Українська драматична поема кінця XIX початку XX ст




НазваУкраїнська драматична поема кінця XIX початку XX ст
старонка8/58
Дата канвертавання15.11.2012
Памер6.32 Mb.
ТыпДокументы
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   58
дзвіницю! Бийте в Д8він! Дзвоніть тривогу! Най збігавсь Усе що лиш живе в селі!

Гуртом до пана! Най смирявсь, Бо будуть кості не цілі!»

Веялись... Люд тиснеться, писк, виск!

Вже понад голови людей Почали задні до дверей Метать великі снігу груди,

І гнів кипів чимраз страшніш.

Де-де в руках заблиснув ніж...23

Вибух народного гніву неминуче вів до розправи над паном і його прислужниками, почувся крик: «Хай гинуть панські посіпаки». Але піп-миротворець зумів заспокоїти громаду, переконати не робити бунту, покоритися владі, не брати гріха на душу, а бог, мовляв, сам заплатить панові.

Ще грізнішим і рішучішим показано народ у 13-му розділі поеми. Рубаючи панський ліс у той же новорічний день, селяни не могли стерпіти знущання панських слуг, особливо з старого попа, що знемагав від непосильної роботи і врешті безсило повалився в сніг:

З сокирами та топорами Ми кинулись, ревли словами:

«Недолюдки! Прокляті! Ждіть!

Досить вже нашу кров ви ссали,

Томили нас і збиткували!

Тут ми розсудимося з вами!

Раз гинуть! Бийте їх, валіть!»

...«Моліться, кляті! — ми кричали.—

Ось вам і пігії У кого грі*

На совісті, най сповідавсь,

Най швидко молиться і каесь.

Бо відси жаден з вас живим Не вийде!» 24

Реалістично зображуючи дійсність, глибоко вникаючи в суть соціальних явищ, І. Франко в поемі «Панські жарти» дав широку панораму народного життя, буднів галицького селянина напередодні революції 1848 р. На противагу буржуазно-ліберальним літераторам, що зображували народ, селянство покірним, нездатним до боротьби, І. Франко правдиво показав революційні можливості народу, готового в слушний момент змести, знищити самодержавний лад.

Вище йшлося про те, що І. Франко не показує в поемі конкретних представників народу, не створює селянських індивідуальних типів. Одначе селянська маса, громада виступає в творі як узагальнений образ, як широкий соціальний тип людського колективу. Образ втрачав на конкретності, на індивідуальних прикметах і рисах, але набуває сили як образ збірний, як символ революційних можливостей пригнобленого народу взагалі.

Вищенаведені уривки, де народ зображений в моменти найвищого бунтівничого запалу, як такий, що здатний знищити панських посіпак, порахувати панові кістки і пустити з димом його садибу, показують, наскільки тенденційними і фальшивими були оцінки Цеглинського, Огоновського та інших ліберально-буржуазних критиків, які вбачали в селянах, змальованих І. Франком у «Панських жартах», покірну терплячу масу, «гуманний характер малорусина» тощо. Поема аж ніяк не дав матеріалу для таких фальшивих висновків.

Водночас І. Франко не ідеалізував селян. Він бачив і зобразив недостатню свідомість селян, непослідовність

у захисті своїх класових інтересів, а в деяких випадках пасивність, інертність. З гіркою іронією зображував І. Франко картину, коли урядовець повідомляє громаді про волю. Пан Мигуцький наказує кинути урядовця-ко- місара у псарню, тоді селяни спрямовують свою енергію не проти пана, а на розгром псарні.

«Собачою кров’ю освятили свободу»,— говорить поет устами оповідача.

Ключ до всіх образів і картин, сцен і ситуацій дано у третьому розділі твору. І. Франко вкладає в уста оповідача слова, що, по суті, є ідейним центром поеми «Панські жарти»:

Ще ж не заснуло наше лихо:

То голосно воно, то тихо Підкрадається до села.

Неправда всюди верх держить.

В таку-то хвилю, діти милі,

Ви повість згадуйте мою І згадуйте, що сеї хвилі Я з досвіду вам подаю.

В сам час, коли неправда люта Найвище голову здійма,

В сам час, коли народні пута Найдужче тиснуть і закута Народна мисль мовчить німа,

Довкола найтемніша тьма,

Надії й просвітку нема,—

В той же час якраз ви не теряйте Надії й твердо тее знайте,

Що в груз розсиплеться тюрма,

Неправді й злу не потурайте,

В зневірі рук не покладайте,

І увільняйтеся з ярма25.

Отже, поема має революційне спрямування. В нові часи, після кріпаччини, коли ще були міцні залишки крі-

пацтва в економіці, побуті, психології селянства, оповідач закликає до активної діяльності, до боротьби проти гніту і сваволі, за правду і справедливість. Цілком зрозуміло, що поет орієнтує читача на рішучі дії у визвольній боротьбі і засуджує несміливість, інертність, пасивність, непротивлення злу насильством, виразником яких у поемі виступав старий піп.

У цьому зв’язку слід ширше зупинитися на образі оповідача з поеми «Панські жарти». Зрозуміло, що він не відображає авторського світогляду, ідейно-естетичних ідеалів І. Франка у повній мірі. Проте це позитивний образ поеми. Його настрої, громадянські позиції у багатьох відношеннях симпатичні авторові твору. Цьому образові відведена значна роль. В поемі ніде не показано, що оповідач брав безпосередню участь у боротьбі з паном, у виступах проти пана. Та з твору ясно випливає, що оповідач належав до найсвідомішої частини сільської громади, що він був активним учасником зображених у творі подій. Оповідач виступає не від свого власного імені, а від всієї маси.

«Народ аж ахнув», «Та й ми теж пану не спускали», «Ми перебіули бурі-тучі», «Ми тепер, уже не радившися, знали, що тут кориться не пора»,— так характеризує оповідач настрій, дії, погляди маси і свої власні.

Важлива роль оповідача і в композиції поеми. Оповідь його виступає в творі як організуюча ланка сюжету. Це, з одного боку, дещо зв’язує, уодноманітнює розвиток сюжету, а з другого — упорядковує його, надає послідовності викладу подій в часі.

Щоправда, іноді І. Франко порушує принцип послідовного розгортання подій, виходить за рамки сюжету, вводить, так би мовити, позасценічну дію, позасценічних персонажів. Маємо на увазі, зокрема, вставну новелу (розділ VII) про колишнє сватання комісара-урядника до шляхтянки Манюсі, яке ледве не закінчилося загибеллю комісара. Ця новела не має безпосереднього стосунку до сюжету поеми. Проте вона пояснює одне з джерел ворожнечі німця-комісара до поміщиків-дідичів, його співчуття селянам. І. Франко не йде проти художньої правди, змальовуючи комісара в якійсь мірі помічником селян У боротьбі з поміщиком Мигуцьким. Комісар діяв не етільки в інтересах селян, скільки у своїх власних, намагаючись відомстити панам і, зокрема, Мигуцькому за зневагу і зверхнє ставлення. Отже, поведінка комісара цілком вмотивована, соціальна природа цього образу розкрита поетом повністю.

Поема-епопея І. Франка «Панські жарти» найбільш реалістично, з епічною глибиною розкрила одну в жахливих сторінок життя галицького села напередодні реформи 1848 р. Але варто прочитати цикли І. Франка з його збірки «Мій ізмарагд» (1898) — «По селах», «До Бразі- лії», написані значно пізніше, в кінці віку, щоб переконатися, що становище галицького селянина за півстоліття «волі» мало в чому змінилося. Тому поема І. Франка мала злободенне звучання довгий час після її написання. Свого пізнавального значення вона не втратила й досі.

Соціально-побутова поема найбільш оперативно і безпосередньо виражала найпекучіші, найактуальніші проблеми життя і добуту українського народу кінця XIX — початку XX століття, його визвольні прагнення і революційні можливості. Поряд а соціальним романом і повістю ця поема була тим художнім полотном, в якому найгостріше відчувався суспільний пульс епохи, знайшли художній вираз народні болі і радощі, мрії і сподівання. В соціально-побутовій поемі чи не, найбільш бурхливо, •емоційно-яскраво вилились крик душі народу, могутній і невгасимий протест проти гніту і сваволі, духовного рабства, проти вікового соціального і національного гноблення.

Експлуатація трудящого люду на селі і в місті, залишки кріпаччини, визрівання незадоволення і протесту широких народних мас проти гнітючої капіталістичної

дійсності, прагнення до справедливих соціальних відносин, полум’яна віра в краще майбутнє народу — всі ці питання українські письменники підносять в своїх поемах на високому ідейному пафосі, з надзвичайною силою художньої виразності.

При цьому не можна не відзначити широкий гуманістичний погляд українських поетів, що виявляється в їхніх ліро-епічних творах, почуття громадянської відповідальності в поотановці і розв’язанні соціальних проблем.

І. Франка, П. Грабовського, Лесю Українку та інших авторів цікавлять соціальні контрасти, класові антагонізми не лише на Україні. Глибоке співчуття, братерську солідарність виявляють вони і щодо представників інших націй та народностей, гноблених царизмом і цісарською владою — євреїв, туркменів, бурятів, якутів. Українські письменники підкреслюють спільність класових інтересів трудящих різних націй, єдність їхніх визвольних прагнень.

Можна говорити про виняткове громадянське значення соціально-побутових поем, велику мобілізуючу та агітаційну силу їхніх художніх образів.

Безпосереднє звертання до дійсності, відбір з неї яскравих фактів і епізодів, змалювання вражаючих соціальних контрастів і картин народних страждань зумовили художні особливості соціально-побутових поем. «В стилі літературного твору, в його композиції,— писав В. Виноградов,— в структурі образу автора, що об’єднує всі частини твору і пронизує систему його образів, знаходить вираження оцінка зображуваного світу з боку письменника, його відношення до дійсності, його світорозуміння» 26.

Один з елементів поетики соціально-побутових поем як одного з виявів реалістичного зображення дійсності —

28 В. В. Виноградов, Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика, М., Изд-во АН СССР, 1963, стор. 125.

И

простота і природність образів, чіткість і ясність в композиції і сюжеті. Події і характери, конфлікти і їхнє вирішеная подаються письменником у природному зародженні, розпитку і аавершенні, без зайвих ускладнень і психологічних «скоків», за висловом І. Франка. Все ніби знаходиться на поверхні, перед очима читача. І це Адевід особливостей побутописання, від народності поетики, стилістики, художньо-зображальних засобів твору. Поет свідомо не завантажуб читача складними образами і асоціаціями, символами і алегоріями, важкими метафорами тощо. Чіткість ідейного задуму, ясність провідної думки, конкретність і наглядність поетично-образного мислення, яскрава емоційність допомагають поетові швидше анайти шлях до серця читача.

За родовими ознаками соціально-побутова поема своею невимушеністю і природністю образів, простотою композиції і сюжету, реалістичною відповідністю художніх персонажів їхнім життєвим прототипам, врешті поетичною мовою стоїть найближче до своєї праматері — давньої епічної поезії, епосу. Тут, як і в давньому епосі, на «безпосереднішим шляхом адійснюється перехід від життєвого факту, події до образу, узагальнення і художнього типу.

Проте історична обумовленість жанру накладає відбиток на соціально-побутову ооему (особливо якщо П порівняти з епічними поемами у їхніх давніх зразках). Мабуть, однією з найголовніших овнак «сучасності» жанру є актуальність тематика, безпосередній зв'язок з життям. А це вносить момент емоційного втручання ангора в зображувані події, мимоволі «дірявує» художню тканину твору, видива«> на емоційність зображуваних картин, на експресію авторського «тексту*, пояснень від оповідача, на поетичну мову взагалі.

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   58

Падобныя:

Українська драматична поема кінця XIX початку XX ст iconІван Петрович Котляревський Енеїда [Энеида]
У відомій бурлескно травестійній поемі класика української літератури І. П. Котляревського (1769 1838) відворено широку картину життя...

Українська драматична поема кінця XIX початку XX ст iconЯрослав Мудрий Драматична поема передмова
В нашiй драмi таких порушень небагато. З довгого полiтичного життя Ярослава я взяв невеликий порiвняно вiдтинок з 1030 по 1036 рiк,...

Українська драматична поема кінця XIX початку XX ст iconРобота жіночих товариств буковини зі збереження народних традицій
Простежується робота жіночих організацій зі збереження І розвитку національних традицій в часи іноземного поневолення. Доведено,...

Українська драматична поема кінця XIX початку XX ст iconЗаконспектувати лекцію
У 60-х роках XIX століття Г. Ібсен починав як романтик, у 70-х став одним із визнаних європейських письменників-реалістів, а символіка...

Українська драматична поема кінця XIX початку XX ст iconН73 Новий довідник: Українська мова. Українська література. — К.: Тов «казка», 2008. т— 864 с
М. Радишевсъка — старший учитель, учитель-методист, відмінник народної освіти (автор розділу «Українська мова»)

Українська драматична поема кінця XIX початку XX ст iconН73 Новий довідник: Українська мова. Українська література. — К.: Тов «казка», 2008. т— 864 с
М. Радишевсъка — старший учитель, учитель-методист, відмінник народної освіти (автор розділу «Українська мова»)

Українська драматична поема кінця XIX початку XX ст iconЯк користуватися словником-довідником
Землі – земна кора. У процесі диференціації та інтеграції геології в кінці XIX – на початку XX ст виникла геоморфологія – наука про...

Українська драматична поема кінця XIX початку XX ст iconМетодичні рекомендації з дисципліни «Українська література» Відповідно до вимог програми з дисципліни „Українська література
Відповідно до вимог програми з дисципліни „Українська література” студенти вивчають оглядово тему: „Розвиток драматургії І театру...

Українська драматична поема кінця XIX початку XX ст iconВолодимир сосюра мазепа Поема

Українська драматична поема кінця XIX початку XX ст iconСпортивна термінологія – у курсі "Українська мова"
Активно формується професійна мова у всьому її багатстві та розмаїтість. Тому досить актуальним є на сьогоднішній день впровадження...

Размесціце кнопку на сваім сайце:
be.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©be.convdocs.org 2012
звярнуцца да адміністрацыі
be.convdocs.org
Галоўная старонка