Хімія – природнича наука. Хімія в навколишньому світі. Короткі відомості з історії хімії. Мета




НазваХімія – природнича наука. Хімія в навколишньому світі. Короткі відомості з історії хімії. Мета
Дата канвертавання07.12.2012
Памер143.59 Kb.
ТыпДокументы
Тема. Хімія – природнича наука. Хімія в навколишньому світі. Короткі відомості з історії хімії.

Мета: дати початкове поняття про предмет вивчення хімії та її місце серед природничих наук, сформувати уявлення про вплив хімії на розвиток людства; розглянути основні етапи розвитку хімії та її становлення як науки; розвивати уявлення про еволюцію знань; виховувати пізнавальний інтерес до предмета.

Обладнання та матеріали: мультимедійна презентація «Хімія в нашому житті», схема «Місце хімії серед наук про природу», колекції продукції хімічної промисловості (метали і сплави, полімерні матеріали, волокна, скло, лікарські препарати, добрива, паливо тощо), фотоматеріали із зображеннями хімічних підприємств, алхімічної і сучасної лабораторії, реактиви та обладнання для цікавих лабораторних дослідів.

Тип уроку: вступний урок, урок вивчення нового матеріалу.

Базові поняття та терміни: хімія, предмет вивчення хімії, речовини, алхімія.


«Широко простягає хімія руки свої у справи людські…

Куди не глянемо, скрізь постають перед очима нашими

успіхи її старанності»

М. В. Ломоносов


Хід уроку

І. Організаційний етап. Привітання, знайомство з класом, посадка учнів. Ознайомлення з підручником, посібниками, вимогами до робочого зошита, зошита для лабораторних і практичних робіт.


ІІ. Мотивація навчання. Фронтальна бесіда. Як ви вважаєте, чи потрібен предмет «хімія» в школі? У кого з вас батьки мають професію пов’язану з хімією? Чи хотіли б ви стати хіміком?


ІІІ. Повідомлення теми уроку. Залучення учнів до формулювання мети уроку. Звертаю увагу дітей на епіграф уроку – слова М. В. Ломоносова.


ІV. Вивчення нового матеріалу.

  1. Предмет вивчення хімії. «Хімія» - природнича наука, навчальний предмет, галузь промисловості. Хімія – наука про речовини та їх перетворення.

  2. Хімія – природнича наука. Які науки про природу вам відомі? Які з них ви вивчали в школі? Які ще будете вивчати? Розглядається схема «Місце хімії серед наук про природу».

  3. Основні напрямки застосування хімічних знань. Звертається увага учнів на колекції продукції хімічної промисловості. Прошу зробити висновок про роль хімії у навколишньому світі, «+» і «–» хімії. У повсякденному житті нам теж потрібні хімічні знання. Під час приготування тіста використовується реакція питної соди із столовим оцтом, мийна дія мила зумовлена властивостями його складової частини – стеарату натрію, а виведення плям від іржі соком лимону звичайний для хіміка процес (демонструються цікаві досліди).

  4. Як виникла і розвивалася наука «хімія». Під час розповіді вчитель демонструє відповідні фотоматеріали, учні заповнюють в робочих зошитах таблицю:




Етап

Період часу

Основні практичні досягнення

Основні теоретичні досягнення

Реміснича хімія










Античний період










Алхімічний період










Сучасна хімія












V. Узагальнення та систематизація знань.

1) Хімія у побуті і промисловості (заповнення таблиці).


Галузь господарства

Продукція, яку використовує чи отримує галузь

Переваги

Недоліки

Сільське господарство










Харчова промисловість










Легка промисловість










Фармацевтична промисловість










Будівництво










Побутова хімія










Транспорт










Металургія










Високі технології










…………………..












2) Що, на вашу думку, вивчають науки космохімія, біохімія, нафтохімія, фармацевтична хімія, екологія?


VІ. Домашнє завдання. Опрацювати параграфи 1 – 2 підручника, виконати завдання № 1, 3, 5 (усно), № 2 (письмово). * За бажанням підготувати міні-проект «Роль хімії у давнину і в сучасному світі»


VІІ. Підведення підсумків уроку. Звертаємось до цілей уроку. Чи досягли ви поставленої мети?

Інтерактивна вправа «Мікрофон». Що ви тепер скажете, якщо вам зададуть питання: «Чи вважаєте ви необхідним вивчати хімію?»


Додаток 1

ХІМІЯ У ДАВНИНУ

Саме в глибоку давнину було закладено основи для подальшого розвитку людства. Більшість явищ людського життя зародилися в надрах первісного суспільства: приготування їжі, виготовлення одягу, будівництво житла, землеробство, скотарство, релігійні вірування, мистецтво, а також корисні знання, у тому числі й деякі емпірико-хімічні відомості.

Людину створила праця – виготовлення знарядь і їх застосування. Окремі вчені вважають, що найдавніші люди жили 1,5 – 1млн років тому, інші стверджують, що вони з’явилися більш як 2,5млн років тому. верхня межа первіснообщинного ладу коливається в межах останніх 5 – 6 тисяч років, дещо відрізняючись на різних континентах нашої планети.

Саме в цей період історії людства зроблено одне з найважливіших відкриттів – освоєння вогню. Горіння було першим свідомо викликаним хімічним процесом. Це відкриття дало людям невичерпні можливості. Вони почали варити м’ясо та інші продукти; глина, обпалена вогнем, ставала значно міцнішою. Це мало велике значення для виготовлення посуду і житла. У вогнищі спостережливі люди знаходили іноді скляні кульки і так навчилися варити скло. Усе це дав людям вогонь.

З яких часів люди користуються вогнем? Однозначно відповісти на це питання неможливо. У Східній Африці знайдено обгорілу глину разом з фрагментами кісток. Це дає підстави стверджувати, що людина розпалювала вогнища вже приблизно 1млн років тому. Інші факти свідчать про те, що це сталося значно пізніше. На піщаній обмілині поблизу Ніцци (Франція) знайдено рештки житла з вогнищем, які датуються приблизно 230 тисяч років до н. е.

Люди на цьому етапі розвитку носили шкіряний одяг, вміли обробляти та консервувати шкіру. Вони виготовляли сік з фруктів та овочів, який після настоювання ставав розчином спирту (пиво, вино). Стіни печер покривали малюнками, використовуючи для цього різні мінеральні фарби. Мертвих ховали за певним ритуалом: трупи клали на бурий ферум оксид і посипали ним зверху. З металів стародавні люди використовували золото та срібло, пізніше – мідь, залізо та інші метали. Виготовляли різні прикраси з кварцу, кварциту, кальциту, бурштину, лазуриту та інших мінералів.

У науці важливою проблемою є періодизація первісної історії людства. Серед них найпоширенішою є археологічна, яка базується на відмінностях у матеріалі та техніці виготовлення знарядь праці. Ще філософи стародавнього Китаю та Риму найдавнішу історію поділили на три віки – кам’яний, бронзовий та залізний. Кам’яний вік тривав близько 600 тисяч років, що в кілька сотень разів перевищує всі наступні етапи. Кам’яний вік поступово переходить в бронзовий (мідний). У деяких місцевостях мідна руда виявилася на поверхні землі (Іспанія, о. Кіпр тощо). Люди швидко навчилися видобувати мідь з мідних руд і виготовляти сплави (бронзу, латунь) на її основі. Особливо поширилася бронза, з якої виготовляли сокири, захисні щити, шоломи, кинджали, статуї, прикраси, голки тощо. Ці предмети з’явилися приблизно 2000 років до н. е.

А десь 3 – 2 тисячі років до н. е. люди починають займатися землеробством. Вони перемелюють зерна на борошно, роблять тісто, застосовують сіль, розводять тварин, виготовляють тканини, будують житло переважно з каменю та дерева. Землеробство потребувало осілого способу життя. Тоді виникли постійні поселення і навіть перші міста. З цього часу фактично почалася цивілізація (термін походить від латинського civitas, що означає «місто»).

Пройшов час, люди навчилися добувати залізо і виготовляти з нього різноманітні предмети. Відтоді почався відлік залізного віку, що припадає приблизно на 750 років до н. е.

Таким чином, хімічні процеси людина використовувала ще в сиву давнину. Археологічні розкопки свідчать про те, що на світанку розвитку людського суспільства видобувались і перероблялись деякі руди, глини, мінерали. Античний світ знав золото, срібло, ртуть, сплав міді з оловом – бронзу. Приблизно в ті ж часи людина вміла виготовляти скло і кераміку. За багато віків до н. е. використовували сірку, нафту, природну соду, мінеральні фарби, олії, смоли, обробляли шкіру, виготовляли косметичні засоби. Дещо пізніше почали виготовляти порцеляну і папір. Проте жодних наукових уявлень про склад речовини та її перетворення у Стародавньому світі не було.

(За матеріалами газети «Хімія. Шкільний світ»)


Додаток 2

АЛХІМІЧНИЙ ПЕРІОД РОЗВИТКУ ХІМІЇ

«Алхимию постигнуть каждый рад:

Безмозглый идиот, старик и юный фат,

Портной, старуха, юркий адвокат,

Монах плешивый, пастырь и солдат»

Данте А. «Божественная комедия»


Зародження алхімії відбулося в сиву давнину, коли жерці помітили, що при поєднанні декількох металів можна отримати дещо нове: наприклад, олово та мідь народжують бронзу. Тоді, можливо, з недорогих металів можна отримати золото і срібло. Саме цим і зайнялися алхіміки.

Старовинні трактати описували, що алхіміки Стародавнього Єгипту, Індії, Китаю відкрили секрет отримання дорогоцінних металів з неблагородних в ІІ ст. до н. е. Одночасно з цим вони виготовляли «пігулки безсмертя», які дозволяли продовжити життя людини до 120 – 150 років, а то і більше. Але секрети цих перетворень зашифровувалися так, що ті, кому пощастило бачити рукописи, бачили перед собою лише незрозумілі символи. Така конспірація призвела до того, що секрети були остаточно втрачені. Треба відмітити, що алхіміки тих часів не ставили перед собою мету отримання благородних металів з неблагородних як головну. Їх цікавила наука в чистому вигляді, як шлях пізнання природи, а золото – так, побічний матеріал для утримання лабораторій та підтримання належного рівня життя. У всякому разі так стверджує «Книга великих Змін» - найдавніший підручник хімії (алхімії).

В Стародавньому Єгипті жерці-хіміки користувалися особливим впливом, адже вони володіли особливими секретними знаннями, ними опікувався сам бог Тот. Халдеї, єгиптяни, греки століттями билися над «секретом пропорцій», тобто змішування різних частин металів і мінералів. На жаль, безрезультатно… Ще одна теорія – теорія подвоєння благородних металів. Згідно з нею, в посудину поміщали золото, свинець, ртуть, таємні трави, кров, а на виході отримували вдвічі, а то і втричі більше золота. Обидві ідеї не загубилися у віках. Їх підхопили жерці Олександрії Єгипетської. Вони протягом трьох століть намагалися отримати штучне золото. Сталося це після того, як імператор Діоклетіан звинуватив алхіміків у шахрайстві, наказав вигнати їх з Риму, а їхні праці спалити. Ось тому в Олександрію Єгипетську і змістився центр алхімії.

Для алхіміків в Александрії існував спеціальний храм Серапіса – храм смерті, життя і зцілення. Деякий час керував алхіміками Зосима, грек з міста Панополіса. Вважається, що саме він заклав основу «правильної алхімії», в основу якої покладена «Смарагдова скрижаль Гермеса». За легендою, скрижаль була знайдена воїнами О. Македонського над могилою Гермеса Трисмегіста (тричі великого), який жив, знову ж згідно з легендою, в V – VІ ст. до н. е. Кам’яна плита була вкрита 13 настановами нащадкам. Найважливішою з них, на думку Зосима, була сьома. «Відділи землю від вогню, тонке від грубого, з особливою обережністю, і отримаєш те, що шукав» – вказівка на секрет філософського каменю. В 640 році храм було знищено арабами, які захопили Олександрію і знищували вогнем все, про що не згадується в Корані, отже є гріховним. Однак, частина манускриптів дивом збереглася і потрапила в Медину, до тамтешніх алхіміків і астрологів. До речі, саме араби ввели поняття алхімія замість хімії. Вони ж сприяли її подальшому розвитку. Центром алхімії став Багдад, де збиралися вчені усього арабського світу. Туди ж тікали від церковників і європейські алхіміки. Найбільшу славу серед арабських алхіміків мав лікар Джабір ібн Хайан, відомий в Європі як Гебер (721 – 815 рр.), пізніше, в середні віки, особливе значення мали роботи вченого Абу Алі ібн Сіни, більш відомого як Авіценна (980 – 1037 рр.). Після війни з Туреччиною, центр алхімії знову перемістився в Європу. Тим часом європейські алхіміки прийшли до висновку, що без філософського каменя діло з місця не зрушиться. Той, хто отримає філософський камінь, зможе пізнати всі закони світу, керувати матерією, часом і простором, лікувати найсерйозніші хвороби, а його влада над світом буде безмежна. Європейські алхіміки раннього середньовіччя – це сумлінні шукачі філософського каменя; вони роками працювали в своїх лабораторіях. Їх досліди могли продовжуватися роками і десятиріччями і передавалися від вчителя до учня, з покоління в покоління.

Альберт Великий (1193 – 1280 рр.) вважав, що всі метали утворилися з ртуті, яка є матерією металів, а їх колір забезпечують чотири духа – ртуть, сірка, нашатир і миш’як. Смішно?! Але ж алхімія була першою наукою, яка об’єднала теорію і експеримент. Альберт Великий народився в одній з найбагатших і знатних родин Германії. В дитинстві вчителі і вихователі вважали його не дуже розумним, але в юності його обдарованості можна було позаздрити. Блискуча освіта, живий розум, багата ерудиція – перед ним відкривалася блискуча кар’єра, однак Альберт вступає до ордену домініканців. Його лекції мають приголомшливий успіх, на них мріють потрапити слухачі з усієї Германії. Альберта відправляють до Парижу для отримання наукового ступеня на 3 роки. І там, в Парижі, до нього приходить світове визнання. На його лекції по природничим наукам неможливо було потрапити, аудиторії Сорбонни не вміщали всіх бажаючих. Прийшлося перенести лекції на одну з міських площ, яку потім назвали його ім’ям. Великим Альберта стали називати ще за життя. Останні роки єпископ Альберт Великий провів на батьківщині, в Германії, серед рідних і учнів. Можливо, його ім’я загубилося б в історії, не було б багатотомної праці середньовічних знань про природу. В одній з робіт «Про мінерали», присвяченій алхімії описані правила, яким має слідувати поважаючий себе алхімік. Всього їх вісім:

а) Алхімік має бути мовчазним і зосередженим. Нікого не знайомити з результатами своїх робіт, а тим більше відкриттів.

б) Жити одному в будинку, частина якого є лабораторією.

в) час занять наукою визначати по зіркам.

г) Головними мають бути терпіння, старанність, наполегливість.

д) Завжди дотримуватися правил мистецтва розтирання, возгонки, випарювання, розчинення, дистиляції і осадження інгредієнтів досліду.

е) Не користуватися ніяким посудом окрім скляного та глазурованого.

є) Бути достатньо багатим, щоб нести необхідні для його роботи витрати.

ж) Уникати правителів.

Інший вчений-алхімік і по сумісництву монах – Роджер Бекон (1214 – 1292 рр.) з’явився на світ в сім’ї не дуже багатих і не дуже знатних батьків у графстві Ессекс. Він отримав солідну домашню освіту, потім вступив до Оксфорду. після закінчення навчання вступає до ордену францисканців – це була єдина можливість продовжувати наукові пошуки. Він неодноразово їздив до Сорбонни, де слухав лекції Альберта Великого, але відносився до них критично. Бекон вважав, що розвитку алхімії (читай – науки) перешкоджають чотири зла: звичка до старого, поклоніння авторитетам, гординя мудрості і думка неосвічених людей. Єдині авторитети, які признавав цей монах-алхімік, були дослід і спостереження. Однак він свято вірив у філософський камінь і його чудодійну силу. Він проводив в лабораторії дні і ночі, забуваючи про їжу і молитву, і цього вистачило для арешту Бекона. «він має жити в повній ізоляції від світу. без друзів, в монастирі. У нього є брат і учні, нехай він стане для них нічим. Він має бути ув’язненим в тюрмі, на хлібі і воді. Треба конфіскувати кожний рукопис, який він надумає куди-небудь, кому-небудь переслати». В таких жорстких умовах Роджер Бекон провів перші три роки з двадцяти. Потім положення дещо покращилося. не маючи в своєму розпорядженні ані лабораторії, ані інструментів, Бекон міг будувати лише теоретичні ідеї, а «правильні» монахи-алхіміки за наказом папи римського Інокентія ІV працювали в таємних лабораторіях над практичним впровадженням беконовських ідей, хоча, враховуючи те, що вчений усі свої роботи шифрував, можна тільки представити отримані результати. До нашого часу більшість робіт Р. Бекона не дійшли, згідно з наказом Ватикану вони підлягали знищенню, як єретичні. Р. Бекон ще в ХІІІ ст. передбачив можливість існування літальних апаратів важчих за повітря, парохода, субмарини, телескопа, водолазного костюма і автомобіля. Думаю, зрозуміло, що сучасники його не зрозуміли. Зі смертю Р. Бекона завершився романтичний період алхімії – період пошуків філософського каменя. Ті ж, хто вважав себе алхіміками, в той час були практиками і працювали над практичним застосуванням алхімії. З ХVІ по

ХVІІІ ст. серед видатних хіміків були І. Ньютон, Т. Парацельс, Г. Агрікола, Й. Глаубер, Я. ван. Гельмонт та багато інших.

Чи зустрічалися в історії алхімії шахраї? Та скільки завгодно! Ось декілька прикладів. При дворі австрійського монарха Фердинанда ІІ жив Йоганн фон Ріхтгаузен. Цей алхімік обіцяв виготовити філософський камінь і перетворити ртуть на золото. І дійсно, на очах у глядачів з колби, в яку він всипав «філософський камінь», вилітали іскри й пар, а на дні виявилося золото. Але ж до цього в колбі знаходилася ртуть! Перемога? Ні! Виявилося, що шахрай розчинив у ртуті золотий порошок, а коли нагріта до кипіння ртуть випарувалася, на дні залишилося золото. А порошок, всипаний в колбу, виявився звичайним вугіллям. Подальша доля так званого алхіміка невідома…

Але відома доля шведського генерала-алхіміка Отто фон Пайкуля (Паткуля), який спочатку служив Карлу ХІІ, а потім перейшов на службу до польського короля Августа ІІ Саксонського. В 1705 році Пайкуль потрапив в полон до Карла, і щоб викупити собі життя пообіцяв тому купу золота. Його авантюра протрималася близько чотирьох місяців. Саме тоді головний кат Стокгольма за допомогою сокири поставив крапку в біографії авантюриста.

А ось Зейлеру, монаху-алхіміку з Вени, пощастило набагато більше. В 1676 році на очах у Леопольда І він показав дослід Пайкуля, але з тою різницею, що не розчиняв попередньо золото в ртуті, а сховав його в паличці для перемішування. За свої «досягнення» Зейлер був посвячений в лицарі, отримав звання королевського придворного хімікуса і посаду обермейстера монетного двору Богемії.

До речі, в Росії алхімікам не довіряли зовсім. Навіть посада придворного хіміка мала назву більш прозаїчну – аптекар.

Сучасні алхіміки займаються все тим же – шукають філософський камінь. Різниця в тому, що до цієї справи залучені новітні технології. Вони живуть і процвітають в сиарій Європі. Особливо багато їх у Франції, Великобританії, Германії, Італії. А ось на території СНД алхіміки – рідкісний вид.

(За матеріалами журналу «Ярмарок кросвордів»)


Додаток 3

ВІДКРИТТЯ ФОСФОРУ

Всі ви знаєте, що алхіміки шукали, в основному, золото. Знайшли вони його чи ні – це невідомо, але дещо цікаве вони таки знаходили. Одного з таких шукачів звали Хенніг Бранд. Це ім’я можна побачити в кожній енциклопедії, де описується відкриття фосфору. Х. Бранд був родом із Гамбурга. Він був простим солдатом, але вирішив, що це дуже небезпечна професія, тому почав називати себе лікарем. Саме тоді він отримав деякі відомості про алхімію, та не мав достатньо коштів для своїх досліджень. Тому став купцем, а накопивши грошей, повернувся до своєї мрії – добування алхімічного золота.

Бранд вірив у те, що «первинна матерія» міститься в людській сечі, тож приступив до практичної реалізації своєї ідеї. В солдатських казармах він зібрав близько 1000 літрів сечі і почав повільно її випаровувати. Через деякий час він отримав густу сиропоподібну рідину, яку двічі продистилював. Утворилася субстанція «мертва голова». Бранд почав її прожарювання, а через деякий час отримав порошок, який світився в темряві. Він назвав речовину фосфором, тобто світлоносним і прийняв отримане за «елементарний вогонь». Це відбулося в 1669 році.

Дослідник відразу спробував добути за допомогою фосфору жадане золото, але усі досліди ні до чого не привели. Тоді Бранд знайшов інший шлях перетворення фосфору в золото: він почав продавати його, беручи за фосфор ціну, яка перевищувала ціну золота. До нього неодноразово зверталися ті, хто хотів придбати секрет добування світлоносної речовини, і Бранд продав свій секрет, спочатку Крафту, потім Лейбніцу.

Прославлений англійський вчений Роберт Бойль створив свою технологію виробництва фосфору, про що й доповів Лондонському королівському науковому товариству. Впевнившись, що отримати філософський камінь за допомогою фосфору неможливо, цю технологію було опубліковано в 1694 році. А до того часу асистент Бойля Хенквіц активно продавав фосфор усім бажаючим.

(За матеріалами Вікіпедії)

Дадаць дакумент у свой блог ці на сайт

Падобныя:

Хімія – природнича наука. Хімія в навколишньому світі. Короткі відомості з історії хімії. Мета iconХімічна термодинаміка найважливіший розділ фізичної хімії. Головна мета вивчення хімічної термодинаміки це розв'язання фундаментальних завдань металургійної
Відсутні підручники, надруковані українською мовою. В той же час, на кафедрі тмп та фізичної хімії нметау вже декілька років дисципліна...

Хімія – природнича наука. Хімія в навколишньому світі. Короткі відомості з історії хімії. Мета iconБеларускі дзяржаўны педагагічны універсітэт імя Максіма Танка зацвярджаю
Вучэбная праграма складзена на аснове тыпавой вучэбнай праграмы па дысцыпліне “Асновы хімічнага сінтэзу” для спецыяльнасцей 1-02...

Хімія – природнича наука. Хімія в навколишньому світі. Короткі відомості з історії хімії. Мета iconТестові завдання з дисципліни. Загальна та неорганічна хімія для напрямку підготовки 051301 Хімічна технологія та інженерія. Варіант 1 Практична частина За допомогою наведеного тесту перевірте свої знання
Тестові завдання з дисципліни. Загальна та неорганічна хімія для напрямку підготовки 051301 Хімічна технологія та інженерія

Хімія – природнича наука. Хімія в навколишньому світі. Короткі відомості з історії хімії. Мета iconКаталог медіа матеріалів (21. 11. 08)
Репетитор 6 в 1” (історія, російська, хімія, біологія, математика, фізика) (рос.)

Хімія – природнича наука. Хімія в навколишньому світі. Короткі відомості з історії хімії. Мета icon02. 00. 08 – Хімія элементарганічных злучэнняў
Спецыфічныя ўласцівасці арганічных злучэнняў, у склад малекул якіх уваходзяць атамы металаў

Хімія – природнича наука. Хімія в навколишньому світі. Короткі відомості з історії хімії. Мета iconБеларускі дзяржаўны педагагічны універсітэт імя Максіма Танка зацвярджаю
Вучэбная праграма складзена на аснове тыпавой вучэбнай прагарамы па дысцыпліне “Аналітычная хімія”, зацверджанай 31. 08. 2009 г.,...

Хімія – природнича наука. Хімія в навколишньому світі. Короткі відомості з історії хімії. Мета iconПраці у вісниках університету
Романів А. С., Вахула Я.І. Дослідження особливостей одержання силікатних розчинів на основі калієво-літієвого рідкого скла // Вісник...

Хімія – природнича наука. Хімія в навколишньому світі. Короткі відомості з історії хімії. Мета iconКороткі відомості про науковий стиль мови
Методичні вказівки з наукового стилю мовлення дисципліни “Ділова українська мова” (для самостійної роботи студентів 1-4 курсів денної...

Хімія – природнича наука. Хімія в навколишньому світі. Короткі відомості з історії хімії. Мета iconСтахановський педагогічний коледж Луганського національного університету імені Тараса Шевченка
Все прекрасне, що існує в навколишньому світі І створене людиною для інших людей, повинно доторкнутися до серця дитини І облагородити...

Хімія – природнича наука. Хімія в навколишньому світі. Короткі відомості з історії хімії. Мета iconБиблиотека
Алтухов О. О. Синтез, властивості І перетворення альфа-ариламідо-альфа-(2-оксоіндолініліден-3)-оцтових кислот : автореферат дис канд...

Размесціце кнопку на сваім сайце:
be.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©be.convdocs.org 2012
звярнуцца да адміністрацыі
be.convdocs.org
Галоўная старонка