«Майбутнє за людиною з душею». (людина І людство в оповіданні Р. Бредбері «Усмішка»)




Назва«Майбутнє за людиною з душею». (людина І людство в оповіданні Р. Бредбері «Усмішка»)
Дата канвертавання02.01.2013
Памер144.82 Kb.
ТыпДокументы
Шкумат Юлія Миколаївна


Загальноосвітня школа № 16 м. Костянтинівка, Донецької обл. (Учитель української мови та літератури, зарубіжної літератури).

Адреса школи: вул.. Щорса, 60. м. Костянтинівка Донецької області, тел.. 4-23-20.


Тема: «Майбутнє - за людиною з душею». (людина і людство в оповіданні Р. Бредбері «Усмішка»).


Мета: розкрити роль мистецтва в житті людини на прикладі оповідання Р. Бредбері та шедевра Леонардо да Вінчі «Джаконда», збагатити словниковий запас учнів; довести що мистецтво і проза здатні змінити душу людини, розвивати навички виразного читання, образного мислення, вміння аналізувати художній образ; виховувати любов до краси, мистецтва, відповідальності за майбутнє людства.


Обладнання: портрети Р. Бредбері та Леонардо да Вінчі, репродукції картин Леонардо да Вінчі, текст оповідання, малюнки учнів до оповідання.


Тип уроку: урок – погляд (комбінований)


Хід уроку.


Епіграф: Краса – це жахлива річ. Тут Диявол із Богом змагається, а поле битви – серця людей. Ф. Достоєвський


І. Організація учнів до уроку (Організаційний момент).

ІІ. Актуалізація опорних знань.

  1. Індивідуальне опитування

  2. Повідомлення заздалегідь підготовлених учнів пошукової групи (2-3 учня) про життя і творчість Леонардо да Вінчі та його картину «Джаконда».

ІІІ. Формування мети і завдань уроку.

IV. Мотивація навчальної діяльності школярів.

Слово вчителя. Швидко плине час. Біжать століття за століттями. Змінюється світ, змінюємось ми. Але в нашому світі вічними цінностями залишаються краса, кохання, духовність.

Фея на ім.`я Краса –

Вона осяяна любов`ю і добром,

Розквітчана весняними піснями.

Лікує всіх, кого спіткало зло.

Щодня вона летить до нас,

Тремтлива, ніжна, щира, як дитина.

Зустрінь її, знайди для неї час

І не помітиш, як мине година,

Коли вона яскрава, як зоря,

Почне свою розмову тиху, милу.

Хай раптом ти відчуєш крила

І зрозумієш: доля то твоя –

Красі служити своє життя.

V. Формування нових знань учнів.

Краса врятує світ чи світ врятує красу?

«Джоконда» - загадкова відповідь майбутньому поколінню. Бруно Нардіні

Показ портретів Рея Бредбері та Леонардо да Вінчі.


І. Слово вчителя.

Леонардо да Вінчі та Рей Бредбері… Між цими двома митцями лежить велика відстань довжиною у п`ять віків. Один із них жив у XV столітті, в Італії, був представником славетної епохи Відродження. А другий жив у ХХ столітті, в Америці, писав фантастичні оповідання і романи, розвиваючи найсучасніші напрями літератури. Вони були досить різними, Леонардо да Вінчі цікавився не тільки живописом, але й архітектурою, наукою, технікою. А Рей Бредбері усе своє життя віддав мистецтву слова. Л. да Вінчі вабило реальне життя людей, анатомія їх тіла і способи правдивого відображення їх духовного буття в мистецтві. А Р. Бредбері прагнув зазирнути в прийдешнє і побачити, якими стануть люди в наступному тисячолітті, куди прямує людська цивілізація і що нас чекає через кілька століть…

Живучи в різних віках, у різних кутках земної кулі, маючи різні погляди й уподобання, Леонардо да Вінчі та Рей Бредбері мають схожість: їхня увага завжди була прикута до життя людини та людства, вони пильно вдивлялися в душу особистості, шукаючи там відповіді на пекучі питання доби. Окрім того, попри всі відстані їх ще поєднала «Джоконда» - видатний шедевр епохи Відродження (учитель показує репродукцію картини). Написана приблизно в 1503-1505 рр. великим Леонардо да Вінчі, вона надихнула через п`ять століть Рея Бредбері на створення оповідання «Усмішка», він немовби «оживив» її у майбутньому, створивши власний шедевр, тільки вже не живописний, а літературний.

Для чого ж Бредбері в своєму оповіданні звертається до картини Леонардо да Вінчі? Яка роль цих перегуків між минулим і прийдешнім? Які ідеї свого великого попередника хотів нагадати сучасникам Рей Бредбері і що нового він сказав у своєму творі? Щоб дати відповідь на ці запитання, нам треба дізнатися про секрети художньої творчості Леонардо да Вінчі та Рея Бредбері.


2.Робота з репродукцією картини «Джоконда»

«Джоконда» - найзагадковіша із картин Леонардо да Вінчі. І досі не зв`ясовано, хто насправді на ній зображений, чому ця жінка в жалобі і водночас посміхається, що хотів сказати цією роботою майстер. А головне - як посміхається Джоконда? Яка вона - гарна чи ні, молода чи стара, жінка з XV століття чи з майбутнього? Про деякі загадки «Джоконди» нам розкажуть наші «мистецтвознавці». Про «Джоконду» напевно відомо тільки те, що вона написана на початку XVI століття, приблизно в 1503-1505 рр. Все інше викликає різні думки й дискусії протягом кількох століть. Спочатку вважали, що на картині зображений портрет Мони Лізи, дружини багатого флорентійського купця П`євро Франческо ді Бартоломео да Дзанобі дель Джокондо. Але згодом з`явилися інші версії про те, що то була не дружина, а чоловік, що Леонардо на портреті намалював інших відомих жінок, імена яких не можна було називати, бо вони були наближені до високих осіб, що, зрештою, художник створив власний автопортрет. Версії й досі продовжують продовжують висуватися.

Сприймали «Джоконду» теж по-різному. Протягом віків ставлення до неї змінювалося. Одні вважали її красунею, інші – потворною, треті – метивою, четверті – доброю і т.п. Джоконду називали чоловіком і жінкою, реальною людиною і інопланетян кою, молодою і старою, гарною и потворною, доброю і злою. Тобто вона - в одному образі – уособила все людство з його минулим і майбутнім, жіночим і чоловічим началами, миттєвим і вічним і тривалою боротьбою між Добром і Злом. Те, що в «Таємній вечері» Леонардо да Вінчі показав в різних персонажах, тут поєдналося воєдино. У цьому, мабуть і криється велика тайна «Мони Лізи». Завдяки узагальненню характерній особливості творчості художника) Джоконда сприймається як образ людини взагалі, і кожний бачить в ній те, що йому близьке, що його хвилює, що йому болить.

Постать Джоконди дуже наближена до глядачів. У порівнянні з нею пейзаж здається і набагато меншим, ніж насправді. У такий спосіб автор утверджує велич людини. Сам пейзаж - загадковий, напівфантаксичний, космічний, він трохи нагадує те, що ми бачимо у відчинених дверях за постаттю Ісуса Христа на картині «Таємна вечеря». Пейзаж надає образу, що є все-таки образом людини XV століття, космічного звучання.

При створенні картини Леонардо да Вінчі використав засіб «сфумато» - ледь відчутний серпанок, імлу, що огортає постать Мони Лізи. Завдяки цьому вона стає ще більш загадковою.

Джоконда – це не портрет коханої жінки. Це сповідь художника у фарбах. Його розуміння людини, світу, самого себе, Бога і Диявола, всього сущного, що знаходить втілення в людині. Є. Богат писав : «Бог і Диявол – це добро і зло. А поле їхньої битви – серце Джоконди. А відображення їх битви – її обличчя». Отже, «Джоконда» - це портрет людини взагалі в усій її складності й суперечливості. Яка ж вона, людина? Це питання хвилювало й письменника ХХ століття Р. Бредбері, котрий переносить нас у далеке майбутнє. В оповіданні «Усмішка» автор не тільки використовує образ Джоконди, але й художні прийоми Леонардо да Вінчі, і розвиває його ідеї.

Повідомлення.

Уявіть собі Флоренцію XV століття. Вузькі вулички, невисокі будинки, галасливі базари. Але тут вже почали будуватися шедеври архітектури, що прославили Флоренцію на весь світ. До міста з`уїжджалися молоді митці, котрі розвивали тут свій талант, вчилися майстерності й по тому залишали людству великі полотна. Серед них був і сімнадцятирічний Леонардо. Він народився в 1452 році в селищі Анкіано поблизу м. Вінчі, неподалік від Флоренції. Леонардо був позашлюбним сином нотаріуса П`єро да Вінчі, який і дав Леонардо своє прізвище. Мати його була простою селянкою, але хлопцеві судилося стати великим генієм, перед яким схилився увесь світ.

Художні здібності в нього виявилися надто рано, і, коли, в 1469 році сім`я переїхала до Флоренції, батько віддав його на навчання в художньо майстерню Андреа Веррокьо. Тут юні живописці, окрім малярської справи, вивчали ще архітектуру, скульптуру, будівництво. За давнім звичаєм учні домагалися майстрові виконувати замовлення. Так робив і Леонардо. До нашого часу дійшла робота А . Веррокьо «Благовіщення», де голівку янгола намалював майбутній великий митець. В очах цього янгола світиться дивовижне сяйво, вся його постать немовби випромінює животворний Божий Дух (демонструється репродукція).

У подальшому ця особливість творчої манери раннього Леонардо зберігається і в його наступних роботах. Картини Леонардо да Вінчі сповнені особливого світла, воно не яскраве, а трохи приглушене, таємниче, але в ньому є якась чарівна сила, що надає персонажам надзвичайної виразності.

З 1480-го року Леонардо да Вінчі згадується у флорентійських документах як художник, котрий мав уже власну майстерню. До картин зрілого майстра належать «Мадонна з квіткою», «Покоління волхвів» та інші. Близько 1482 року Леонардо виїхав із Флоренції до Мілану, де вступив на службу до правителя Міланського герцогства Лодовіко Моро. Цікаво, що, пропонуючи свої послуги, він представлявся передусім як військовий інженер, потім як архітектор і спеціаліст з гідротехніки і лише в останню чергу як живописець і скульптор. До переліку професій Леонардо да Вінчі додамо, що він був і чудовим природознавцем і анатомом. Він прекрасно знав не тільки сучасні досягнення науки й техніки, але й життя природи і будову людського тіла, що дозволило йому створювати точні й виразні постаті на його полотнах. Різнобічність інтересів Леонардо да Вінчі була обумовлена не тільки його геніальністю, а й епохою Відродження. Ця доба називається саме так, бо митці Відродження в XIV-XVII ст.. намагалися відродити ідеали античності з її культом людини і вірою в її великі можливості. Тому майстри Відродження, в тому числі й Леонардо, вивчають усі прояви життя людини, використовуючи для цього як науку, так і мистецтво.

У Мілані Леонардо да Вінчі багато малює, будує, створює скульптури, прикрашає своїми фресками собори і монастирі. До речі, як архітектор, він захопився ідеєю створення проекту ідеального міста. Дарма, що ідея не здійснилася. Але вона відображає політ думки генія.

Серед живописних робіт майстра стають відомими «Мадонна в гроті», «Мадонна Літта» та інші. Леонардо да Вінчі використовував чітку пірамідальну композицію, всі образи були ретельно виписані, але вони не здавалися надто схематичними завдяки особливому фону й освітленню. Художник понад усе любив присмерки, неясне світло, яке надавало персонажам м`якості й живучості. Його мадонни – втілення краси, жіночності, материнської любові.

У 1495 році Леонардо розпочав фреску для монастиря Санта Марія в Мілані – «Таємна вечеря». Більше двох років він працював над нею. Фреска назавжди прославила ім`я художника. Однак фарби, з якими він постійно експериментував, виявилися нестійкими, і фреска збереглася дуже погано. Однак і зараз, попри ушкоджені місця, вона вражає силою задуму митця.

Міланське герцогство потерпало від ударів французів, і тому в 1499 році Леонардо да Вінчі полишає Мілан. Він живе у Римі, Флоренції та в інших містах. Переїжджає з місця на місце, ніде не знаходячи душевного притулку. Приблизно в 1503-1505 рр. написав портрет Мони Лізи, знамениту «Джоконду» що й досі залишилась загадкою для людства, бо й сьогодні дослідники не можуть остаточно вирішити, що хотів показати на картині Леонардо.

Після «Джоконди» він мало працював. Постійні мандри знесилили його здоров`я до неї. Отримавши в 1493 році замовлення від монастиря Санта-Марія в Мілані, і як художник, і як науковець. Фреска мала прикрашати трапезну кімнату, тому майстер ретельно виміряв стіну, з математичною точністю вирахував параметри композиції. Тут нічого не могло бути зайвого, випадкового. Більше того - щоб бути точним у зображенні Христа та його учнів, Леонардо да Вінчі йде на базар і спостерігає за виразами облич, руками, рухами простих селян, роблячи сотні замальовок. Тому фреска, хоча й написана за Євангелієм, неначе зображує все людство – розмаїте, складне, рухливе.

В основу сюжету фрески покладений біблійний епізод, коли Христос під час таємної вечері сказав своїм учням: «Один із вас зрадить мене…». Ця фраза із Біблії, насичена великим драматизмом, допомагає авторові показати, хто і як реагує на неї, тобто змалювати індивідуальні характери. Замріяний Іван безсило сприймає вислів Учителя. Петро, навпаки, береться за ніж, щоб покарати зрадника. Яків розводить руками, а Філіп у самопожертві схиляється перед Христом.

Майстрові довго не вдавалися образи Христа та Іуди – втілення Добра і Зла. Нарешті Іуда був створений. Він притискує до грудей гаманець із грошима, які отримав за зраду Учителя. Леонардо говорив, що «справжнього Іуду» він знайшов на базарі.

Уся картина підпорядкована симетрії. У центрі Ісус Христос, котрий начебто відокремлений від своїх учнів, об`єднаних у композиції по двоє-троє. Образ Христа художник вважав незавершеним, бо хіба може бути остаточно завершеним Добро? Леонардо да Вінчі вміщує його напроти відчинених дверей. За дверима – світло, простір. Отже, майстер відкривав шлях Христу із темної кімнати в широкий світ, космос. Добро, за думкою митця, непереможне, воно - вічне.

Отже, «Таємна вечеря» відобразила не просто епізод із Біблії, а боротьбу Добра і Зла в людстві. І люди, вдивляючись в цю картину, впізнають в її персонажах самих себе.

Художник прожив складне життя, він знав бідність і багатство, бачив тріумфи королів і жорстокі війни, але його серце належало Відродженню. Він прагнув розкрити духовну красу людини, показати її в усій суперечливості і разом з тим її велич. До нашого часу дійшло тільки 15 картин Леонардо да Вінчі, але навіть така мала кількість дає змогу оцінити силу генія і відчути світло Відродження.


3.Бесіда.

- Що таке краса? З чого вона складається? (З квітів, краєвидів, усмішок)

- Чи може краса вплинути на поведінку людини?

- Де можна побачити красу? (Навколо нас, у природі, в музеї.)

Учитель (запрошує учнів відвідати «картину галерею»). Завітаємо на мить до невеличкої картинної галереї й уважно розглянемо обличчя, які дивляться на нас із жіночих портретів, написаних митцями починаючи з доби Відродження до сьогодення.

  • Які почуття та емоції виникли у вас? Що відразу кидається в очі? (Усмішка, погляд)

  • Про які риси характеру може розповісти усмішка на обличчі?

  • Яка з усмішок здалася вам найзагадковішою? Про що вона говорить? (Учні описують свої враження від репродукції картини Леонардо да Вінчі «Мона Ліза».)

Учитель. Неповторна усмішка Джоконди стала справжньою таємницею, яку художник залишив всім наступним поколінням.


4.Словникова робота.

Цивілізація – рівень розвитку культури.

Деградація – занепад,втрата цінностей, жорстке безцільне винищення культурних цінностей.

Троглодит – некультурна людина.


5.Бесіда з учнями.

1. З`ясуйте тему оповідання «Усмішка».

2. Назвіть головного героя твору.

3. Від кого «врятувала» Тома усмішка Джоконди?

4. Визначте узагальнений зміст оповідання Рея Бредбері «Усмішка». Як він пов`язаний з життям людства?

З допомогою вчителя учні відповідають, що в оповіданні Рея Бредбері розповідається про те, як в далекому майбутньому люди знищили «Джоконду» Леонардо да Вінчі, а маленький хлопчик том врятував її усмішку, яка запала йому в душу й утримала від жорстокості. Окрім цієї суто конкретної теми, тут мова йде про майбутнє людства, занепад цивілізації, загибель краси, ідеалів.


VI. Закріплення нового матеріалу.

  1. Робота в групах (учитель налаштовує учнів на те, що у творі є як оптимістичні, так і песимістичні настрої. Кожній групі видаються картки із питаннями. Відповіді підтверджуються цитатами).


І група.


  • Назвіть наслідки свята, що описується в оповіданні?

  • У чому ви бачите небезпеку для суспільства?

  • Чому Том разом з усіма шматує картину?

Відповіді учнів:

  • Володарі світу влаштовують «свята», руйнуючи заводи;

  • Деградація суспільства;

  • Ненависть до всього, що пов`язано з минулим.

  • Люди втратили надію на краще життя.

  • Люди не вірять у моральні цінності.

  • Люди жорстокі, вирішили покінчити з усім, що має назву «цивілізація», що нагадує про минуле.

  • Поняття добра, краси, людяності, для них не існує.


ІІ Група.


  • Якими постають люди майбутнього?

(В оповіданні є звичайні люди – ті, що стоять у черзі і «вони» - ті, хто над ними. Цілком зрозуміло, що «вони» мають владу і чинять все, що завгодно із звичайними людьми, перетворивши їх на рабів. Людство зубожило матеріально і духовно. Натомість високих почуттів – добра, милосердя, любові до ближнього, до краси – їхні серця заполонила ненависть до минулого, до сучасного, до мистецтва, один до одного. Зненависті вони нищать все навколо, не замислюючись над тим, що втративши духовні здобутки, вони приречені на загибель.)

  • Як художні прийоми, що використовував у живописі Леонардо да Вінчі, можна найти в оповіданні Рея Бредбері?

(Напівфантастичний пейзаж, що має і земні, й інопланетні обриси, сфумато – зображення персонажів в імлі, в сутінках; анатомічна чіткість – тільки Леонардо чітко показав анатомію людини, а Бредбері відобразив»анатомію» людства майбутнього; оптимізм і віра в людину, показ її величі – це відчувається і на полотнах художника, і в образі маленького Тома, що виявився більш величним, ніж дорослі люди.)

  • Доведіть, що в душі Тома тривала боротьба добра і зла. Яким був результат цієї боротьби.

(Том, хоча й стоїть у черзі, щоб плюнути на «Джоконду», починає замислюватись над тим, навіщо плювати, навіщо знищувати все прекрасне, навіщо вбивати, руйнувати все навколо. У його душі зіткнулися добро і ненависть, усталені правила й суто особистісне, індивідуальне. Кульмінаційним моментом у духовному зростанні Тома був момент споглядання реліквію. Це – символ вічності мистецтва, духовної краси і водночас це символ морального перетворення, морального зростання людини. Добро і краса перемогли в ній. Людина знову стала людиною під впливом мистецтва.)


ІІІ. Група


  • Яка роль усмішки Джоконди в творі?

(Людина знову стала людиною)

  • Краса врятує світ чи світ врятує красу? Який же вихід із цієї ситуації?

(Краса врятує цивілізацію тільки у тому випадку, якщо з`явиться «тямуща людина», яка буде бачити, розуміти і відчувати красу. Отже, людина і суспільство повинні бути досконалими. Головне - людина повинна мати добре серце.)

  • Чому слово «Усмішка» пишеться в оповіданні з великої літери?

(Усмішка постає у творі, як символ любові, краси, безпеки, яка обов`язково дасть паростки добра).


VІI. Підсумок уроку. Оцінювання.


  1. Узагальнююча бесіда «Мікрофон».

  • Яким ви уявляєте своє Майбутнє?

  • Що ви взяли б із собою в Майбутнє?




  1. Заключне слово вчителя.


Рей Бредбері, як і Леонардо да Вінчі, мріяв про духовно просвітлене людство, про велич людини, її моральне відродження,, про перемогу добра над злом, краси над ненавистю. Проте реальна дійсність вимагала від нього показати жахливий стан людства і його темне майбутнє. Зазираючи на кілька століть уперед, Бредбері дає трагічні відповіді на запитання, поставлені Леонардо да Вінчі у своєму мистецтві: людство і людина прямують не туди, вони втрачають своє світле, прекрасне, радісне. Але, як і його великий попередник, Бредбері вірить у духовне відродженні людини. А якщо в серці хоча б однієї людини переможе добро, світ ще не загинув, людство ще може врятуватися. В оповіданні висловлюється віра про «людину, в якої душа горнеться до гарного» і яка поверне світові гармонію. Можливо, цією «людиною з душею» стане Том. Те, що він дитина, теж вселяє надію: майбутнє не таке безвихідне, бо, можливо, знайдуться ще такі, як він.

Діти! Не розлучайтеся з усмішкою, бо це і усмішка матері, яку вона дарує дитині з народженням, і усмішка друзів. Даруйте людям усмішку, даруйте добро, ласку, красу.

Надія є. Усмішка Джоконди змушує частіше битися людські серця.


VIІІ. Домашнє завдання.

Напишіть твір-мініатюру на тему «Моє враження від новели «Усмішка».

Дадаць дакумент у свой блог ці на сайт

Падобныя:

«Майбутнє за людиною з душею». (людина І людство в оповіданні Р. Бредбері «Усмішка») iconМова як вираження національної психіки душі народу
Як окреме слово стає між людиною І предметом, так вся мова (як світогляд найвищої одиниці — народу) стає між людиною І природою,...

«Майбутнє за людиною з душею». (людина І людство в оповіданні Р. Бредбері «Усмішка») iconЛекція №1. Гостинність символ якості обслуговування
Людина, яка переступила поріг готелю, без відчуття, що про неї піклуються, скоріше є споживачем, ніж гостем, прохачем, ніж постійним...

«Майбутнє за людиною з душею». (людина І людство в оповіданні Р. Бредбері «Усмішка») iconТема. Що означає бути людиною?В. Сухомлинський «Який слід повинна лишити людина на землі» Мета
Мета. Вчити учнів розуміти текст, розвивати уміння виділяти головне І аналізувати, висловлювати свої міркування; збагачувати уявлення...

«Майбутнє за людиною з душею». (людина І людство в оповіданні Р. Бредбері «Усмішка») icon26 червня в усій нашій країні святкували 15-річницю Конституції України та День молоді. Свято молодих, гарячих сердець, свято нового покоління, свято
Кажуть, що молоді належить майбутнє, але чого аж майбутнє, сучасне теж може належати молодим, варто цього лише дуже захотіти, бо...

«Майбутнє за людиною з душею». (людина І людство в оповіданні Р. Бредбері «Усмішка») iconВиховувати почуття поваги, любові один до одного, до найближчих
Василь Олександрович Сухомлинський писав: Від матусі І татуся людина бере усе чудове й найчистіше. Справжнім громадянином, стійким...

«Майбутнє за людиною з душею». (людина І людство в оповіданні Р. Бредбері «Усмішка») iconКонспект 7 розділу монографії М. Бредбері Британський роман Нового часу
Тема Загальні тенденції розвитку англійської літератури останніх десятиліть ХХ – першого десятиліття ХХІ століття

«Майбутнє за людиною з душею». (людина І людство в оповіданні Р. Бредбері «Усмішка») iconТема : Квітка-ласкава усмішка природи
Обладнання: святково прибраний зал. Букети живих квітів, планшети із зображенням квітів «Ми із Червоної книги»

«Майбутнє за людиною з душею». (людина І людство в оповіданні Р. Бредбері «Усмішка») iconО. М. Пальченко голова Краматорської міської
З яким словом, зрозумілим кожному пересічному громадянину України ми йдемо у майбутнє?

«Майбутнє за людиною з душею». (людина І людство в оповіданні Р. Бредбері «Усмішка») iconЮнаки І юнки майбутнє України!
Україна здобувала державну Незалежність, окроплену кров’ю І потом наших предків

«Майбутнє за людиною з душею». (людина І людство в оповіданні Р. Бредбері «Усмішка») icon2. Лекція кафедри
Коронарна хвороба (КХ) одна з величезних епідемій на зламі ХХ-ХХІ століть, це ціна, яку платить людство за сучасний спосіб життя...

Размесціце кнопку на сваім сайце:
be.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©be.convdocs.org 2012
звярнуцца да адміністрацыі
be.convdocs.org
Галоўная старонка