Українська драматична поема кінця XIX початку XX ст




НазваУкраїнська драматична поема кінця XIX початку XX ст
старонка1/58
Дата канвертавання15.11.2012
Памер6.32 Mb.
ТыпДокументы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   58

УКРАЇНСЬКА

ДРАМАТИЧНА ПОЕМА КІНЦЯ XIX - ПОЧАТКУ XX СТ.

Період кінця XIX — початку XX століть — переддень докорінних соціальних змін у суспільному житті. В цей час українська література, як і інші літератури народів Росії, вступила в новий період свого розвитку, коли виникали в ній нові ідейні й естетичні якості, зароджувалося соціалістичне мистецтво.

Як завжди в перехідні епохи, активізується романтичне мистецтво. Саме тим моментом, що це мистецтво перехідної доби, мистецтво, яке зародилося, виникло й розвивалося на зламі епох, суспільних формацій, і визначається більшість його рис, основна і визначальна серед яких — історизм. В працях радянських літературознавців останніх років ця думка всебічно обгрунтовується1.

Наголошується у зв’язку з цим принципово інший підхід до категорій часу і простору, інша їх інтерпретація (порівняно з класи- цизмом, Просвітництвом, просвітительським і критичним реалізмом). Проте й романтизм протягом тривалого періоду свого існу*- вання зазнавав відчутних змін.

Романтизм кінця XIXпочатку XX століть — інша модифікація творчого методу порівняно з романтизмом початку XIX століття. Зберігаючи риси, притаманні йому в цілому, він поєднує їх з моментами, породженими новим часом. Відбувається своєрідне збагачення романтизму з його історизмом, тенденцією показувати людину, у визначальних вимірах її буття здобутками критичного реалізму з його епічною широтою і точністю деталей, аналітичніс- тю, психологізмом.

Рух людини у часі в творах романтиків цієї доби постає і як рух у просторі, рух надзвичайно складний, зумовлений багатьма чинниками. Середовище в їх творчості посідає таке ж місце, йому приділено стільки ж уваги, скільки й романтичному героєві. /

Зберігши властиву романтизму першої половини XIX століття загальну ситуацію «незвичайний герой у незвичайних обставинах» ^(на відміну від типового героя в типових обставинах у реалістичному мистецтві), представники цього творчого методу прагнуть вмотивувати цю незвичайність, показати як закономірну тенденцію руху й розвитку, тим самим поглиблюючи категорію історизму. Романтичний герой у них більше співвіднесений і зі своїм часом, і зі своїм оточенням.

Ця загальна тенденція романтичного мистецтва виразно від«' билася в драматичній поемі кінця XIX — початку XX століття,

яскравому і надзвичайно характерному явищі пізнього романтизму.

Поставивши перед собою завдання дослідити цю складну жанрову форму, яка поєднує характерні ознаки всіх родів літератури — ліричного, епічного й драматичного, здійснюючи в міру сил її аналіз та інтерпретацію, ми намагалися витлумачити її як систему засобів, покликаних розкрити певний (як правило, значний) поетико-драматичний зміст.

Керуючись відомою філософською тезою, за якою зміст оформлений, а форма завжди змістовна, і вони активно взаємодіють, ми намагалися не розчленовувати ці два моменти, а розглядати їх як взаємозумовлені компоненти.

Отже, не тільки характер конфлікту і його розвитку в драматичній поемі, особливості групування персонажів (романтичний герой і громада, маса, народ), не тільки велика кількість ліричних монологів і діалогів-агонів як форма розкриття світоглядних позицій і душевного стану героя, не тільки яскрава романтична фабула і екзотичне тло подій, не тільки притаманне цьому жанрові прагнення до підвищеної емоційної виразності, емфази, а відтак особливості поетики мають бути в центрі уваги автора. Всі ці елементи художньої форми поряд з великою кількістю інших, додаткових служать завданню якнайповніше донести до читача завжди складний, вагомий ідейно-тематичний зміст твору.

І Розглядаючи компоненти жанрової структури як певну художню систему, більш-менш стійку, типову в своїй основі, ми намагалися побачити за нею близькість, спорідненість завдань, світоглядних настанов, які викликали до життя саме цю форму.

Про доцільність звернення до тієї чи іншої жанрової форми, закономірностей її становлення і розвитку писала дослідниця революційно-романтичної поеми І. Г. Неупокоєва: «Те, що в центрі уваги виявляється повний літературний жанр, має суттєві переваги. Жанрові форми мистецтва, їх склад і система виражають багато важливіших завдань, можливостей і тенденцій літератури даної епохи...

Трансформація різних елементів жанрової структури... це не тільки результат «пристосування» жанру до потреб нового змісту, а й зміна самого, «закріпленого» в даному жанрі, художнього мислення. Трансформуються не тільки скристалізовані в цьому жанрі форми вираження, а й сама здатність до художнього пізнання дійсності, не тільки спосіб її відображення, а й характер естетичного на неї впливу»2.

І. Неупокоєва відзначає глибинний зв’язок певного жанру з творчим методом і — ширше — літературною епохою: «Не випадково кожна літературна епоха знає свої панівні жанри і певну їх систему. Не випадково однією з перших «прикмет» зміни літературних епох є суттєві видозміни в художній структурі її провідних жанрів і їхній системі. Вияснення процесів формування, розквіту, трансформації і занепаду жанру, синтезу жанрів і їхньої диференціації можна вважати одним з найважливіших теоретичних завдань історії світової літератури... Вивчення жанрів у межах певної епохи чи певного художнього напряму — в даному випадку революційного романтизму — дає ключ до рішення багатьох ідейно- естетичних проблем цього мистецтва» |

Завдання дослідника, який має простежити еволюцію жанру в межах певного історичного періоду і в рамках літературного процесу тієї чи іншої національної літератури, — це визначитися в стійких, основних ідейно-естетичних принципах даної форми, а також в її модифікаціях, зумовлених своєрідністю індивідуальності митця, ідейно-художніх завдань, які він ставив перед собою, часом, суспільними, літературними обставинами тощо.

На взаємозумовленості трьох таких компонентів, як жанрова форма (а точніше, закономірність, необхідність звернення до певної жанрової форми), світогляд художника й особливості істори- ко-літературної епохи, наголошував В. М. Жирмунський. «Літературні рухи, — писав він, — визначаються тим новим переживанням життя, котре приносить із собою нова епоха. Тому спроба відшукати джерело походження літературних форм, їх історичний генезис повинен сходити (підійматися) до спроб з’ясувати походження і розвиток нового життєвого відчуття. Тільки поступово безпосереднє почуття переходить у світогляд.

...Важливо відшукати лише психологічну основу, душевний смисл, спрямування і настроєність світогляду, те первісне відношення до світу душі людської чи цілої епохи, котрі визначають всю подальшу зовнішню форму чи історичну долю даного явища.

В той час, як елементи світогляду наявні вже в найбільш наївному переживанні життя, естетична форма і лише пізнішим, що вже відстрявся, продуктом, кристалізації душевного переживання»2.

І досі в працях з теорії літератури у визначенні ознак драматичної поеми є чимало розбіжностей і просто замовчувань. Ставиться ця пробл"бма7 рбзГЛяДаЮт^ся'“' д?які її а£И’ЄкТИ"'~у* брбШурі Б. Мельничука3. Важливим у ній є, по-перше, аргументоване твердження, що ця видова форма живе і успішно розвивається і в нашу радянську епоху; більше того — драматична поема нерідко становить вершинне досягнення як творчості певного митця, так і національної літератури певної доби в цілому; по-друге, конкретний ідейно-естетичний аналіз творів цієї жанрової групи. Висновки, які робить автор («Драматична поема — це віршована драма»), задовольнити не можуть, бо не з’ясовують питання.

З визначень, що стали вже до певної міри канонічними, звернемося, природна річ, до тих, які дають підручники з теорії літератури і теоретичні дослідження, словники літературознавчих термінів, монографії про творчість авторів, які працювали в жанрі драматичної поеми тощо.

1 Неупокоева И. Г. Революционно-романтическая поэма первой полови- ны XIX века, с. 48.

| Жирмунский В. М. Из истории западно-европейских литератур. Дх Наука, 1981, с. 62.

  1. Див.: Мельничук Б. I. Драматична поема як жанр. К.: Дніпро^ЦЩ


c:\users\ocherik\appdata\local\temp\finereader11\media\image1.jpeg




У підручнику з основ теорії літератури П. К. Волинського цьому жанру дається таке визначення: «До мішаних форм належить і драматична поема; її часом називають драмою для читання, або літературною драмою.

Пп^маїичня дпрмя — це твір, написаний у діалогічній формі, але без призначення для постановки на сцені. Зразками цього жанру є «Фауст» Гете, «Каїн» Байрона. Ряд драматичних поем написала Леся Українка («В катакомбах», «У пущі» та ін.)»1. У цьому стислому визначенні наголошуються як основоположні такі моменти: синтетичність жанру («зразок мішаної форми») ї приналежність (не зважаючи на діалогічну форму) до творів літератури, а не театруД що підкреслюється також двома іншими наведеними термінами на його означення.

Дещо інше формулювання дає «Словник літературознавчих термінів» ТЗГМ; Лесина і О. С. Пулинця. «Драматична поема, — гово-. риться тут, — переважно невелика за обсягом віршована п’єса, в якій "зливається Драматичне, епічне і ліричне розкриття теми; виклад матеріалу відзначається стислістю й лаконізмом, відсутній широкий фон подій і зовнішня інтрига, а вся увага зосереджена на розкритті якогось ідейного конфлікту між основними противниками, на показі їх словесного двобою в стадії найбільшої гостроти й вирішення»2.

І тут, "як бачимо, підкреслюється синтетичність жанру, злиття в одній видовій формГ'«драяатйчного, ліричного і епічного» начал, тобто ознак всіх трьох родів літератури.; Одразу зауважимо, що таке визначення надто широке, береги ного непомірно розмиті. Крім того, здавна відомо, що взаємопроникнення, «сплав» родових ознак у межах одного жанру не є властивістю лише драматичної поеми та й взагалі не є якоюсь винятковою, а скоріше загальновідомою рисою мистецтва художнього слова, зокрема жанрів прозових — роману-епопеї, роману, повісті.

Так, зокрема, А. Карягін, досліджуючи проблеми сучасної драматургії, доводить, що взаємопроникнення засобів і прийомів епосу в драму стало закономірним явищем, внаслідок чого «сфери їхнього художнього буття постійно розширюються»3. Про зворотний процес — використання письменниками-епіками, романістами прийомів драматичного мистецтва пише дослідник П. Коно- ненко4.

На наш погляд, щодо драматичної поеми доцільніше говорити не про такі „широкі категорії, як граматичне,'ёшчнё, і. л іричне розЗ криття теми», а про дещо вужчі: поєднання в жанровій формідра- матичної поеми ознак драми і “ліро-епічної поеми} Це зумовлене і виправдане і тим, що власне епічний елемент тут слабо виражений і повсякчас трансформується у ліро-епічний.

1 Див.: Волинський П. К. Основи теорії літератури. К-: Рад. школа, '1967,, с. 305.

\/ 2 Л е с и н В. М., Пулинець О. С. Словник літературознавчих термінів. 3-є вид., перероб. і доп. К.: Рад. школа, 1971, с. 1.17.

  1. КарягинА. А. Драма как эстетическая проблема. М.: Наука, 1971, с. 21.

  2. Див.: Кононенко П. П. В пошуках суті. К.: Рад. письменник, 1981,

В Ш

Наступний момент стосується обсягу жанрової форми. Це питання має немале значення (згадаймо хоча б усталений в літературознавстві розподіл на прозові жанри великої, середньої чи малої форми).

Щодо жанру драматичної поеми, то твердження «переважно невелика за обсягом віршована п’єса» є неправомірним. Нам здається, помиляються автори «Словника», висловлюючи думку, що в драматичних поемах «виклад матеріалу визначається стислістю і лаконізмом», що тут «відсутній широкий фон подій і зовнішня інтрига». Ці положення заперечує насамперед існуюча художня практика як минулих часів, так і сучасна. Є й прямі твердження літературознавців, що спростовують думку про «лаконізм і стислість» викладу в драматичних поемах.

В. О. Сахновський-Панкєєв говорить, навпаки, про «надмірну довжину» творів цієї жанрової форми і наголошує на іншому значущому моменті: «Сутність «драми для читання» та її докорінна відмінність від «драми театральної» — не в надмірній довжині п’єси (коли вона не вміщується в звичайну, «нормальну» виставу), і не в численності філософських роздумів, важких для сприйняття на слух (як це звичайно вважається), а в порушенні рівноваги між словом і дією — на шкоду дії. Чим більше наближається «драма для читання» до свого ідеалу, тим далі стоїть вона не тільки від театру, а й від драми. Бо ідеал цей — поема в драматичній формі»3.

В. М. Лесин і О. С. Пулинець зв’язали себе твердженням «невелика за обсягом віршована п’єса», що не дало їм змоги назвати серед кращих драматичних поем Лесі Українки такі, скажімо, типові зразки цього жанру, як «Кассандра» чи «У пущі». Невиправданим є, на наш погляд, і віднесення до творів цього виду драматичного діалогу «На полі крові».

З відомих творів цієї видової групи варто згадати «Фауста» Гете, «Каїна» і «Манфреда» Байрона, «Дон Карлоса» Шіллера, вітчизняні — «Кассандру», «У пущі», «Руфіна і Прісціллу» Лесі Українки4, радянські драматичні поеми — «Ярослав Мудрий» і «Свіччине весілля» І. Кочерги, «Фауст і смерть» О. Левади, «Со- ловейко-Сольвейг» Г. Драча та ряд інших, щоб переконатися, що визначення «стислий», «лаконічний», «позбавлений широкого фону подій і зовнішньої інтриги» аж ніяк їх не стосується. Якщо ж окремі з них і не переважають за обсягом драматичні твори, призначені для театральної вистави, то в усякому разі не поступаються їм. (Далі, спираючись на окремі твори, ми спробуємо це довести.)

У наведеному вище визначенні В. О. Сахновського-Панкєева' ми підкреслили думку про те, що в драматичній поемі слово переважає над дією (дозволимо собі ще зауважити, що це певна, основоположна жанрова ознака, а ніяк іне вада твору). Проте чи є »ця ознака притаманною лише драматичній поемі?

Як у кожному драматичному творі, основу драматичної поеми становить конфлікт, характер і розвиток якого дають нам можливість визначитись у її проблематиці.

Життєвий конфлікт, зображений драматургом, переломлюється у п’єсі у вигляді зіткнення характерів, які мають неповторну своєрідність. Не в організації мовних засобів, не в заміні оповідання діалогом, а в боротьбі людських пристрастей, у зіткненні різно- спрямованих воль джерела драми, її сюжетного руху і розвитку1. Ще з часів Арістотеля відомо, що герої драми не просто взаємодіють, а протидіють. Дії і вчинки одних викликають опозицію інших, і конфлікт, що виник, неухильно прямує до розв’язки. Отже, душу драматургії в усіх її видових формах складає зіткнення характерів 2. ''

Стверджуючи це як основний естетичний принцип для творів драматичного роду, не забуваймо і того, що конфлікт може бути світоглядний, так званий «внутрішній», коли дійові особи прагнуть порозумітися, або, принаймні, якнайповніше з’ясувати свої позиції щодо певної життєвої ситуації (як правило, соціально вагомої) чи світоглядної, філософської проблеми/Інколи це прагнення поширюється не лише на ідейного супротивника, протагоніста, а й на самого себе (психологічна драма чи «драма настрою», філософська драма або «драма ідей», а також «драма для читання», «учена драма» чи драматична поема).

Іншу, значно ширшу, групу власне драматичних творів становлять ті, в основі яких — пряме зіткнення персонажів, активна життєва боротьба — конфлікт, так би мовити, дійовий, «зовнішній», коли світоглядні позиції героїв в основі своїй визначені і можлива тільки ситуація пізнавання.

Таким чином, в основі драматичної поеми завжди «внутрішній» — психологічний, світоглядний конфлікт.

По-друге (на цьому моменті сходяться всі дослідники жанру), це зразок мішаної форми, де синтезуються ознаки драми і ліро- епічної поеми, жанр, де «порушена рівновага між словом і дією — на шкоду дії».

У яких же формах це відбувається?

І. Неупокоєва, пишучи про жанрові форми трагедійної поеми і аналізуючи при цьому чимало зразків драматичної поеми, виділяла в них дві риси; а) рішучу перевагу лірико-філософського струменя над «подійним»; б) інший, ніж у власне драматичних жанрах, принцип організації «подійного» матеріалу, що відзначається активністю особи автора, його власними роздумами про світ. «Елементи драматичної структури, — зауважує ця дослідниця, — підпорядковані
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   58

Дадаць дакумент у свой блог ці на сайт

Падобныя:

Українська драматична поема кінця XIX початку XX ст iconІван Петрович Котляревський Енеїда [Энеида]
У відомій бурлескно травестійній поемі класика української літератури І. П. Котляревського (1769 1838) відворено широку картину життя...

Українська драматична поема кінця XIX початку XX ст iconЯрослав Мудрий Драматична поема передмова
В нашiй драмi таких порушень небагато. З довгого полiтичного життя Ярослава я взяв невеликий порiвняно вiдтинок з 1030 по 1036 рiк,...

Українська драматична поема кінця XIX початку XX ст iconРобота жіночих товариств буковини зі збереження народних традицій
Простежується робота жіночих організацій зі збереження І розвитку національних традицій в часи іноземного поневолення. Доведено,...

Українська драматична поема кінця XIX початку XX ст iconЗаконспектувати лекцію
У 60-х роках XIX століття Г. Ібсен починав як романтик, у 70-х став одним із визнаних європейських письменників-реалістів, а символіка...

Українська драматична поема кінця XIX початку XX ст iconН73 Новий довідник: Українська мова. Українська література. — К.: Тов «казка», 2008. т— 864 с
М. Радишевсъка — старший учитель, учитель-методист, відмінник народної освіти (автор розділу «Українська мова»)

Українська драматична поема кінця XIX початку XX ст iconН73 Новий довідник: Українська мова. Українська література. — К.: Тов «казка», 2008. т— 864 с
М. Радишевсъка — старший учитель, учитель-методист, відмінник народної освіти (автор розділу «Українська мова»)

Українська драматична поема кінця XIX початку XX ст iconЯк користуватися словником-довідником
Землі – земна кора. У процесі диференціації та інтеграції геології в кінці XIX – на початку XX ст виникла геоморфологія – наука про...

Українська драматична поема кінця XIX початку XX ст iconМетодичні рекомендації з дисципліни «Українська література» Відповідно до вимог програми з дисципліни „Українська література
Відповідно до вимог програми з дисципліни „Українська література” студенти вивчають оглядово тему: „Розвиток драматургії І театру...

Українська драматична поема кінця XIX початку XX ст iconВолодимир сосюра мазепа Поема

Українська драматична поема кінця XIX початку XX ст iconСпортивна термінологія – у курсі "Українська мова"
Активно формується професійна мова у всьому її багатстві та розмаїтість. Тому досить актуальним є на сьогоднішній день впровадження...

Размесціце кнопку на сваім сайце:
be.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©be.convdocs.org 2012
звярнуцца да адміністрацыі
be.convdocs.org
Галоўная старонка