Екскурс «Подорожу ємо до Шевченка» Мета




НазваЕкскурс «Подорожу ємо до Шевченка» Мета
старонка1/2
Дата канвертавання08.12.2012
Памер287.26 Kb.
ТыпДокументы
  1   2
Екскурс «Подорожуємо до Шевченка»

Мета: Розкрити нові грані постаті Т.Г.Шевченка, які ще більше увиразнили б уяву учнів про особистість поета і стала ще одним доказом його феноменальності; глибше осмислити творчість великого Кобзаря.

Розвивати здатність бачити об’єкт всебічно, виділяти його істотні ознаки, встановлювати відношення і причинно-наслідкові зв’язки.

Виховувати потребу в спостереженні, формувати ціннісні орієнтири, особистісний досвід творчої діяльності учнів.

Удосконалювати культуру мовлення та навики зв'язного мовлення.

Вступне слово: (1) Родовід українського генія – Тараса Григоровича Шевченка – надзвичайно цікавий. Доля наче заповзялася залучити генетичний код народу двох роз’єднаних Україн – східної і Західної, щоб по батьківській лінії – від козаків, а по материнській – від опришків народився бунтар, будитель і пророк на багато століть.


Екскурсовод 1. Дитинство. Важка наука (2)

На час народження Тараса сім’я Шевченків уже була закріпачена, належала великому землевласнику Василю Енгельгардту. Саме тому у тяжких злиднях кріпацького життя минало дитинство Тараса.

(3) У селі Моринцях на Київщині(зараз Черкащина) в убогій кріпосницькій сім’ї Григорія Шевченка 9 березня (25 лютого ст. ст.) 1814 року народився хлопчик Тарас, майбутній великий народний поет. Тарас був третьою дитиною у сім’ї , а всього в Катерини й Григорія було шестеро дітей: Микита, Катерина, Ярина, Тарас, Марія, Йосип. Хоча Шевченко й народився в Моринцях, де хрестив його священик Олексій Базаринський, а хрещеним батьком був Григорій Іванович Дяденко, рідним своїм селом майбутній поет і художник вважав (4) Кирилівку(нині Шевченкове), куди батьки невдовзі переїхали.

І Моринці, і Кирилівка засновані ще в ХІІ столітті, це дивовижно мальовничі, просто розкішні села, тому не дивно, що таке підсоння дуже позитивно впливало на тонку душу і яскраву творчу уяву дитини, від Бога наділену геніальністю.

З малих років у хлопця виявився гострий, допитливий розум. (5) Дуже захоплювали малого Тараса дідові оповідання про героїчне повстання народних мас проти польської шляхти в 1768 році. Образи ватажків Коліївщини - Залізняка і Гонти – глибоко врізались у дитячу пам'ять.

(6) Доля не особливо милувала Тараса з дитячих років. Ще зовсім молодою, всього лише 40-річною, померла його мати. Улюбленому її синові тоді ледве виповнилося 9 років. Другий шлюб батька з Оксаною Терещенко виявився невдалим. Зведені діти ненавиділи одне одного, дружина піклувалася тільки про своїх. Найбільше від мачухи діставалося Тарасові. Доводилося або ховатися від її гніву у зарослому бур’янами саду сусіда Желеха, або тікати в сусіднє село Зелена Діброва, де жила улюблена Тарасова сестра Катерина, дуже рано вийшовши заміж за Красицького. Крім сестри Катерини, жалісливо ставилася ще дівчинка-сусідка Оксана Коваленко, перша його дитяча любов, товаришка і порадниця, якій він згодом присвятив вірш «Мені тринадцятий минало».(7)

(Читець розповідає вірш «Мені тринадцятий минало»)

Хлопець підріс, і батько віддав його в науку до дяка. (8) Важкою була ця наука, але малий Тарас подолав її, переносячи разом із тим мужньо всі суворі кари і знущання деспота-дяка. Та ось на дванадцятому році життя Тарас Шевченко стає круглим сиротою. В 1825 році помер і батько Тараса. Залишившись сиротою, малий Тарас деякий час жив у дядька Павла, що став опікуном сиріт. Тут йому довелося пасти свині, працювати разом з наймитами. Тарас не витримує такого життя і переходить школярем-попихачем до кирилівського дяка Петра Богорського, де його життя було напівголодним. Тут він рубав дрова, носив воду школярам, а пізніше став ходити читати Псалтир над покійниками. Постійно п’яний дяк знущався зі школярів взагалі й з малого Тараса зокрема. Довго терпів його приниження хлопець, аби тільки вчитися й малювати. Нарешті хлопець утік від жорстокого вчителя. Пристрасно бажаючи навчитися малювати, він тікає у Лисянку до диякона-живописця. Тут йому довелось великими відрами носити воду із річки Тікич і розтирати фарби. На четвертий день Тарас утікає у село Тарасівку до дяка-маляра, але дяк відмовив йому. Втративши надію стати малярем, Тарас повертається до Кирилівки і пасе громадську череду, (9) не залишивши, однак, своїх мрій про малювання.

З ранніх років Тарас цікавився народною творчістю, у дяків він навчився читати і писати. Рано виявився у хлопця хист до малювання, який помітив маляр з села Хлипнівка, але Тарасу було вже чотирнадцять років і його зробили козачком П. Енгельгардта. (10)

Екскурсовод 2. У пана

Отже, Тарас стає слугою молодого пана - Павла Васильовича Енгельгардта, гвардійського офіцера. Нескладні були обов’язки козачка. Сиди біля дверей панської кімнати і чекай, поки пан гукне подати вогню, щоб закурити люльку, налити води тощо. Та й тут хлопця не покидала пристрасть до малювання: він крадькома змальовував олівцем картини, що прикрашали панські покої.

Разом із паном Шевченко виїхав до м. Вільно. тут з ним сталася така пригода. Пан з панею поїхали на бал. Хлопець засвітив свічку (11) і став перемальовувати портрет козака Платова, учасника Вітчизняної війни 1812 року. Він так захопився улюбленою роботою, що не чув, як пани повернулися додому. «Пан, - розповідає Шевченко в автобіографії, - с остервенением выдрал его за уши, надавал пощечин, за то, дескать, что он мог не только дом – город сжечь».

Павло Енгельгардт, помітивши у козачка неабиякі здібності живописця, відчув перспективу мати власного художника. Саме тому у Вільно та у Варшаві, а згодом – у Петербурзі, куди переїхав у 1831 році, віддавав його вчитися до професіоналів-живописців. У Петербурзі Енгельгардт уклав контракт на чотири роки з художником Ширяєвим. З одного боку, для Шевченка це було великим щастям і дивовижною удачею, з іншого – лише поглиблювало його страждання від своєї безправної кріпацької долі.

(12) Навчання у Ширяєва не можна було вважати медом. Ширяєв не гребував жодним підрядом і визнавав лише дві речі: робота і прибуток. Учні його жили на горищі, їх нещадно експлуатували. Їм удавалося трохи вчитися живопису, але треба було виконувати дуже багато технічних малярських робіт. Тарас, як й інші учні цього майстра, змушений був виконувати ремонтні роботи, фарбувати паркани. Безперечно, що значно цікавіше було оформляти зсередини Великий театр. Керував цією роботою архітектор Кавос, а Ширяєв зі своїми підопічними під його керівництвом виконував малярські роботи. До речі, сам Ширяєв виконував тільки трафаретні роботи, а Шевченкові Кавос доручав оздоблювати орнаментами й арабесками плафони, оскільки учень Ширяєва це робив високохудожньо. Отже, хоч перебування у Ширяєва і було для Шевченка певною наукою, та вона не задовольняла його художніх запитів.

Та ось доля усміхнулася Тарасові: про нього дізнався Іван Сошенко, який працював з братом дружини Ширяєва.

(13) Із спогадів Сошенка: «…я дізнався, що в Ширяєва служить у підмайстрах мій земляк Шевченко. Я пильно просив родича Ширяєва прислати його до мене на квартиру. Довідавшись про моє бажання познайомитися із земляком, Тарас другого ж дня, у неділю, розшукав мою квартиру на 4-й лінії і прийшов до мене у такому вигляді: одягнений у засмальцьований тиковий халат, сорочка і штани з грубого полотна заляпані фарбою, босий, розхристаний і без шапки. Він був похмурий і сором’язливий. З першого ж дня нашого з ним знайомства я помітив у нього велике бажання вчитися живопису. Він почав бувати в мене в свята, тому що в звичайні дні й мені було ніколи, і його хазяїн не відпускав. Під час цих відвідин Тарас уривками розповідав мені деякі епізоди з свого минулого і майже завжди закінчував свої розповіді наріканнями на долю.

Мене до глибини душі схвилювала жалюгідна доля юнака, але допомогти йому я був неспроможний. Та й чим міг допомогти його горю я, бідний трудівник-маляр, який працював безперервно заради шматка хліба насущного, без зв’язків, без протекції, без грошей. А врятувати обдарованого хлопця треба, хоч би що там було».

Саме Сошенко знайомить Тараса (14) з К.Брюлловим , О.Венеціановим, Є.Гребінкою, В.Григоровичем, В.Жуковським.

Благородні друзі зацікавилися обдарованим юнаком і вирішили докласти зусиль, щоб визволити його з кріпацтва. Почалися переговори з паном Енгельгардтом. Спочатку була надія, що Павло Енгельгардт відпустить Шевченка на волю безплатно, якщо до нього звернуться такі відомі в Петербурзі художники, як К.Брюллов та О.Венеціанов. Та кріпосник зажадав за підневільного талановитого юнака аж 2500 карбованців. Таку суму назбирати було далеко непросто, і К.Брюллов * вирішив, що намалює портрет В.Жуковського, * який тоді вважався не лише одним з найталановитіших поетів Росії, а й був вихователем нащадка престолу. Портрет розіграли в лотерею, цю річ фактично купила царська сім’я, а за вилучені гроші (15) 22 квітня 1838 року Шевченко був викуплений з кріпацької неволі. На Тарасовій «відпускній» підписалися як свідки поет Жуковський, художник Брюллов і граф Вієльгорський.


Екскурсовод 3. В Академії мистецтв. Перші твори

Отримавши в губернському управлінні підтвердження своєї волі, Шевченко почав навчатися в Академії мистецтв і скоро став улюбленим учнем Карла Брюллова. (16) Настає чи не найсвітліша доба його життя, ті «незабвенные, золотые дни», про які він не раз згадуватиме у щоденнику, яким присвятить автобіографічну повість «Художник».

Визволений з кріпацьких пут, зігрітий увагою й приязню багатьох представників російської творчої інтелігенції, насамперед К. Брюллова, Тарас перебуває в радісному відчутті стрімкого сходження до вершин творчості й знань, тішиться особистою свободою. «...Велике щастя бути вільним чоловіком, робиш, що хочеш, ніхто тебе не спинить», — пише він до брата Микити). «Самому теперь не верится, — згадував поет згодом ті незабутні дні, — а действительно так было. Я из грязного чердака, я, ничтожный замарашка, на крыльях перелетел в волшебные залы Академии художеств... я пользовался наставлениями и друже ской доверенностью величайшего художника в мире».

З червня 1838 р. він переходить на квартиру в будинок № 100 другого кварталу Васильєвського острова, недалеко від Академії мистецтв. Але здебільшого проводить час в Академії та в майстерні К. Брюллова. Він навчається не тільки живопису, а й слухає лекції в університеті, студіює історію мистецтва, загальну історію, літературу, фізику, фізіологію та інші науки.

За час навчання в Академії Тарас Шевченко одержує срібні медалі (17) за картини “Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці” (1840)(на жаль вона не збереглася), “Циганка-ворожка” (1841), “Катерина” (1842)). Остання написана за мотивами однойменної поеми Шевченка.

В Академії мистецтв Тарас надзвичайно швидко росте як художник, проте несподівано до нього прийшло Слово. (18) Прийшло і почало вимагати такої уваги, що перед ним поблідли фарби й пожовтіли полотна. Ревнива муза поезії наполегливо і вперто почала відбивати свого обранця від музи пензля і фарб. Богдан Лепкий цю ситуацію уявно бачив так: «І молодий маляр кидав пензель і брав перо в руки. Забував про мистецтво, яке давало йому гарний заробіток, медалі, славу, а витрачав час на писання віршів, які поки що не давали нічого, а в будучності мали принести тільки горе й муки. Вище покликання – та й годі!» До перших поетичних спроб Шевченка спонукало також літературне середовище, велика популярність «Енеїди» і «Наталки Полтавки» Івана Котляревського, повістей Григорія Квітки-Основ’яненка, романси українських ранніх романтиків, до яких є всі підстави відносити й молодого Кобзаря.

*Перші поетичні спроби Шевченка належать ще до часів перебування його в кріпацтві. З цих спроб збереглась і була надрукована одна балада «Причинна». Після викупу Тарас Григорович захоплено віддається поетичній творчості. З-під його пера виходять поеми * «Тарасова ніч», «Іван Підкова», «Перебендя», «Катерина», «Тополя».

(19) Знаменно, що дорогу в світ поезії відкрив Євген Гребінка, котрий заповзявся видати його перший «Кобзар». І ось 18 квітня 1840 року з’являється перша збірка Шевченка – «Кобзар», у якій було всього вісім творів: (“Думи мої, думи мої”, “Перебендя”, “Катерина”, “Тополя”, “Думка”, “До Основ'яненка”, “Іван Підкова», Тарасова ніч ”). Вісім поезій – але яких! Таких, що дали підставу Є.Гребінці написати Г.Квітці-Основ’яненку про їхнього автора: «Є тут один земляк Шевченко, що то за завзятий писати вірші! Як що пише, так тільки цмокни і вдар руками об поли…» Г.Квітка-Основ’яненко про свої враження від виходу «Кобзаря писав так: «Я його притулив до серця».

Тож давайте і ми притулимо до серця перші твори Шевченка.

Звучить пісня «Думи мої, думи мої…» (19,20,21,22)

Уривок з поеми «Катерина»: прощання Катерини з батьками (23)

(Сидить батько кінець стола, на руки схилився, не дивиться на світ Божий:Тяжко зажурився.

Коло його стара мати сидить на ослоні, за сльозами ледве-ледве вимовляє доні)

Мати:

Що весілля, доню моя?

А де ж твоя пара?

Де світилки з друженьками,

Старости, бояре?

В Московщині, доню моя!

Іди ж їх шукати,

Та не кажи добрим людям,

Що є в тебе мати.

Проклятий час-годинонька,

Що ти народилась!

Якби знала, до схід сонця

Була б утопила...

Здалась тоді б ти гадині,

Тепер — москалеві...

Доню моя, доню моя,

Цвіте мій рожевий!

Як ягодку, як пташечку,

Кохала, ростила

На лишенько... Доню моя,

Що ти наробила?..

Оддячила!.. Іди ж, шукай

У Москві свекрухи.

Не слухала моїх речей,

То її послухай.

Іди доню, найди її,

Найди, привітайся,

Будь щаслива в чужих людях,

До нас не вертайся!

Не вертайся, дитя моє,

З далекого краю...

А хто ж мою головоньку

Без тебе сховає?

Хто заплаче надо мною,

Як рідна дитина?

Хто посадить на могилі

Червону калину?

Хто без тебе грішну душу

Поминати буде?

Доню моя, доню моя,

Дитя моє любе!

Іди од нас... (Ледве підносить руку, щоб благословити)

Бог з тобою! (непритомніє)

Батько:

Чого ждеш, небого?

(Катерина падає до батька в ноги)

Катерина:

Прости мені, мій батечку,

Що я наробила!

Прости мені, мій голубе,

Мій соколе милий!

Батько:

Нехай тебе Бог прощає

Та добрії люде;

Молись Богу та йди собі —

Мені легше буде

(Ледве встала, поклонилась, вийшла мовчки з хати;)

Поема «Перебендя»(24)

Перебендя старий, сліпий —

Хто його не знає?

Він усюди вештається

Та на кобзі грає.

А хто грає, того знають

І дякують люде:

Він їм тугу розганяє,

Хоть сам світом нудить.

Попідтинню сіромаха

І днює й ночує;

Нема йому в світі хати;

Недоля жартує

Над старою головою,

А йому байдуже...

Сяде собі, заспіває:

«Ой не шуми, луже!»

Заспіває та й згадає,

Що він сиротина,

Пожуриться, посумує,

Сидячи під тином.

Отакий-то Перебендя,

Старий та химерний!

Заспіває про Чалого —

На Горлицю зверне;

З дівчатами на вигоні —

Гриця та веснянку,

А у шинку з парубками —

Сербина, Шинкарку,

З жонатими на бенкеті

(Де свекруха злая) —

Про тополю, лиху долю,

А потім — У гаю;

На базарі — про Лазаря,

Або, щоб те знали,

Тяжко-важко заспіває,

Як Січ руйновали.

Отакий-то Перебендя,

Старий та химерний!

Заспіває, засміється,

А на сльози зверне.

Вітер віє-повіває,

По полю гуляє.

На могилі кобзар сидить

Та на кобзі грає.

Кругом його степ, як море

Широке, синіє:

За могилою могила,

А там — тілько мріє.

Сивий ус, стару чуприну

Вітер розвіває;

То приляже та послуха,

Як кобзар співає,

Як серце сміється, сліпі очі плачуть...

Послуха, повіє...

Старий заховавсь

В степу на могилі, щоб ніхто не бачив,

Щоб вітер по полю слова розмахав,

Щоб люде не чули, бо то Боже слово,

То серце по волі з Богом розмовля,

То серце щебече Господнюю славу,

А думка край світа на хмарі гуля.

Орлом сизокрилим літає, ширяє,

Аж небо блакитне широкими б’є;

Спочине на сонці, його запитає,

Де воно ночує, як воно встає;

Послухає моря, що воно говорить,

Спита чорну гору: чого ти німа?

І знову на небо, бо на землі горе,

Бо на їй, широкій, куточка нема

Тому, хто все знає, тому, хто все чує:

Що море говорить, де сонце ночує —

Його на сім світі ніхто не прийма;

Один він між ними, як сонце високе,

Його знають люде, бо носить земля;

А якби почули, що він, одинокий,

Співа на могилі, з морем розмовля, —

На Божеє слово вони б насміялись,

Дурним би назвали, од себе б прогнали.

Нехай понад морем, сказали б, гуля!

Добре єси, мій кобзарю,

Добре, батьку, робиш,

Що співати, розмовляти

На могилу ходиш!

Ходи собі, мій голубе,

Поки не заснуло

Твоє серце, та виспівуй,

Щоб люде не чули.

А щоб тебе не цурались,

Потурай їм, брате!

Скачи, враже, як пан каже:

На те він багатий.

Отакий-то Перебендя,

Старий та химерний!

Заспіває весільної,

А на журбу зверне.


«Думка» (25)


Тече вода в синє море,

Та не витікає;

Шука козак свою долю,

А долі немає.

Пішов козак світ за очі;

Грає синє море,

Грає серце козацькеє,

А думка говорить:

"Куди ти йдеш, не спитавшись?

На кого покинув

Батька, неньку старенькую,

Молоду дівчину?

На чужині не ті люде, -

Тяжко з ними жити!

Ні з ким буде поплакати,

Ні поговорити".

Сидить козак на тім боці, -

Грає синє море.

Думав, доля зустрінеться, -

Спіткалося горе.

А журавлі летять собі

Додому ключами.

Плаче козак - шляхи биті

Заросли тернами.


Не встигли пошановувачі Шевченкового таланту насолодитися «Кобзарем», як з’явилися монолітні за силою показу народного гніву «Гайдамаки» - перший український історичний роман у віршах. (26)

Учні читають уривки з поеми

Закономірно, що «Кобзар» і «Гайдамаки» зробили Тараса Шевченка відомою людиною. Як митець, як особистість, як патріот він росте й міцніє у своїх переконаннях.


Екскурсовод 4.Перша та друга подорожі в Україну
  1   2

Дадаць дакумент у свой блог ці на сайт

Падобныя:

Екскурс «Подорожу ємо до Шевченка» Мета iconОзнайомлення з життям І творчістю Т. Г. Шевченка. А. Лотоцький «Малий Тарас чумакує» Мета
Тема. Ознайомлення з життям І творчістю Т. Г. Шевченка. А. Лотоцький «Малий Тарас чумакує»

Екскурс «Подорожу ємо до Шевченка» Мета iconУправління культури Чернівецької облдержадміністрації Чернівецька обласна універсальна наукова бібліотека імені Михайла Івасюка
Біобібліографічний покажчик містить інформацію про українського кіноактора, сценариста І режисера, заслуженого артиста України, лауреата...

Екскурс «Подорожу ємо до Шевченка» Мета icon«Передзвони Біг Бену» Мета
Мета: розширити знання учнів про Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії

Екскурс «Подорожу ємо до Шевченка» Мета iconЗоряна година Мета
Мета: поглибити знання учнів з біології, формувати пізнавальний інтерес до цієї галузі науки

Екскурс «Подорожу ємо до Шевченка» Мета iconОльга кобилянська : життя І творчість. Формування світогляду мета
Мета: домогтися розуміння учнями своєрідності життєвого І творчого шляху письменниці

Екскурс «Подорожу ємо до Шевченка» Мета iconТема уроку. Розв'язання рівнянь та задач за допомогою рівнянь Навчальна мета
Розвиваюча мета: розвивати в учнів логічне мислення, уміння користуватися індукцією

Екскурс «Подорожу ємо до Шевченка» Мета iconТема: «Час І досі не загоїв рани, цей одвічний біль Афганістану…» Мета
...

Екскурс «Подорожу ємо до Шевченка» Мета iconДержавні та народні символи України Мета
Мета. Ознайомити дітей з національними та народними символами України; формувати національну свідомість школярів; виховувати почуття...

Екскурс «Подорожу ємо до Шевченка» Мета iconТема уроку; Важливі фізичні відкриття XX століття. Освітня мета
Освітня мета; Узагальнити та систематизувати розвиток фізичної науки, досягнення вчених країни та світу у розвитку високих технологій...

Екскурс «Подорожу ємо до Шевченка» Мета iconТема: Орфограми в коренях, префіксах, суфіксах, на межі значущих частин слова та основ. 6 клас. Мета
Мета: систематизувати І поглибити знання учнів з орфографії; розвивати орфографічну увагу; виховувати потребу в удосконаленні орфографічної...

Размесціце кнопку на сваім сайце:
be.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©be.convdocs.org 2012
звярнуцца да адміністрацыі
be.convdocs.org
Галоўная старонка