«Урок виховання»




Назва«Урок виховання»
старонка4/4
Дата канвертавання15.01.2013
Памер0.71 Mb.
ТыпУрок
1   2   3   4

МАТИ. Будьте здорові!


Вагон. Володимир та Переселенець.


ПЕРЕСЕЛЕНЕЦЬ. Як живеться, питаєш, в Херсоні?

Що я хочу тобі сказати?..

Старики мої там… у зоні..


ВОЛОДИМИР. У зоні…

ПЕРЕСЕЛЕНЕЦЬ. На своїй землі!..


Різко, раптово вмикається радіо. Спочатку – мелодія, за нею – слова.


ДИКТОР 1. Мустанги Чорнобилю.

ДИКТОР 2. Ми – мустанги,

ми, - дикі коні…

ВОЛОДИМИР. Не під сідлами ж, не на припоні!

ПЕРЕСЕЛЕНЕЦЬ. Ти так думаєш?!


Вимикається радіо, але Переселенець продовжує.


ПЕРЕСЕЛЕНЕЦЬ. Будить душу в безлюднім світанні

Наше дике, безлюдне, іржання,

Як прокляття…


Піднімає голову, довго дивиться вверх, потім продовжує.


ПЕРЕСЕЛЕНЕЦЬ. Прощення?.. Не буде!

Ми не віримо більше вам, люди…


Раптово вмикається радіо.


ДИКТОР 2. Мы – мустанги,

мы – дикие кони…

Одичали в смертельном загоне.

Ночь разбудит – безлюдную, ржавую –

Наше дикое адское ржание,

Как проклятье…

Прощенья не будет:

Мы не верим отныне вам, люди!


Радіо знову вимикається.


ПЕРЕСЕЛЕНЕЦЬ. Ми служили…

Та що там «служили» -

У повіддях тягнули жили!..

І служили б…

Якби ж не раптом –

А-Т-О-М!!!

Той, невидимий,

стискує шию:

То не ви нас – ми вас полишили!


Знову – вагонне радіо.


ДИКТОР 2. Мы служили …

Да что там «служили» -

Мы бы жизни за вас положили.

О кнуте позабыв,

о треклятом,

Но – А-Т-О-М!!!

Слышен вам ли наш храп под Киевом?!

Нет, не вы нас, мы вас покинули.

Позабыть бы хотели…

(«Ну, будет,

Что опять вы?..)

Кичливые будни

Гонят наспех, галопом, АЭСы,

Прикрываясь святым прогрессом

Даже здесь вот,

в чернобыльской зоне…

…Кони… Кони… Мустанги-кони!..


Вимикається радіо.


ПЕРЕСЕЛЕНЕЦЬ. Позабудь би хотілось…

(«Ну, буде,

Що ви знову?...)

Чванливі будні

Гонять наспіх, галопом, АЕСи,

Як листочком, прикрившись прогресом,

Навіть тут,

у чорнобильській зоні…

…Коні… Коні… Мустанги-коні!..


ЯК ЧУМАКИ У КРИМ ПО СІЛЬ ХОДИЛИ

(Цикл пєс за мотивами народних оповідань про чумаків)


ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ


єса перша)

Дійові особи:

Драматичний театр: Лялькові міні-театри:

Автор Грицько

Дід Сташко Дід-доля

Злодій

Чумаки: Дід-чумак

Старший чумак Батюшка (церковний)

Охрім

Данило

Петро

Остап

Митро – хлопець, погонич


Нечиста сила:

Блуд (в образах Хлопця, Чоловіка та Діда)

Дівчина-Смерть

Старша відьма

Чорт


Презентую:

Дівчина-Смерть

(дія третя)


ДАНИЛО

Ох, горілка!

ПЕТРО

Погана?

ДАНИЛО

Погана… гик-к!.. А чого погана? П’ється, гик-к…

ПЕТРО

А водить, гик-к, во-дить…

ДАНИЛО

Ох, і водить!

ДІД СТАШКО

(голос)

дуть. Мовчать. Їдуть та мовчать. Нарешті вже й Данило не витримує.

ДАНИЛО

Ох, і горілка в тії білозерської шинкарки!

ПЕТРО

Ох, і горілка!

ДАНИЛО

Погана?

ПЕТРО

Погана… гик-к!.. А чого погана? П’ється, гик-к...

ДАНИЛО

А водить, гик-к, во-о-дить…

ПЕТРО

Ох, і водить!

ДІД СТАШКО

(голос) Осе і вся їхня розмова!.. Думка, якщо якась, нещасна, і приблудиться, та й та про те як опохмелитися. Ну, хто з вас постарше, той знає, знає, як воно на другий день тяжко буває. Ох, і тяжко!

ПЕТРО

Ви… гик-к!

ДАНИЛО

…п’ємо… гик-к!

ПЕТРО

Зараз?

ДАНИЛО

За раз!

ПЕТРО

Ага… гик-к!..

ДАНИЛО

А колеса?

ПЕТРО

(ледве не падаючи з воза) Сто… гик-к!... ять!

ДАНИЛО

Правильно?

ПЕТРО

Правильно!

ДАНИЛО

Ага, а воли?

ПЕТРО

Кру… гик-к!...тяться.

ДАНИЛО

Як гик-к!.. кру… гик-к!...тяться?

ПЕТРО

По… гик-к!...парно.

ДАНИЛО

Правильно?

ПЕТРО

Правильно!

ДАНИЛО

Ви… гик-к!...пємо?

ПЕТРО

На возі?

ДАНИЛО

Е-е, ні, чу… гик-к!... гик-к!... гик-к!!!

ПЕТРО

Не?..

ДАНИЛО

Не!..

ПЕТРО

Злізаємо?

ДАНИЛО

Злізаємо!...

ДІД СТАШКО

(голос) Ага, злізли б вони тобі, якби не яма на дорозі: як два лантухи, тілько й гикнули ще по разу. Данило – наліво, Петро – направо. І воли зупинилися. Намагалися чумаченьки припіднятися, - куди там?!, - так і поснули, зразу ж і захропіли – аж степ здригається. Звідки не візьмись – жінка в чорному. Глипнула, як ворона в кістку, на воза, та й на третього, купленого, затрясся, бідолашний. Старша Відьма, як не як, а не просто тобі жінка.


Старша Відьма чаклує над Данилом. Той при піднімається, відкриває очі, шукає очима Петра.


ДАНИЛО


Що за чорт?! Петре, агов, де ти, Петре?!


Старша Відьма чаклує над Петром. Той при піднімається, відкриває очі шукає очима Данила.


ПЕТРО


Даниле,агов,де ти,Даниле?!


Зустрічаються поглядами, але Старшої Відьми навіть не помічають.


ДАНИЛО


Здорово, Петре!

ПЕТРО

Здорово, Даниле!

ДАНИЛО

Ти щось розумієш?

ПЕТРО

Голова…

ДАНИЛО

Го… Ой, не нагадуй! Огнище та чаю… Тілько він нас на ногах втримає.

ПЕТРО

З чого?..

ДАНИЛО

Зі степу, Петре, зі степу, цілющого, чумацького, від усіх хвороб.

ДІД СТАШКО

(голос) Наче привиди, блукають степом навколо воза чумаки, збираючи сухостій на огнище. Данило інколи підриває і трави на заварку до чаю. А в сей час на обрії Старша Відьма зустрічається з дівчиною, вся в білому, як наречена, а красива – очей не відірвати. Дівчина-Смерть.

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

Куди дибаєш, стара?

СТАРША ВІДЬМА

Стара… Світ за очі! Яка ж я стара? Супроти тебе – я – немовлятко.

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

Супроти мене, безсмертної, немовлятко. Се ти правду сказала.

СТАРША ВІДЬМА

А ти далеко?

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

Та… никаю… Там нікого не бачила, щоб поживитися?

СТАРША ВІДЬМА

Чумаки. Двоє. П’янючі, ледве підняла їх своїми чарами, та – що там спасибі?! – навіть не побачили. Та там тобі роботи на хвильку.

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

Піду, подивлюся, хоч сим поживлюся… Бувай!

СТАРША ВІДЬМА

До зустрічі!

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

Мені так не кажуть! (хижо блимнула очима, але заспокоїлась) Іди!

ДІД СТАШКО

(голос) А чумаки уже огнище розклали. Чай у тагану гріють. Опохмелятися, - та ти що?!, - навіть у ту сторону, де білозерська самогонка на возі, дивитися не можуть. Так їм тяжко-важко, ой, тяжко!

ПЕТРО

Так із чого чай, кажеш?

ДАНИЛО

Зі степу, Петре, зі степу.

ПЕТРО

Не пив.

ДАНИЛО

Все, як рукою, зніме.

ПЕТРО

Зніме… Скажеш таке!

ДАНИЛО

Побачиш.

ПЕТРО

(дивиться в степ, тре очі, знову дивиться) Даниле, га, Даниле, якась дівчина йде… Чи вже починає привижатися?..

ДАНИЛО

(не відриваючись від вогнища) О, нам з тобою зараз якраз тільки до дівчат! Непогано придумав…

ПЕТРО

Іде… бачу… дівчина… Та нічого… іде… точно

ДАНИЛО

(також вдивляється) Дівчина… Іде… точно…

ПЕТРО

Наче і до нас… Та до нас-таки!

ДІД СТАШКО

(голос) Підходить. Посміхається. А чумаки… Звідки їм знати, що се – Дівчина-Смерть? Що, у неї на лобі написано?!

ДАНИЛО

Добрий день, красуне!

ПЕТРО

Добрий день!

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

Добрий день, чумаки!

ДАНИЛО

Як се ти одна в степу і не боїшся?

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

А кого мені боятися?

ДАНИЛО

Простели, Петре, свитку. (Той простелює свитку) Сідай, красуне, покуштуємо, що бог послав.

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

Спасибі! Сяду (сідає)

ДАНИЛО

А звідки та і куди, якщо, звісно, сказати хочеш?

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

Звідусіль і всюди.

ДАНИЛО

Зрозумів… Напрочуд точно. А… ага, а до кого?

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

До вас. Хіба не бачите?

ДАНИЛО

До нас? До мене і до нього?

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

Кажу ж: до вас, до тебе і до нього.

ДАНИЛО

Щось ти, дівчинко, все загадками говориш… Чия ж, скажи, ти тоді будеш, га?

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

Та ваша ж! І твоя, і його.

ДАНИЛО

(до Петра) Ану, ти, недопецьок, признавайся, де се ми удвох з тобою согрішили?!

ПЕТРО

Де?... А ніде!.. Що я - п’яний?

ДАНИЛО

Правильно. І я – не п’яний. З похмілля, так, з похмілля, але ще при розумі…

ПЕТРО

(До Дівчини-Смерті) А як вас звати?

ДАНИЛО

О, звати тебе як?

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

Смерть.

ПЕТРО

Смерть?!

ДАНИЛО

Смерть?..

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

Іду звідусіль, ходжу всюди, а прийшла саме до вас: і до тебе (показує на Данила), ідо тебе (показує на Петра).

ДІД СТАШКО

(голос) А, скажи, кому помирати хочеться?! Затрясло Петром, як при пропасниці, сполотнів і Данило, але знайшовся.

ДАНИЛО

Хто б ти не була, ти, насамперед, наш гість, наша гостя, а се – святе. Почастуємо тебе, ну, а… Не по-чумацьки якось виходить… Та не переживай – од тебе-то не втечеш!

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

Ха! Чого мені переживати – безсмертна, всіх вас переживу. А від мене, се точно, ще ніхто не втікав!

ДАНИЛО

Ну і добре… Петре, неси припаси. Та не трясись ти, не трясись: чому бути, тому не минути. І білозерської прихвати, не якої-небудь – первачку, гостя ж у нас… Та швидше ти там, не моняйся!

ДІД СТАШКО

(голос) Приносить Петро припаси і самогонку, а сам – ні живий, ні мертвий. Сідає до огнища. Наливає первачку у три кварти, по вінця.

ДАНИЛО

Буде нас що на тому світі братам-чумакам розповідати, а не повірять же – із самою Смертю пили!

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

Будете розповідати. Скоро будете!

ПЕТРО

(підіймає кварту, а руки трясуться). За чу-мак-ків-в!

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

А мені все рівно.

ДАНИЛО

Пий!

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

Ти пий!

ДІД СТАШКО

(голос) Данило одним махом випиває всю кварту, занюховуючи хлібом, витирається рукавом.

ПЕТРО

Ви на нас, Смертонько, не дивіться, ми на сьому клятому зіллі виросли – закусюйте, закусюйте чим бог послав, а то спянієте, спянієте…

ДАНИЛО

Знаток знайшовся! Пий уже! (Петро випиває)

ПЕТРО

Ох, і горілка в тієї білозерської шинкарки!

ДАНИЛО

(підіймаючись) Поїж, Смерте, що бог послав, поки вода на чумацький чай закипить, а я заварки нарву. Розваж гостю, Петре, ще по одній налийте…


На авансцені з’являються дід Сташко та Автор.


АВТОР


Розповідайте, цікаво ж, дуже цікаво!

ДІД СТАШКО

Розповідайте… А які останні слова говорив Петро, га? Повтори!..

АВТОР

Запросто: «Ох, і горілка в тієї білозерської шинкарки!» Так?

ДІД СТАШКО

Так то так. Але за сі Петрові слова поплатилася білозерська шинкарка, життям поплатилася. Зустрілася, мабуть, потім з нею Дівчина-Смерть… Ага… Коли чумаки поверталися з Криму, се я наперед забігаю, того шинка вже не було. І тієї шинкарки… Але святе місце, - прости господи! – пустим не буває: стояв другий шинок, і шинкар – другий… То ж слухай далі…


З авансцени сходять Автор та дід Сташко.


На сцені Петро та Дівчина-Смерть обідають,

Данило рве в степу траву на заварку чаю.


ДІВЧИНА-СМЕРТЬ


(про себе) Як воду споганили, як воду споганили!

ПЕТРО

За вас! (подає кварту Дівчині-Смерті, та бере і ставить її на землю)

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

Не буду!

ПЕТРО

О, як се - не буду?! За себе – і не буду?! Ну, так не прийнято… Та й що вам, безсмертній, може бути? Не буду…

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

Ох, і зануда… Та пий уже! (Петро, а за ним Дівчина-Смерть, випивають). Вода, і не гаряча, а гріє, як гріє…

ПЕТРО

А, може, ви, Смертонько…

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

Чумаче, я – невблаганна! Сими своїми словами ти лише свою кончину наближаєш (блимнула очима, аж похитнувся, сидячи, Петро). Ось не стану чекати я вашого чумацького чаю!!!

ПЕТРО

Та що ви, що ви?! Хіба так можна? Я і не думав ображати вас!

ДАД СТАШКО

(голос) Данило ж там часок на заварку трави назбирав: та все сон-трави та дурману, сон-трави та дурману. Полину хотів було підкинути, передумав – гірко буде. О, а в тагану, що на огнищі, справжня заварка з чумацьких трав, а не з дурману та сон-трави. Се він, бач, так для Дівчини-Смерті старається! З воза таганок манесенький прихопив кинув туди осієї трави, залив водою з першого тагана та й поставив таганок у посередині огнища. І словом не встигли перемотижиться – закипіло. І там, і там.

ДАНИЛО

Давай свою кварту, Смертонько…

ДІД СТАШКО

(голос) У квартру, що для Дівчини-Смерті, заварку з дурману та сон-трави виливає, а над своєю та Петровою лише потримав. З більшого тагана, де справжній чумацький чай, а не дурман та сон-трава, собі та Петру наливає, а над Смертною квартою лише потримав. Стали пити чай, а Петро, руки в його трясуться – - кварту не може взяти. Побачила се Дівчина-Смерть, зраділа, проклята, аж просіяла вся.

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

Що, чумаче, боїшся мене?

ДАНИЛО

А хто тебе не боїться?!

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

Ото ж то!!!

ДІД СТАШКО

(голос) Радіє, триклята, насміхається. Чай свій одним махом, як горілку, перекинула в себе, а млось по її безсмертному тілі так і розходиться, так і розходиться…

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

Як воду споганили, як воду споганили!... О, а чого се степ хитається, га, і крутиться-крутиться, як навіжений?... Приляжу… Свитку дай (до Петра), розсівся, вона тобі вже не знадобиться! (Розстелює свитку, лягає) Допивайте свій чумацький чай, дозволяю… А чого се степ хитається, га, і крутиться-крутиться, як…

ДІД СТАШКО

(голос) Та й заснула на півслові. Мертвим сном заснула, сопе. І було ж від чого: сон-трава, дурман, а горілка, горілка яка, первачок!

ДАНИЛО

(до Петра, пошепки) Ідемо.

ПЕТРО

Я ще чай не допив!

ДАНИЛО

(сердито) Смолою на тім світі доп’єш… Вставай!

ПЕТРО

(неохоче встає, але з чаєм) Пристав… Дівчина, яка гарна дівчина… (кидає погляд на Дівчину-Смерть)

ДАНИЛО

Смерть, а не дівчина

ПЕТРО

(бере Данилову кварту) На! І ти ж недопив…

ДАНИЛО

Скорій! (тягне силоміць Петра до воза)

ПЕТРО

А свитка моя, а тагани – не пропадати ж добру!

ДАНИЛО

Та сідай уже!!!

ДІД СТАШКО

(голос) Тілько курява. І не услідили навіть, що воли в іншу сторону розвернулися. Ага. Дівчина-Смерть і не поворухнулася – виморилась так – спить. Коли, звідки не візьмись, жінка в чорному, та ж сама, Старша Відьма, почала над Дівчиною-Смертю чаклувати, будити її. Розбудила – таки, врешті-решт…

СТАРША ВІДЬМА

Нарешті…

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

(припіднімаючись) Чого тобі?!

СТАРША ВІДЬМА

Бачу – лежиш, думаю…

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

За собою дивися!!!

СТАРША ВІДЬМА

Та хіба…

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

День якийсь проклятий, уявляєш: жодної душі не умертвила, жодної!

СТАРША ВІДЬМА

(прислухаючись) Колеса… Наче їде хтось.

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

(і собі прислухається) Колеса… Злітай, подивися, тілько не барися… Хоч тут поживлюся!


Старша Відьма перетворюється на ворону, летить.

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

День якийсь проклятий: жодної душі не умертвила, жодної!... А чумаки… Бісові душі… Від тебе не втечеш, - казали, - втекли… Втекли!


Прилітає ворона, перетворюється на Старшу Відьму

СТАРША ВІДЬМА

Ой, та двійко їх тамочки, сюди і їдуть… Ондечки, дивися, показуються… Чумаки ж се, ті самі…

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

Чумаки?.. Ті самі?! (Перелякано) Тікаймо! Ховаймося! І мовчить, чорна роззява, та я тобі за се!.. Тікаймо!!! Ховаймось!!!

СТАРША ВІДЬМА

Що?!!

ДІВЧИНА-СМЕРТЬ

Ховаймося, кажу тобі, тікаймо!!! Та швидше, швидше, поки вони нас не побачили!!!


Дівчина-Смерть та Старша Відьма тікають. На сцені – чумаки.


ПЕТРО


А чи не здається тобі, Даниле, що ми вже тут побували?

ДАНИЛО

Не здається!

ПЕТРО

А то не наше огнище?... Тагани, о, свитка моя…

ДАНИЛО

Перехрестися, коли здається!

ПЕТРО

(хреститься) Та точно ж!... А свитку жалко – піду…

ДАНИЛО

Я тобі піду! Батогом по спині!

ПЕТРО

(до зали) Що за людина? Зовсім мене не слухає!

ДАНИЛО

Сиди!!!


На авансцену виходять Дід Сташко та Автор


ДІД СТАШКО


А так і не послухав Петра Данило.

АВТОР

Не послухав?

ДІД СТАШКО

А свитку, Петрову свитку, жалько, хороша була…

АВТОР

Пропала?

ДІД СТАШКО

Пропала. (до зали) Ви частенько тими місцями проїжджаєте, то, може, й бачили: верстов за десять від Білозерки, ага, по праву, так, по праву сторону, як од нас їхати, валяються й досі при дорозі два старовинних тагани. Один манесенький, другий більшенький. І ніхто їх не бере, сі тагани. І ви, та не дай бог, не беріть! Якраз ті, з яких чумаки Дівчині-Смерті чай наливали. Машина – воно, звісно, не воли: не все побачиш, не на все увагу звернеш… А варто було б… Гісторія се чи не гісторія? Гісторія, жива гісторія!


Закриваються завіса.


Кінець Третьої дії


Післямова


«Чумацький шлях» у повістевому варіанті друкувався в журналі «Київ» №№ 5 та 6 за 1992 р.

Основна тема: героїка душі наших предків, що збереглася в легендах про чумаків.
1   2   3   4

Падобныя:

«Урок виховання» iconПрограма з інтегрованого екзамену для вступу на окр магістр за спеціальності 010201 «Фізичне виховання»
...

«Урок виховання» iconВиховання гуманного ставлення громадян
Виховання гуманного ставлення громадян до тих, хто слабший, хто потребує допомоги, має розпочинатися з дитинства — у сім’ї, потім...

«Урок виховання» iconЗагальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, природничо-математичний ліцей, центр позашкільного виховання Ліра
Комунальний заклад «Навчально-виховне об’єднання №25 «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, природничо-математичний ліцей, центр...

«Урок виховання» iconУрок теми%
Ева Лисинан “Мускав кушак сене чапа кёлартём???” калав тёрёх ирттермелли урок план. (1-м ш урок)

«Урок виховання» iconУрок второй. Новизна Урок третий. Привычное еще не лучшее
Урок восемнадцатый. Когда судьба вас прополощет, как грязное белье (Избавление от комплекса неудачника)

«Урок виховання» iconСоціалізація", „соціальне виховання" та „соціальна адаптація особистості" – провідні поняття соціально-педагогічної науки постановка проблеми
Соціалізація”, „соціальне виховання” та „соціальна адаптація особистості” – провідні поняття соціально-педагогічної науки

«Урок виховання» iconУрок тринадцатый. Кооперация Урок четырнадцатый. Неудача Урок пятнадцатый. Терпимость Урок шестнадцатый. Золотое Правило думай и богатей мысль это рычаг Человек, который «придумал»
Урок настойчивости ценой в пять­десят центов Необыкновенная власть ребенка Все, что нужно, — это одна глубокая идея «Не­возможный»...

«Урок виховання» iconУрок па курсу " Мая Радзіма-Беларусь"
...

«Урок виховання» iconТварини джерело естетичного виховання та розвитку. Натуральна І природна краса спонукає дітей до творчості. Діти люблять I прагнуть відбивати свої переживання
Тварини джерело естетичного виховання та розвитку. Натуральна І природна краса спонукає дітей до творчості. Діти люблять I прагнуть...

«Урок виховання» iconУрок пачынаецца з літаратурнай загадкі, паколькі па праграме ў 5-м класе мы знаёміліся з вершам Н. Мацяш "Калыханка маме."
Урок пабудаваны з прымяненнем прэзентацыі, створанай у праграме Power Point. Цяпер у педагагічнай літаратуры такому ўроку надаюць...

Размесціце кнопку на сваім сайце:
be.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©be.convdocs.org 2012
звярнуцца да адміністрацыі
be.convdocs.org
Галоўная старонка