З досвіду роботи вихователя Добош Ганни Іванівни Мета




НазваЗ досвіду роботи вихователя Добош Ганни Іванівни Мета
Дата канвертавання08.01.2013
Памер214.02 Kb.
ТыпДокументы
Відкрите заняття по краєзнавству

(з досвіду роботи вихователя Добош Ганни Іванівни)

Мета:Поглиблювати інтерес до історії рідного краю.Розвивати цікавість до рідного краю,до держвних символів України,до народних символів,до оберегів,до нашого рідного Закарпаття,до нашого селища Чинадієва.Більше дізнатися про історію виникнення Чинадієва,Чинадієвського замку,мисливського замку графа Шенборна(Карпати).

Збагачувати словниковий запас вихованців.Виховувати в дітей глибокі почуття до краси рідного краю,шанувати,берегти та любити рідний край.

Пробуджувати пізнавальні інтереси,сприяти розширенню світогляду дітей,розвивати виразність читання та мовлення дітей.


Сьогодні ми з вами помандруємо в уявну подорож по Укпаїні,Закрпаттю та нашому рідному селищі Чинадієві.

Пісня «Про Україну»

Вірш «Про красу рідного краю»

Супровід музичний «українські народн і пісні»(все заняття)

Вірш:

Є багато країн на землі,

В них озера,річки і долини,

Є країни великі й малі,

Та найкраща зажди Батьківщина!


Одна Батьківщина і більш не буває,

Місця,де родились завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той досі не знайде в житті.

-Дітки,скажіть будь-ласка,як називається наша країна?

-Правильно,ми живемо в Україні і називаємося українським народом.

Ось про це й вивчив вірш Іван Гудачок:

Моя Батьківщина

Моя Батьківшина-це вишеньки цвіт,

І верби над ставом,й калина.

Моя Батьківщина-це мрії і політ,

Це рідна моя Україна!


Моя Батьківщина-це наша сімя,

Затишний куточок і хата.

Це мама,татусь,бабця,дідо і брат,

Всі рідні і друзів багато.


Моя Батьківщина-це злагода й мир,

Та небо бездонне й чудове.

Це пісня чарівна,що лине до зір,

Й дитинство моє світанкове.

-А як називається наша столиця?(Київ)

-А як називаєть наше рідне селище?(Чинадієво)

Вірш розповідає Віточка:

Я маленька Українка,

Маю коси до колінка,

Я таку натуру маю,

Я неплачу я співаю.

Зараз логічна вправа «Хто більше гарних слів скаже про Україну»

Малята зафарбовують українку та українця в національному одязі.

Кожна країна світу обов’язково має 3 державні символи:

Герб,прапор,гімн.

Як називається наш герб?(Тризуб)

Золотий тризуб-символ влади,він зустрічався ще дуже давно,під час правління Київського князя Володимира Великого.На ньому зображено триєдність життя:батько-мати-дитина,які символізують силу,мудрість,любов.

А що ще символізує тризуб?

-Небо,земля,вода.

-Бог отець,бог Дух святий,Бог Син.

-Віра,Надія,Любов.

Вірш :«Наш герб»

Наш герб-тризуб,

Це воля,слава й сила.

Наш герб-тризуб,

Недоля нас косила.

Та ми зросли,ми є,

Ми завжди будемо.

Добро і пісню

Несемо ми людям.

Для чого потрібен прапор?

Роль прапора-бути попереду,вести людей за собою.

Прапор України має вікові корені:чисте небо-символ миру(синій колір)та пшеничне поле-символ достатку і працелюбності(жовтий колір)

Вірш «Наш прапор»

Прапор-це державний символ,

Він є в кожній державі;

Це для всіх ознака сили,

Це для всіх ознака слави.


Синьо-жовтий прапор маєм:

Синє небо,жовте жито;

Прапор свій оберігаєм,

Він святиня,знають діти.


Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині.

Ми навіки вже-народом

Українським в Україні.

А що таке гімн?

Гімн-це урочиста пісня,яка уславлює Україну.

Вірш «Наш гімн»

Слова палкі,мелодія врочиста,

Державний гімн ми знаємо усі.

Для кожного села,містечка,міста-

Це клич один з мільйонів голосів.


Це наша клятва,заповідь священна,

Хай чують друзі й вороги,

Що Україна вічна,незнищенна,

Від неї ясне світло навкруги.

А як нам живеться на нашій рідній Україні?

Вірш «Я народилася в Україні»

Я народилась в Україні

І почала життя своє.

Тут небеса високі й сині,

На що неглянеш-все своє.


Трава для мене зеленіє,

Для мене світлі дні ясні.

І сонце пестить та леліє,

Летять до серденька пісні.


Тут кожна квіточка співає,

Струмочок ніжно жебонить,

І краю кращого немає,

Де б я могла так вільно жить.

А зараз логічна гра «Гостре око»

(Логічний квадрат)

Малятка граються в народну гру «Козачок посади мачок»

Малята повертаються до своєї роботи ,а старші діти читають складені слова,та визначають ключове слово.

Послухайте прислів’я: «Без верби та калини,нема України»

Отже,зараз ми звами поговоримо про ці два символи.

Вірш про калину розповідає Габрієла:

Ой у лузі та калина,

Як вродливая дівчина.

Про квітучу цю рослину

Вся співає Ураїна.


Кущ калини так назвали,

Бо в калюжах зустрічали,

Білявий звабний її цвіт

Червоний,гіркуватий плід

Смак та солод набирає,

Як мороз його здолає,


У варенні,смачних соках,

В пиріжках румянобоких,

У напоях від застуди,

Плід калиновий усюди.

Вірш-Віточка «Тече вода з під явора»

Тече вода з під явора

Яром на долину,

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,явір молодіє,

А кругом них верболози й лози зеленіють.

А ще про цю чудову рослину є багато легенд:

1-Оля Волошин:

У далекі часи жили дві сестри-Мирослава і Олена.Вони були веселої вдачі,мали рідкісну красу.Та не в добрий час випало цвісти їхній молодості.Вороги напали на рідну землю.Палала земля,палав рідний край.Загинули батьки дівчат.Кіньми потоптали меншого братика.Все це застали сестри,повернувшись з лісу додому.Іпоклялися сестри помститися ворогам за муки народні,за горе нечуване.Якось завели дівчата чужинців в болотяну пастку,але самі були порубані ворогами.Краплини крові підхопив вітер і розніс по лісах і полях,по берегах рік та озер.І падали вони там виросли кущі калини з гаоним білим цвітом.

2-Міша Волошин:

То давним-давно було.В одному селі жила привітна і чарівна дівчина.Звали її Калиною.Люди любили її за добре й щире серце.На весні Калина,як завжди пішла в ліс.Довгий,тяжкий шлях пролягав до нього.Дай,думає посаджу вздовж шляху якісь рослини.Викопала в гущавині лісу тонюсіньке стебло,щоб воно прийнялося,Калина аж з під своєї хати носила воду та поливала його.Почав розростатися великий кущ.Якось ішов шляхом подорожній.Стомився та й ліг перепочити…Усміхається:спасибі тим роботящим рукам,що кущ посадили.Тут увесь кущ,немов від сну стрепенувся:враз укрився білим0білим цвітом.Дивиться подорожній,щож воно буде,дивно-в кожній ягідці заховане зернятко,схоже еа маленьке серце.Прийшла Калина до свого улюбленця і дивувалася зеняткам,а кущ нахилився до неї і шипоче: «Це на згадку про твоє добре серце.А щоб люди тебе незабули,подаруй мені своє імя Калино…»

Калина-це символ рідної землі,отчого краю,батьківської хати.Калинонька-це образ мами,батька,родини,цілого роду нашого прекрасного краю.

-А наступним символом є верба.

Розповідь про вербу Таня Гудачок.

Вірш про вербу Валя Гудачок:

Верба

Без верби та калини нема України.

Де вода, там є верба.

Де верба,там є вода,

По усенькій країні,

Розрослася скрізь вона.

Назва ця від «вертіти»-

Гілки вміє крутити.

Тридцять видів є сестер

На Вкраїні верб-дерев:

Прутовидної вломають,

Гарні кошики сплітають;

Ламка,біла чи козяча,

Цвіт її-медонос добрячий.

Рани,опіки лікує,

Хай верба росте,вікує!


Малятка будуть розфарбовувати наші символи-вербу та калину.

А ще в нас є багато оберегів,вони ніби оберігають нашу оселю від всякого злого,від ворожби,від наврочень.

Розповідає Валентин:

Обереги-це такі речі,які давалися людині,що вони оберігали її в далекій дорозі й кожного дня у побуті,бо вважалося,що річ зроблена добрими руками і з добрими думками,мала магічну силу,яка захищала людину у найвідповідальніші хвилини її життя.Така річ оберігала від напасті,ворожби,від дурного погляду,від кулі на полі бою.Ось що таке оберіг.

Продовжує Павло Меденцій:

Оберегами,як правило,були вишиті рушники,вишиті сорочки,вишиті мішечки для тютюну,табакерки,розшиті пояси.Проводжаючи в далеку дорогу ще й до нині мати дарує донечці або сину вишитий рушник на щастя,на долю.Молодятам теж стелять вишитий рушник під ноги,щоб їхня життєва стежка була щасливою.

А наступним нашим завданням буде робота з прислівями.

Ділимося на 2 команди.В конвертах є прислів’я поділене на частини,вам потрібно скласти цілі.Їх має бути 5.

Малятка граються в народну гру «Ми є Українці».

Якою мовою ми розмовляємо (українською).Без мови не може існувати жоден народ та його культура.Найбільше і найдорожче добро кожного народу-це його мова,бо вона як жива схованка людського духу,його багата скарбниця,в яку народ складає і своє давнє,і теперішнє,і майбутнє.

«Вірш про мову»-Таня Гудачок:

Мова, наша мова-мова кольрова,

В ній гроза травнева й тиша вечерова

Мова,наша мова-літ,минучих повість.

Вічно юна мудрість,сива наша совість.


Мова, наша мова-мрійнику –жарптиця.

Грішнику-спокута,спраглому-крениця.

А для мене,мово ти мов синє море,

У якому тоне і печаль і горе…

А зараз мандруємо в наше рідне Закарпаття.

Вірш Володя Меденці:

Закарпаття-рідний край

Всі курорти-справжній рай,

Гори,ріки,полонини,

Все тут во імя людини.

Нема кращого,повір,від землі-до синіх зір.

Вірш Марина Волошин:

Я-Маринка-українка

З Чинадіївського дит. Будинку,

Люблю своє Закарпаття

Де ношу вкраїнське плаття,

Люблю,шаную і підношу до зір

Верховину,її церковний дзвін,

О,Закарпаття,де співають соловї

І Чинадієво,й калину,бо люблю її!

А нагадайте мені 7 природних чудес що є у нас на Закарпатті.

Таня Гудачок нам нагадає:

1 місце-озеро Синевир.

2місце-Долина нарцисів.

3місце-Гора Говерла.

4місце-озеро Солотвино та його соляні печери.

5місце-найдовша липова алея в місті Ужгород.

6місце-географічний центер Європи,що знаходиться в місті Рахово.

7місце-мінеральна зона Поляна.

В нашому рідному Закарпатті є багато курортів,санаторій,здраниць.Люди з багатьох країн приїжджають для оздоровлення до нас в Закарпаття.

Переходимо до наступної зупинки-наше рідне Чинадієво.Малята розкажуть віршики про Чинадієво:

1-

У нашім Чинадієві є визначні місця,

Для дозвілля й відпочинку,

Для потреб Маринки й Василинки,

Музей,і пошта,магазин,пекарня,та різні школи є у нас.

2-

О, Чинадієво!-моє найкраще селище

І вулиці широкі,будиночки високі,

Все мені таке знайоме

Річка Латориця й гори синьоокі.

3-

Кохаю край свій дорогий

Що зветься Чинадіїв,

І будинок гомінкий,який дає надію.

Нам тут весело,і добре.

Виростемо чемні та хоробрі.

4-

Чинадіїв,Чинадіїв,

Тут збулися наші мрії,

У будинку для дитики:

Олі,Валі,Женьки та Маринки.

5-

По вулиці Санаторна

Хати позростали

А у тих хатиночках добрі господарі

Господарювати стали.


Ратха розповість про історію виникнення села Чинадієва

Населений пункт Чинадієво, що розташоване у мальовничій долині річки Латориці біля підніжжя гірського карпатського хребта був заселений людиною дуже давно. Археологічні дослідження науковців Ужгородського Національного університету, що проводилася в 50 - 60-х роках минулого століття підтверджують проживання тут людини часів неоліту (IV тис. до н.е.), а також часів бронзового віку (II тис. до н.е. ). Археологічні експедиції виявили в культурному шарі ґрунту також монети із золота, срібла, що датуються II століттям нашої ери, тобто часів Римської імперії (по відповідному зображенні на них). Розкопки археологів виявили і посуд, що належав слов'янським племенам, хронологічні рамки якого датуються VIII - IX століттями.

Офіційно вважається, що село засноване понад 800 років тому, однак є ряд припущень, що існувало воно тут на кілька десятків років раніше.

Перша письмова згадка про село датується 1214 роком під назвою Золява-Сент-Міклош. Очевидно, назва походить від побудованого на цьому місці поміщицького двору і названого іменем Святого Миколая. Фактично, у різних ділових документах, написаних латинською та угорською мовами село зберігає за собою таку назву.

Ще у XIII ст. виникла Чинадіївська Домінік, яка, починаючи з 1387 року, належала феодальному угорському роду Перенеїв. Тоді у склад домінії входило 15 сіл. З середини XV ст. населений пункт став містечком (Opidum). Отже, у самому Чинадієві, що стало центром домінії і в 1456 році одержало статус містечка поступово збільшувалася кількість населення, що спостерігалося в цей час і в інших населених пунктах переважно за рахунок переселенців і біженців з

Галичини. Слід відмітити, що новоприбулі господарі домінії на 10 - 12 років звільнялися від повинностей.

А зараз логічна вправа «Хто придумає кінець той і буде молодець»

За…-Закарпаття,замок,залізо,захід.

Чи…-Чинадієво,чинити,чистий.

Ки…-Київ,кисень,килим.

Ма…-Мати,малина,Марина.

Са…-Сало,сад,садити.

Про історичну назву нашого селища розповідають чисельні легенди.В одній з них говориться,що в нашому селищі чинили дії,тому воно й називається Чинадієво.Наступна легенда розповідає,що в долині річки Латориця жив коваль Чинаді.Люди його дуже любили,поважали.Він виготовляв їм інструменти для праці,а також підковував коней,говорять що вчесть нього назване наше село.

Іван Петах розповість наступну легенду про походження назви села Чинадієво:

Про історичну назву села розповідають численні легенди.. Одна з них розповідає, що назва «Чинадієво» походить від того, що,тут пани чинили дії, розправу над селянами. Інша легенда стверджує, що в село прибув селянин, що назвав себе Чинадій. Прибув він із іншого села, рятуючись від холери, що забрала життя його дружини і дітей та інших односельчан. Селянин заповів, щоб селяни назвали село його іменем, після того як він помре і буде зрізаний дуб -велетень, що ріс біля його будиночка у цьому селі. Ще одна легенда переказує нам, що у певні десятиріччя глибокої давнини існування поселення в долині Латориці проживав і працював майстер на всі руки, який славився своїми вишуканими ковальськими роботами. Його іменували Чинаді. І коли запитували односельці поселень у господаря добре підкованих коней, хто для нього так вдало зробив дану роботу, то чули у відповідь: «Коваль Чинаді. Він проживає в поселенні в долині річки». Є і інші легенди про походження назви населеного пункту.

Сама назва населеного пункту протягом тривалого часу змінювалася: Чинадьов, Чинадьово, Чинадієве, Чинадійово.

До Чинадієвабули приєднані села Глинянець, Нижня Грабівниця,Синяк, хутір Карпати.

З селищем Чинадієво межують села: Пасіка-зі сходу,Обава,Косино-з півночі,Кольчино- із заходу,Бистириця (давня назва-Ряпід) і Вільховиця-півдня. Кількість населенняЧинадієва станомна 1 січня 2007 року становить 7 тис.238 жителів.

У нашому селищі є гарний будинок культури,лікарня,поліклініка,середня школа 1-2 ступенів у якій ви всі навчаєтесь.Якщо йти по вулиці Санаторна то можна побачити мальовничий дитячий будинок.Він замінив для вас ваш рідний дім.Біля бази відпочинку «Водограй» високо в лісі є водоспад «Скакало».Про нього легенду розповість нам Василь Волошин:

Було це дуже давно. У селі, що знаходилося на північний захід від нинішнього населеного пункту, панував жорстокий, злий пан. Селяни його дуже боялися. Пан примушував їх працювати на нього і коритися. За найменший непослух панські слуги били селян, жорстоко карали.

Панський замок у той час знаходився від села далеко в лісі. Щотижня пан навідувався у село на коні у супроводі вершників - його вірних слуг і перевіряв як виконують селяни його накази. Щотижня стукіт кінських копит наводив жах на селян, коли вершники наближалися до села. Так тривало багато і багато років.

Одного разу пан прискакав на коні у село один, без слуг. Дуже розлючений, не злазячи з коня, він наказав всім жителям негайно зібратися біля нього. Коли всі жителі зібралися, пан повідомив, що починаючи із наступного дня на річці Синявці селяни почнуть будувати греблю. В ті часи річка була велика і повноводна.

Один селянин хотів було щось заперечити, та пан перебив його такими словами:

Я знаю, що ви ненавидите мене, але всі змушені виконувати мої накази. Відмовитися працювати ви зможете хіба тоді, коли вода річки буде скакати вище як мій вірний кінь.

Закінчивши промову пан на коні наблизився до того селянина, ударив його по спині кнутом і поскакав у ліс.

Всі селяни залишилися стояти на місці, ніби закам'яніли.

Раптом з лісу почувся великий шум. Такого шуму в лісі селяни ще ніколи не чули. Всі кинулися туди, звідки долинав гуркіт. У лісі вони побачили як з висоти, зі скель падає вода. Це був водоспад. "А й справді вода скаче!", "Скакало, скакало," - радісно загукали селяни. Так і лишилася по сьогодні за водоспадом назва "Скакало". А злого жорстокого пана більше ніхто з селян не бачив, зник також і його замок зі слугами.

-Ще в нас є багато церковних храмів.Найбільша й найгарніша церква знаходить в ценрі Чинадієво навпроти пам’ятника Присвятій Діві Марії-Греко католицька церква.В цій церкві є чудодійний хрест,який був привезений з села Бабичі.Говорять,що лісоруби пішли пиляти дерева,одне дерево ніяк не піддавалося.Вони поломили 5 цепів,лише тоді воно розкололося навпіл.Вони побачили чудо:в середині дерева був хрест.Далі вже вони боялися різати дерева.Більшу частину хреста було передано до нашої церкви,а менша частина залишилася в селищі Бабичі.

Поблизу нашого селища є санаторій Синяк,база відпочинку «Водограй»,санаторій «Карпати», «Перлина Карпат».

А ще в нашому селищі є архітетурна памятка-Чинадіївський замок.

Валя розповідає про історію виникнення замку:

Наприкінці XIV ст. Чинадіївська домінія переходить у власність магната Перені і у населеному пункті Чинадієво будується поміщицький замок. який частково зберігся до наших днів і є архітектурною пам'яткою XIV - XV ст (фото , додаток)

Замок має фору скошеного чотирикутника, що витягнутий з півночі ж південь. Згори споруда нагадує літеру «П» - широку з короткими боковими сторонами. Замок складається з двох частин — північної, до якої веде основний вхід, і південної. Обидві частини замку сполучені між собою. На першому поверсі - 6 кімнат і одна зала (палата) з просторим вестибюлем. Другий поверх майже повторює перший. Оскільки основою господарювання феодала були натуральні повинності селян, то в замку були великі підвали для зберігання продуктів. Лабіринт підвальних приміщень тягнеться вздовж усієї споруди. Вся споруда замку вкрита дахом. За міцністю та надійністю мурів можна було сховатися у разі небезпеки. Найбільше вікон-бійниць у східній та західній стінах. Є чимало легенд і переказів, що під замком є підземні ходи (печери), які ведуть до берега Латориці і до найближчої церкви, щоб врятуватися від облоги ворога.

А далі про наш замок розповім вам я:

Замок був центром Чинадіївської домінії і часто змінювався власник замку. В 1574 році домінію придбав Михайло Тенегібза, а в 1610 році замок прагнув купити Іштван Нярі. Однак король відмовив йому. Через 15 років на одній із стін замку з'явився герб родини Лоньї, на якому було зображено щит, де два леви стоять один напроти другого, причому один лев тримає шаблю, інший -жолудь.

У 1657 році замок був пошкоджений військами польського князя Любомирського. Під час Визвольної війни угорського народу 1703 - 1711 pp. у замку перебували повстанці на чолі з Ференцем Ракоці II після поразки від австрійських військ 27 червня 1703 року.

Саме у Чинадіївському замку помер командувач австрійської армії граф Бубка, що був важко поранений при перестрілці з мукачівськими захисниками -ополченцями біля Під горянського мосту 22 квітня 1849 року.

В стінах Чинадіївського замку під особливою вартою тримали кілька днів угорські фашисти і Героя Радянського Союзу Олексу Борканюка, який після невдалого партизанського десанту біля Ясиня в січні 1942 року був заарештований і 3 жовтня 1942 року був страчений у будапештській в'язниці Маргіт-Керут.

Протягом 1945 - 1960 років на території замку були розміщені різні військові частини, протягом 1960 — 1979 років військовий автобатальйон для будівництва доріг, згодом була розміщена автобаза №6, в 1982 році частина приміщень була переобладнана під «Автосервіс». Зараз в одному з приміщень замку обладнується краєзнавчий музей.

На даний час замок реконструюють.Вже перекрито дах замку.зроблено ремонт 1 поверху.У замку знаходиться музей.У першій кімнаті на стінах розвішані портрети графів,та графинь.Знаходиться стіл на якому є книга для подяк.Є вироби Татьяни Бартош з яєць.Вікна в кімнаті розмальовані учнями школи мистецтв.У другій кімнаті є камінь з мечем «Екскалібур»,стіл з лавицями,де святкуються весілля,а ще там знаходиться виставка монет,прикрас і вироби з заліза.Другий поверх ще неремонтований.У кімнаті Ілони Зріні обвалилася стеля.Це все потребує реконструкції.

Легенду «Замуровані серця» розповість Іван Гудачок:

Ця легенда дуже сумна. Давно, десь в кінці XІV на початку XV століття, у володаря Чинадіївського замку була дуже вродлива донька Марія.

Одного разу гуляючи на березі річки Латориці вона почула на протилежному боці звуки сопілки. Знаючи мелодію пісні Марія почала наспівувати її. Так повторювалося кілька днів, а одного разу незнайомець опинився на протилежному березі, де щоденно вечорами гуляла дівчина. Незнайомцем був юнак - пастух. їхні зустрічі літніми вечорами ставали все частішими. Згодом вони вже міцно подружилися.

Слухи про щиру дружбу між Марією і скромним чесним юнаком - пастухом Іваном дійшли до самого феодала - власника замку.

Покохавши дівчину, Іван наважився відвідати батька коханої і попросити її руки.

Та батько Марії не тільки не дав згоду на шлюб зі своєю донькою, а й наказав вигнати Івана за стіни замку і заборонив йому зустрічатися з нею. Марії було суворо заборонено виходити із покоїв замку. Вона дуже важко переживала розлучення з юнаком.

Одного разу, під час відсутності у замку феодала, за допомогою однієї з служниць, Марії вдалося втекти.

Втеча була розкрита. Розгніваний володар замку наказав сторожі розшукати і повернути доньку та її коханого - пастуха Івана - у замок.

Жорстокість феодала не мала меж. Схоплених закоханих, Марію та Івана, за велінням володаря було разом замуровано у стіні замку.

Проходили століття. Із уст в уста передавалися оповіді про палку закоханість двох сердець, які навічно замуровані у стінах фортеці.

-Навпроти замка є пам’ятник слави загиблим воїнам-партизанам,які полягли у війні.9 травня багато людей нашого селища несуть на могили героям квіти,щоб вшанувати їхню пам'ять,адже завдяки їм ми живемо під мирним небом .

-І остання наша зупинка це мисливський замок графа Шенборна в санаторій «Карпати».Розповідає Міша Волошин:

Якщо їхати зі Львова до Ужгорода поїздом, то наступна станція після Сваляви, буде ст. Санаторій “Карпати”. Автомобільна дорога на цій дільниці, йде поруч з залізницею й неможливо не помітити цю станцію. Вона споруджена в кінці ХІХ ст. й має, так званий, романтичний стиль архітектури. Колись на станції працювало непогане кафе, але його спалили. Принаймні весною 2005 року воно ще не працювало. Переділ власності, блін.
По праву сторону від з/д станції, на карпатських схилах (висота 400м над рівнем моря) розташований санаторій “Карпати”. Цей санаторій рекомендований хворим на серцево-судинні захворювання. Утворений він був в 1946 році.

Продовжує розповідь Оля Волошин:

Головний корпус санаторію розміщений в споруді, що призначене була колись зовсім для інших цілей. Це був мисливський палац графів Шенборнів.
Цей палац, або замок був побудований графом Бухеймом Шенборном в 1890-1895 роках. Коло палацу був розбитий чудовий сад-дендрарій з декоративним озером в центрі. Були висаджені рідкісні породи дерев – самшит, катальпа, сосна Веймута, канадська ялина, японська вишня, розовий бук, італійська гліцинія ... . Вони й зараз ростуть коло санаторію.

Сам мисливський замок побудований в романтичному стилі, поєднуючи романські та готичні мотиви. Дійсно в ньому є щось середньовічне. Оригінальність палацу ще й в тому, що він має 365 вікон(кількість днів у році), 52 димоходи(кількість тижнів у році) і 12 входів(алегоричний ряд можна доповнити самому).

У родини Шенборнів досить цікава біографія. Після придушення, в 1711 році, повстання Ференца Ракоці ІІ, його Мукачево-Чинадіївська домінія дарується довічно австрійським цісарем Карпом VI коронному канцлеру Лотару Шенборну. Дарчий лист був підписаний цісарем 13 липня 1728 року.

Мукачево-Чинадіївська домінія включала в себе 152 села, 15 присілків, 4 торгових міста. Згодом Шенборни придбали в панстві Чинадіївському, ще 33 села. Лотар Шенборн так і не побував у своїх передкарпатських володіннях, він помирає в січні 1729 року. Його спадкоємцем стає Фрідріх Карл Шенборн. Мукачево-Чинадіївська домінія управляється призначеними адміністраторами, робота яких періодично перевіряється інспекторами.
Справи в домінії йшли не дуже добре й Карл Шенборн складає план заселення гірських сіл німецькими колоністами. Бажаючим німецьким сім`ям вручався паспорт для проїзду до Мукачево й видавався рейнський гульден на дорогу. Мукачево отримує від графа привілей, заохочується торгівля. З Галичини прибувають євреї, в краї відкриваються корчми й шинки. Серед переселенців були й лікарі, вчителі, священики. Були навіть органісти. Села заселяються німецькими лісниками, кравцями, ковалями. Рільники одержували безкоштовно землю й матеріал для побудови житла. Селяни звільнялись від податків на шість років, ремісники – на десять. Потім повинні були віддавати дев`яту частину продуктів, платити податки на землю, королівську “десятину” й краєві податки.
З домінії Шенборнів вивозились на продаж сільгоспродукти, виноград, молоко, масло, сир, шкіра. У 1771 році був підписаний договір на постачання в Угорщину відгодованої худоби.
Після смерті Фрідріха Карла Шенборна й до кінця Першої світової війни домінія керується його нащадками. У 1928 році чехословацький уряд провів земельну реформу, ліквідував Мукачево-Чинадіївська домінію, а її маєтки, в тому числі і мисливський, передав фірмі “Латориця”. По деяким даним, перед Другою світовою війною, мисливський замок Шенборнів хотів купити Герман Геринг, але щось у нього не склалося.
В 1945 році земля та маєтки були націоналізовані, а мисливський замок Шенборнів став санаторієм “Карпати”.


Легенду про годиник розповідає Петах Іван:

Серед жителів навколишніх сіл побутують легенди. Одна з яких пов'язана з годинником, що височить на одній із стін замку. Зміст легенди зводиться до того, що одного осіннього дня граф Шенборн несподівано для всієї прислуги замку повернувся скоріше звичайного з полювання, разом із шляхетними гостями. У замку він застав свою дружину з коханцем. Граф наказав прислузі негайно зупинити всі годинники, які знаходилися у замку і на вежі. Багато років годинники простояли, і їх стрілки показували чотири години, нагадуючи час повернення графа у замок, коли він застав дружину з коханцем.

Побутують і інші розповіді. В одній з них йдеться про те, що у замку стільки вікон, скільки днів у році. В іншій, - що в замку стільки димоходів, скільки тижнів у році, стільки прикрашаючих замок веж - скільки місяців у році. Однак, більшість оповідей архітектурних особливостей замку не мають документального підтвердження.

А ще цікаву історію розповім вам я про люстру яка знаходиться в замку:

На першому поверсі була облаштована кімната-зал для мисливців. До наших днів тут збереглася люстра, що складається з- трьох компонентів: бюст богині Діани (у римлян це богиня звірів), гордість якої автор виразив натуральними рогами карпатського гордого оленя і хвіст русалки, що підтверджує любов до природи, до рибалки. Збереглися, як на сьогодні, і інші антикваріатні речі у приміщеннях замку.

-І останнє наше завдання розв’язати кросворди.Малята будують замки з кубиків та ліго.


1-кросворд:Ключове слово Верховна Рада.

1-Столиця України(Київ).

2-Людина,що очолює державу і керує нею(Президент).

3-Наша грошова одиниця(Гривня).

4-Колишня столиця України(Харків).

5-Портове місто з відомими Потьомкінськими сходами(Одеса).

6-Стародавнє місто на Заході України,що славиться своїми кав’ярнями(Львів).

7-Хвойне дерево(Сосна).

8-Кущ із червоними ягідками-символ України(Калина).

9-Відома українська національна страва(Борщ).

10-Місто-курорт у Криму(Ялта).

11-Держава-сусідка України(Молдова).

12-Море,що омиває південно-східне узбережжя нашої країни(Азовське).


2-кросворд:Ключове слово Україна.

1.Невеличкий,сніжно-білий,

Що його в небесну шир

Люди радісно пускають

Сповіщати всім про мир.(Голуб)

2.Він любить танцювати гопак,

І люди звуть його…(Козак).

3.Що вплітають дівчата у свої віночки.

І це обов’язковим є.(Стрічки).

4.За хатинкою в садочку у зеленому віночку

Та в червоних намистинках стала,наче молода.

І збігаються всі діти,щоб на неї поглядіти:

За намисто кожен смик-та укине на язик.

Зветься ця рослина червона…(Калина).

5.Столиця нашої країни це-…(Київ).

6.Одна з найбільших річок держави.(Дніпро).

7.Найрідшіна,наймиліша,

Всіх вона нас пестить,тішить.

Завжди скрізь буває з нами.

Відгадайте,хто це?(Мама).

Ось і закінчилася наша уявна подорож по нашій рідній Україні та по нашому рідному селищу.Кожна людина завжди з великою любовю і душевним трепетом згадує місце,де народилася,де минуло її дитинство.І якщо скласти маленькі батьківщини кожного з нас – вийде наша велика держава Україна.Любімо свій край,бережімо його,гордімось тим що ми є українці,бо ми того варті.

Дадаць дакумент у свой блог ці на сайт

Падобныя:

З досвіду роботи вихователя Добош Ганни Іванівни Мета iconУспіх вихователя групи продовженого дня багато в чому залежить від особистості вихователя, від його володіння навчальним матеріалом,методами виховної роботи з
Майстерності вихователя треба вчитися одне в одного, у досвідчених педагогів району, міста, області. Значному підвищенню майстерності...

З досвіду роботи вихователя Добош Ганни Іванівни Мета iconЛабораторний дослід №1 Ознайомлення зі зразками простих І складний речовин Мета роботи
...

З досвіду роботи вихователя Добош Ганни Іванівни Мета iconТема: Охорона праці під час роботи на автоматизованому обладнанні. Мета
Мета: Дізнатися про основні правила безпеки під час роботи на автоматизованому обладнанні

З досвіду роботи вихователя Добош Ганни Іванівни Мета iconУрок №5 Тема
Мета: ознайомити з історією обчислювальної техніки, основними характеристиками всіх поколінь еом; закріпити правила тб під час роботи...

З досвіду роботи вихователя Добош Ганни Іванівни Мета iconІнтелектуальна гра «еврика» Мета
Мета: розвивати практичні та ігрові навички у складі сформованих команд, ерудицію, логіку, фантазію; навчати зібраності, вміння приймати...

З досвіду роботи вихователя Добош Ганни Іванівни Мета iconЗ досвіду роботи вчителя географії Братської зош I – III ст. Роскошинської А. В
Географія, єдиний шкільний предмет, який так широко використовує карту, як засіб навчання. Це І виділяє географію серед інших шкільних...

З досвіду роботи вихователя Добош Ганни Іванівни Мета iconХерсонська обласна наукова
До уваги медичних фахівців пропонуємо бібліографічний покажчик «Друковані праці медиків Херсонщини, (1978-2006 рр.)», в якому представлені...

З досвіду роботи вихователя Добош Ганни Іванівни Мета iconМета роботи
Атмосферне повітря є косною речовиною біосфера та середовишем існування живої речовини – рослин, тварин І людей

З досвіду роботи вихователя Добош Ганни Іванівни Мета iconПрограма розвитку
Мета та завдання роботи за перспективним планом розвитку дошкільного навчального закладу

З досвіду роботи вихователя Добош Ганни Іванівни Мета iconЛабораторна робота №3-10 Дослід Франка-Герца
Мета роботи: визначення резонансного потенціалу та першого іонізаційного потенціалу атома гелію методом електронного удару

Размесціце кнопку на сваім сайце:
be.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©be.convdocs.org 2012
звярнуцца да адміністрацыі
be.convdocs.org
Галоўная старонка