослинність розріджена – сухі злаки, чагарники, іноді низькорослі дерева. Ґрунти червоно-бурі.

Міомбо («лісміомбо») – місцева назва рослинної формації в зоні савани Східної Африки. Складається з низьких (до 10м) і рідко стоячих дерев, що чергуються з чагарниками. Звичні акації, мімози, сікімори на червоних альферітних ґрунтах.

Буш (бош) – чагарникова рослинність Східної та Південної Африки, утворює місцями важко прохідні зарості.

Фінбош – аналог маквісу в Капських горах, що включають сріблясте дерево з родини протейних, маслину, в нижньому ярусі переважають верескові.

Австралія.

Скреб (скраб, скруб) – рослинні формації низькорослих (до 2–4 м) ксерофільних чагарників в сухих посушливих районах Австралії. Домінують чагарникові види евкаліптів (маллі-скреб) з густим нижнім ярусом та з верескоподібних, протейних, миртових кущів, що замінюються при збільшенні посушливості злаками – триідією, ковилою, лободою, прутняком, і акацією (мульга-скреб) в кам’янистих пустелях з реліктовими латерітовими корами.

Бригалоу-скраб – чагарникове угруповання з низькорослими листопадними деревами із стовбурами і вічнозеленими чагарниками. Зустрічаються евкаліпти та чисті зарості акації. Крік – періодично пересихаючі річки і тимчасові водотоки в Австралії. В сухий період року багато з К. розпадаються на ряд роз’єднаних водойм. Старі відділені ділянки річищ перетворюються на солонцюваті озера. Вздовж К. в пустелях та пів пустелях – зарості чагарників, в основному мульга-скреб.

Пустелі піщані – переважають жорсткі злаки - очеретяна страпа, що вкриває 15 % площі, на схилах піщаних гряд домінує спініфекс, над яким вище розташований ярус з рідких чагарникових акацій та евкаліптів.

Савани низових приморських рівнин – опустинені з переважанням злакової рослинності , мітчелової трави, арістіди, золотобородника та рідколісь з чайного дерева. В південній частині з’являється древесна аталія, листопадна баухінія.

Савана новогвінейська – біом з переважанням жорстко листяних злаків аланг-аланга та рідколісь з мелалеуки, евкаліпта банксії та акацій.

Туссоки – ксерофільні угруповання помірного поясу в Новій Зеландії. Розвиваються в місцях з близьким розташуванням ґрунтових вод, утворюючи щільні великі дернини.

Пуна – гірський сухий степ, розташований на висоті 3000–4000 м. Тягнеться з півночі на південь від 6 півд.ш. та 26 півд. ш. Рослини – приземисті, подушкоподібні. Переважають дернисті злакові, келерія, ковила, війник.

Саванна – біом, з деревних рослин де переважають евкаліпти, акації.

Антарктида.

Антарктичні пустелі – природна зона суходолу антарктичного поясу, включає Антарктиду та прилеглі острови. Має суворий антарктичний клімат. Рослинність бідна (мохи, лишайники, декілька видів квіткових, в водоймах – водорості). Біота головним чином розвинена в антарктичних оазисах.

Антарктичний оазис – вільний від льодового покриву відрізок крайової зони Антарктиди до кількох сотень км. Характеризується кліматом холодної пустелі, наявністю озер, примітивних кріогенно-структурних ґрунтів та органічного життя. Рослинність і тваринний світ дуже бідні. Відомі надґрунтові та прісноводні водорості, мохи, лишайники.

Дадаць дакумент у свой блог ці на сайт

Падобныя:

Словник регіональних назв ландшафтів різних материків Євразія. Степи iconРис. 1 Количество видов растений, встреченных в 2008, 2009, 2010, 2011гг
Рис. 2 Количество видов растений, встреченных в 2008, 2009, 2010, 2011гг на псаммофитной степи, степи с самосевной сосной, степи...

Словник регіональних назв ландшафтів різних материків Євразія. Степи iconТема урока : «Лесостепи, степи»
Цели урока: -познакомить учеников с особенностями зоны лесостепей и степи, в том числе и на примере Ростовской области и своего населенного...

Словник регіональних назв ландшафтів різних материків Євразія. Степи iconКонкурс исследовательских работ
Степи Оренбуржья – это часть огромного степного пояса Евразии, протянувшегося от Дуная до Маньчжурии. Урало-Каспийские степи – колыбель...

Словник регіональних назв ландшафтів різних материків Євразія. Степи iconПоезія на уроках географії Географічне положення материків, особливості природи. Африка

Словник регіональних назв ландшафтів різних материків Євразія. Степи iconМ. М. Алиев // Аграрная наука. 2012. № С. 20-23. Библиогр.: с. 23 (11 назв.)
...

Словник регіональних назв ландшафтів різних материків Євразія. Степи iconЛев Николаевич Гумилёв Черная легенда. Друзья и недруги Великой степи
«Л. Н. Гумилев Черная легенда: Друзья и недруги Великой степи»: экопрос; Москва; 1994

Словник регіональних назв ландшафтів різних материків Євразія. Степи iconЯкі заявили про свою участь у категорійних велопоходах, всеукраїнських та регіональних змаганнях з велосипедного туризму

Словник регіональних назв ландшафтів різних материків Євразія. Степи iconВиконавчий комітет київської міської ради народних депутатів рішення від 21 березня 1995 року n 72 Про схвалення Переліку назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки
Про схвалення Переліку назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки

Словник регіональних назв ландшафтів різних материків Євразія. Степи iconПро імпресіонізм написано багато та специфіка цього явища розкривається дуже поліфонічно, а підчас І суперечливо. Існує погляд на імпресіонізм як опертий на
Коли ж вбачати в імпресіонізмі лише І перш за все стильові прийоми техніку (а така точка зору теж наявна), то ознаки їх можна знайти...

Словник регіональних назв ландшафтів різних материків Євразія. Степи iconХто назвав Берда «легендарною Агарою»?
А збереження природної різноманітності ландшафтів, тваринного І рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та...

Размесціце кнопку на сваім сайце:
be.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©be.convdocs.org 2012
звярнуцца да адміністрацыі
be.convdocs.org
Галоўная старонка