Економічна теорія має величезне значення для розвитку суспільства й кожної окремої людини. Вона пройшла довгий й складний шлях від примітивних поглядів до




НазваЕкономічна теорія має величезне значення для розвитку суспільства й кожної окремої людини. Вона пройшла довгий й складний шлях від примітивних поглядів до
старонка9/17
Дата канвертавання26.12.2012
Памер2.29 Mb.
ТыпДокументы
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   17

Тема 5. Критичний напрям політичної економії. Економічні вчення соціалістів-утопістів



Мета вивчення теми: з‘ясувати причини виникнення критичного напряму політичної економії і на прикладі аналізу економічних поглядів деяких його представників показати спрямованість їх рекомендацій щодо здолання недоліків капіталізму і протиставлення йому іншого, більш раціонального і справедливого соціально-економічного ладу.

Основні проблеми теми



1. Економічні погляди Ж. Сісмонді.

2. Економічна концепція П. Ж. Прудона.

3. Економічне вчення Сен-Сімона.

4. Критично-утопічний соціалізм Шарля Фур‘є.

5. Утопізм теорії і практичних експериментів Р. Оуена.

Програмний зміст теми
(мінімальний обсяг знань студента)



Перш ніж перейти безпосередньо до розгляду економічних поглядів найбільш відомих представників критичного напряму політичної економії, слід коротко зупинитись на основних причинах зародження і розвитку цього напряму.

З кінця XVIII ст. в Англії та деяких інших західноєвропейських країнах почалася індустріальна революція, яка суттєво прискорила розвиток капіталізму. Останній супроводжувався занепадом і розкладом дрібного виробництва, майновою диференціацією суспільства, різким погіршенням економічного стану дрібних підприємців, ремісників, фермерів, найманих працівників. Час від часу в молодих капіталістичних економіках мали місце кризи збуту, безробіття, соціальне розшарування населення.

Реальне життя не підтверджувало ідеалізованих уявлень представників класичної школи стосовно гармонізації інтересів підприємців і найманих робітників. Це не могло не спричинити критичного перегляду теоретичних положень класиків з боку їх учнів і послідовників.

Засуджуючи капіталізм та його теоретиків-захисників, представники критичного напряму конструюють свої власні концепції, які, з одного боку, закликають повернутись до “старих добрих” капіталістичних порядків, а з іншого, - до побудови більш справедливого суспільства майбутнього –соціалізму.

Економічні погляди Ж. Сісмонді



Жан Сісмонді (1773-1842), швейцарський економіст, в своїй першій праці “Про комерційне багатство, або Про принципи політичної економії в їхньому застосуванні до торгового законодавства” (1803) показав себе як послідовник Адама Сміта, наголошуючи на гармонії інтересів, необхідності політики laissez-faire та безглуздості державного втручання в економіку. Але шістнадцять років потому в своїй головній роботі “Нові начала політичної економії, або Про багатство в його відношенні до народонаселення” (1819), він виявляє розчарування політикою laissez-faire, вказуючи на вади, що витікали з необмеженої конкуренції, особливо на перевиробництво товарів та послуг, яке він прямо пов‘язував з розподілом праці та широкомасштабним виробництвом. Він стверджував, що людина, працюючи для себе, точно знає, коли вироблено достатньо товарів, але виробник, працюючи для інших, цього знати не може. Політика laissez-faire, згідно Сісмонді, веде до страждань, тому виникає необхідність державного втручання з тим, щоб регулювати і модифікувати швидкість досягнення мети нарощування багатства. Сісмонді робив нападки на технічні та технологічні відкриття, які приходили на зміну існуючим виробничим процесам, і підтримував тільки ті, які вважав відгуком на зростаючий попит споживачів.

Сісмонді закликав відновити поєднання праці і власності шляхом розподілу виробництва між дрібними власниками та повернення до дрібного виробництва як в сільському господарстві, так і в промисловості. Але механізму втілення в життя своїх пропозицій він не змалював, тому його доктрину треба розглядати не стільки як розвинуте теоретичне вчення, скільки як протест проти багатьох недоліків і несправедливостей раннього етапу розвитку капіталізму, а також як романтичні сподівання на простоту і легкість втілення свого проекту в життя. Саме за це Сісмонді нерідко називали представником економічного романтизму, хоча останній був позбавлений прогресивного конструктивізму. Так, принаймні, вважали прихильники марксизму, які поблажливо зверхньо відносились до його не досить радикальних пропозицій реформування капіталізму. Щоправда, й Сісмонді називав себе противником комунізму, вважаючи, що в соціальній сфері достатнім буде запровадження та вдосконалення робітничого законодавства.

Економічна концепція П.Ж.Прудона



П‘єр–Жозеф Прудон (1809-1865) був одним з французьких критиків ідей класичної школи та реалій капіталізму першої половини ХІХ ст.

Відправним пунктом його концепції була критика власності, яку він у своїй книзі “Що таке власність?” (1840) назвав крадіжкою, щоденним пограбуванням. Це не означало, що Прудон був взагалі проти будь–якої власності, права на приватне володіння майном. Він погоджувався з правом привласнення і розпорядження плодами своєї праці і заощадженнями. Це, на його думку, і складало сутність свободи.

Власність, проти якої він виступав і яку називав крадіжкою, – це право “за своєю волею користуватись і розпоряджуватись благами, створеними іншими, плодами ремесла і праці інших”. Він засуджував таку власність, яка дозволяє мати “нетрудові доходи у формах оренди, ренти, прибутку, процента, дисконта, привілеїв, монополії, премій, хабарів”.

Трудящі, писав він, не протестують проти щоденного пограбування, тому що не здогадуються про “помилку в рахунку” при розподілі доходів між капіталістами і найманими працівниками. Капіталіст виплачує кожному окремому працівнику вартість, створену його індивідуальною працею, але залишає собі вартість, створену колективною силою праці (кооперацією), яка перевищує ту вартість, яку б створили поодинці всі робітники, не кооперуючи свої трудові зусилля. Кооперована колективна праця дає певний надлишок над сумою всіх окремих заробітних плат. Цей надлишок, за ствердженням Прудона, і є джерелом прибутку капіталіста, який і привласнює цей надлишок у експлуатованих ним робітників.

Він вважав, що між працею і капіталом існує антагонізм, що експлуатація праці здійснюється через нееквівалентний обмін. Внаслідок цього капіталісти, фінансисти і банкіри грабують робітників і дрібних власників, беручи з них данину у формі відсотка і відрахувань з зарплатні. Запобігти цьому і відновити рівність в економічних стосунках Прудон закликав у своїй концепції еквівалентності послуг. В її основу він поклав кредо: “Роби для інших те, що хочеш, щоб робили для тебе”. Важливу роль в цій концепції Прудон відводить теорії “конституйованої вартості”, а також реформам системи обміну шляхом відкриття “народного банку” і заснування виробничих кредитних спілок.

В теорії “конституйованої вартості” Прудон стверджував, що вартість треба розглядати як носій споживної і мінової вартості. Споживна вартість – це корисність, а мінова – це цінність. Обидві вартості водночас і зумовлюють одна одну, і суперечать одна одній. Споживна вартість передає достатність, мінова – рідкісність товару. “Конституйована вартість” – це синтез споживної і мінової вартості, який реалізується в еквівалентному обміні, коли продуктів виробляється стільки, скільки потребує суспільство, що гарантує повну реалізацію суспільного продукту. Тобто “конституйована вартість” затверджується обміном і стає вартістю пропорційною, яка забезпечує рівновагу попиту і пропозиції.

В цілях реформування сфери обміну Прудон планував заснування “банку обміну”. Ця установа мала приймати у виробників товари, видаючи взамін “трудові гроші”, тобто талони чи бони обміну, на яких було б вказано кількість часу, витраченого на виробництво зданих до банку товарів. На ці талони здавачі продукції могли отримати в “банку обміну” інші товари, на виробництво яких витрачено стільки ж робочого часу. Крім того, “банк обміну” мав давати безпроцентний кредит, що, згідно Прудону, ліквідувало б процент як нетрудовий доход. Прудонівський проект передбачав єднання класів в один клас трудящих, обмін продуктів за “реальними цінами”. Завдяки зникненню протиріч між працею і капіталом пророкувалось відмирання уряду. Урядова система зливається з економічною і настає анархія, під якою Прудон розумів не безладдя, а відміну політичної (державної) влади.

Прудонівська програма “мутуалізму”, тобто взаємодопомоги, передбачала організацію безпроцентного кредиту через виробничі, кредитні і споживчі асоціації (спілки) для робітників і дрібних власників і таким чином визволення їх від капіталістичної експлуатації.

Прудонізм відкидався марксистами як ненаукова утопічна доктрина.

Економічне вчення Сен-Сімона



Сен-Сімон (Клод Анрі де Робруа; 1760-1825), французький соціаліст- утопіст, виходець з багатої аристократичної сім‘ї. В роки Великої французької революції виступав з пропагандою свободи, рівності й братерства. Розчарувавшись в революційних ідеях, зайнявся фінансовими операціями і розбагатів. Але в 1797 р. він розорився й до кінця своїх днів жив у бідності.

Сен-Сімон вважав, що розвиток історичних подій має певну закономірність. Він визначав таку прогресивну послідовність суспільних систем: дикість, античне суспільство, феодалізм, капіталізм і соціалізм (індустріалізм). Головним фактором розвитку суспільства вважав розум. Основу суспільства вбачав у відносинах власності. В його розумінні власність – категорія історична, її характер змінюється з розвитком суспільства.

Сен-Сімон був переконаним критиком капіталізму, основними проявами якого вважав анархію виробництва і конкуренцію. Сучасне йому суспільство він поділяв на два класи – земельних власників і промисловців. До останнього він відносив трудящих, підприємців і інтелігенцію. Робітників він не виділяв у окремий клас. Класова боротьба визнавалась лише між феодалами і промисловцями.

Сен-Сімон активно виступав за перехід до соціалізму, який він називав промисловою системою, або індустріалізмом. В такому суспільстві немає класу власників (феодалів), але залишається основний клас капіталістів, менеджерів. Їх капіталом користується асоціація. Держава відімре, державна влада поступиться місцем адміністрації, яка буде займатись організацією виробництва. Внаслідок цього анархія виробництва ліквідується, а великі промисловці, які очолять асоціацію, будуть турбуватись про поліпшення життя трудящих. Розподіл буде за працею, але капіталісти окрім винагороди за виконання управлінських функцій будуть також отримувати від асоціації прибуток на свій інвестований капітал.

Перехід до соціалізму здійснюється, за Сен-Сімоном, не революційно налаштованими масами трудящих, а промисловцями за допомогою королівської влади. В промисловій системі фактично зберігається приватна власність на засоби виробництва.

Вчення Сен-Сімона мало великий вплив на суспільну думку, розвиток соціалістичних ідей у Франції, Німеччини, Італії, Росії. Разом з поглядами Ш. Фур‘є і Р. Оуена ідеї Сен-Сімона слугували одним з теоретичних джерел при формуванні марксизму.

Критично-утопічний соціалізм Шарля Фур‘є



Шарль Фур‘є (1772-1837), відомий представник критично-утопічного соціалізму у Франції, намагався переконати панівні класи в необхідності переходу до соціалізму. Велике значення відводив прикладу. Фур‘є зробив спробу організувати соціалістичну общину (фаланстер). З цією метою він заснував в 1832 р. акціонерне товариство і придбав земельну ділянку в 65 км від Парижу, а сам став директором товариства. Все закінчилось крахом.

Фур‘є відкидав необхідність політичної революції. Причину всіх соціальних бід пов‘язував з приватною власністю, засуджував ринок і конкуренцію. Стверджував, що приватна власність веде до анархії, несправедливого і нерівного розподілу багатства, марнотратства у використанні економічних ресурсів. Фур‘є застережував про появу монополії, яка стає наслідком розвитку торгівлі в умовах конкуренції, і яка починає здійснювати диктат. Кризи надвиробництва, вважав він, спричиняються розшаруванням суспільства на багатих і бідних. Все це підштовхнуло його до висновку про приреченість капіталізму (який він називав цивілізацією) і необхідність його заміни на комунізм (в термінології Фур‘є – “гармонія”).

Шлях від цивілізації до гармонії пролягав, на переконання Фур‘є, через встановлення колективної власності. Саме колективної, а не суспільної, тому що у Фур‘є власність стає спільною в межах фаланг, тобто асоціацій вільних виробників чисельністю одна-дві тисячі осіб. У власності фаланги є своя ділянка, яка дає продукти і доходи, що розподіляються відповідно внескам праці і капіталу (частково). Частину одержаного прибутку передбачалось спрямовувати у фонд колективного споживання.

Головну роль у виробництві Фур‘є відводив сільському господарству, а допоміжну – промисловості. Так як в фалангах передбачалось поєднання всіма функцій і робітників, і підприємців, то ці асоціації виключали експлуатацію людини людиною. Здирницька капіталістична конкуренція поступає місце трудовому змаганню, від якого вигՀають всі члени асоціації. Черговість видів діяльності фалангістів зумовлює поступове зникнення протилежностей між фізичною і інтелектуальною працею, між містом і селом. Праця перетворюється для всіх на потребу і задоволення.

Утопізм теорії і практичних експерементів Р. Оуена



Роберт Оуен (1771-1858), англійський підприємець і соціаліст-утопіст. В 1800-1829 рр. в якості співвласника був менеджером великого текстильного підприємства в м.Нью-Ланарк. Створив для робітників нормальні умови праці і життя, зокрема скоротив робочий день, відкрив для дітей робочих яслі, дитсадок й зразкову школу. Подібні реформи прагнув розповсюдити на всю англійську промисловість. Цю ідею не підтримали на зборах фабрикантів, що відбулись в Глазго в 1815 р. Висував також ідею трудової комуни як засобу боротьби з безробіттям. З початку 20-х років ХІХ ст. починає пропаганду ідей утопічного соціалізму. Критикував капіталістичну приватну власність, конкуренцію і анархію виробництва, капіталістичний розподіл праці, класовий антагонізм. Погіршення положення трудящих пояснював застосуванням машин, які за умов соціалістичного ладу могли б бути благом для людства. Причину соціальних бід вбачав у недостатньому розвитку освіти. Перехід до соціалізму пов‘язував з мирною перебудовою суспільства без боротьби класів.

Майбутнє “раціональне” суспільство Оуен бачив як науково обгрунтовану економічну систему з державним устроєм у виді общин з внутрішнім самоуправлінням, які б нараховували не більше 3 тисяч осіб. Ці общини мали ділитись на 6 департаментів: сільського господарства; промисловості і механіки; літератури, науки і освіти; домашнього господарства; загальної економіки; торгівлі. В спробі довести практичну здійсненність своїх ідей, Оуен заснував колонію “Нова Гармонія” в США (1825). Чільне місце в ній займало землеробство, а промисловість відігравала підсобну роль. Зазнавши невдачі з цим проектом, Оуен повернувся у Велику Британію, де в 1832 р. створює в Лондоні міновий базар, на якому в обмін на товари видавали бони, на яких вказувалась кількість трудового часу, витраченого на виробництво цих товарів. На бони можна було отримати інші товари. Певний час базар викликав цікавість лондонських робочих, проте швидко виявилась практична і теоретична хибність, внутрішня суперечність безгрошового обміну. В 1834 р. базар прийшлось закрити. Невдачею скінчилась й спроба налагодити роботу “Великого національного об‘єднаного союзу виробництв” (1834), створеного для здійснення плану реорганізації виробництва.

Заслугою Оуена слід вважати той поштовх, який його теоретичні та практичні зусилля надали розвиткові профспілкового руху в Англії.

Основні терміни і поняття



Майнова диференціація; гармонізація економічних інтересів; прогресивний конструктивізм; колективна сила праці; антагонізм; концепція еквівалентності послуг; конституйована вартість; пропорційна вартість; банк обміну; трудові гроші; “мутуалізм”; “індустріалізм”; “фаланстер”; фонд колективного споживання; трудова комуна; міновий базар.

Проблеми для творчого обговорення



1. Які з основних положень класичної школи не знайшли підтвердження в реальному економічному житті західноєвропейських країн в ХІХ ст.?

2. Чому концепцію Ж. Сісмонді називають “економічним романтизмом”?

3. Місце кооперації в економічній системі капіталізму.

4. Спільні риси економічних засад утопічних концепцій Сен-Сімона, Фур‘є і Оуена.

5. Капіталістична конкуренція і соціалістичне трудове змагання.

Теми рефератів



1. Вплив індустріальної революції на соціально-економічний розвиток західноєвропейських країн в І половині ХІХ ст.

2. Життя і економічна творчість: (а) Сен-Сімона; (б) Ш. Фур‘є; (в) Р. Оуена.

3. Економічні погляди Фердинанда Лассаля.

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   17

Падобныя:

Економічна теорія має величезне значення для розвитку суспільства й кожної окремої людини. Вона пройшла довгий й складний шлях від примітивних поглядів до iconПідвести підлітків до розуміння цінності, неповторності та унікальності життя кожної людини
Звернути увагу на позитивне значення сім’ї в житті кожної людини (любов, турбота, допомога, оберіг, порада, тепло)

Економічна теорія має величезне значення для розвитку суспільства й кожної окремої людини. Вона пройшла довгий й складний шлях від примітивних поглядів до icon1. Трипільська культура 4
За свою багатовікову історію український народ створив велику культуру, зробив значний внесок у культуру світову. Українська культура...

Економічна теорія має величезне значення для розвитку суспільства й кожної окремої людини. Вона пройшла довгий й складний шлях від примітивних поглядів до iconВісник Львівського університету. Серія: філософські науки. 2008. Вип. 11. 288 с
Висвітлено актуальні філософські, політологічні, культурологічні та психологічні проблеми розвитку духовного світу людини, проаналізовано...

Економічна теорія має величезне значення для розвитку суспільства й кожної окремої людини. Вона пройшла довгий й складний шлях від примітивних поглядів до iconБуки» не має числового значення, там «В
Б, саме з цієї букви-звуку починається Біблія, мовою Святого Письма. Ця літера І складова інфінітиву, або ж надає значення «в» (чомусь),...

Економічна теорія має величезне значення для розвитку суспільства й кожної окремої людини. Вона пройшла довгий й складний шлях від примітивних поглядів до iconСумський державний університет
Донедавна культура не відігравала значної ролі у поясненні динаміки міжнародних економічних відносин. Більшість учених припускали,...

Економічна теорія має величезне значення для розвитку суспільства й кожної окремої людини. Вона пройшла довгий й складний шлях від примітивних поглядів до iconЦя літера у Святому Письмі читається, як «Б» на початку слова. До нас вона прийшла не то з «V», не то з «ў», що схоже на східне «ўав», чи «ўаў», котрий має й
В, ця літера у Святому Письмі читається, як «Б» на початку слова. До нас вона прийшла не то з «V», не то з «ў», що схоже на східне...

Економічна теорія має величезне значення для розвитку суспільства й кожної окремої людини. Вона пройшла довгий й складний шлях від примітивних поглядів до iconІсторія обчислювальної техніки
Перш ніж досягти сучасного рівня, обчислювальна техніка пройшла тривалий шлях розвитку. Загалом усю її історію можна поділити на...

Економічна теорія має величезне значення для розвитку суспільства й кожної окремої людини. Вона пройшла довгий й складний шлях від примітивних поглядів до iconХорошими через правильне виховання
Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального...

Економічна теорія має величезне значення для розвитку суспільства й кожної окремої людини. Вона пройшла довгий й складний шлях від примітивних поглядів до iconМій дім, моя хатина, моя хата
У кожної людини на землі є маленька батьківщина – місце, в якому вона народилась, виросла, земля, що дала «путівку в життя». І кожне...

Економічна теорія має величезне значення для розвитку суспільства й кожної окремої людини. Вона пройшла довгий й складний шлях від примітивних поглядів до iconУрок 4-5
...

Размесціце кнопку на сваім сайце:
be.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©be.convdocs.org 2012
звярнуцца да адміністрацыі
be.convdocs.org
Галоўная старонка