«Урок виховання»




Назва«Урок виховання»
старонка2/4
Дата канвертавання15.01.2013
Памер0.71 Mb.
ТыпУрок
1   2   3   4

СЦЕНІЧНИЙ БАТЬКО Ну, второпав?!

ХЛОПЧИК Второпав… а Бабуся?!

СЦЕНІЧНИЙ БАТЬКО Що Бабуся? Що Бабуся?

Скільки жити їй, Бабусі?


Мелодія. Авансцена.


УКРАЇНСЬКИЙ БАТЬКО How long will that granny live?

АНГЛІЙСЬКИЙ СИН Well, may be five years…

УКРАЇНСЬКИЙ БАТЬКО Let’s give her all ten!.. And what about You?

АНГЛІЙСЬКИЙ СИН I have nothing to do with it! Many-many years...


Мелодія. Сцена.


СЦЕНІЧНИЙ БАТЬКО Скільки жити їй, Бабусі?

БАБУСЯ (підіймаючись) Га?! Що ви сказали?

ХЛОПЧИК Років п’ять…

СЦЕНІЧНИЙ БАТЬКО Дамо всі десять! А тобі?..

ХЛОПЧИК Мені?! Багато…


Мелодія. Хлопчик, виходячи з автобуса, гримується на Діда.

Бабуся, також вийшовши з автобуса, перетворяється на Дівчинку.

Штовхаються біля дверей, але, все ж таки, Дід заходить першим.


Авансцена.


УКРАЇНСЬКИЙ БАТЬКО Saying that you have nothing to do with it?

For all that you’ll have old bones And you’ll wish to have a seat

АНГЛІЙСЬКИЙ БАТЬКО If You’ll come in to the bus

УКРАЇНСЬКИЙ БАТЬКО Really!!


Мелодія. Сцена.


СЦЕНІЧНИЙ БАТЬКО То ж потрібно, щоб на старість,

як захочеш ти присісти,

якщо ти ввійдеш в автобус…

ДІД Та увійшов уже!

СЦЕНІЧНИЙ БАТЬКО А якась нахабка з юних…

ДІД Що-що-що?

СЦЕНІЧНИЙ БАТЬКО …штурхоне тебе…

ДІВЧИНКА З розгону?

СЦЕНІЧНИЙ БАТЬКО З розгону!

ДІВЧИНКА Секундочку…


Дівчинка розганяється та штовхає Діда, але Дід устояв на ногах.


ДІД Нічо собі!


Мелодія. Авансцена.


УКРАЇНСЬКИЙ БАТЬКО I’ll hold out I won’t fall down I will not flying

Over passenger’s compartment ike a craw over the field


Мелодія. Сцена.


СЦЕНІЧНИЙ БАТЬКО Устояв би, не упав би,

не літав би по салону,

як ворона через поле.

ПЕРШИЙ ПАСАЖИР Крепкий дідок!

ДРУГИЙ ПАСАЖИР Моцний!

АНГЛІЙСЬКИЙ БАТЬКО (з авансцени) What a strong old bones!


Мелодія. Звук зупинки автобуса.

Дід, вийшовши з автобуса, знову перегримовується на Хлопчика.

Дівчинка, також вийшовши, перетворюється на Бабусю.

Підходять до Сценічного Батька, котрий також вийшов на авансцену.


ХЛОПЧИК Так, здоров’я – річ серйозна!

УКРАЇНСЬКИЙ БАТЬКО Well-being is a real thing Try to guard it right away!

БАБУСЯ А я що не то кажу? Бережи його сьогодні-то, здоров’ячко-то, змолоду…

***************************************


Півникова наука

Дійові особи:

Ведучий

Сонечко

Півник Горло Голосисте

Мишенятко Круть

Мишенятко Верть


Дія перша

Ведучий (перед завісою)

Це у нас,в степу,на півдні

Працьовитий мешкав Півень –

Півник Горло Голосисте…


Звучить легка ранкова музика. Відкривається завіса: неозорий степ .

Посеред степу хатинка .


Ведучий (оглядаючи сцену)

Степ,як степ: повітря чисте…


Винирює з неба Сонечко. Освітлює хатинку: два ліжка. На одному спить Півник, на другому - мишенята.


Ведучий Сонце,тільки-но вставало,

Зразу ж Півника вітало.

Сонечко Друзі Півня – Мишенята.

Сплять ось. Можете впізнати.

Чули,мабуть,їх зовуть

Розвеселі Верть та Круть.


Півник прокидається: встає з ліжка,займається руханкою,умивається,

біжить на подвір’я .


Сонечко Півник ранок відкриває:

Мене першим зустрічає;

Вибігає на подвір’я,

У росі купає пір’я…

Півник Кук-куріку-у-у!!!

Ведучий Сонечко – все вище й вище –

На подвір’я йде,на вишні

І вітає цілий світ…


Півник Кук-куріку-у-у!!!

Сонечко Чую,Півнику,привіт!

Ведучий Потім – це вже спересердя –

Піднімає Крутя й Вертя.


Сонце будить Мишенят.


Сонечко Годі,ледарі,вам спати –

До роботи час вставати!


Круть та Верть неохоче прокидаються,спроквола виходять у двір.


Круть Круть – це я…

Верть Верть – це я…


Раптово вбігають в хатинку,хапають великі ложки.


Круть Це – моя!

Верть А це – моя!

Круть (роздратовано,до Півника) Довго їжі ще чекати?!

Верть Можем трішки й погуляти.

Недалечко. Біля хати.


Побігли. Півник мовчки порається по господарству.


Ведучий Півню ж – ліжка застелити,

Квіти в горщиках полити,

І зварити щось поїсти –

Ні на хвильку не присісти!

Сонечко І подвір’я підмести,

І водиці принести!..

Круть та Верть – гайда із хати…

Ведучий Поспівати, пострибати

І побавитись охочі

Аж від ранку й аж до ночі.

Півник (розсердившись) Так робити не годиться –

Зовсім можуть розліниться!

Ач,взяли собі за моду –

Ні за віник,ні за воду...

Крутю! Вертю!

Не докликавшись Мишенят,Півник іде в сад і натрапляє там на пшеничний колосок.


Ведучий Півник вийшов у садок

І знайшов там … колосок…

Півник Крутю! Вертю! К-кук-куріку-у-у!!!


Підбігають розвеселі Мишенята.


Круть Чого кликав нас кажи!

Верть Що знайшов там покажи!

Півник Ось зайшов я у садок

І знайшов там колосок.

Що з ним будемо робити?

Круть Чув я – треба змолотити…

Півник Хто ж змолотить?

Круть (заперечливо) Ні,не я!

Верть (заперечливо) Це робота – не моя!


Побігли гратися. Півник починає молотити колосок.


Ведучий Півник вміє все робити.

Сонечко Не уперше й молотити:

Виграє в руках ціпок

Ось зерно уже в мішок

Поскладав…

Ведучий …а Мишенята

Сновигають коло хати.

З’являються захекані Круть і Верть.


Круть Справи як тут?

Верть Як тут справи?

Півник Змолотив…

Круть (заглядає в мішок) Ага,на славу!

Верть Тепер відправить

Зерно треба до млина,

Щоб змололи там сповна.

Півник Хто відправить?

Круть (заперечливо) Ні ,не я!

Верть (заперечливо) Це робота – не моя!


Побігли знову. Півник бере мішок і несе його.


Сонечко (співчутливо) Взяв мішок він на крило

І поніс через село.

Ведучий У млині зустрівся з Хортом:

Все змолов найвищим сортом.

Сонечко (до Півника) Відпочинь…

Півник Де взяти часу?

У дорогу рушу зразу!

Ведучий Знову – лантух на крило,

Й пішки через все село…


Півник з мішком іде через село.


Сонечко Ось,уже він на подвір’ї,

А від млива – біле й пір’я!


Підбігають Круть та Верть,заглядають у мішок.


Круть А змолов як – наче сніг!

Верть А багато!..

Круть Повен міх!

Верть Треба тісто замісити…

Півник Хто бажає це зробити?

(до Крутя) Може,ти?

Круть О ні,не я!


Верть Це робота – не моя!


Мишенят – як вітром здуло. Гасають. Півник же розпалює грубку,замішує тісто,рве вишні та робить пиріжки.


Сонечко Наче вітер - коло хати

Знов гасають Мишенята.

Ведучий Півник тісто замісив.

Півник пічку розпалив.

В піч ладнає пиріжки…

Півник Хай рум’яняться боки!

Ведучий (до Сонечка) А нероби?.. Бачиш їх?

Сонечко Бачу грища… Чую сміх…

Ведучий Ці ледащо… Де ж вони?

Верть (голос за сценою) Круте, де ти?!

Круть (голос за сценою) Дожени-и!!!

Сонечко (з осудом) Цілий день одне лиш знають –

Лайдикують…

Ведучий (з осудом) Ще й співають!..

Перша пісня Мишенят

(на мотив радянської жовтенятської пісеньки

«Мы – весёлые ребята,

Мы ребята-октябрята…)

1. Ми – веселі Мишенята;

Нас нікому не спіймати.

Довгі маємо хвости –

Мишенята хоч куди.

Як закрутимо хвости –

Мишенята хоч куди!


2. Ми – веселі Мишенята;

Просим пісеньку співати.

Хай позаздрять нам коти:

Я – ховаюсь,ти – веди;

Я – ховаюсь,ти – веди:

Хай позаздрять нам коти!


3. Ми – веселі Мишенята;

Навчимо і вас гуляти.

Стане весело і вам:

Пам-па-рам-па-пам-па-рам!

Пам-па-рам-па-пам-па-рам! –

Стало весело і вам!

Закривається завіса.


Дія друга


Півник порається біля печі,потім підходить до столу. Витирає піт з обличчя та стіл. Вбігають Мишенята та прожогом всідаються за стіл. Півник виймає з печі пиріжки.


Півник (про себе) Стіл прибрав…

Ведучий А за столом

Круть та Верть сидять рядком!

Сонечко З печі Півник залюбки,

Ось,виймає пиріжки…

Ведучий (в захопленні) А який у хаті дух –

У-ух-х!


Півник кладе пиріжки у мисці на стіл. Сідає на лаву. Мишенята і собі потягнулися за пиріжками.


Півник (до Мишенят) Ні,стривайте! Підождіть!

Ви таке мені скажіть,

Хоч і всілися в рядок:

Хто побачив колосок?

Круть Ти знайшов…

Верть Наш дорогенький…

Круть Пиріжки твої смачненькі…

Верть І пухкенькі…

Круть Диво з див!

Півник Колосок хто змолотив?

Круть Ти все,Півнику,все ти…

Півник До млина кому нести

Довелося на горбі…

Верть Та тобі-тобі-тобі!..

Круть Тобі…

Півник Де ж були ви?!

Круть Ми?..

Верть Гуляли…

Півник (з докором) А за стіл вже й посідали?!

Ні – на цей раз! – вибачайте,

Та мою науку знайте,

Пам’ятайте завше й скрізь:

Хто працює,той і їсть!

Круть Ми ж на вулиці були…

Верть Ми гуляли…


Круть Ми… Пішли!..


Принишклі Круть та Верть встають із-за стола,виходять.

Співають пісню.


Друга пісня Мишенят

(в мінорі; на мотив радянської жовтенятської пісеньки

«Мы – весёлые ребята,

Мы – ребята-октябрята…)

1. Ми – сумненькі Мишенята;

Щось не хочеться гасати.

Вийшло боком нам грання:

Верть – це він,

А Круть – це я!

Круть – це він,

А Верть – це я;

Вийшло боком нам грання!


2. Ми – сумненькі Мишенята;

Огляніться – наша хата;

А яка була сім’я:

Верть – це він,

А Круть – це я;

Круть – це він,

А Верть – це я;

Ми без Півня – не сім’я!


Закривається завіса.


Дія третя


Ведучий (перед завісою) Приїжджав і я в село,

Де недавно це було;

І заходив у садок,

Де знайшли той колосок…


Звуки ударів ціпами. Відкривається завіса. Мишенята Круть та Верть закінчують молотьбу. Збирають зерно в мішки.


Ведучий (здивовано та захоплено) О,приємна новина!

Верть (витираючи піт) Змолотили…

Круть (витираючи піт) До млина!


Ведучий Круть – свій лантух на плече;

Верть – свій лантух на плече;

Сонце гріє,не пече…

Сонечко У млині зустрілись з Хортом –

Той змолов найвищим сортом;

Відпочить?..

Верть Не маєм часу!

Круть У дорогу рушим зразу!

Сонечко Поспішають Мишенята.

Ведучий І куди ж?

Сонечко Куди?! До хати.

В хаті Півник їх чекає.

Вперше він відпочиває…


Мишенята біля хати. Обтрушуються. Потім працюють: розпалюють грубку,замішують тісто,рвуть вишні,ліплять пиріжки.


Ведучий Круть вже тісто замісив,

Верть вже пічку розпалив…


Мишенята ліплять та саджають пиріжки на вогонь.


Сонечко В піч саджають пиріжки…

Ведучий Роблять все це залюбки;

Сонечко А який у хаті дух –

У-ух-х!..


Верть витирає стіл. Круть виймає пиріжки з печі. Кличуть Півника,сідають утрьох за стіл.


Круть Любий Півнику,сюди!..

Верть Будь ласкавий,підійди!..


Півник підходить до столу.


Круть Знали ми одне – гасати...

Верть Тільки ж треба…

Круть …й міру знати!

Верть Вибач,друже!

Круть Вибач,друже!

Півник Розумію – досить слів…

Круть Покуштуй-но пиріжків!

Верть Покуштуй-но пиріжків!


Півник бере пиріжок,їсть.


Півник Скуштувать – не хитра штука…

Круть Півнику, твоя ж наука!

Верть І уклін тобі за неї!

Півник (розчулено) Будьмо ж дружною сім’єю!

Сонечко (до Півника) Як тепер у них робота?

Півник З’їв один – і ще охота!

Ведучий Хвалиш друзів по заслузі?

Півник Молодці у мене друзі!

Мишенята,хоч куди!

Ой,наївсь… Нап’юсь води!

Круть Любий Півнику,сиди…

Верть І нікуди не ходи…

Круть Ми із нашої криниці

Принесем тобі водиці!


Круть та Верть беруть відра та,виходячи,співають.

Третя пісня Мишенят

(в мажорі; на мотив радянської жовтенятської пісеньки

«Мы –весёлые ребята,

Мы – ребята-октябрята…»)

1. Ми – веселі Мишенята,

Годі нам байдикувати,

До роботи – залюбки;

Їжте,діти,пиріжки;

Розкошуйте,малюки,

Їжте наші пиріжки!

2. Ми – веселі Мишенята,

Вчіться з нами працювати;

Разом з Півником сім’я;

Круть – це він,

А Верть – це я;

Верть – це він,

А Круть – це я;

Разом з Півником сім’я!

3. Ми – веселі Мишенята;

Подружімося,хлоп’ята;

І дівчатка любі нам –

Пам-па-рам-па-пам-па-рам;

Пам-па-рам-па-пам-па-рам –

І дівчатка любі нам!

Кінець вистави.


КІТ-ЗАБІЯКА

(Вистава для дітей 3-5 років)


Дійові особи

АВТОР

ДМИТРИК

КІТ

МАМА

ДІД

БАБА


Дія перша:

За столом – Дмитрик, Кіт, Дід та Баба. Мама подає Дмитрику та Коту пюре з котлетою,виходить на кухню. Баба плете носок. Дід читає газету.

АВТОР (з авансцени) Позавчора?..

БАБА Так. В обід.

ДМИТРИК Знов подряпав мене Кіт…

АВТОР Знову втрапив у пригоду,

В безкінечну перепалку…


Дмитрик бере з тарілки Кота котлету. Кіт намагається відібрати її, за що і одержує по лапі від Дмитрика.


КІТ (дряпає Дмитрика) М-мя-а-у-у!

БАБА Доню-ю! Доню-ю-ю!


Мама вибігає з кухні, дує Дмитрику на палець.


ДІД Зеленку!

МАМА Йоду!

ДІД Зеленку-у!

МАМА Йоду…Та несіть уже!!!

БАБА Ой, божечку ж ти мій, убили дитину… Убили!!!


Баба втрачає свідомість, падає.


МАМА Валер’янку!

ДІД Валер’янку!


Дід біжить до настінного ящика, дістає звідти пляшку. Мама дідовою газетою махає перед обличчям Баби.


ДІД (прибігає з пляшкою) Візьми!

МАМА Валер’янку… Оцет приніс… Валер’янку-у!!!


Дід знову біжить до настінного ящика. Мама продовжує махати газетою перед обличчям Баби. Баба опритомнює.


БАБА Дід газету не читав!..

ДМИТРИК Лікуватись як я знав…


Дмитрик бинтує Коту праву передню лапу.


АВТОР Ага! Лапу замотав Коту.

ДІД (дивлячись як Дмитрик бинтує) Правильно…

БАБА Правильно!

АВТОР Але не ту…

МАМА (вибігаючи з кухні) Як не ту? Як це не ту?!


(Кінець першої дії)


Дія друга:

За столом – Дмитрик, Кіт, Дід та Баба. Мама подає Дмитрику та Коту із забинтованою передньою правою лапою пюре з котлетою, виходить на кухню. Дід читає газету. Баба плете носок.

МАМА (вибігаючи з кухні) Як не ту? Як це не ту?!

АВТОР Бо і вчора…

БАБА І в обід!

ДМИТРИК Знов подряпав мене Кіт…

МАМА Знову?!

АВТОР Знову втрапив у пригоду,

В безкінечну перепалку…


Дмитрик знову бере з тарілки Кота котлету, а Кіт його дряпає.


КІТ (дряпає Дмитрика) М-мя-а-у-у!!!

БАБА Доню-ю! Доню-ю-ю!!!


Мама вибігає з кухні,дує Дмитрику на палець.


ДІД Зеленку!

МАМА Йоду!

ДІД Зеленку!

МАМА Йоду! Та несіть уже!

БАБА Ой, божечку ж ти мій, убили дитину! Убили-и!!!


Баба втрачає свідомість, падає.


МАМА Валер’янку!

ДІД Валер’янку!


Дід біжить до настінного ящика, дістає звідти пляшку. Мама дідовою газетою махає перед обличчям Баби.


ДІД (прибігає) Візьми!

МАМА Валер’янку… Оцет приніс! Валер’янку!!!


Дід знову біжить до настінного ящика. Мама продовжує махати газетою перед обличчям Баби. Баба опритомнює.

БАБА Дід газету не читав!

ДМИТРИК Лікуватись як я знав…


Бинтує Коту ліву лапу.


АВТОР Ага! Лапу замотав Коту…

ДІД (дивлячись як Дмитрик бинтує) Правильно!

БАБА Правильно!

АВТОР Але не ту…

МАМА (вибігаючи з кухні) Як не ту? Як це не ту?!


Кінець другої дії

Дія третя:

За столом – Дмитрик, Кіт, Дід та Баба. Мама подає Дмитрику та Коту з забинтованими передніми лапами пюре з котлетою. Дід читає газету. Баба плете носок.


МАМА (вибігаючи з кухні) Як не ту? Як це не ту?!

ДМИТРИК Знов подряпав мене Кіт…


Мама підбігає, дує Дмитрику на палець.


МАМА І мовчить… (до Діда) Чого стоїмо?!

ДІД Зеленку!

МАМА Йоду!

ДІД Зеленку!

МАМА Йоду! Та несіть уже!

БАБА Ой, божечку ж ти мій, убили дитину! Убили-и!!!


Баба втрачає свідомість, падає.


МАМА Валер’янку!

ДІД Валер’янку!


Дід біжить до настінного ящика, дістає звідти пляшку. Мама дідовою газетою махає перед обличчям Баби.


ДІД (прибігає) Візьми!

МАМА Валер’янку… Оцет приніс! Валер’янку!!!


Дід знову біжить до настінного ящика. Мама продовжує махати газетою перед обличчям Баби. Баба опритомнює.


БАБА Дід газету не читав!

ДМИТРИК Лікуватись як я знав…


Бинтує Кота повністю.


АВТОР Лапу… Та бинтує його повністю!

ДІД (дивлячись як Дмитрик бинтує) Правильно!

БАБА Правильно!.. І хай стоїть тут пам’ятником, і хай не дряпає мою дитинку ріднесеньку!.. Внученьку, страждальцю ти наш, іди сюди, бабця тебе поцілує!..

КІТ М-мя-а-у-у!!!


ЧОМУ РАК ЧЕРВОНИЙ?

АВТОР

ВАНЯ - ведучий

ВАЛЯ - ведуча

РАК

МАК


Авансцена – по краях завіси два мікрофони. До лівого мікрофона підходить

АВТОР, до правого – ведучі ВАНЯ та ВАЛЯ.


АВТОР На городі цвіте Мак,

А у річці плава Рак…

Відкривається завіса: зліва,на городі,росте-потягується-цвіте Мак; справа,в річці,плаває-задкує сірий Рак.


ВАНЯ (показує) Ось так плава Рак.

ВАЛЯ (показує) Ось так цвіте Мак.

РАК (з річки) Рак, скажіть, я чи не Рак?!

ВАНЯ Рак…

ВАЛЯ Рак…

РАК Я зірву червоний Мак!

ВАЛЯ Ось так…

ВАНЯ Ось так-так!

Рак супроводжує слова Автора відповідними діями.


АВТОР Рак з води ліз на пісок…

ВАНЯ Плотва бачила…

ВАЛЯ Й Линок…

ВАНЯ (показує) Ось так…

ВАЛЯ (показує) Ось так-так!

АВТОР Йде-повзе, та не туди…

ВАЛЯ (показує) Ось так, ось так-так!

ВАНЯ Рак-то може й без води.

ВАЛЯ Йде-повзе, та не туди!


Рак показує свій гнів ударами клешні по воді.


АВТОР Розгнівивсь на себе Рак…

РАК Ні, не так, тут щось не так!

ВАНЯ Ось так!

ВАЛЯ Ось так-так!

АВТОР Розгнівивсь на себе Рак!

РАК Щоб і не бачити ріки,

Розвернуся навпаки!

ВАНЯ (показує) Ось так?

ВАЛЯ (заперечує та показує) Ось так-так!

РАК Розвернуся навпаки!

Рак розвертається.

АВТОР Знов повзе, та знов не в лад…

ВАНЯ Крок вперед, та два назад:

(показує) Ось так…

ВАЛЯ (показує) Ось так-так!

ВАНЯ І…

ВАЛЯ І..

АВТОР …і - шубовсть! - у лоно вод!..

Рак падає в річку.


РАК (винирюючи) Ось він, бачив же!, город!..

За сценою чується довгий сміх.


АВТОР Там над ним, на дні ріки…

ВАНЯ Насміялися Линки,

Коропи та Карасі…

ВАЛЯ Насміялися усі!

АВТОР Ну а з реготу В’юна

По городу й де луна

Й досі…

ВАНЯ (показує) Ось так: ха-ха…

ВАЛЯ (показує) Ось так-так: ха-ха-ха!

АВТОР З того реготу…

ВАЛЯ …з тих слів…

АВТОР Рак…

ВАНЯ …як Мак…

АВТОР …почервонів!

Сміх припиняється, а Рак натягує на себе червону мантію.


ВАНЯ (здивовано) Почервонів?..

ВАЛЯ (здивовано) Почервонів?!

ВАНЯ З того реготу?

ВАЛЯ З тих слів!

Рак повністю закривається червоною мантією.

АВТОР Це було. Сам бачив як

Розцвітав у річці Мак…

ВАНЯ Мак?..

ВАЛЯ Мак?!

АВТОР Це – було! Сам бачив як…

ВАНЯ (заперечливо) Біліберду нам не плети!

ВАЛЯ (заперечливо) Забрехався, хлопче, ти!

АВТОР Ось так…

ВАЛЯ Та ось не так!

ВАНЯ Не цвіте у річці Мак.

ВАЛЯ В нашій річці плавав…

РАЗОМ Рак!


К і н е ц ь


Стрітеньська казка

(спільна вистава драматичного та лялькового театрів)


Дійові особи:

БАБУСЯ ОРИСЯ

ДІДУСЬ ТАРАС

ВАСИЛЬКО

ДІД МОРОЗ

ЗИМА

ЛЮТИЙ

ВЕСНА

БЕРЕЗЕНЬ

КВІТЕНЬ

ОСІНЬ

ГОРОБЦІ


Дія перша:

Королівство діда Мороза


На авансцені драматичного театру ляльковий театр. Уверху плакат: «СТРІТЕНЬСЬКА КАЗКА або ЯК ЛЮТИЙ ВЕСНУ НЕ ПУСКАВ». Бабуся Орися, дідусь Тарас та хлопчик Василько. Розповідь супроводжується відповідним тексту відеорядом лялькового театру.


Драматичний театр


БАБУСЯ. Тоді не вертися: сядь камінчиком і слухай! Усівся?.. Королівством…

ДІДУСЬ. А воно так і називалося – Рік…

БАБУСЯ. Королівством правив знаний по усіх усюдах Мороз. Дід Мороз. Його так всі між собою і величали, бо був старий-старий, аж вічний.

ДІДУСЬ. Розуміли, та звичайно ж, розуміли те, що правив-то королівством…

БАБУСЯ. Казали ж тобі – роки…

ДІДУСЬ. … а його чотири доньки…

ВАСИЛЬКО. Зима, Весна, Літо та Осінь – так?!

ДІДУСЬ. Так то так, були між собою дружно владарювали строго за чергою, під мудрим отецьким оком.

БАБУСЯ. Жив Мороз із найстаршою – Зимою.

ДІДУСЬ. Клімат йому цей подобався, погода по-вашому…

БАБУСЯ. Не без того, щоб інколи придибати до Осені – другої за віком: давав прочухана нерядовому Листопаду чи усовіщав невиправного птахо люба Вересня…


Ляльковий театр

МОРОЗ. У роках же, а мала дитина наче – за пташками бігає…

ОСІНЬ. Каже: - У вирій збераю… -

МОРОЗ. А без нього вони не полетять?!

ОСІНЬ. Каже: - Полетіти-то, вони полетять – чи захочуть повертатись?..

МОРОЗ. Та куди вони подінуться?

ОСІНЬ. Каже…

МОРОЗ. Каже-каже!.. А я кажу: менше його слухай та потакай, зрозуміла?!


Драматичний театр

БАБУСЯ. Чи до найменшенької…

ДІДУСЬ. До тієї частіше – любимиця, мізинчик – до Весни.

БАБУСЯ. Заспокоював – ну, як уже в нього, в мужика, виходило – плаксивого Березня чи призупиняв непосиду-Квітня…


Ляльковий театр

МОРОЗ. Куди це ти розігнався, Квітне?

КВІТЕНЬ. Прикрашати землю, діду.

МОРОЗ. Та підожди ти зі своїми квіточками: нагрянуть заморозки – померзнуть всі!

КВІТЕНЬ. А ви їх не пускайте…

МОРОЗ. Правильно, не пускати, ага, самі втечуть. А и? Лише відвернуся, почнеш підсніжники сіяти.

КВІТЕНЬ. І не одні підсніжники – кульбабки, ряст, проліски, фіалки – почну…

МОРОЗ. Ото ж то!


Драматичний театр

ДІДУСЬ. Щодо третьої за вікном, - Літа, - то батько…

БАБУСЯ. Гаряче літнє сонце завжди хилило старого на сон…

ДІДУСЬ. Мороз уже і сам запамятував, коли гостював у неї.

БАБУСЯ. Ні, не забував, не забував, і малих морозенків посилав до Літа, і не раз…

ДІДУСЬ. Але прилітали ті морозенки від Літа такими – розтакими гарячими та млявими, що хоч у хату не впускай.

БАБУСЯ. Завдавали старому клопоту: ледве-ледве виліковував їх!


Драматичний та ляльковий театри одночасно: драматичний театр – коментар; ляльковий театр – відеоряд

ДІДУСЬ. Першою заступала на трон – Зима.

БАБУСЯ. Були в Зими три сини – управителі, три місяці…

ВАСИЛЬКО. Знаю! Я знаю: Грудень, Січень та Лютий!

ДІДУСЬ. Грудень що?

ВАСИЛЬКО. А що?

ДІДУСЬ. Збирав землю, розкуйовджену листопадовими вітрами, у грудки. Для чого?

ВАСИЛЬКО. Бабусю, для чого?

БАБУСЯ. Так вона, бідолашна, менше промерзала.

ВАСИЛЬКО. Менше промерзала!

ДІДУСЬ. Спасибі, надоумив… Січень же покривав землю рівно-білою сніговою ковдрою.

БАБУСЯ. Земля заспокоювалася і засипала.

ВАСИЛЬКО. А Лютий?!

ДІДУСЬ. Та що там твій Лютий?! Лютий… В сім’ї, як говорять, ну, не без того… Вибач, це не про тебе. Лютий бешкетував снігом з такими, як і сам, нерозумними вітровими хурделицями – і все.

БАБУСЯ. Ой, а скільки натерпілася од цього Лютого морозива любимиця Весна – слів не добереш! Особливо незлюбив Лютий її, старшенького – Березня.

ДІДУСЬ. Березень, хоч плакса з плакс, але Лютому не покорявся…

БАБУСЯ. І, врешті-решт, перемагав, перемагав-таки розбишаку!


Ляльковий театр

Будинок Весни. Ранок. Злітаються Горобці.

ГОРОБЦІ. Ців-ців! Чув-чув-чув?! Потанцюєш!.. Лютий!.. Пра-вити!.. Прав-вити!.. Аж до літа!.. Аж до літа!.. А то і далі!.. А то і далі!.. Ців-ців-ців! Чув-чув-чув?!

Виходить з будинку Весна.

ВЕСНА. Що це ви тут, вертихвости – ні світ, ні зоря – такий момент підняли?

ГОРОБЦІ. Ців-ців-ців! Чув-чув-чув?! Потанцюєш… Лютий… Аж до літа… Ців-ців-ців! Чув-чув-чув?!

ВЕСНА. Що?! Що ви сказали? Розцвірінькались мені тут!..

Прилітає з шумом Лютий. Уже без бороди. Накидається на Горобців.

ЛЮТИЙ. Ки-ши-ш, звідси!!!

Горобці – ні з місця.

ЛЮТИЙ. Ки-ши-ш!!! Я кому сказав?!

Те саме: Горобці – ні з місця.

ЛЮТИЙ. Та ви!.. Та я вас!!!

ВЕСНА. (до Лютого) Та нічого ти вже їм не зробиш! Уся твоя сила, окаяний, у твоїй бороді була. А де та борода?! Немає… Березню!

Вибігає з будинку Березень

БЕРЕЗЕНЬ. Кликали, мамо?

ВЕСНА. Кликала. Прожени цього шалапута (показує на Лютого), і щоб очі мої більше його ніколи не бачили!

Березень зашиворіт виводить Лютого. Згодом повертається.

БЕРЕЗЕНЬ (хукаючи на руки) Холодний. Противний. Прогнав!

ВЕСНА. І за роботу, синку, за роботу… У нас її – непочатий край!


Драматичний та ляльковий театри одночасно: драматичний театр – коментар, ляльковий театр – відеоряд.

ВАСИЛЬКО. Раділи?..

БАБУСЯ. Ще і як раділи! Квітень прихорошував розбуджену лютневими хурделицями, такими різнокольоровими барвами, що земля молодшала та розквітала; і все-все починало оживати, подавати свої голоси.

ДІДУСЬ. Невтомний Травень шив землі новісіньку, з мерехтливою росою, світло-зелену сукню. І ця одіж так пасувала землі, що навіть старий Мороз милувався нею, тішив очі. Але здалеку – травневе спокійне сонце заколисувало діда, вертало до своєї хатини.

БАБУСЯ. Дочка Літо світила дорогу, проводжала поглядом батька аж до самісіньких дверей і, лише провівши, заступала на трон.

ВАСИЛЬКО. Перший літній місяць – Червень; бо черешні?..

ДІДУСЬ. І не тільки – кропить світ червоним: позіхають на вітрі молодиці-півонії, зазивають до себе манливі малини, бігають лісами непосидющі червонощокі молоденькі сунички, заглядають у вікна сором’язливі, ще світло-червоні, вишні…

БАБУСЯ. На зміну Червню приходив бджоляр Липень. (до Василька). Медок полюбляєш?

ВАСИЛЬКО. Та скільки завгодно!

БАБУСЯ. Липень прислав.

ДІДУСЬ. Лише після нього аж золотився хлібами Серпень. (до Василька). Оце, скажу тобі, внучку, трудяга: ні дня не спочине – ні вихідних, ні свят. Хіба що аж у кінці свого правління – на обжинках – звеселить душу піснею за повно вісним столом…

БАБУСЯ. І правильно! Має право – заробив!

ДІДУСЬ. А я що? Хіба щось проти говорю? Але не серпневі обжинки з піснями, а вересневе птаство, що розпочинало свої збори в далекий вирій, і будоражило світ, і будило старого Мороза.

БАБУСЯ. Ох, і мерзив же він за це Осінь, аж сльозилася–сльотилася… І Вересню припадало на горіхи…


Ляльковий театр

МОРОЗ. У роках же, а мала дитина наче – за пташками бігає.

ОСІНЬ. Каже: - У вирій збираю… -

МОРОЗ. А без нього вони не полетять?!

ОСІНЬ. Каже: - полетіти-то, вони полетять – чи захочуть повертатися?..

МОРОЗ. Та куди вони подінуться?!

ОСІНЬ. Каже…

МОРОЗ. Каже-каже!.. А я скажу: менше його слухай та потакай, зрозуміла?!


Драматичний та ляльковий театри одночасно: драматичний театр – коментар, ляльковий театр – відеоряд.

ДІДУСЬ. Ой, та що тому Вересню? Гримне, бувало, коли до живого дістане, Мороз на нього снігами та приморозками, але поки цей гнів крізь Весну та Літо, та дійде до Вересня – лагідним дощиком робиться.

БАБУСЯ. Жовтень, другий син Осені, художник-художник. Розмальовує все-все, і кольори підбирає, котрі сам захоче. Але якісь його художества бездушні, неживі – не те, що в юного Квітня; та й то до Листопада…

ДІДУСЬ. Щоб Листопад потім всі ці малюнки, всі ці творчі жовтневі безсоння не затоптав у болота та калюжі.

БАБУСЯ. Допоки не вгамує його Грудень, та й не без допомоги старого Мороза. Будити серед ночі. А кому це сподобається, га?!


Дія друга:

Стрітення

Ляльковий театр

Мороз зустрічає Зиму.

МОРОЗ. Дочко, давненько я Весну не бачив. Морозенки полетіли в гості її до нас запрошувати. Приготуйся, прибери трішечки

ЗИМА. Добре, тату. Вже іду.

Іде. Назустріч Лютий.


ЛЮТИЙ. Як? Сьогодні начебто нічого…

ЗИМА. Хоч на день втихомирся: Весна прибуде – моя сестра, твоя тітка…

ЛЮТИЙ. Ой, вічно так! А скільки в мене тих днів?

ЗИМА. Не зрозуміла!

ЛЮТИЙ. Сказано уже. Буду тихо.

ЗИМА. Ото ж то!


Розходяться. Виходить Мороз.


МОРОЗ. Морозенки прилетіли… Скоро буде і найменшенька…


Позаду Мороза, непомітно для нього, приземляється Весна.


ВЕСНА. Добрий день, тату!

МОРОЗ. (здригнувшись) Ой, налякала! Добрий день, донечко! (обнімаються). А ось і сестра Зима іде.


Підходить і обнімається з Весною Зима.


Драматичний театр

ДІДУСЬ. Зима з Весною зустрічаються.

БАБУСЯ. Та ви це бачили: сонце сяє, а сніг мете.

ДІДУСЬ. Випадає це народне свято на 15-те люте.


Ляльковий театр

Весна прощається з Морозом та Зимою

ВЕСНА. Темніє так швидко. Полечу я, мабуть, до себе.

МОРОЗ. Спасибі, дочко, що навістила (цілує)

ЗИМА. До побачення, сестричко! (цілує)


Весна полетіла. Мороз та Зима зайшли в будинок. Але недовго Весна летіла – перетнув їй дорогу білою пеленою Лютий, і не пускає.

ВЕСНА. Ти чого тут бешкетуєш? Дорогу давай!

ЛЮТИЙ. Нікуди ти, красуне, не полетиш, допоки моєю дружиною стати не згодишся…

Чеше свою бороду Лютий: ні землі, ні неба не видно.

ВЕСНА. Пожартував і досить: вдома у мене ще роботи багато.

ЛЮТИЙ. Не жартую: жоною мені станеш!

ВЕСНА. Ти що, племінничку, умом об землю тріснувся?!

ЛЮТИЙ. Постій, подумай – сказав же, далі не пущу…

ВЕСНА (задумавшись, потім стрепенувшись). Хоч бороду зняв би! Подивися в дзеркало, чи навіть в річку – на діда якогось схожий. Поголися, бороду знімеш – приходь, поговоримо…

ЛЮТИЙ. Завтра вранці буду (здіймається, відлітає геть).

ВЕСНА (про себе). Тьху, напасть! Ага, потрібен ти мені, ну, просто жити без тебе не можу, тьху!

Відлітає Весна. Безалаберно злітаються Горобці¸ і, буквально через мить після них, повертається Лютий.

ЛЮТИЙ (лютує) Х-ху-у-у-ух-у!!! Х-ху-у-у-ух-у!!!

ГОРОБЦІ. Ців! Ців! Ців! (хватаються в кучугури).

ЛЮТИЙ. Х-хо-о-оох-х!!! Спочину (лягає на кучугури). Весна?.. Ну, ти ще в мене, красуне тітонько, потанцюєш! Ти тільки заміж за мене вийди… потанцюєш… Буду я, Лютий, тобою, Весною, правити! І ніяких там тобі квіточок-травиночок – сніг аж до літа! А то і далі!!!


Ляльковий театр

Зміна декорацій – будинок Весни. Перший ранок. Горобці.

ГОРОБЦІ. Ців-ців-ців! Чув-чув-чув! Весна… заміж… Лютий… потанцюєш… правити… до літа… до літа… а то і далі, ців!


Виходить з будинку Весна.


ВЕСНА. Що це ви тут, вертихвости – ні світ, ні зоря, - такий лепет підняли?!

ГОРОБЦІ. Ців-ців-ців! Чув-чув-чув!


Холод, сніг, шум – раптово прилітає Лютий, накидається на Горобців.

ЛЮТИЙ (на Горобців) Ки-и-шиш, нечисть, звідси!!! (Горобців як здуло) Ну, Весно, слова свої не забула?

ВЕСНА. А ти свої? Не забула. Що з бородою?

ЛЮТИЙ (сердито). Далась тобі моя борода!

ВЕСНА. Як хочеш, як хочеш…

ЛЮТИЙ. Зустрінемося завтра.


Лютий відлітає.


ВЕСНА (про себе) Ага, завтра… А як потрібен ти мені, ну, просто жити без тебе не можу, тьху! Березню!!!


Весна заходить в будинок.

Ляльковий театр

Пройшов день – вимикається і потім вмикається освітлення сцени. Будинок Весни. Бородатий Лютий стукає у двері. Виходить Весна.


ВЕСНА. Ти? Знову ти?! А розмова у нас коротка: або-або. Або зі мною, або з бородою. Вибирай! Завтра день третій – день останній.


Лютий відлітає від будинку Весни. Чути як лютує. Повертається в будинок Весна.


ЛЮТИЙ. Х-ху-у-у-ух-у!!! Х-ху-у-у-ух-у!!! Х-ху-у-у-ух-у!!! Х-хо-о-ох-ох!!! (чепається на кучугуру, аж Горобців розполохав). Весна… Ну, ти ще в мене, красуне тітонько, потанцюєш! Ти тільки заміж за мене вийди… потанцюєш… Буду я, Лютий, тобою, Весною, правити! І ніяких там тобі квіточок-травиночок – сніг аж до літа! А то і далі!!! (Здіймається разом з кучугурою сніга і відлітає)

ГОРОБЦІ. Ців-ців-ців! Чув-чув-чув! Ців-ців-ців!


Ляльковий театр

Пройшов день (світло). Третій ранок біля будинку Весни. Безалаберно злітаються Горобці.


ГОРОБЦІ. Ців-ців-ців! Чув-чув-чув! Весна… заміж… Лютий… потанцюєш… правити… до літа… до літа… а то і далі, ців!


Виходить з будинку Весна.


ВЕСНА. Що це ви тут, вертихвости, - ні світ, ні зоря – такий лемент підняли?!

ГОРОБЦІ. Ців-ців-ців! Чув-чув-чув! Весна… заміж… Лютий… потанцюєш… правити… до літа… до літа… а то і далі, ців!

ВЕСНА. Що-що-що?! Що ви сказали?!

ГОРОБЦІ. Ці-ців…


Раптово прилітає уже безбородий Лютий, накидається на Горобців.


ЛЮТИЙ. К-ки-ши-ш, нечисть, звідси!!!


Горобці ж – ні з місця.


ЛЮТИЙ (закипаючи від гніву). Та ви!!! Та я вас!!!

ВЕСНА (до Лютого) Та нічого ти вже їм, виродку, не зробиш!!! Уся твоя сила, окаяний, у твоїй бороді була, а де та борода? Немає… Березню!!!

Виходить з будинку Березень.

БЕРЕЗЕНЬ. Кликали, мамо?

ВЕСНА. Кликала. Прожени цього шалапута (показує на Лютого), і щоб мої очі більше ніколи його не бачили!

Березень зашиворіт виводить Лютого. Згодом повертається.

БЕРЕЗЕНЬ (хукаючи на руки) Холодний. Противний. Прогнав!

ВЕСНА. І за роботу, синку, за роботу… У нас її – непочатий край!


Ляльковий театр

Зміна декорацій – будинок Мороза і Зими. Безалаберно злітаються Горобці.

ГОРОБЦІ. Ців-ців-ців! Чув-чув-чув! Весна… заміж… Лютий… потанцюєш… правити… до літа… до літа… а то і далі, ців!

МОРОЗ. Ців, чув, тьху! Що далі? Далі що? Тільки не всі разом!

ГОРОБЦІ. Бере-зень… бере-зень… бере-зень… геть-геть-геть!..

МОРОЗ. Зрозумів, ців… (задумався). Так, покличте сюди Зиму та Лютого… А самі – к-ки-ши-ш! – голова від вас розболілася.


Горобці зникають. Через деякий час заходить Зима; за нею ховається безбородий Лютий.


ЗИМА. Кликали, тату?..

МОРОЗ (передражнюючи). Кликали, тату Що ж це ти, Зимо, га, з Лютим справитися не можеш?! Не дивися так, не дивися: я хоч старий та древній, а ще такого прочухана тобі дам – завиєш… А ти як думала?! О, а що це там таке за тобою – малесеньке, плюгавеньке, безбороде?.. Га?!

ЗИМА. Тату, Лютий…

МОРОЗ. Ну, розлютив ти мене, Лютий! Геть з очей моїх!

ЗИМА. Та я… та ми…

МОРОЗ. Будеш правити з Лютим на три дні менше! Не подивлюся, що дочка! Так посрамити, так посрамити… Ладна була сестру за цього прохвоста оддати.

ЛЮТИЙ. Та вона нічого не знала…

МОРОЗ. Не знала?! Повинна була знати! Геть, я сказав, геть!!!

Зима та Лютий прожогом вибігають від Мороза.

МОРОЗ. Так посрамити, так посрамити… Горобці сміються!!!


Драматичний театр.

Бабуся Орися, Дідусь Тарас та Василько підходять до лялькового театру

БАБУСЯ. З часом, дітки, Зимі удалось-таки задобрити Мороза – батько ж…

ДІДУСЬ. Але не набагато. Лише на один день у чотири роки. А більше – зась! Уперся старий – і все.

ВАСИЛЬКО. Ага! А рік з тим днем називають в народі – високосним. Правда ж?..


Ляльковий театр

Безалаберно, наче сніг, льотають Горобці.

ГОРОБЦІ. Ців-ців-ців! Чув-чув-чув! Ців-ців-ців! Ців-ців-ців! Чув-чув-чув! Ців-чув!


Самосели


(уривок сценарія за мотивами поеми В.Нагорняка «Самосели»

та поеми А.Крата «Сповідь на самоті»)


Дійові особи:


1   2   3   4

Падобныя:

«Урок виховання» iconПрограма з інтегрованого екзамену для вступу на окр магістр за спеціальності 010201 «Фізичне виховання»
...

«Урок виховання» iconВиховання гуманного ставлення громадян
Виховання гуманного ставлення громадян до тих, хто слабший, хто потребує допомоги, має розпочинатися з дитинства — у сім’ї, потім...

«Урок виховання» iconЗагальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, природничо-математичний ліцей, центр позашкільного виховання Ліра
Комунальний заклад «Навчально-виховне об’єднання №25 «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, природничо-математичний ліцей, центр...

«Урок виховання» iconУрок теми%
Ева Лисинан “Мускав кушак сене чапа кёлартём???” калав тёрёх ирттермелли урок план. (1-м ш урок)

«Урок виховання» iconУрок второй. Новизна Урок третий. Привычное еще не лучшее
Урок восемнадцатый. Когда судьба вас прополощет, как грязное белье (Избавление от комплекса неудачника)

«Урок виховання» iconСоціалізація", „соціальне виховання" та „соціальна адаптація особистості" – провідні поняття соціально-педагогічної науки постановка проблеми
Соціалізація”, „соціальне виховання” та „соціальна адаптація особистості” – провідні поняття соціально-педагогічної науки

«Урок виховання» iconУрок тринадцатый. Кооперация Урок четырнадцатый. Неудача Урок пятнадцатый. Терпимость Урок шестнадцатый. Золотое Правило думай и богатей мысль это рычаг Человек, который «придумал»
Урок настойчивости ценой в пять­десят центов Необыкновенная власть ребенка Все, что нужно, — это одна глубокая идея «Не­возможный»...

«Урок виховання» iconУрок па курсу " Мая Радзіма-Беларусь"
...

«Урок виховання» iconТварини джерело естетичного виховання та розвитку. Натуральна І природна краса спонукає дітей до творчості. Діти люблять I прагнуть відбивати свої переживання
Тварини джерело естетичного виховання та розвитку. Натуральна І природна краса спонукає дітей до творчості. Діти люблять I прагнуть...

«Урок виховання» iconУрок пачынаецца з літаратурнай загадкі, паколькі па праграме ў 5-м класе мы знаёміліся з вершам Н. Мацяш "Калыханка маме."
Урок пабудаваны з прымяненнем прэзентацыі, створанай у праграме Power Point. Цяпер у педагагічнай літаратуры такому ўроку надаюць...

Размесціце кнопку на сваім сайце:
be.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©be.convdocs.org 2012
звярнуцца да адміністрацыі
be.convdocs.org
Галоўная старонка