Студентам IV курсу медичного факультету для самостійної підготовки до практичного заняття




НазваСтудентам IV курсу медичного факультету для самостійної підготовки до практичного заняття
Дата канвертавання24.12.2012
Памер140.68 Kb.
ТыпДокументы




" ЗАТВЕРДЖЕНО "

на методичній нараді кафедри

нервових хвороб, психіатрії та медичної психології

“______” _______________ 200__ р.


Протокол № ______


Зав. кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології

д. м. н., професор В. М. Пашковський



МетодичнІ ВКАЗІВКИ


СТУДЕНТАМ IV КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ


ТЕМА № 26


"ВТОРИННІ ЕНЦЕФАЛІТИ (ГРИП, КІР, КРАСНУХА, ВІСПА, ТУБЕРКУЛЬОЗ ТА ІН.). РЕВМАТИЧНИЙ ЕНЦЕФАЛІТ(мала хорея). Післявакцинальний енцефаліт. ПОЛІОМІЄЛІТ. ПОЛІОМІЄЛІТОПОДІБНІ ЗАХВОРЮВАННЯ. КЛІНІКА, ДИФЕРЕНЦІЙНА ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ, ПРОФІЛАКТИКА. Мієліти, менінгомієліти. "


Навчальний предмет - нервові хвороби.

Медичний факультет, ІV курс.

Зав. кафедри, професор В. М. Пашковський


Методичну розробку склав

к.м.н., доцент Жуковський О.О.


Чернівці-200__


1. ТЕМА: "ВТОРИННІ ЕНЦЕФАЛІТИ (ГРИП, КІР, КРАСНУХА, ВІСПА, ТУБЕРКУЛЬОЗ ТА ІН.). РЕВМАТИЧНИЙ ЕНЦЕФАЛІТ(мала хорея). Післявакцинальний енцефаліт. ПОЛІОМІЄЛІТ. ПОЛІОМІЄЛІТОПОДІБНІ ЗАХВОРЮВАННЯ. КЛІНІКА, ДИФЕРЕНЦІЙНА ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ, ПРОФІЛАКТИКА. Мієліти, менінгомієліти. "

За останній час все більше зустрічаються вторинні енцефаліти, зв’язані з різ­ни­ми загальними інфекціями та соматичними захворюваннями. Це зобов’язує невропа­тологів вміти своєчасно устано­вити відповідний діагноз і провести лікування на сучасному рівні.




2. ТРИВАЛІСТЬ ЗАНЯТТЯ: 2 години.


3. НАВЧАЛЬНА МЕТА


3.1. Знати:

  • етіологію і патогенез вторинних енцефалітів, поліомієлітів, поліомієлітоподібних захворювань;

  • методику обстеження хворих з даними захворюваннями;

  • діагностику вторинних енцефалітів;

  • діагностику поліомієлітів та поліомієлітоподібних захворювань;

  • діагностику мієлітів та менінгомієлітів;

  • принципи сучасної патогенетичної терапії даних захворювань.


3.2. Вміти:

  • діагностувати інфекційні енцефаліти;

  • діагностувати поліомієліти;

  • оцінювати результати додаткових обстежень;

  • проводити диференційну діагностику вторинних енцефалітів;

  • проводити диференційну діагностику між поліомієлітами та поліомієлітоподіб­ними захворюваннями;

  • скласти схему лікування вторинних енцефалітів та поліомієлітів.


3.3. Опанувати практичні навички:

  • збір скарг та епідеміологічного анамнезу при вторинних енцефалітах, поліоміє­літах;

  • виявляти симптоми вторинного енцефаліту, поліомієліту;

  • інтерпретувати дані аналізу цереброспинальної рідини;

  • розшифровувати ЕЕГ, РЕГ, КТ, МРТ, краніограми;

  • складати схему лікування вторинних енцефалітів в гострий та хронічній стадії;

  • планувати профілактичні заходи по попередженню інфекційного ураження нерво­вої системи.


4. ПОРАДИ СТУДЕНТУ:


Вторинні енцефаліти. Ревматичний енцефаліт (мала хорея). Проявляється при ревматизмі у дітей після ангіни або грипу. Запальні і дегенеративні зміни переважають в стріатумі (шкаралупі, хвостатому тілі). можливий тривалий латентний період до початку захворювання (до 6 місяців). Діти скаржаться на головний біль, біль в ногах. З’являються хореатичні безладні рухи лиця, кінцівок. Температура субфебрильна.

Лікування. При поєднанні малої хореї з гострою ревматичною лихоманкою рекомендуються нестероїдні протизапальні препарати. Для зменшення гіперкінезів використовують барбітурати і бензодіазепінові препарати, при виражених гіперкінезах використовують галоперидол 1,5-3 мг/добу.

Коровий ецефаломієліт. Коровий енцефаломієліт є найбільш частою формою вторинного енцефаломієліту, що обумовлено високою захворюваністю на кір, і розвивається в 1:1000 випадків. Він також служить основною причиною смерті серед дітей із імунодефіцитними станами.

Неврологічна симптоматика виникає на 1-8-й день і може обмежуватися легким менінгеальним синдромом. У важких випадках розвиваються порушення свідомості (сопор або кома), генералізовані або парціальні припадки, осередкові симптоми.

На ЕЕГ – дифузне уповільнення активності. У цереброспинальній рідині – лімфоцитарний плеоцитоз (10-250 клітин у 1 мм3) і підвищення концентрації білка. Смертність складає 10%.

Енцефаломієліт внаслідок вітряної віспи. Цей енцефаломієліт спостерігається 1 на 10 000 випадків, однак зміни ЕЕГ спостерігаються в 22% дітей із неускладненою вітрянкою. Період між висипаннями і початком захворювання складає 3-7 днів. У 50% випадків має місце гостра доброякісна мозочкова атаксія. У інших випадках ураження більш дифузне. Поява епілептичних припадків і розвиток коми є прогностично несприятливими ознаками. Летальний кінець спостерігається в 10% випадків.

Енцефаломієліт внаслідок краснухи. Краснушний енцефаломієліт характеризується коротким, але найбільш важким у порівнянні з описаними вище інфекціями перебігом.

Енцефаломієліт при епідемічному паротиті. Ознаки залучення ЦНС при епідемічному паротиті у виді лімфоцитарного плеоцитоза в цереброспинальній рідині і змін на ЕЕГ виявляються в третини пацієнтів. Клінічно явне ураження ЦНС спостерігається у 1 на 1000 хворих у виді лептоменінгіта і дуже рідко менінгоенцефаліту.

Ураження нервової системи при грипі. Ураження нервової системи при грипі зустрічається рідко (менше ніж 1 випадок на 1000 первинно інфікованих) і виникає, як правило, при важкому перебігу грипозної інфекції. Неврологічні прояви в більшості випадків відносяться до числа параінфекційних ускладнень, у генезі яких важливе значення мають імунологічні реакції.

Найбільш частою формою є поствірусний енцефаломієліт, що розвивається, як правило, через 2 тиж. після вірусної інфекції і проявляється поєднанням загальномозкових і різних осередкових симптомів. У важких випадках іноді розвивається геморагічний лейкоенцефаліт, що має бурхливий перебіг і високу летальність.

Вакцинальні енцефаліти. Можуть розвиватися після противіспенної вакцинації, уведення вакцин КДС і АКДС, при антирабічних щепленнях. У основі вакцинальних енцефалітів лежить алергічна реакція мозку. Процес переважно локалізується в білій речовині головного і спинного мозку, характеризується утворенням вогнищ демієлінізації. Морфологічно вакцинальні енцефаліти є алергічними лейкоенцефалітами.

Клініка. Перші симптоми захворювання звичайно з'являються на 7-12-й день після вакцинації, іноді в більш ранні терміни. Поствакцинальний енцефаліт частіше виникає в первинно вакцинованих дітей (особливо при пізній вакцинації), рідше – при ревакцинаціях

Перебіг. Звичайно сприятливий; у більшості випадків наступає повне видужання.

Лікування. При важкому перебігу енцефаліту необхідна інтенсивна терапія: вводять великі дози глюкокортикоїдів (до 1000 мг/добу метилпреднізолону або дексаметазон по 0,3 мг/кг на добу), в/в введення імуноглобуліну G по 0,4 мг/кг на добу (дуже дорогий). Використовують дезінтоксикаційну терапію, антигістамінні препарати, симптоматичні засоби.


ПОЛІОМІЄЛІТ І ПОЛІОМІЄЛІТОПОДІБНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

Поліомієліт. Поліомієліт (син. епідемічний дитячий параліч, хвороба Гейне-Медіна) – гостре інфекційне захворювання вірусної етіології, збудник котрого, попадаючи в нервову систему, селективно уражає передні роги спинного мозку і рухові ядра стовбура мозку, внаслідок чого виникають мляві паралічі і м'язові атрофії.

Епідеміологія і етіологія. Вірус поліомієліту відноситься до пікорнавірусів (група ентеровірусів). Вірус резистентний до низького рН, тому легко поширюється водним шляхом (у тому числі через ріки і каналізацію). За антигенними характеристиками виділяють три типи вірусу (типи 1, 2, 3 – Брунгільд, Лансинг, Леон). З трьох штамів найбільше вірулентним є тип 1.

Вірус поширений повсюдно. У останні 30 років у зв'язку із широким впровадженням профілактичних щеплень число випадків захворювання різко знизилося. Варто мати на увазі існування інших ентеровірусів, що здатні викликати поліомієлітоподібні синдроми у щепленого населення.

Патофізіологія і патоморфологія. У типових випадках зараження відбувається аліментарним шляхом. Спочатку у неімунізованих осіб розвивається ураження шлунково-кишкового тракту. Більш ніж у 95% захворювання припиняється на цьому етапі. Однак зрідка збудник унаслідок віремії потрапляє в ЦНС. Вірус має особливу тропність до рухових нейронів.

Клініка. Інкубаційний період складає в середньому 17 днів, після чого може розвиватися препаралітична стадія і стадія паралічів.

У препаралітичній стадії можна виділити дві фази. Початковими симптомами є лихоманка, нездужання, потім симптоматика нагадує вірусний менінгіт. При непаралітичних формах хворий видужує, перенісши в тій або іншій формі одну або обидві фази препаралітичної стадії.

Паралітична стадія. Спинальна форма. Розвиток паралічу часто починається м'язовими фасцикуляціями, спостерігається звичайно відразу після препаралітичної стадії і супроводжується вираженим болем у кінцівках. Параліч може бути поширеним або локалізованим і досягає свого максимуму через 24 г. При меншому об'ємі ураження на перший план виступає асиметричний “плямистий” характер паралічів. У вражених кінцівках сповільнюється ріст кісток; при рентгенографії визначаються ознаки остеопороза.

Стовбурова форма (поліоенцефаліт). Спостерігаються лицьові паралічі, паралічі язика, глотки, гортані. Велика небезпека існує при ураженні життєво важливих центрів.

Діагностика. Діагноз рідко вдається встановити при абортивному перебігу або в препаралітичній стадії, крім випадків епідемії. Поліомієліт повинен бути запідозрений, якщо млявий асиметричний парез поєднується з плеоцитозом у цереброспинальній рідині.

Лікування. При підозрі на поліомієліт, навіть при незначних проявах, необхідно забезпечити повний спокій, тому що фізична активність у препаралітичній стадії збільшує ризик розвитку важкого паралічу.

В підході до лікування паралітичної форми поліомієліту варто розрізняти три категорії хворих: 1) хворі без дихальних розладів і бульбарних порушень; 2) хворі з респіраторними порушеннями у сполученні з бульбарними або без них; 3) хворі з бульбарним паралічем.

В гострій стадії використовують анальгетики, седативні препарати, проводять профілактику контрактур.

Прогноз. Смертність при різних епідемічних спалахах варіює від 5% до 25%. Безпосередньою причиною смерті є дихальний параліч унаслідок прямого ураження дихального центру при бульбарній формі або залучення в процес міжреберних м'язів і діафрагми при висхідному паралічі; смертність значно знизилася з початком застосування ШВЛ.

Профілактика. Для профілактики поліомієліту застосовують живу вакцину, що містить аттенуірований штам вірусу (пероральна вакцина Себіна). Ефективний імунітет проти всіх трьох типів вірусу зберігається протягом усього життя.

Поліомієлітоподібні захворювання. На фоні практичної ліквідації поліомієліту зросла питома вага гострих інфекційних захворювань, що мають клінічну подібність до різних форм поліомієліту. У якості агентів, що можуть викликати поліомієлітоподібні синдроми, виступають віруси Коксаки, ECHO, ентеровіруси, вірус епідемічного паротиту.

Клінічна картина інфекції нагадує непаралітичну форму поліомієліту. Діти уражаються частіше, ніж дорослі. Основними симптомами є лихоманка, гострий риніт, фарингіт, блювання і діарея. Часто є краснухоподібне висипання. Залучення нервової системи характеризується виникненням головного болю, ригідності потиличних м'язів, розвитком сонливості, м'язової слабості. Захворювання протікає доброякісно, видужання наступає через 1-2 тиж.


Пропонуються задачі для розв'язання в домашніх умовах зі збірників:

  • Неймарк Е. З., Багрий Е. А., Стяжкина Л. В. Семиотика и топическая диагностика заболеваний нервной системы.– К.: Вища школа, 1986.– 56 с.

  • Кореневская А. А., Пригун П. П. Задачи по курсу нервных болезней.– Минск: Высшая школа.– 1981.– 118 с.

  • Чернецький В. К. Принципи побудови топічного та клінічного діагнозів. Задачі з нервових хвороб.– Чернівці, 1998.– 120 с.


5. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:


  1. Класифікація вторинних енцефалітів. Поліенцефаліти, паненцефаліти.

  2. Вторинні енцефаліти, енцефаліти при грипі, малярії, токсоплазмозі, туберкульозі, сифілісі, кіру, вітряній віспі. Клініка, лікування, профілактика.

  3. Ревматичний енцефаліт (мала хорея). Патогенез, клініка, лікування, профі­лак­тика.

  4. Поствакцинальні енцефаліти – антирабічні, противовіспові, після введення АКДП, АДП. Клініка, лікування.

  5. Поліомієліт, поліомієлітоподібні захворювання. Епідеміологія, клінічні особ­ливості менінгітної, стовбурової, полірадикулоневритичної форм. Диферен­ційна діагностика, лікування, профілактика.

  6. Основні принципи сучасної терапії вторинних енцефалітів та поліомієліту.

Література:


Основна:


  1. Бадалян Л.О. Детская неврология. - М., "Медицина", 1975. - 603 с.

  2. Гусев Е.И., Гречко В.Е., Бурд Г.С. Нервные болезни. - М.:"Медицина", 1988. – 623 с.

  3. Мартынов Ю. С. Нервные болезни. - М.: "Медицина", 1988. – 495 с.

  4. Михеєв В. В., Мельничук П. В. Нервные болезни.– М.: "Медицина", 1989.– 544 с.

  5. Нервові хвороби / За ред. О. А. Яроша. – К.: " Вища школа", 1993. - 472 с.

  6. Скоромец А. А., Скоромец Т.А. Топическая диагностика заболеваний нервной системы: Руководство для врачей / 2-е издание. – СПб.: "Политехника", 1996.– 320 с.


Додаткова:


  1. Болезни нервной системы / Под ред. Н. Н. Яхно, Д. Р. Штульмана, П. В. Мельничу­ка.– М.: "Медицина", 1995.– Том 2.– 654 с.

  2. Болезни нервной системы / Под ред. П. В. Мельничу­ка.– М.: "Медицина", 1982.– Том 2.– 365 с.

  3. Вейнер Г., Левитт Л. Неврология. – Москва:"ГЭОТАР МЕДИЦИНА", 1998. – 256 с.

  4. Виленский Б. С. Неотложные состояния в невропатологии.– Л., 1986.– 236 с.

  5. Дифдиагностика нервных болезней: Руководство для врачей / Под ред. Акимова Г. А.– СПб.: "Гиппократ", 1997.– 608 с.

  6. Дуус П. Топический диагноз в неврологии. Анатомия, физиология, клиника.– М.: "Вазар-Ферро", 1996.– 400 с.

  7. Карлов В. А. Неврология: Руководство для врачей.– М.: ООО "Медицинское информационное агенство", 1999.– 624 с.

  8. Карлов В.А. Терапия нервных болезней. – М., 1996. – 652 с.

  9. Леонович А.Л., Казакова О.В. Невропатология. – Минск: "Навука і тэхніка", 1996. – 300 с.

  10. Лудянский Э.А. Руководство по заболеваниям нервной системы. – Вологда, 1995. – 423 с.

  11. Практическая неврология: неотложные состояния /Под ред. И.С.Зозули. – Киев: "Здоров'я", 1997.– 214 с.

  12. Ходос X. Г. Нервные болезни. - М.:"Медицина", 1974. – 508 с.

  13. Самуельс М. Неврология. – М.,1997.- 640 с.

Дадаць дакумент у свой блог ці на сайт

Падобныя:

Студентам IV курсу медичного факультету для самостійної підготовки до практичного заняття iconЗапальні захворювання жіночих статевих органів
«лікувальна справа» для самостійної роботи під час підготовки до практичного заняття

Студентам IV курсу медичного факультету для самостійної підготовки до практичного заняття iconДіагностувати доброякісні пухлини зовнішніх статевих органів, матки І додатків
«лікувальна справа» для самостійної роботи під час підготовки до практичного заняття

Студентам IV курсу медичного факультету для самостійної підготовки до практичного заняття iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
«лікувальна справа» для самостійної роботи під час підготовки до практичного заняття

Студентам IV курсу медичного факультету для самостійної підготовки до практичного заняття iconМіністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет
«лікувальна справа» для самостійної роботи під час підготовки до практичного заняття

Студентам IV курсу медичного факультету для самостійної підготовки до практичного заняття iconОбов'язкові знання та вміння студента 6 курсу медичного факультету №2, що перевіряються на підсумковому модульному контролі (модуль 3,4) на 201 2 -201 3 навчальний рік
Обов'язкові знання та вміння студента 6 курсу медичного факультету №2, що перевіряються на підсумковому модульному контролі (модуль...

Студентам IV курсу медичного факультету для самостійної підготовки до практичного заняття iconКалендарно-тематичний план практичних занять з педіатрії для студентів IV курсу І медичного факультету Тема Години 1Функціональні гастроінтестінальні розлади у дітей 4,0
Рахіт. Гіпервітаміноз «Д». Білково-енергетична не- 4,0 26. 10. 10; 16. 11. 10 достатність у детей

Студентам IV курсу медичного факультету для самостійної підготовки до практичного заняття iconПроект програми, підручник факультативного курсу для 9 класу м. Хмельницький
Навчальний посібник призначений для вчителів математики та учнів 9 (10-11) класу для занять факультативу, підготовки до олімпіад,...

Студентам IV курсу медичного факультету для самостійної підготовки до практичного заняття iconТематичний план 5 Програма курсу 5 > Плани лекцій 7 Плани семінарських занять 9 > Теми для написання реферативних робіт 11 Питання для підготовки до заліку 11 > Список рекомендованої літератури 13
Викладання навчального курсу дисципліни “Біржове право” передбачено дати студентам знання І вміння користуватися категорійно-понятійним...

Студентам IV курсу медичного факультету для самостійної підготовки до практичного заняття iconКалендарний план лекцій І практичних занять з фармакогнозії для студентів ІІ курсу медичного факультету №4
Алкалоїди, визначення, типи класифікацій, загальна характеристика. Особливості збору лрс, яка містить алкалоїди. Класифікація лр,...

Студентам IV курсу медичного факультету для самостійної підготовки до практичного заняття iconМетодичні рекомендації щодо організації самостійної роботи студентів з вибіркової навчальної дисципліни циклу професійної підготовки «Фізіологія»
«Фізіологія» для студентів денної форми навчання галузі знань 0306 Менеджмент напряму підготовки: 050202 Організація виробництва...

Размесціце кнопку на сваім сайце:
be.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©be.convdocs.org 2012
звярнуцца да адміністрацыі
be.convdocs.org
Галоўная старонка