Світ преси: структура І потенціал




НазваСвіт преси: структура І потенціал
старонка1/11
Дата канвертавання08.02.2013
Памер1.48 Mb.
ТыпДокументы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


світ преси: структура і потенціал


Зміст

Зміст 1

і < и;и « і української 86

зміст 107

Українська журналістика в кентексті світсвсї 109


Володимир Шкляр д-р філол. наук., проф.

За всіх цивілізованих часів преса - друкована і аудіовізуальна - була і залишається атрибутивною частиною процесу вибору, облаштування і розвитку того чи іншого суспільного устрою. А в часи трансформації суспільства вона виступає компасом/орієнтиром у виборі мети, завдань, благ, або навпаки, протидіє соціальному прогресу. Тут дається взнаки саме перехідний етап від усталеного і звичного до диковинного. На початку 1918 року В.І.Ленін ставить перед партією-переможницею завдання перетворити пресу "із органу сенсацій, із простого апарату для повідомлення політичних новин, із органу боротьби проти буржуазної брехні - на зброю економічного перевиховання мас, на зброю ознайомлення мас з тим, як треба налагоджувати труд по-новому". Так визначив функціональний параметр преси нового типу пролетарський вождь. І що видається найларадоксальнішим, що сьогодні (на початку 1998 р.) всі частини цієї цитати-установки - і перша, і друга, - власне функціональний параметр сьогоднішньої вітчизняної преси?! В перехідні часи все можливе: і харчо, і мухи...

Із поточної журналістської практики (на початку 1998 р.) "щасливим" співпаданням для ілюстрацій "мутаційних" часів українського суспільства є конфліктна ситуація з припиненням і друкуванням газети "Правда Украины". У протистоянні зіткнулися Конституція України, видовий закон про пресу і виконавча одиниця (Мініпформ України), ВР України і судові структури, Оенпрокуротура і арбітражний суд), ВР і президент України, мопііична партія "Громада" і президент України і т. д. Результат < :умі юзвісний - очевидне "покращання" демократичних свобод і іконних прав. Ще живий "курилка"...

Пі і початку 1998 року, у найвищий пік передвиборчої ними; їм І і, фактично завершилась струкгуризація вітчизняної преси нп мишо зо її типологічними ознаками (державна, партійна, громлдська, приватна; національна і регіональна; •шшіинополітична і спеціалізована), а й за мотиваціями дії та діяльності в цілому в їх історичному і онтологічному розвитку. Історичний і онтологічний ракурси розгляду з цієї точки зору сучасної структури преси дозволяють виділити базові мотивації її діяльності і встановити таку їх ієрархію-алгоритм:

  • інформаційна мотивація;

  • бізнес-комерційна мотивація;

  • політична мотивація;

  • професійна мотивація.

Інформаційна мотивація безпосередньо пов'язана з завоюванням демократичних свобод, і насамперед свободи слова. Гласність, плюралізм думок, увага до суспільної думки спричинили появу і розвиток великої маси періодичних видань, програм радіо і телебачення. Для порівняння: якщо у 1990 році в Україні видавалося 1750 газет та інших друкованих видань, то на початок 1998 року у нас видається більш 6 тисяч газет і журналів, працює більш 800 теле- І радіокомпаній, інформаційних агенств, а також понад 200 видавництв. Тобто, якщо у 1990 році коефіцієнт найменувань періодичних видань на 1000 чоловік (з розрахунку 52 млн. населення) становив 2,9 то сьогодні - 0,5.

Щодо тиражів газети і журналів, то тут варто підкреслити, що зірковим періодом для багатьох з них були 1989-1991 рр. (окремі з них отримували навіть надприбутки). Проте тенденція зменшення середньої кількісті видань на одну сім'ю переросла в сталу закономірність - від 3-4 передплатних видань на сім'ю у 80-і роки до одного видання на 5-6 сімей. Щоправда, 1998 рік показує, що картина починає змінюватися на краще, особливо за рахунок реалізації газетно-журнальної продукції у роздріб. Тут діють і інші фактори: трішки зрослий рівень доходів населення - з одного боку, і чималий ареал видань, що реалізуються за демпінговими цінами ("Всеукраинские ведомости", "Факты" та інші) - з іншого.

Бізнес-комерційна мотивація, або, як прийнято сьогодні висловлюватися медіа-бізнес, стала реальністю саме на тлі інформаційної мотивації і усвідомлення зарубіжного постулату - інформація - це товар, інформування - це виробництво (в рамках принципу "що не заборонено - то дозволено").

В Україні найбільш вдалими національними проектами вважаються газети "Киевские ведомости", "Бізнес", Талицькі контракти", "Интересная газета" та інші, які, принаймні, зі основними критеріями (фінансова самостійність І політичні

незаангажованість) можна вважати представниками вільної, незалежної преси, хоча і при цьому не уникнути відтінків інтерпретації означеної загальної картини. Так, в політичній спрямованості "Киевских ведомостей" не останню роль відіграють думки фінансової верхівки концерну.

Взаємодія бізнесу і преси в Україні мала кілька стадій. Перша - це епоха комерціалізації суспільства. Потім - використання "газет-дубин"для захисту абсолютно конкретних інтересів {засіб для заробітку грошей для всієї фінансової групи, а не для самого видання).Остання стадія - інформаційні війни. Особливого размаху вони набрали у часи передвиборчого марафону: були мобілізовані можливості "своїх" мас-медіа, була створена теорія необхідності компромату, яка була на практиці реалізована в цих же ЗМІ. Все це, безумовно, вплинуло на економіку і політику, і що найбільш боляче, на професійний рівень журналістики. Зайняті в інформаційних війнах, журналісти стали "солдатами піхоти", яких, якщо не вбивали, то просто використовували на початку скандалу, визначення напрямку головного удару, для організації депутатських запитів і створення та засилки слідчих бригад. На жаль, багато з них не розуміли своєї ролі, про що скажемо ще нижче.

інформаційні війни передвиборчої кампанії завдали суттєвої шкоди іміджу України у світі. Захід, на превеликий жаль, отримав підтвердження того, що ми дійсно такі, як про нас думають.

В медіа-бізнесі сьогодні актуальним є об'єктивний процес концентрації і кооперації ЗМІ. іншими словами, ми сьогодні знаходимося у фазі консолідації фінансової і економічної структури вітчизняних ЗМІ, і не лише їх одних. Ілюстрацією кооперації капіталів України І Росії служить вихід у світ газети "Столичные новости" (нидання "Московских новостей" і телестудії "1 +1"), прихід на газетно- журнальний ринок російських видань. Хотілося б, щоб такі факти по були просто "грою в інтеграцію", оскільки об'єднання Імшінжгуальних і економічних сил - найпродуктивніший шлях до пиолодіння цивілізованими цінностями. По суті, ми стали на і іи| м ;і к жтивний шлях комунікативної конвенції національної системи Інформації І ЗМІ по світу.

Ll Іоі її і ична мотивація - дітище демократизації суспільства, ш.оОі іиио и частині забезпечення політичного плюралізму в країні. Партійнії преса перейшла із стану "маргінальної" в стан

"ііриОугитюГ.

На тлі вітчизняних мас-медіа слід розрізняти політично акцентуйовані (за терміном Ф.Леонгарда) і політично заангажовані видання/програми. Перші - це власні органи партій і об'єднань, які виконують функцію "точки опори" і при цьому виконують об'єднувально-пропагандистську, організаторську і агітаційну роль (за В.І.Леніним). Політично заангажовані ЗМ! - результат протистояння партій і об'єднань їх кількість різко зростає в часи суспільних "піків", якими є передвиборча парламентська і президентська кампанія 1998-1999 рр.

На думку спеціалістів, одним із найдорожчих газетних проектів стала газета "День". Формування редакції та започатку виходу газети обійшлося близько 10 млн. амер. доларів. Передплата на цей рік - приблизно 20000 (цього дотатньо тільки на два місяці діяльності!). Де брати кошти? У того, хто стоїть за цим виданням (не будемо стверджувати подейкування, що Є. Марчук і СП ДУ(о)).

Аналогічний за масштабами проект газети "Всеукраинские ведомости" з її демпінговою ціною 15 коп. Загальнополітичне всеукраїнське видання не приховує своєї любові до партійного об'єднання "Громада" і її лідера П. Назаренка.

Не менш вразливий і проект газети "Факты", орієнтованої на президента і уряд. Крім цього видання, такої орієнтації дотримуються "Независимость" і "Україна молода". Посилення симпатій до П.Лазаренка привело "Правду Украины" до призупинення виходу газети (законність цієї дії - предмет окремої розмови). Відвертішим стали симпатії "Зеркала недели" до Є.Марчука, "Киевскихведомостей"-до П.Лазаренка. О.Мороза підримують масові "Сільські вісті", партійні видання "Товариш" і "Комуніст". Вищесказане - достатньо яскрава ілюстрація тенденція "кланізації" вітчизняних мас-медіа.

Представляється продуктивно-цінною манерна естетика газет "ВВ", "День", "Киевские ведомости", "Зеркало недели", "Независимость", "Факты", яка випливає з редакційної теорії, власне теорії медіа-конкуренції і боротьби за електорат.

Відносно струнка типологічна структура преси радянських часів у пору трансформації суспільства дала тріщини І, як наслідок, розвалились її підвалини. Одна з них - галузеві/ професіональні видання. Довгий час в сучасній національній ситомі ЗМІ ця ніша була незаповненою. Саме професійні мотимціи сьогодні стає домінантною у процесі завершення структури національної преси і з її інтенсивним розвитком, безперечно, ефективно підвищиться потенціал друкованих ЗМІ, вплив на різноманітні соціальні прошарки і професіональні угрупування, задоволення їх запитів і інтересів. На газетному ринку задовольняються смаки і уподобання бухгалтерів ("Плюс- минус", "Бухгалтерський облік"), юристів ("Закон і бізнес", "Адвокатська практика"), освітян ("Освіта"), автомобілістів ("Сигнал"), будівельників ("Современный дом"), медиків ("Ваше здоров'я"), військових ("Народна армія") та представників багатьох інших професій. Проблемою залишається створення системи молодіжної преси.

Тут доречно торкнутися професійної преси для самих же журналістів. Спілчанський журнал 'Журналіст України" давно уже перестав бути трибуною професійного спілкування і навчання, наказала довго жити програма "Монітор" на УТ-1, східно-південна (затериторією розповсюдження) газета 'Журналист" - регіональна, хоча й цікава. Можливо,на шляху кооперації вона може стати основою загальноукраїнського професійного видання. А це уже веління часу, оскільки на практиці все рельєфніше і виразніше проглядається аматорське крило журналістської діяльності.

Щоправда, допитливий і вдумливий журналіст знаходить "вищу математику" журналістики в її поточній практиці, особливо у цьому плані корисні дайджести, в яких підбір матеріалів базується на головних критеріях журналістської майстерності - актуальність, глибина розробки теми, словесна інкрустація матеріалу, тобто майстерність формозмістової єдності. Але, на жаль, дайджестів замало ("Наша республіка" у зменшеному обсязі, суботній дайджест газети "Независимость"), і головне - немає загальноукраїнського, на зразок "Обзора российской печати", який виходить у Криму.

Такий, нан наш погляд, алгоритм мотивацій як процес стимулювання журналістів і редакційних колективів для досяі нення колективної, а відтак загальнодержавної мети - розбудови незалежної демократичної держави. В самій структурі проси закладені основні засади і напрямки її діяльності: увага до особистості, формування умов для розкриття її потенціалу; пошук елементів національної історії, культури, традицій, які можно використти для формування сучасної системи управління; оО'кдмвння мас навколо загальної мети, розвиток зв'язків із онітсмим середовищем.


гередомбсіхіл кампанія

у дзеркалі мас-медіа

Валентин Бадрак, пошукач

З кожним роком в усьому світі підвищується роль інформації та суб'єктів, які її розповсюджують у суспільстві, й особливо це відчувається під час виборних кампаній, коли політичні сили різних орієнтацій та їх лідери намагаються за допомогою мас медіа привабити потенційного виборця та збільшити особисте поле впливу. В період виборних кампаній, як ніколи, підвищується програмуюча роль засобів масової інформації і, як ніколи, з оціночною діяльністю та позицією преси рахуються владні структури. Ані Президент країни, ані інші гілки влади демократичної держави не в змозі ігнорувати думку суспільства, оскільки це період їх найбільшої залежності, і ЗМІ є каталізатором цієї залежності.

Ступінь довіри до засобів масової інформації в Україні достатньо високий і згідно з останніми результатами опитуваннь громадян соціологічною службою "Соціс-Геллап" (всі дані "СГ" базуються на проведенні опитування 1200 чоловік в віці від 18 років і старше в усіх регіонах України з урахуванням віку, статі, освіти, типу поселення, сімейного стану та роду занять) серед інших соціальних інституцій ЗМІ займають третю позицію (19% всього населення держави відзначили, що повністю довіряють ЗМІ) після Церкви (їй сьогодні довіряють 40% населення) та Збройних Сил (ім довіряють відповідно 34%). Звичайно, що телебачення має більший рейтинг довіри, ніж друкована преса або радіо, проте понад 12% респондентів заявили, що довіряють друкованим виданням (для порівняння, радіопередачам довіряють 11%).

Водночас значна кількість політичних оглядачів та експертів, що спостерігають за ходом виборчої кампанії небезпідставно висловлюють думку, що роль друкованої преси у процесі формування громадської думки в Україні під час цієї виборчої кампанії є досить обмеженою. Дійсно, якщо порівняти ступінь довіри до національних друкованих засобів масової інформації і як результат останнього - ступінь впливу на громадскість з розвинутими західними країнами, рахунок буде не на нашу користь. Причин цього явища декілька і, якщо не основною, то однією з найвагоміших, безумовно, є економічна. Достатньо високі ціни на основні видання та низькі можливості національного споживача інформації призвели до того, що більшість населення України надає перевагу безкоштовним телебаченню та радіо. Опитування згаданого вже "Соціс-Геллапу" свідчать, що 62% громадян дізнаються про події суспільно-політичного життя країни з відповідних передач по телебаченню, 38% опитаних повідомили, що слухають радіопередачі, і лише 18% - читають газети. Але й ті, хто сьогодні користуються послугами друкованих видань, часто підходять до вибору видання упереджено.

Політичні експерти називають ще один важливий аспект - в Україні майже видкрито відбувається "кланізація" преси - переважна більшість друкованих видань працює на різні політичні угрупування й "відробляючи гроші", потрапила в серйозну залежність від хазяїв, які не соромлячись, замовляють вигідні сюжети. Вже дійшло до того, що деякі представники інших держав вважають за необхідне не обминати цю ситуацію. Так, 11 лютого ц.р. Надзвичайний та Повноважний Посол США Стівен Пайфер констатував під час конференції, присвяченої захисту незалежної преси, що більшість українських ЗМІ знаходиться у зв'язках з політично-комерційними угрупуваннями. Щоправда, не бажаючи бути звинуваченим у втручанні в справи іншої держави, він додав, що "США не вбачають в цьому проблеми".

Фахівці незалежного фонду "Демократичні ініціативи" дійшли до висновку, що населення України сьогодні набагато більше читає міські та обласні газети, ніж загальнонаціональні і при цьому кількість читачів цих видань планомірно зростає: якщо в 1994р. 43,2% населення зазначали, що для них більш привабливими є обласні та міські видання, то вже на початку поточного року 51,5% населення віддає перевагу обласним та міськми виданням, а 22,7% - районним газетам, що також перевищує загальний рівень охоплення населення загальнонаціональними виданнями. Всього із Україні налічується близько 2,5 тис. обласних, міських та районних газет. Серед загальнонаціональних газет лідером є "Киевские ведомости", які читають, за їх даними майже 10% населення країни. Водночас, не слід забувати, що ці 10% - від усього населення, а 51,5% - якщо навіть умовно розділити на 27 регіонів, то рейтинг будь-якої обласної або місцевої газети буде меншим за середні загальнонаціональні, такі як "Голос України", "Всеукраинские ведомости" чи "Урядовий кур"єр", рейтинг кожної більше за 3%. Не менш важливим чинником при аналізі регіональної преси є те, що окрім місцевих лідерів на позицію обласних, міських та районнних газет впливають аналітичні загальнонаціональних виданнь, навіть з відносно малим номінальним рейтингом.

Спеціалісти "Социс-Геллапу" стверджують, що сьогодні найбільшою популярністю в країні серед загальнонаціональних суспільно-політичних видань користуються "Аргументи і факти- Україна" (їх читають 12,5% населення) та "Комсомольская правда- Украина" (яка приваблює 8,4% громадян), третю ж позицію займають "Киевские ведомости"- 8,3% опитаних заявили, що читають саме цю газету (дані на кінець 1997р?).

Проте, як вже зазначалося, "чистий" рейтинг тієї або іншої газети, що показує охоплення читачів, не надає нам можливості робити напевні висновки щодо їх впливу на громадскість. Дійсно, існують газети з достатньо низьким номінільним рейтингом, які, незважаючи на це, мають надзвичайно високий ступінь довіри. Наприклад, за даними "Соціс-Геллапу", газети "День" та "Зеркало недели" читають відповідно 2,0% та 1,5% українців. Директор Київського міжнародного центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребінський та завідувач кафедри політології Києво-Могилянської Академії, директор інституту посткомуністичного суспільства Микола Томенко впевнені, що саме ці видання разом з "Киевскими ведомостями" утримують сьогодні лідерство щодо ступіню впливу на українських громадян. І, навпаки, існують такі видання, що мають значний тираж та невисокий ступінь довіри. Наприклад, за оцінкою М.Томенка, на газету "Сільські вісті", незважаючи на ЇЇ півмілльоний тираж, орієнтуватимуться лише 3% населення. Подібним прикладом може бути й газета зі штучно роздутим тиражем "Правда України", яка навряд чи користувалася високим ступінем довіри після того, як фактично стала "партійною" газетою "Громади". Спираючись на результати опитувань Київського інституту соціологічних досліджень, М.Погребінський стверджує, що лише 2% українських громадян читають партійну пресу (отже її можливості щодо впливу можна порівняти лише з можливостями рекламних плакатів та листівок, які здійснюють вплив на 2,6% громадян). Тому, на думку М.Погребінського, виникнення в період передвиборчої кампанії достатньо значної кількості "газет- однодневок" не матиме серйозного впливу на хід самої кампанії. Серед друкованої ж періодіки найбільша довіра (до 34% - за даними Київського Інституту соціологічних досліждень) до тих видань, "які ще не продемонстрували свого хазяїна та спроможні публікувати інформаційно-аналітичні матеріали". Він висловив переконання, що й "День" дещо втратив свій вплив після того, як почав відверто друкувати промарчуківські матеріали. "Думаю, що Євген Кирилович помилився з визначенням моменту активного підключення "Дня" і газета втратила через це певну частину зорієнтованих на неї читачів. Найбільший вплив на електорат у найбільш важливий момент спроможуться здійснити ті ЗМІ, що протягом тривалого часу демонстрували незалежність й подавали критичні матеріали на різні політичні сили. Серед впливових друкованих джерел це можуть бути "Зеркало недели" та певною мірою "Киевские ведомости", вважає М.Погребінський. У доказ своїх аргументів він навів приклад російської телекомпанії "НТВ", яка "до певного часу лаяла й президента країни разом з іншими, чим досягла значного авторитету як "незалежне джерело", коли ж несподівано виступила за Б.Єльцина, то й значна частина росіян віддала свої голоси за нього".

Певною мірою підвищує роль преси в цій кампанії чинник великої розпорошенності політичних сил та виникнення за короткий термін значної кількості політичних партій, результатом чого явилася політична дезорієнтованість пересічного громадянина України. Щоправда, в Україні зареєструвалося до участі у виборах на чверть меньше партій, ніж в Росії у перших виборах за змішаною системою. Цей чинник обумовлює надзвичайну залежність результатів цієї виборчої кампанії від орієнтації на особистості лідері в, а не на конкретні політичні програми.

"Наш виборець буде прагматичним, оскільки в Україні немає Історії електоральних традицій, - зазначає керівник відділу соціологічних досліджень служби "Соціс-Геллап" Олександр Стогній, - ці другі вільні вибори фактично будуть першими після ейфорії на гребні незалежності. Багато хто вже розчарувався в слмій незалежності"- Ось чому така шалена боротьба за кожне видніїня, за кожну публікацію, що інформує про діяльність того
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Дадаць дакумент у свой блог ці на сайт

Падобныя:

Світ преси: структура І потенціал icon1. Конкурс "Хто більше"
Ведучий. Світ хімії величезний І неосяжний. Ви почали вивчати її основи І вже маєте певні знання. Ви – ще не майстри цієї справи,...

Світ преси: структура І потенціал iconПрограма вступного іспиту
Організаційна структура економіки, секторний поділ економіки. Основні пропорції відтворювальної структури економіки та їх вплив на...

Світ преси: структура І потенціал iconОснова віри №7 «Природа людини»
Вони народжуються зі слабкостями І схильністю до зла. Але Бог у Христі примирив із Собою світ І духом Своїм відновлює в тих, хто...

Світ преси: структура І потенціал iconКонкурс з web-дизайну «Шкільний світ»
Міський конкурс учнівської молоді з Web- дизайну «Шкільний світ» проводиться управлінням освіти І науки виконавчого комітету Бердичівської...

Світ преси: структура І потенціал iconHeader заглавния блок съдържа обща информация за обекта. Всеки ред има следната структура: name data
Структура на записа на картата на възстановената собственост в цифров вид (zem единен Формат)

Світ преси: структура І потенціал iconРішення про затвердження Списку регіонально рідкісних, зникаючих видів рослин, грибів І тварин, які потребують охорони у Київській області та Положення до нього
Світ», Закону України «Про тваринний світ», враховуючи висновки та рекомендації постійної комісії Київської обласної ради з питань...

Світ преси: структура І потенціал iconПлан производственная практика на базе предприятия ОАО "вэлт-к" 2 Сферы деятельности предприятия, состав и назначение производимых товаров. 2
Организационная структура управления предприятием и его производственная структура. 3

Світ преси: структура І потенціал iconТема лекции
Принципы классификации и номенклатуры микроорганизмов. Структура и функции бактерий. Основные формы и величина бактерий. Анатомия...

Світ преси: структура І потенціал iconІнвестиційний паспорт Кіцманського району Чернівецької області на 2012 рік
Географічні дані, адміністративно- територіальний поділ та природний потенціал

Світ преси: структура І потенціал iconСтатистические материалы к семинару «отраслевая структура хозяйства зарубежной европы». Отраслевая структура ввп стран Европы и их инвестиции в другие страны
Статистические материалы к семинару «отраслевая структура хозяйства зарубежной европы»

Размесціце кнопку на сваім сайце:
be.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©be.convdocs.org 2012
звярнуцца да адміністрацыі
be.convdocs.org
Галоўная старонка