Економічна теорія має величезне значення для розвитку суспільства й кожної окремої людини. Вона пройшла довгий й складний шлях від примітивних поглядів до




НазваЕкономічна теорія має величезне значення для розвитку суспільства й кожної окремої людини. Вона пройшла довгий й складний шлях від примітивних поглядів до
старонка17/17
Дата канвертавання26.12.2012
Памер2.29 Mb.
ТыпДокументы
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Новітні тенденції в теорії і практиці соціал – демократії



Розгалужена система соціальних гарантій, розбудована в розвинених країнах світу наприкінці 70-х років , дала підстави стверджувати про досягнення в них “соціально–демократичного консенсусу”.

Протягом двох останніх десятиліть ХХ ст. відбувається певна еволюція соціал–демократичних моделей “змішаної економіки”. Її причиною стала боротьба, що розгорнулася між двома течіями в світовій економічній думці – соціал–реформізмом і консерватизмом (неоконсерватизмом). Останній почав завойовувати передові позиції в ситуації, коли провідні західні економіки постали перед необхідністю чергової структурної перебудови. Ідеї широкомасштабного втручання держави в економіку, її соціалізації почали поступатись неокласичним концепціям, зокрема теорії монетаризму. В ряді країн Заходу на зміну соціалістичним і соціал–демократичним урядам приходять політики, які сповідують відверто неокласичні (консервативні) цінності, основою яких стають реприватизація підприємств державного сектора, згортання соціальних програм, орієнтація населення своїх країн на те, щоб кожен працездатний громадянин розраховував переважно на себе, а не на доброчинність держави. Наприклад, лідер Консервативної партії Великобританії М.Тетчер, яка після перемоги на виборах 1979 року стала Прем‘єр–Міністром, заявила, що вона “покладе край соціалізму на британських островах”. Монетарна політика “залізної леді” , яка отримала назву “тетчеризму”, почала демонструвати відчутні позитивні результати: британська економіка зростала високими темпами, було приборкано інфляцію, продукція вітчизняних виробників стала конкурентоспроможною, зросли рівень і якість життя британців. Вони тричи обирали М.Тетчер главою свого уряду.

На цьому посту її змінив ще один Прем‘єр–консерватор - Джон Мейджор. Знаходячись в опозиції протягом такого тривалого часу, британські лейбористи зрозуміли, що вони не мають право не враховувати раціональні елементи неокласичної теорії і практики. Творче запозичення багатьох консервативних принципів допомогло лейбористам наприкінці ХХ ст. повернутись до влади і успішно продовжувати курс своїх опонентів на відродження економічної могутності своєї економіки, підвищення міжнародного авторитету країни, яка в часи дотетчерівського правління лейбористів зкотилась до розряду аутсайдерів Великої сімки за основними економічним показниками.

Останній паризький конгрес Соціалістичного Інтернаціоналу свідчить про те, що провідні соціал – демократичні партії здатні творчо відреагувати на виклики новітніх часів і трансформувати свої теоретичні платформи та економічну політику, виходячи не з якоїсь абстрактної “вірності традиційним принципам”, а з прагматичних міркувань щодо ефективності економічного і соціального розвитку держави.

Підсумовуючи більш як столітню історію соціал–демократичної теорії і практики, треба віддати ім належне за такі безперечні досягнення, як скорочення робочого дня, підвищення реальної заробітної плати, рівня та якості життя, дифузія власності і забезпечення прав співвласності на підприємствах, практичний досвід державного регулювання економіки, соціалізація функцій держави, політична та економічна демократія. Починаючи з ХVІІІ конгресу Соціалістичного Інтернаціоналу (Стокгольм 1989р.), вплив соціал–демократичного руху поширився на міжнародну економічну діяльність, сприяв створенню та розвитку міжнародних економічних структур, які контролюють процеси інтернаціоналізації світової економіки, її глобалізації в сучасних умовах.


Нові терміни і поняття.


Усуспільнені форми розподілу; соціал–реформізм; ревізіонізм; демократичний соціалізм; “третій шлях” розвитку людства; економічна демократія; індикативно-планове регулювання економіки; директивне централізоване планування; змішана економіка; економічна контрвлада; соціальна інфраструктура; публічна корпорація; третя сила; шведський соціалізм; функціональний соціалізм; соціалізація суспільства; колективні форми споживання; функціональна соціалізація; соціальне партнерство; самокерований соціалізм; корпоративний соціалізм; тетчеризм; глобалізація економіки.

Проблеми для творчого обговорення


  1. Співвідношення понять “ревізіонізм” та “реформізм” в еконо­міч­ній теорії.

  2. Поняття “комунізм” і “соціалізм” в контексті різних теоретичних парадигм.

  3. Який смисл вкладається в поняття “експлуатація людини люди­ною”?

  4. Директивне та індикативне планування національної економіки.

  5. Суспільна і державна власність.

  6. Характерні риси націоналізації в комуністичному СРСР та в деяких західноєвропейських країнах в другій половині ХХ ст.

  7. Хто і чому називав Велику Британію 50х – 70х років ХХст. “соці­а­лістичною країною”?


Теми рефератів


  1. Економічна програма СДПУ (о).

  2. Економічна складова теоретичної платформи СПУ.

  3. Зміст програмних документів ХVІІІ конгресу Соціалістичного Інтернаціоналу (Стокгольм, 1989 р.).

  4. Маніфест Г.Шрьодера–Т.Блера “Шлях вперед для соціал–де­мо­кратів Європи” (див. Медведчук В.В. Дух і принципи соціал–де­мократії : українська перспектива. К.: “Основні цінності”, 2000.

  5. Шведський соціалізм: теорія і практика.



Список рекомендованої літератури


  1. Агапова И. И. История экономической мысли: Курс лекций. – М., 1998.

  2. Аникин А. В. Юность науки: жизнь и идеи мыслителей–экономистов до Маркса. – М., 1985.

  3. Бартенев С. А. Экономические теории и школы (история и современность): Курс лекций. – М., 1996.

  4. Бартенев С. А. История экономических учений в воприсах и ответах. – М., 1998.

  5. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. – М., 1994.

  6. Браунинг П. Современные экономические теории – буржуазные концепции: Сокр. Пер. с англ. – М., 1987.

  7. Брандт В. Демократический социализм: Статьи и речи. – М., 1992.

  8. Всемирная история экономической мысли/Редкол. В Н. Черковец (гл. ред) и др. Т. 1-6. – М., 1987 – 1997.

  9. Горкіна Л. П. Нариси з історії політичної економії в Україні. Остання третина ХІХ – перша третина ХХ ст. – К., 1994.

  10. Жамс Э. История экономической мысли ХХ в.: пер. с фр. – М., 1959.

  11. Жид Ш., Рист Ш. История экономических учений – М., 1995.

  12. Зарицкий Б.Е. Людвиг Эрхард: секреты “экономического чуда”. – М., 1997.

  13. Злупко С.М. Економічна думка України: Тексти лекцій. – Львів, 1992.

  14. Злупко С. М. Михайло Туган–Барановський. Український економіст світової слави. – Львів, 1993.

  15. Історія економічної думки України: Навч. посіб./Р. Х. Васильєва та ін. – К., 1993.

  16. Історія економічної думки: навч. посіб./Л.Я. Корнійчук, Н. О. Титаренко та ін. – К., 1996.

  17. Історія економічних учень: Підручник/ Л. Я. Корнійчук, Н. О. Титаренко, А. М. Поручник та ін. – К., 1999.

  18. Історія економічних учень: Навч. посіб./ П. І. Юхименко, П. М. Леоненко. – К., 2000.

  19. История экономических учений: теоретический курс. – М., 1993.

  20. История экономических учений. – Ч.1/Под ред. В.А. Жамина, Е. Г. Василевского. – М., 1989.

  21. История экономических учений. – Ч.2/Под ред. А. Г. Худокормова. – М., 1994.

  22. История экономических учений (современный этап):Учебник/Под ред. А. Г. Худокормова. – М., 1998.

  23. Кейнс Дж. М. Избранные произведения. – М., 1993.

  24. Кенэ Ф. Избранные экономические произведения. – М., 1960.

  25. Кларк Дж. Б. Распределение богатства. – М., 1992.

  26. Классики кейнсианства: В 2 т. – М., 1997.

  27. Ковальчук В. М., Сарай М. І. Економічна думка в історичному аспекті. – Тернопіль, 1999.

  28. Ковальчук В. М., Сарай М. І. Історія світової економічної думки: Нав. курс. – Тернопіль, 1996.

  29. Ковальчук В. М., Сарай М. І. Історія економічних вчень: Навч. – метод. посібник. – Тернопіль, 1996.

  30. Корнаи Я. Путь к свободной экономике. – М., 1990.

  31. Коропецький І. С. Українські економісти ХІХ ст. та західна наука. – К., 1993.

  32. Костюк В.Н. История экономических учений. Курс лекций. – М., 1997.

  33. Левита Р. Я. История экономических учений. Курс лекций. – М., 1997; 1998.

  34. Леонтьев В. Экономические эссе. Теории, исследования, факты и политика: Пер. с англ. – М., 1990.

  35. Лортикян Э. Л. Украинские экономисты первой трети ХХ столетия. Очерки истории экономической науки и экономического образования. – Х., 1995.

  36. Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров. – М., 1996.

  37. Маркс К. Капітал. – Т. 1-4.

  38. Маршалл А. Принципы экономической науки: В 3т. – М., 1993.

  39. Мешко І. М. Історія економічних учень. Основні течії західноєвропейської та американської економічної думки: Навч. посіб. – К., 1994.

  40. Милль Дж. С. Основы политической экономии и некоторые аспекты их приложения к социальной философии: В 3 т. – М., 1980-1984.

  41. Нестеренко О.П. Історія економічних вчень: Опорний конспект. – К., 1998.

  42. Нобелевские лауреаты по экономике. – М., 1997.

  43. Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология. – М., 1999.

  44. Ойкен В. Основы национальной экономии. – М., 1996.

  45. Пезенти А. Очерки политической экономии капитализма: В 2 т. – М., 1976.

  46. Петти У. Экономические и статистические работы. – М., 1940.

  47. Пигу А. Экономическая теория благосостояния: В 2 т. – М., 1985.

  48. Пильгуй Н. А. История мировых экономических идей (VIII в. до н. э. – начало ХIХ в.). К., 1992.

  49. Политэкономия (История экономических учений, экономическая теория, мировая экономика) / Под ред. Д.В. Валового. М., 1999.

  50. Постижение Маркса (по материалам Международной научной конференции, посвященной 180 – летию со дня рождения К. Маркса) / Под ред. Ю. М. Осипова, Е.С. Зотовой. – М., 1998.

  51. Развитие экономической теории на Украине: Спецкурс. – К., 1992.

  52. Рикардо Д. Соч. – Т. 1,2. – М., 1955.

  53. Робинсон Дж. Экономическая теория несовершенной конкуренции. – М., 1986.

  54. Сей Ж.-Б. Трактат политической экономии. – М., 1896.

  55. Селигмен Б. Основные течения современной экономической мысли. – М., 1968.

  56. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов: В 2 т. – М.; Л., 1931.

  57. Смолка А.О. Соціально – економічна думка та політика в Україні XVIІ – початку XVIІІ ст. – К., 1996.

  58. Современная экономическая мысль: Пер. с англ. / Под общ. Ред. В.С. Афанасьева. – М., 1981.

  59. Такаши Негиши. История экономической теории. – М., 1995.

  60. Титова Н.Е. История экономических учений: Курс лекций. – М., 1997.

  61. Туган – Барановский М.И. Очерки из новейшей истории политической экономии социализма. – 7-е изд. – Х., 1918.

  62. Туган – Барановський М.І. Політична економія: Курс популярний. – К., 1994.

  63. Тюрго А. Р. Избранные экономические произведения. – М., 1961.

  64. Українська економічна думка: Хрестоматія. – К., 1998.

  65. Усоскин В. М. “Денежный мир” Милтона Фридмена. – 1989.

  66. Утопический социализм: Хрестоматия. – М., 1982.

  67. Фридмен М. Количественная теория денег. – М., 1996.

  68. Хайек Ф. А. фон. Дорога к рабству. – М., 1992.

  69. Хайек Ф. А. фон. Пагубная самонадеянность: ошибки социализма. – М., 1992.

  70. Цинн К. Г. Социальное рыночное хозяйство: идея и развитие экономического строя ФРГ. – Минск, 1994.

  71. Чемберлин Э. Теория монополистической конкуренции. Реориентация теории стоимости. – М., 1996.

  72. Шаститко А. Е. Неоинституциональная экономическая история. – М., 1998.

  73. Шумпетер Й. А. Капитализм, социализм и демократия: Пер. с англ. – М., 1995.

  74. Эклунд К. Эффективная экономика. Шведская модель: Пер. со швед. – М., 1991.

  75. Эрхард Л. Благосостояние для всех: Пер. с нем. – М., 1991.

  76. Эспинас А. История экономических учений: Пер. с фр. – СПб., 1998.

  77. Юхименко П. Історія економічних учень: сучасні концепції. – Біла Церква, 1997.

  78. Юхименко П. І., Ільєнко А. А. Історія економічних учень: В 2 ч. – Біла Церква, 1998.

  79. Ядгаров Я. С. История экономических учений: Учебник для вузов. – М., 1996; 1998.



Статті (для обовязкового вивчення)


  1. Бруцкус Б. Социалистическое хозяйство. / Вопросы экономики, 1990, №№ 7,8,9.

  2. Буртин Ю. Ахиллесова пята исторической теории Маркса. (“Октябрь”, 1989, №№ 11,12).



Підсумковий тест

(множинного вибору з одним вірним варіантом)


1. Предметом історії економічних вчень є:

а) економічна теорія;

б) економічна історія.


2. Головний загальноприйнятний напрям розвитку економічної теорії називається:

а) економічна ортодоксія;

б) економічна гетеродоксія.


3. Найширшим поняттям є:

а) історія політичної економії;

б) історія економічних вчень.


4. Історично раніше виникла така школа економічної думки:

а) кейнсіанство;

б) класична школа;

в) марксизм.


5. Соціально-економічний контекст формування економічних концепцій враховується в рамках наступного методу дослідження:

а) історичного;

б) логічного;

в) кумулятивного;

г) класового.


6. Економічна думка стародавнього Сходу почала зароджуватись:

а) у IV столітті до н.є.;

б) у IV тисячолітті до н.є.


7. Античною економічною думкою слід вважати:

а) думку стародавнього Сходу;

б) думку стародавньої Греції;

в) думку стародавнього Риму;

г) думку стародавньої Греції та думку стародавнього Риму.


8. “Закони царя Хаммурапі” є історичною пам’яткою:

а) стародавнього Єгипту;

б) давньовавілонської держави;

в) стародавньої Індії.


9. Конфуціанство – це вчення, що виникло у:

а) стародавньому Китаї;

б) стародавній Індії.


10. Автор “Артхашастри” виступав за:

а) скасування рабства;

б) узаконення рабства.


11. До мислителів стародавньої Греції не відноситься:

а) Ксенофонт;

б) Платон;

в) Варрон;

г) Аристотель.


12. Платона вважають засновником ідеї:

а) феодалізму;

б) капіталізму;

в) комунізму.


13. Платон був виразником:

а) адміністративної традиції;

б) ринкової традиції.


14. Аристотель висловлювався:

а) проти приватної власності;

б) за приватну власність.


15. Аристотель був:

а) учнем Платона;

б) вчителем Платона.


16. Аристотель:

а) схвалював лихварство;

б) засуджував лихварство.


17. Брати Гракхи були виразниками інтересів представників:

а) великого землеволодіння;

б) дрібного землеволодіння.


18. “Салічна правда” – це пам’ятка:

а) західноєвропейської економічної думки раннього середньовіччя;

б) східної економічної думки стародавніх часів.


19. Коран:

а) засуджує майнову і соціальну нерівність;

б) схвалює майнову і соціальну нерівність.


20. Ставлення Корану до лихварства:

а) позитивне;

б) негативне.


21. Перехід від примітивного суспільства до цивілізованого Ібн-Хальдун пояснював:

а) появою додаткового продукту;

б) розподілом праці.


22. Схоластів ще називали:

а) утопістами;

б) каноністами.


23. Аквінський спирався на ідеї:

а) Аристотеля;

б) Платона;

в) Ксенофонта.


24. “Руська Правда” є історичною пам’яткою:

а) XI – XII ст.;

б) XIII – XIV ст.


25. Данило Галицький ставився до розвитку промисловості і торгівлі:

а) негативно;

б) позитивно.


26. Т.Мор і Т. Кампанелла виступали за:

а) приватну властність і ринкові відносини;

б) суспільну властність і детальну регламентацію господарського життя.


27. Меркантилізм виникає в епоху:

а) індустріальної революції;

б) торгового капіталізму.


28. Пізній меркантилізм будувався на теорії:

а) торгового балансу;

б) грошового балансу.


29. Меркантилісти ототожнювали багатство країни з:

а) запасами дорогоцінних металів (грошей);

б) запасами капітальних благ та споживчих товарів.


30. Меркантилісти були прихильними:

а) фрітредерства;

б) протекціонізму.


31. В.Петті та П. Буагільбера відносять до засновників:

а) маржиналізму;

б) трудової теорії вартості;

в) фізіократизму.


32. Фізіократів відносять до:

а) класичної школи;

б) схоластів;

в) неокласичного напряму.


33. Главою фізіократичної школи був:

а) Кейнс;

б) Кене.


34. Фізіократи вважали, що “чистий продукт” з’являється в процесі:

а) торгових операцій;

б) промислового виробництва;

в) сільськогосподарського виробництва.


35. “Економічна таблиця” Кене була спробою:

а) дослідити питання економічного зростання країни;

б) показати головні пропорції і напрямки реалізації суспільного продукту.


36. Фізіократи відстоювали економічну політику:

а) постійного і детального регулювання господарської діяльності;

б) laissez faire.


37. Антиутопічний твір:

а) пропагує ідеї побудови ідеальної соціально-економічної моделі суспільства;

б) критикує проекти створення ідеального суспільства.


38. Класична школа політичної економії більше зосереджуються на:

а) питаннях мікроекономіки;

б) питаннях макроекономіки.


39. Представники класичної школи:

а) переоцінювали роль сукупного попиту;

б) недооцінювали роль сукупного попиту;

в) недооцінювали роль сукупної пропозиції.


40. А. Сміт:

а) досліджував економіку в статичному стані;

б) зосередив увагу на проблемах економічного зростання.


41. А. Сміт вважав, що:

а) держава має забезпечувати ефективне функціонування національної економіки;

б) держава не повинна втручатись в економіку.


42. А. Сміт більше схилявся до:

а) трудової теорії вартості;

б) теорії трьох факторів виробництва;

в) теорії граничної корисності.


43. А. Сміт:

а) погоджувався з ідеями меркантилізму;

б) критикував меркантилістські погляди.


44. Д. Рікардо:

а) сприйняв і розвинув теорію трудової вартості;

б) відмовився від теорії трудової вартості.


45. Головною проблемою політичної економії Д. Рікардо вважав:

а) проблему розподілу;

б) проблему виробництва;

в) проблему перерозподілу.


46. Д. Рікардо:

а) погоджувався з теорією народонаселення Т.Р.Мальтуса;

б) відкинув і засудив мальтузіанську теорію народонаселення;

в) створив власну теорію народонаселення.


47. Д. Рікардо був прибічником:

а) фрітредерства;

б) протекціонізму.


48. Згідно теорії Т. Р. Мальтуса, народонаселення світу зростає:

а) в арифметичній прогресії;

б) в геометричній прогресії.


49. Більшість представників класичної школи:

а) спиралась на мальтузіанську теорію народонаселення;

б) відкидала і засуджувала цю теорію.


50. Автором теорії “трьох факторів виробництва” вважають:

а) А. Сміта;

б) Ж. Б. Сея;

в) Д. Рікардо;

г) В. Петті.


51. Ж. Б. Сей:

а)попереджував про можливість надвиробництва товарів;
б) повністю ігнорував дану проблему;

в) вважав, що надвиробництво може бути локальним, тимчасовим і несуттєвим для загальної економічної рівноваги.


52. Дж. С. Мілль був:

а) лише компілятором ідей попередніх економістів;

б) орігінальним вченим, автором багатьох власних концепцій.


53. Дж. С. Мілль вважав, що:

а) спосіб розподілу є невід’ємно пов’язанним зі способом виробництва;

б) спосіб розподілу може не залежати від способу виробництва і мати велику автономію й самостійність.


54. Дж. С. Мілль вважав ідею “чистої економічної науки”:

а) прийнятною;

б) безглуздою.


55. Дж. С. Мілль був прихильником:

а) еволюційного реформаторського шляху вдосконалення капіталізму;

б) революційного швидкого просування до побудови комуністичного суспільства.


56. Ж. Сісмонді:

а) був послідовним прихильником політики laissez faire;

б) перейшов від політики laissez faire до відстоювання необхідності державного втручання в економіку.


57. Ж. Сісмонді виступав за:

а) розвиток великих підприємств;

б) розвиток середніх підприємств;

в) повернення до дрібного виробництва.


58. П. Ж. Прудон був проти:

а) власності взагалі;

б) власності, що дозволяє мати нетрудові доходи;

в) власності, що дісталась у спадок.


59. П. Ж. Прудон відстоював:

а) обмін товарами за допомогою талонів, на яких вказано робочий час на виготовлення продуктів;

б) обмін товарами за допомогою грошей;

в) бартерний обмін.


60. Марксисти:

а) схвально відносились до ідеї Прудона;

б) критикували і відкидали прудонізм як ненаукову доктрину.


61. Сен-Сімон вважав власність категорією:

а) історичною (такою, що змінюється з розвитком суспільства);

б) вічною (незмінною).


62. Сен-Сімон передбачав, що в майбутньому соціалістичному суспільстві розподіл буде:

а) за працею, але капіталісти окрем винагороди за виконання менеджерських функцій будуть також отримувати прибуток на свій інвестиційний капітал;

б) за потребами;

в) тільки за кількістю і якістю праці.


63. Ш. Фур’є причину всіх соціальних негараздів пов’язував з:

а) існуванням приватної власності, ринку і конкуренції;

б) неоптимальним та недоцільним використанням наявних ресурсів;

в) нерозумною організацією центральних і місцевих органів влади.


64. Ш. Фур’є головну роль у виробництві відводив:

а) сільському господарству;

б) промисловості;

в) сфері послуг.


65. Р. Оуен пов’язував погіршення положення трудящих при капіталізмі:

а) застосуванням машин;

б) недостатнім застосуванням досягнень НТП.


66. Майбутне “раціональне” суспільство Оуен бачив як:

а) жорстко централізоване державне господарство;

б) економічну систему, що складається з окремих не дуже великих общин з внутрішнім самоуправлінням.


67. К. Маркс переважну більшість своїх праць присвятив дослідженню і обгрунтуванню:

а) капіталізму;

б) соціалізму;

в) комунізму.


68. Згідно з марксистським вченням:

а) соціалізм є складовою частиною комунізму;

б) комунізм є складовою частиною капіталізму;

в) соціалізм і комунізм є окремими самостійними суспільно-економічними формаціями.


69. Англійська класична політекономія, німецька класична філософія та французький утопічний соціалізм були:

а) складовими частинами марксизму;

б) теоретичними джерелами марксизму;

в) головними об’єктами критики з боку марксистів.


70. Економісти XIX ст. розглядали марксизм як вчення:

а) ортодоксальне;

б) гетеродоксальне.


71. К. Маркс прагнув зробити всіх членів соціалістичного суспільства:

а) соціально рівними;

б) матеріально рівними.


72. К. Маркс передбачав, що в комуністичному суспільстві розподіл буде:

а) за кількістю і якістю праці;

б) за результатами праці;

в) за потребами.


73. К. Маркс вважав, що “експлуатація людини людиною” є:

а) фізичний примус одної особи працювати на іншу;

б) привласнення чужої неоплаченої праці.


74. К. Маркс спирався на:

а) трудову теорію вартості;

б) теорію витрат виробництва;

в) теорію граничної корисності.


75. Серцевиною економічного вчення Маркса була;

а) теорія чистого продукту;

б) теорія граничних витрат;

в) теорія додаткової вартості.


76. К. Маркс підрозділяв капітал на:

а) основний і обіговий;

б) постійний і змінний.


77. К. Маркс вважав, що капіталізм є ладом:

а) економічно ефективним, але соціально несправедливим;

б) і економічно неефективним, і соціально несправедливим.


78. Історична школа розвивалася переважно в:

а) США;

б) Німеччині.


79. Відношення історичної школи до дослідницької методології класичної школи:

а) позитивне;

б) негативне.


80. Представники історичної школи відстоювали:

а) фрітредерство;

протекціонізм.


81 Представники історичної школи віддавали перевагу:

а) індуктивному методу;

б) дедуктивному методу.


82. До методології маржиналізму молода історична школа ставилась:

а) схвально;

б) критично.


83. Л. Брентано особливу надію стосовно вдосконалення суспільної системи покладав на:

а) спілки підприємців і промисловців;

б) профспілки;

в) кредитні спілки.


84. Періодизація економічної історії людства у К. Бюхера базувалась на:

а) концепції суспільного поділу праці;

б) міновій концепції.


85. К. Бюхер визначав фінансовий капітал як форму абсолютного підкорення:

а) промислового капіталу позичковим;

б) позичкового капіталу промисловим.


86. В. Зомбарт вважав, що суспільство прямує від капіталізму до:

а) соціалізму;

б) більш складної економічної системи, яка вбирає як старі, так і нові форми господарювання.


87. Р. Штольцман заявляв, що:

а) економіка має бути підпорядкованою моралі;

б) мораль суспільства зумовлюється певною системою економічних відносин.


88. О. Шпанн стверджував, що чисто ринкове господарство – це:

а) цілком реальна модель економіки;

б) стан, якого ніколи не буває в реальності;

в) стан економіки, якого можна час від часу досягати за умов демократії і правової держави.


89. В контексті теорії “універсалізму” О. Шпанн виступав за те, щоб:

а) індивід в суспільстві стояв вище за державу і корпорації;

б) держава і корпорації панували над окремим індивідом.


90. Предмет політичної економії представники нової історичної школи:

а) розширили;

б) звузили.


91. Стрижнем методології неокласичної школи став:

а) діалектичний матеріалізм;

б) маржиналізм.


92. До неокласичного напряму не відноситься:

а) кембріджська школа;

б) кейнсіанська школа.


93. Для економічного аналізу неокласиків більш характерним є:

а) мікроекономічний підхід;

б) макроекономічний підхід.


94. Проблема економічної рівноваги була однією із основних в дослідженнях неокласиків:

а) так;

б) ні.


95. Теорія граничної корисності є співзвучною теорії трудової вартості:

а) так;

б) ні.


96. Теорія вартості неокласиків будувалась на:

а) принципі граничної корисності;

б) концепції витрат праці.


97. Пояснюючи виникнення доходу на капітал, Бем-Баверк вважав фактор часу:

а) суттєвим;

б) несуттевим.


98. До складу кембріджської школи входили викладачі:

а) Кембріджського університету з англійського міста Кембрідж;

б) Гарвардського університету (м. Кембрідж, США).


99. Альфред Маршалл увійшов в історію як:

а) автор “плану Маршалла” (план допомоги західноєвропейським країнам після другої світової війни);

б) глава кембріджської школи економічної теорії;

в) водночас автор “плану Маршалла” і глава кембріджської школи економічної теорії.


100. Термін “економікс” А. Маршалл запровадив в економічну теорію в:

а) XIX cт.;

б) XX ст.


101. А. Маршалл в своїх дослідженнях ринкового механізму враховував фактор часу. В короткому періоді визначальним фактором він вважав:

а) попит;

б) пропозицію;

в) одночасно попит і пропозицію.


102. В своїй теорії ціни А. Маршалл:

а) спирався на теорію граничної корисності;

б) використав теорію факторів виробництва;

в) примирив суперечності обох вищезазначенних теорій.


103. Теорію “економіки добробуту” уперше розробив:

а) А. Маршалл;

б) А. Пігу;

в) Дж. М. Кейнс.


104. Податки і субсидії А. Пігу відносив до:

а) прямого втручання держави в економіку;

б) опосередкованного втручання уряду в економіку.


105. Під терміном “податок Пігу” розуміють:

а) податок на заподійника негативного зовнішнього ефекта;

б) податок на природну монополію.


106. Дж. Б. Кларк сформулював закон:

а) спадної корисності;

б) спадної продуктивності праці й капіталу.


107. Всю економічну науку Дж. Б. Кларк ділив на три розділи. Якого не було серед них:

а) універсальна економіка;

б) економічна статистика;

в) економічна динаміка;

г) економічна рецесія.


108. Капітал Дж. Б. Кларк трактував як:

а) один єдиний фактор виробництва;

б) два різні фактори ( один – грошовий капітал, другий – капітальні блага).


109. К. Вікссель спирався на “закон ринку” Сея:

а) так;

б) ні.


110. Економічна категорія “очікування” стосується проблеми визначення:

а) прибутку;

б) ренти;

в) заробітної плати.


111. Представники математичної школи спирались на концепції суб’єктивної користності та граничної продуктивності факторів виробництва:

а) так;

б) ні.


112. Модель загальної рівноваги уперше в історії економічної теорії розробив:

а) С. Джевонс;

в) Г. Госсен;

в) Л. Вальрас;

г) В. Парето.


113. Л. Вальрес і В. Парето відносяться до:

а) математичної школи;

б) лозанської школи;

в) одночасно до обох вищезазначених шкіл.


114. Західну політичну економію О. Герцен і М. Огарьов вважали:

а) прийнятною;

б) хибною;

в) прийнятною для Заходу, але хибною для Росії.


115. М. Чернишевський передбачав для Росії:

а) обов’язкове проходження через стадію капіталізму;

б) капіталізм як необов’язкову стадію переходу до соціалізму.


116. О. Чаянов обстоював ідею про відносну стійкість:

а) невеликого сімейно-трудового господарства;

б) великого фермерського господарства з найманою працею;

в) колективного селянського господарства.


117. М. Кондратьєв розробив теорію:

а) одних тільки довгих циклів кон’юнктури;

б) економічних циклів різної тривалості.


118. М. Драгоманов ідеалом історичної перспективи вважав:

а) розвинутий капіталізм;

б) соціалізм.


119. Назву “закон Подолинського” отримала його:

а) маржинальна концепція вартості;

б) енергетична теорія.


120. М. Туган-Барановський був прибічником:

а) трудової теорії вартості;

б) маржинальної теорії вартості;

в) об’єднаної – трудової і маржинальної – теорії вартості.


121. Основною причиною циклічних коливань в економіці Туган-Барановський вважав:

а) інновації і пов’язані з ними інвестиції;

б) надмірну заощадливість споживачів;

в) стихійний диспропорційний характер ринкової економіки.


122. Інституціоналізм був:

а) органічним продовженням ідеї класичної та неокласичної теорії;

б) критичною реакцією на класичну та неокласичну теорії.


123. Інституціоналізм – це:

а) врахування соціальних, політичних, правових, етичних, психологічних та інших чинників при тлумаченні економічних процесів та явищ;

б) ігнорування неекономічних факторів при дослідженні економічного життя.


124. Поділяючи економічне життя на такі сфери, як “індустрія” і “бізнес”, Т. Веблен віддівав перевагу:

а) індустрії;

б) бізнесу.


125. Відношення Т. Веблена до “влади технократії”:

а) позитивне;

б) негативне.


126. Право, юридичні норми вважав головними недоскональними інституціями:

а) Т. Веблен;

б) Дж. Р. Коммонз;

в) В. К. Мітчелл.


127. Описово-статистичні методи найширше використовували представники такого напрямку інституціаналізму, як:

а) соціально-правовий;

б) психобіологічний;

в) емпіричний.


128. Дж.Робінсон і Е.Чемберлін вважали, що:

а) сучасна їм економіка функціонує за умов вільної (досконалої) конкуренції;

б) настала ера недосконалої конкуренції.


129. Теорію “демократизації капіталу” розробляв:

а) В. Ростоу;

б) А. Берлі;

в) Ф. Перру.


130. Автором “управлінської революції” був:

а) Д. Бернхем;

б) Г. Мюрдаль;

в) Ж. Фурастьє.


131. Г. Мінз в своїй теорії “колективного капіталізму” вважав велику корпорацію:

а) виразником інтересів суспільства в цілому;

б) представником інтересів купки капіталістів-власників.


132. Серцевиною “нового індустріального суспільства” Дж.-К. Гелбрейт вважав:

а) велику корпорацію;

б) закони, що обмежують свавілля “великого бізнесу”.


133. Теорія “стадій економічного зростанні” В. Ростоу передбачає таку періодизацію розвитку суспільства:

а) традиційне; перехідне; стадія “зрушення”; “рух до зрілості”; індустріальне суспільство;

б) первісне суспільство; рабовласництво; феодалізм; капіталізм, соціалізм.


134. Теорія “конвергенції двох світових систем” передбачала:

а) знищення (саморуйнація) комуністичної системи і одноосібне панування капіталізму;

б) зближення капіталістичної і комуністичної систем і утворення на цій основі системи змішаного типу.


135. Коуз обстоював ідею:

а) втручання держави у розв’язання проблем негативних проявів зовнішніх ефектів;

б) ринкові механізми в змозі вирішити проблему негативних екстерналій.


136. Б’юкенен прагнув усунути зловживання урядовими чиновниками своїм службовим становищем, задоволення власних інтересів за рахунок інтересів суспільства шляхом:

а) революційного переходу від капіталізму до соціалізму;

б) реформування політичної системи, зокрема впровадження в політику буржуазних урядів ринкових відносин.


137. Кейнсіанську теорію називають:

а) економікою пропозиції;

б) економікою попиту.


138. Кейнс більше зосереджувався на проблемах:

а) мікроекономіки;

б) макроекономіки.


139. Кейнс виступав за:

а) невтручання держави в економічне життя;

б) регулювання державою національної економіки.


140. У Кейнса:

а) норма процента пов’язується із взаємодією заощаджень і інвестицій та їх наступним вирівнюванням;

б) рівень процента визначається взаємодією попиту і пропозиції на грошовому ринку.

141. Кейнс стверджував, що будь-яка зміна і загальному обсязі чистих інвестицій:

а) викличе таку ж саму зміну в обсязі національного доходу;

б) зменшить чи збільшить обсяг національного доходу у кратну кількість разів.


142. Мультиплікаційний ефект знаходиться:

а) у прямій залежності від від MPS і в оберненій – від МРС;

б) навпаки.


143. Відношення Кейнса щодо бюджетного дефіциту та зростання внутрішнього державного боргу було таким:

а) допускав;

б) засуджував.


144. Неокейнсіанці вважали, що заходи державного регулювання економікою мають бути:

а) спорадичними і опосередкованими;

б) систематичними і прямими.


145. Ліві кейнсіанці стверджували, що основною причиню недостатності ефективного попиту є:

а) нерівномірність в розподілі національного доходу;

б) нерівномірність в темпах економічного зростання.


146. Ліве кейнсіанство згодом увійшло до:

а) марксизму;

б) посткейнсіанства.


147. Сучасний економічний лібералізм означає:

а) невтручання держави в економіку;

б) суттеве втручання держави в економіку.


148. Неолібералізм тяжіє до:

а) сучасного економічного лібералізму;

б) неоконсерватизму.


149. До неоліберальної школи не відноситься:

а) лондонська;

б) лозанська;

в) фрайбурзька;

г) паризька;

д) чиказька.


150. Неоліберали:

а) повністю відкидали необхідність регулювання державою макроекономічних процесів;

б) допускали певне втручання держави в економіку.


151. Ф. фон Хайєк був прибічником:

а) соціального ринкового господарства;

б) відмови від широкого впровадження соціальних програм, більшої ринкової саморегуляції економіки.


152. Представники фрайбурзької школи віддавали перевагу системі:

а) безобмінного господарства, що керується з центру;

б) мінового (ринкового) господарства.


153. На яку з цих теорій не спирались неоліберали фрайбурзької школи?:

а) “ідеальних типів господарських систем”;

б) “спонтанного порядку”;

в) “соціального ринкового господарства”;

г) “сформованного суспільства”.


  1. Німецькі неоліберали відводили соціальній політиці держави:

а) велику роль;

б) несуттєву роль.


155. Дирижизм означає:

а) значне втручання держави в економіку;

б) невтручання держави в економіку.


156. Економічна політика Жака Ширака тяжіє до ідей:

а) сучасного лібералізму;

б) неоконсерватизму.


157. До чиказької школи не належать:

а) М. Фрідмен;

б) Ф. Найт;

в) Дж.-К. Гелбрейт;

г) Т.В. Шульц.


158. Монетаризм передбачає:

а) запровадження в обіг повноцінних грошей;

б) планування обсягу грошової маси в обігу.


159. Чиказька школа:

а) продовжила традиції кейнсіанства;

б) критикувала кейнсіанські методи втручання в економіку.


160. Монетеристські ідеї не знайшли свого визнання в економічній політиці 80-х років XX ст. в:

а) США;

б) Великій Британії;

в) Швеції.


161. Теорія “раціональних очікувань” наголошувала, що врахування урядом минулого досвіду і економічної поведінки людей для розробки майбутньої економічної політики:

а) має визначальне значення;

б) не має суттєвого значення.


162. Соціал-демократи та соціалісти другої половини XIX ст. - першої половини XX ст. виступали за:

а) суспільну власність на засоби виробництва і суспільні форми рззподілу;

б) приватну властність на засоби виробництва і перерозподіл національного доходу від багатих до бідних.


163. Економічна демократія з другої половини XX ст. трактується як:

а) побудова “змішаної економіки”, рівноправне співіснування різних форм власності, участь трудящих в роботі робітничих рад, робітничих представництв в акціонерних товариствах;

б) розвиток соціальної інфраструктури, демократизація систем освіти, охорони здоров’я; запровадження різноматнітних форм соціального забезпечення; свобода вибору роботи.


164. Сучасні соціалісти та соціал-демократи Західної Європи стверджують, що “демократичний соціалізм” є поєднанням:

а) соціалізму і комунізму;

б) капіталізму і соціалізму.


165. Сучасні західні соціалістичні та соціал-демократичні партії:

а) мають свою оригінальну теоретико-економічну концепцію;

б) творчо запозичують елементи кейнсіанства, неокласики, інституціалізму для розробок рекомендацій щодо розв’язання конкретних соціально-економічних проблем.


166. Німецькі соціал-демократи другої половини XX ст. прагнули:

а) створити макроекономічні умови, які б сприяли розвитку ринкових засад господарювання;

б) обмежити ринкові засади, віддавши перевагу директивному централізованому плануванню.


167. Австрійська модель “змішаної економіки”:

а) мала тільки теоретичне обгрунтування;

б) мала і теоретичне обгрунтування, і практичну реалізацію.


168. Лейбористська модель “змішанної економіки” у повоєній Великій Британії передбачала:

а) збереження приватної власності на основні засоби виробництва;

б) перетворення приватної власності у суспільну (державну) шляхом акціонування та безпосередньої націоналізаціїї.


169. Сучасна британська соціал-демократія у своїх економічних поглядах змістилася:

а) вліво;

б) вправо.


170. Теоретичною будовою “шведського соціалізму” стала концепція:

а) демократичного соціалізму;

б) “функціонального соціалізму”.


171. В травні – червні 2002 р. французькі соціалісти:

а) набули політичної ваги у суспільстві;

б) зберегли лідерські позиції серед політичних сил країни;

в) втратили домінуючі позиції в політичному житті Франції.


172. Новітньою тенденцією в західноєвропейському соціалістичному та соціал-демократичному русі початку XX ст. є така:

а) ідеї широкомасштабного втручання держави в економіку, її соціалізації стали домінуючими;

б) відродження неокласичних неоконсервативних конценцій, заклики до реприватизації підприємств державного сектора, згортання соціальних програм.


Наведений вище тест є примірним, за допомогою якого студент може самостійно перевірити себе щодо готовності складання заліку з Історії економічних вчень. Вірні відповіді на дві третини (тобто на 115 з 172) питань тесту є запорукою задовільної оцінки й отримання заліку. Даний навчальний посібник містить відповіді на всі питаня тесту.

Зміст


Вступ……………………………………………………………………………1


Тема 1. Предмет, методологія та завдання курсу……………………………2


Тема 2. Економічна думка стародавнього світу та середньовіччя…………6.


Тема 3. Західноєвропейська економічна думка пізнього середньовіччя.

Формування теоретичних засад класичної школи політичної економії……18


Тема 4. Класична школа політичної економії………………………………...27


Тема 5. Критичний напрям політичної економії ……………………………..38


Тема 6. Марксистське економічне вчення…………………………………….44


Тема 7. Економічна думка другої половини XIX cт. - початку XX ст……...50


Тема 8. Розвиток економічної думки в Росії та в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ століть …………………………………………………..66


Тема 9 . Інституціоналізм………………………………………………………73


Тема 10. Кейнсіанство та його еволюція……………………………………….83


Тема 11 . Неоліберальний (консервативний) напрям сучасної економічної теорії……………………………………………………………………………...90


Тема 12 . Економічні концепції соціал-демократії…………………………99


Список рекомендованої літератури…………………………………………110


Підсумковий тест………………………………………………………………………………114




1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Падобныя:

Економічна теорія має величезне значення для розвитку суспільства й кожної окремої людини. Вона пройшла довгий й складний шлях від примітивних поглядів до iconПідвести підлітків до розуміння цінності, неповторності та унікальності життя кожної людини
Звернути увагу на позитивне значення сім’ї в житті кожної людини (любов, турбота, допомога, оберіг, порада, тепло)

Економічна теорія має величезне значення для розвитку суспільства й кожної окремої людини. Вона пройшла довгий й складний шлях від примітивних поглядів до icon1. Трипільська культура 4
За свою багатовікову історію український народ створив велику культуру, зробив значний внесок у культуру світову. Українська культура...

Економічна теорія має величезне значення для розвитку суспільства й кожної окремої людини. Вона пройшла довгий й складний шлях від примітивних поглядів до iconВісник Львівського університету. Серія: філософські науки. 2008. Вип. 11. 288 с
Висвітлено актуальні філософські, політологічні, культурологічні та психологічні проблеми розвитку духовного світу людини, проаналізовано...

Економічна теорія має величезне значення для розвитку суспільства й кожної окремої людини. Вона пройшла довгий й складний шлях від примітивних поглядів до iconБуки» не має числового значення, там «В
Б, саме з цієї букви-звуку починається Біблія, мовою Святого Письма. Ця літера І складова інфінітиву, або ж надає значення «в» (чомусь),...

Економічна теорія має величезне значення для розвитку суспільства й кожної окремої людини. Вона пройшла довгий й складний шлях від примітивних поглядів до iconСумський державний університет
Донедавна культура не відігравала значної ролі у поясненні динаміки міжнародних економічних відносин. Більшість учених припускали,...

Економічна теорія має величезне значення для розвитку суспільства й кожної окремої людини. Вона пройшла довгий й складний шлях від примітивних поглядів до iconЦя літера у Святому Письмі читається, як «Б» на початку слова. До нас вона прийшла не то з «V», не то з «ў», що схоже на східне «ўав», чи «ўаў», котрий має й
В, ця літера у Святому Письмі читається, як «Б» на початку слова. До нас вона прийшла не то з «V», не то з «ў», що схоже на східне...

Економічна теорія має величезне значення для розвитку суспільства й кожної окремої людини. Вона пройшла довгий й складний шлях від примітивних поглядів до iconІсторія обчислювальної техніки
Перш ніж досягти сучасного рівня, обчислювальна техніка пройшла тривалий шлях розвитку. Загалом усю її історію можна поділити на...

Економічна теорія має величезне значення для розвитку суспільства й кожної окремої людини. Вона пройшла довгий й складний шлях від примітивних поглядів до iconХорошими через правильне виховання
Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального...

Економічна теорія має величезне значення для розвитку суспільства й кожної окремої людини. Вона пройшла довгий й складний шлях від примітивних поглядів до iconМій дім, моя хатина, моя хата
У кожної людини на землі є маленька батьківщина – місце, в якому вона народилась, виросла, земля, що дала «путівку в життя». І кожне...

Економічна теорія має величезне значення для розвитку суспільства й кожної окремої людини. Вона пройшла довгий й складний шлях від примітивних поглядів до iconУрок 4-5
...

Размесціце кнопку на сваім сайце:
be.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©be.convdocs.org 2012
звярнуцца да адміністрацыі
be.convdocs.org
Галоўная старонка