Клінічні та фізіологічні зміни в жіночих статевих органах в різні вікові періоди. Нейроендокринна регуляція функції статевої системи




НазваКлінічні та фізіологічні зміни в жіночих статевих органах в різні вікові періоди. Нейроендокринна регуляція функції статевої системи
старонка1/3
Дата канвертавання06.12.2012
Памер427.42 Kb.
ТыпДокументы
  1   2   3
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ


«Затверджено»

на методичній нараді кафедри

акушерства, гінекології та перинатології

«___» ______ 2010 р. (протокол № __ )

Завідувач кафедри

професор ________О.В.Кравченко


МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА

практичного заняття

Клінічні та фізіологічні зміни в жіночих статевих органах в різні вікові періоди. Нейроендокринна регуляція функції статевої системи


МОДУЛЬ 4. Акушерство і гінекологія

Змістовий модуль 11. Вікова фізіологія жіночої репродуктивної системи, методи обстеження гінекологічних хворих


Навчальна дисципліна: Акушерство та гінекологія

Курс: 6

Факультет: медичний

Спеціальність: лікувальна справа

Кількість годин – 5,5

Методичну розробку склала

доцент Ясніковська С.М.


Чернівці, 2010


Тема. Клінічні та фізіологічні зміни в жіночих статевих органах в різні вікові періоди. Нейроендокринна регуляція функції статевої системи.

1. Науково-методичне обґрунтування теми. Дана тема є базовою як в акушерстві, так і гінекології, оскільки без знання анатомії та фізіології жіночих статевих органів неможливе осмислення практично всіх розділів сучасної гінекологічної патології. Актуальними також є знання про зміни в організмі жінки, що відбуваються протягом менструального циклу, його регуляція, оскільки з цією функцією жіночого організму пов'язано багато інших: дітородна, регуляція сім'ї, неплідність, запальні захворювання, питання контрацепції, канцерогенезу та ін. Лікарю будь-якої спеціалізації необхідні ґрунтовні знання з даного розділу гінекології, оскільки дуже часто порушення регуляції репродуктивної системи виникають на тлі іншої соматичної патології, що потребує комплексного підходу щодо діагностики та терапії.

2. Тривалість заняття – 5,5 год.

3. Навчальна мета.

3.1. Знати:

  1. зовнішні статеві органи: будову, кровопостачання, іннервацію;

  2. піхва: будову, кровопостачання, іннервацію;

  3. матка та її відділи: будову, функції, кровопостачання, іннервація;

  4. маткові труби: будову, кровопостачання та їх функцію;

  5. яєчники: будову, кровопостачання їх функцію;

  6. зв'язковий апарат матки;

  7. клінічні особливості анатомічної будови жіночих статевих органів в різні вікові періоди;

  8. особливості регуляції менструального циклу на різних рівнях;

  9. роль гормонів, біологічно активних речовин.

3.2. Уміти:

  1. збирати спеціальний гінекологічний анамнез;

  2. проводити спеціальні методи дослідження гінекологічних хворих (бімануальне, вагінальне, через пряму кишку, за допомогою вагінального дзеркала);

  3. оцінити дані загальноклінічного, спеціального гінекологічного і додаткового обстеження хворої;

  4. оцінювати й інтерпретувати результати функціональних досліджень репродуктивної системи;

  5. проводити забір матеріалу для тестів функціональної діагностики.

  6. застосувати на практиці деонтологічні навики спілкування з гінекологічною хворою.

3.3. Засвоїти практичні навички:

  1. збирати спеціальний гінекологічний анамнез;

  2. провести основні методи гінекологічного обстеження;

  3. оцінити дані загальноклінічного, спеціального гінекологічного і додаткового обстеження хворої;

  4. скласти план обстеження пацієнтки з метою діагностики функціонального стану репродуктивної системи;

  5. оцінити отримані результати досліджень.


4. Базові знання, вміння, навички, що необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)


Назви попередніх дисциплін

Отримані навички

Анатомія людини

Демонструвати на фантомі особливості будови ЖСО

Біологічна хімія

Аналізувати результати лабораторних досліджень

Гістологія

Аналізувати мікроскопічну картину ендометрія в різні фази менструального циклу

Нормальна та патологічна фізіологія

Інтерпретувати показники гормональної функції жіночої репродуктивної системи, гормональні зрушення

Пропедевтика внутрішніх хвороб

Збирати анамнез, проводити фізикальне обстежен­ня, розпізнавати клінічні синдроми та симптоми, визначати необхідний об’єм та послідов­ність методів обстеження, оцінювати результати параклінічних методів


5. Поради студенту

5.1. Зміст теми

Анатомія та фізіологія жіночих статевих органів

Жіночі статеві органи за своїм розміщенням поділяють на зовнішні та внутрішні. Межа між ними проходить на рівні дівочої пліви.

До зовнішніх статевих органів жінки (genitalia externa, vulva) відносяться: лобок, великі і малі статеві губи, клітор, дівоча пліва, присінок піхви, промежина, отвір сечівника, а також залозисті та судинні структури, які розташовані в проміжку між лобком і промежиною.

Лобок (mons pubis) - ділянка нижньої частини черевної стінки, розташована у вигляді трикутника між двома пахвинними складками. Завдяки підшкірній жировій клітковині, яка інтенсивно розвивається в період статевого дозрівання, лобок виступає у вигляді підвищення, - горбка. У зрілих жінок він вкритий коротким волоссям, із горизонтальною верхнею межею (оволосіння за жіночим типом). Ріст волосся вгору по середній лінії живота до пупка називається оволосіння за чоловічим типом. У дівчаток до пубертатного періоду оволосіння на лобку відсутнє; у постменопаузі воно значно рідшає, що пов’язано з гормональними змінами.

Великі статеві губи (labia pudendi majora) – дві поздовжні шкіряні складки із сполучнотканинною та жировою основою, які зливаються на лобку і перед промежиною, утворюючи передню і задню спайки. Внутрішня поверхня великих статевих губ, яка містить сальні та потові залози, вкрита дуже ніжною шкірою, що має характер слизової оболонки. У нижній третині губ розташовані бартолінові залози, вони виробляють секрет лужної реакції, який зволожує вхід у піхву. Бартолінові залози альвеолярно – трубчастої будови, вивідні протоки їх відкриваються в борозенці між малими статевими губами та дівочою плівою. Під шкірою верхньої межі великих статевих губ закінчується кругла зв’язка матки. У період менопаузи великі статеві губи зазнають атрофічних змін.

Малі статеві губи (labia pudendi minora) представлені двома шкірними складками, розміщеними паралельно і до середини від великих статевих губ. Спереду вони роздвоюються на дві менші складки, які охоплюють зверху і знизу клітор, утворюючи його крайню плоть (praeputium clitoridis) та вуздечку (frenulum clitoridis).

Ззаду малі статеві губи зливаються з великими. Малі статеві губи у зрілих жінок містять велику кількість сальних залоз, на відміну в дівчаток на внутрішній поверхні малих статевих губ сальні залози відсутні. У товщі малих статевих губ проходять численні судини, гладеньком’язові волокна, нервові закінчення як у типових еректильних структурах.

Клітор (clitoris) – розташований у передньому куті статевої щілини і складається з двох печеристих тіл (corposa cavernosa clitoridis), які за допомогою ніжок сполучаються з гілками лобкових кісток, і, сходячись біля нижнього краю лобкового зчленування, утворюють круглясте тіло (corpus clitoridis), що закінчується голівкою (gluns clitoridis). Зовні клітор вкритий ніжною шкірою з великою кількістю сальних залоз, що виділяють смегму; він здатний до ерекції, добре оснащений нервами та кровоносними судинами.

Присінок піхви (vestibulum vaginae) – частина піхви, обмежена з боків малими статевими губами, спереду-клітором, ззаду-задньою спайкою вагіни, зверху – дівочою плівою. У присінок відкриваються сечівник, протоки парауретральних, бартолінових залоз, піхва.

Сечівник (uretra) у жінок довжиною 3-4 см, 2/3 його знаходяться безпосередньо над передньою стінкою піхви. Він має внутрішній та зовнішній сфінктери. Зовнішній отвір сечівника знаходиться на 2-3 см позаду клітора. Секрет парауретральних залоз зволожує його.

Промежина (perineum) - простір між задньою спайкою та анусом (акушерська промежина). Висота промежини в більшості жінок становить 3-4 см. Основу її складає сечостатева та тазова діафрагма.

Дівоча пліва (humen) - сполучнотканинна перетинка, яка є дном присінка піхви і межею між зовнішніми і внутрішніми статевими органами. Отвір дівочої пліви може мати різну форму, іноді таких отворів буває декілька. Дівоча пліва багата на дрібні кровоносні судини і нервові волокна, з чим пов’язана болючість і кровотеча при її розриві. Під час сексуальних стосунків дівоча пліва надривається, як правило, у радіальному напрямку і утворюються гіменальні сосочки (caruncula humenalis), а після пологів залишки її нагадують миртоподібні сосочки (caruncula mirtiformes).

Внутрішні статеві органи (genitalia interna) представлені піхвою, маткою, матковими трубами і яєчниками.

Піхва (vagina, colpos) трубчасто-м’язовомембранозний орган, що починається від дівочої пліви і закінчується біля місця прикріплення шийки матки. Передня стінка піхви у верхньому відділі межує із сечовим міхуром, у нижньому – з уретрою. Задня стінка піхви прилягає до прямої кишки. Довжина вагіни по передній стінці у дорослої жінки дорівнює 7-8 см, по задній 9-10 см. Біля шийки матки піхва утворює заглиблення – склепіння піхви (переднє, заднє і бокові). Заднє склепіння піхви межує з дугласовим простором.

Стінки піхви складаються з трьох шарів: м’язового, сполучнотканинного, в якому містяться кровоносні та лімфатичні судини і нерви, та слизового. Слизова оболонка піхви вистелена багатошаровим плоским епітелієм, передня і задня стінка її складчаста, у дівчаток раннього віку складок порівняно не багато.

У нормі вагіна немає залоз. Невелика кількість рідкого вагінального вмісту утворюється за рахунок транссудації з судин слизової оболонки. Цей вміст має кислу реакцію, завдяки молочній кислоті, яка утворюється внаслідок життєдіяльності піхвових бактерій (паличок Додерлейна). Молочна кислота, концентрація якої у вагіні здорової жінки досягає 0,5%, знищує патогенні мікроби, що потрапляють у піхву ззовні. “Самоочищення піхви” можливе лише за умов нормального функціонування яєчників, оскільки естрогенні гормони сприяють дозріванню епітеліальних клітин слизової оболонки, накопиченню в них глікогену, яким живляться палички Додерлейна. Розрізняють 4 ступені “чистоти піхвового вмісту”:

Перший ступінь (R0-І): у вмісті піхви виявляється велика кількість паличок Дедерлейна, помірна кількість епітеліальних клітин, лейкоцитів, сторонньої флори немає.

Другий ступінь (R0-ІІ): велика кількість паличок Дедерлейна та епіталіальних клітин, наявні поодинокі лейкоцити і стороння флора.

Третій ступінь (R0-ІІІ): мало паличок Дедерлейна, багато лейкоцитів, помірна кількість сторонньої флори (частіше - кокової).

Четвертий ступінь (R0-ІV): немає паличок Дедерлейна, багато сторонньої флори, помірна кількість клітин епітелію.

До періоду статевого дозрівання флора в основному кокова; у пубертатному віці - кокова з переважанням паличкоподібних форм.

З початком менструацій флора набуває виключно паличкоподібної форми (І чи ІІ ступінь чистоти піхви).

Піхва – багатофункціональний орган. Починаючи з періоду статевого дозрівання через піхву виводиться менструальна кров, піхва є жіночим органом капуляції і частиною родового каналу при вагінальному розродженні. Піхва здійснює також і “бар’єрну функцію” – природне “самоочищення”, перешкоджає потраплянню в матку патогенних мікроорганізмів.

Судинна система піхви включає цервіковагінальні гілки маткової артерії, що постачають верхню її третину; середня третина вагіни одержує кров із нижніх міхурових артерій; нижня третина – із середніх гемороїдальних (ректальних) артерій і внутрішніх пудендальних артерій. Венозне сплетення розміщується навколо вагіни, вени супроводжують хід артерій і йдуть до внутрішньої клубової вени; вени нижньої третини вагіни і вульви прямують до феморальних вен. Лімфатичний дренаж нижньої третини вагіни, як і вульви, здійснюється у напрямку пахвинних лімфовузлів; середньої верхньої третини – у клубові лімфовузли.

Матка (uterus) – м’язовий порожнистий орган, розміщений у малому тазі жінки. Матка має грушоподібну форму, довжина її становить 7-8 см, 2/3 з неї у дорослих жінок припадає на тіло, 1/3 - на шийку (у дівчаток – навпаки, що має значення при діагностиці генітального інфантилізму).

Анатомічно в матці розрізняють тіло (corpus uteri), перешийок (isthmus uteri) і шийку (cervix uteri). Верхня частина тіла матки, вище місця прикріплення маткових труб, називається дном (fundus uteri).

Тіло матки має дві поверхні – передню і задню – і два краї – правий і лівий (margo uteri dext. еt sin.), до яких прикріплюються широкі маткові зв’язки.

Передня (міхурова) поверхня матки (facies vesicalis) лежить на сечовому міхурі; задня, або кишкова (facies intestinalis), межує з прямою кишкою.

Перешийок – частина матки між тілом і шийкою довжиною близько 1 см. Верхньою межею перешийка є місце щільного прикріплення очеревини до матки спереду (це відповідає анатомічному внутрішньому вічку матки), нижньою – гістологічне вічко матки (межа переходу слизововї матки в слизову цервікального каналу). У процесі пологів перешийок разом із шийкою матки утворює нижній сегмент матки.

Шийка матки має дві частини – піхвову та надпіхвову. Піхвова частина шийки матки виступає в просвіт піхви і є доступною для огляду за допомогою вагінальних дзеркал. Надпіхвова частина лежить вище місця прикріплення до шийки стінок піхви.

У середині шийки матки проходить цервікальний канал, який має два сфінктери - внутрішнє та зовнішнє вічко. Зовнішнє вічко в жінок, що не народжували, круглої форми, після пологів воно набуває форми поперечної щілини.

Слизова оболонка цервікального каналу вистелена одношаровим циліндричним епітелієм і містить численні залози. При закритті вивідних отворів залоз на поверхні шийки матки утворюються ретенційні кісти, наповнені цервікальним секретом (наботові кісти).

У нормі багатошаровий епітелій вагінальної частини шийки матки і циліндричний епітелій ендоцервікального каналу мають чітку лінію розділу, особливо чітко помітну в жінок, які не народжували, розміщену дуже близько до зовнішнього вічка (сквамозно-циліндричне з’єднання).

Стінка матки складається зі слизової (endometrium), м’язової (myometrium) і серозної (perimetrium) оболонок. Зовні на її поверхні під серозним покривом закладена клітковина (parametrium).

Серозна оболонка утворюється очеревиною, яка з передньої черевної стінки переходить на сечовий міхур, на матку, утворюючи міхурово-маткову заглибину (excavatio vesico-uterina). Переходячи з матки на пряму кишку, очеревина утворює прямокишково-матковий, або простір Дугласа (excavatio recto-uterina). Бокові поверхні матки не покриті очеревиною.

М’язова оболонка складається з трьох пластів м’язів, що йдуть у різних напрямках: зовнішній (поздовжній), середній (циркулярний), внутрішній (поздовжній). У тілі матки переважають циркулярні пучки, а в шийці – поздовжні.

Слизова оболонка матки (endоmetrium) складається з двох шарів – функціонального, в якому відбуваються циклічні зміни, пов’язані з менструальним циклом, і базального, який прилягає безпосередньо до міометрія. Ендометрій містить залози, що виділяють секрет. При циклічних гормональних змінах протягом репродуктивних років товщина ендометрія змінюється від 0,5 до 5 мм.

Порожнина матки (cavum uteri) має у фронтальному розрізі трикутну форму. Верхні кути цього трикутника переходять у просвіти фаллопієвих труб, нижній – у ділянку внутрішнього вічка (os internum cervicis).

Порожнини матки в дівчаток (у прямому розумінні) немає, оскільки стінки її прилягають одна до одної, утворюючи вузьку, майже капілярну щілину.

Матка розміщується в центрі малого таза. Поздовжня вісь матки нахилена допереду (anteversio). Між тілом та шийкою матки існує тупий кут близько 1200, у нормі він відкритий наперед (anteflexio).

Протягом періоду статевої зрілості матка виконує менструальну функцію. Під час вагітності відіграє роль у процесах запліднення, розвитку плода і його зганянні.

Зв’язки матки включають парні широкі, круглі і крижово-маткові зв’язки. Широкі зв’язки матки представлені переднім і заднім листками очеревини, котра йде від латеральних країв матки до стінок таза. Внутрішні 2/3 верхнього краю широкої зв’язки матки утворюють мезосальпінкс, брижі маткових труб. Зовнішня третина верхнього краю широкої зв’язки матки, котра проходить від фімбріального кінця труб до тазової стінки, утворює лійко-тазову зв’язку (підвішуючу зв’язку яєчника, в якій проходять яєчникові судини).

З латеральних країв кожної широкої зв’язки очеревина переходить на стінки таза. Найміцніша порція нижньої частини широких зв’язок одержала назву кардинальних, або поперечних шийкових зв’язок. Клінічне значення кардинальної зв’язки полягає в тому, що в неї входять маткові судини і нижня частина сечоводів. Простір між листками широкої зв’язки в нижніх її відділах називається параметрієм.

Кругла зв’язка йде з кожного боку латеральної частини матки дещо нижче і допереду від маткових труб і закінчується в паховому каналі, у верхній порції великих статевих губ.

Крижово-маткові зв’язки проходять у задньо-латеральному напрямку від супровагінальної порції шийки до прямої кишки і закінчується у фасції над другим і третім крижовими хребцями. Крижово-маткові зв’язки містять сполучнотканинні і м’язові волокна і вкриті очеревиною.

Кровопостачання матки забезпечується матковими і яєчниковими артеріями. Маткові артерії проходять від внутрішніх клубових артерій (a. hyprogastria), котрі йдуть у каудальному напрямку до матки в основі широкої зв’язки. Яєчникові артерії відходять безпосередньо від аорти (або a. renalis) і входять у широку зв’язку через лійко-тазову зв’язку яєчника. Лімфатичний дренаж матки здійснюється через пахвинні, феморальні, клубові і періаортальні лімфатичні вузли.

Іннервація матки головним чином забезпечується переважно симпатичною нервовою системою. Парасимпатична система представлена гілками тазових нервів, а також другого, третього і четвертого сакральних нервів.

  1   2   3

Дадаць дакумент у свой блог ці на сайт

Падобныя:

Клінічні та фізіологічні зміни в жіночих статевих органах в різні вікові періоди. Нейроендокринна регуляція функції статевої системи iconЗагальний план будови організму людини. Анатомічна термінологія. Осі та площини людського тіла. Форма, будова, хімічний склад, хімічні властивості кісток І вікові їх зміни. Загальна будова хребців. Хребет
Крижова кістка І куприкова кістка. Зміна форми І будови відділів хребта в залежності від функції та віку. Ребра, грудина. Грудна...

Клінічні та фізіологічні зміни в жіночих статевих органах в різні вікові періоди. Нейроендокринна регуляція функції статевої системи iconЗапальні захворювання жіночих статевих органів
«лікувальна справа» для самостійної роботи під час підготовки до практичного заняття

Клінічні та фізіологічні зміни в жіночих статевих органах в різні вікові періоди. Нейроендокринна регуляція функції статевої системи iconДоброякісні пухлини жіночих статевих органів. Гінекологічні аспекти захворювань молочної залози
Доброякісні новоутворювання статевих органів жінки. Діагностика, лiкування та профілактика. Гінекологічні аспекти захворювань молочної...

Клінічні та фізіологічні зміни в жіночих статевих органах в різні вікові періоди. Нейроендокринна регуляція функції статевої системи iconУрок №10 Тема : Будова І функції кореня. Типи кореневих систем. Лабораторна робота №2. Корінь І кореневі системи. Видозміни кореня
Тема : Будова І функції кореня. Типи кореневих систем. Лабораторна робота №2. Корінь І кореневі системи. Видозміни кореня

Клінічні та фізіологічні зміни в жіночих статевих органах в різні вікові періоди. Нейроендокринна регуляція функції статевої системи iconВизначення величини заробітної плати за різними формами І системами оплати праці
Мета: Кожен студент повинен вміти застосовувати в реальних виробничих умовах різні форми І системи оплати праці

Клінічні та фізіологічні зміни в жіночих статевих органах в різні вікові періоди. Нейроендокринна регуляція функції статевої системи iconРобота жіночих товариств буковини зі збереження народних традицій
Простежується робота жіночих організацій зі збереження І розвитку національних традицій в часи іноземного поневолення. Доведено,...

Клінічні та фізіологічні зміни в жіночих статевих органах в різні вікові періоди. Нейроендокринна регуляція функції статевої системи icon1 Предмет І завдання курсу "Історія економічних учень"
Предмет іст ек вчень – це процес виникнення розвитку боротьби І зміни системи ек. Поглядів на шляху розвитку сучасного сус-ва. Це...

Клінічні та фізіологічні зміни в жіночих статевих органах в різні вікові періоди. Нейроендокринна регуляція функції статевої системи iconТема : Лімфа. Лімфообіг та його значення
Навчальна: закріпити поняття про внутрішнє середовище організму І його гомеостаз. Ознайомити з особливостями будови лімфатичної системи,...

Клінічні та фізіологічні зміни в жіночих статевих органах в різні вікові періоди. Нейроендокринна регуляція функції статевої системи iconХарківської гімназії №172
У зв’язку з Постановою кму від 17. 11. 2010 р. №1056 «Про внесення зміни у додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від...

Клінічні та фізіологічні зміни в жіночих статевих органах в різні вікові періоди. Нейроендокринна регуляція функції статевої системи iconТроянди для мами
Малий Мишко любить спостерігати за росли-нами, особливо за квітами. Біля їхньої хати ціле розмаїття всіляких квітів. Різні-різні...

Размесціце кнопку на сваім сайце:
be.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©be.convdocs.org 2012
звярнуцца да адміністрацыі
be.convdocs.org
Галоўная старонка