Перспективи політичної реформи в україні у контексті президентських виборів 2010 року




НазваПерспективи політичної реформи в україні у контексті президентських виборів 2010 року
старонка1/21
Дата канвертавання03.12.2012
Памер2.34 Mb.
ТыпДокументы
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21
Центр політичних досліджень філософського факультету

Львівського національного університету імені Івана Франка

Інститут соціогуманітарних проблем людини

Західного наукового центру НАН України і МОН України

Управління внутрішньої політики

Львівської обласної державної адміністрації




ПЕРСПЕКТИВИ ПОЛІТИЧНОЇ РЕФОРМИ

В УКРАЇНІ

у контексті президентських виборів 2010 року


експертно-аналітичний звіт


Львів – 2010

Рекомендовано до друку Вченою радою філософського факультету

Львівського національного університету імені Івана Франка,


Авторський колектив:


Леся Балуцька

Наталія Мельникова

Анатолій Романюк

Юлія Сокирка

Любомир Скочиляс

Юрій Шведа

Ольга Шиманова

Віктор Зінчук


Рецензенти

Володимир Мельник, доктор філософських наук, професор, декан філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Микола Гетьманчук, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри філософії і політології Львівського державного університету внутрішніх справ.


Балуцька Л., Мельникова Н., Романюк А. та ін. Перспективи політичної реформи в Україні у контексті президентських виборів 2010 року. – Львів: ЦПД, 2010. – 132 с.


Видано за фінансової підтримки Управління внутрішньої політики Львівської обласної державної адміністрації


© Центр політичних досліджень

© Управління внутрішньої політики ЛОДА

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА……………………………………………………….

4


Розділ 1. КОНСТИТУЦІЙНА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: ПЕРСПЕКТИВИ НА ТЛІ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ-2010…...



6

Оцінка експертами перспектив проведення конституційної реформи в Україні…………………………………………………


6


Конституційний процес в Україні:

привид минулого та реалії сьогодення………………………….


9

Конституційний процес в Україні: історичний екскурс..

9

Конституція України 1996 року. Закон про внесення змін до Конституції України (8.12.2004).........................................


13


Проекти конституційних змін сучасності...............................

20


Розділ 2. АДМІНІСТРАТИВНА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: ЕКСПЕРТНІ ОЦІНКИ ТА ПОЛІТИКО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ……………………………………………………………...




30

Аналіз результатів експертного опитування стосовно
адміністративно-територіальної реформи…………………...


30


Політико-правовий аналіз адміністративної

реформи в Україні……………………………………………..


32



Розділ 3. ПРОБЛЕМАТИКА РЕФОРМУВАННЯ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ У ЛЬВІВСЬКИХ ЗМІ…………….





43


Розділ 4. ІНДИКАТОРИ ТА СТРАТЕГІЇ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ……………...





82


ДОДАТКИ…………………………………………………………..


105

Анкета експертного опитування щодо проведення конституційної реформи……………………………………...


105


Анкета експертного опитування щодо проведення адміністративної реформи…………………………………….


108


Список експертів………………………………………………

111

Пояснювальна записка до проекту Закону України
«Про внесення змін до Конституції України»........................


112


Основні засади адміністративно-територіальної

реформи в Україні……………………………………………..


127


ПЕРЕДМОВА


Розвиток політичного процесу зумовлюється дією багатьох чинників. Серед них важливу роль відіграють своєрідні маркери – ключові питання, навколо яких відбувається взаємодія основних політичних акторів. Конституція, напрями її змін завжди відносились до числа визначальних питань – маркерів політичного процесу. 8 грудня 2004 р. Верховна Рада України пакетним голосуванням прийняла зміни і доповнення до Конституції на підставі Закону України № 2222-IV, за них проголосували 402 з 442 зареєстрованих депутатів. Власне в Законі про внесення змін до Конституції було передбачено суттєву корекцію форми правління в Україні, що досягалось шляхом перерозподілу владних повноважень між главою держави, урядом і парламентом. Реалізація цих положень на практиці призвела до низки політичних криз, які мають в тому числі інституційний формат. Для більшості суспільства, а не лише експертного середовища, зрозуміло, що прийняті зміни були частковими і не зуміли здійснити цілісну реформу системи владних відносин на інституційному рівні. Нажаль, українське суспільство є одночасно свідком і заручником часткових політичних реформ, хоча існує нагайна потреба у напрацюванні цілісного комплексу, який би погоджував в собі конструкції, що стосуються всіх сфер суспільства.

Запропоноване увазі Читача видання включає в себе розгляд ряду проблем, які стосуються політичної реформи. Перш за все, ми звертаємо увагу на ситуацію з станом конституційної реформи у нашій державі. З цією метою ми послідовно розглядаємо в історичному контексті варіанти пропозицій щодо змін та доповнень основного закону. При цьому значна увага приділяється проекту Конституції підготовленого і внесеного Президентом України В.Ющенко, положення якого стали головною темою щорічного послання Президента про внутрішнє та зовнішнє становище України, з яким Віктор Ющенко виступив 31 березня 2009 року в українському Парламенті. Власне цей проект отримав позитивну оцінку Венеціанської комісії і на думку багатьох експертів міг би стати основою для конституційної реформи.

У виданні ми також звертаємось до перспектив адміністративної реформи в Україні. Про необхідність підготовки і проведення цієї реформи говориться уже досить довго. Ідеологія і зміст цієї реформи не можуть розглядатись автономно поза контекстом конституційних та інших політичних змін.

Досвід обговорення існуючих варіантів змін та доповнень Конституції і адміністративної реформи свідчить про наявність значних відмінностей в українському політикумі. Ми свідомі, що публічно проголошені політичними лідерами та партіями/блоками позиції щодо конституційної та адміністративної реформ зумовлюються логікою політичного протистояння та завданнями/перспективами президентської і можливо парламентської виборчої кампанії. Тому, ми подаємо щодо однієї та іншої реформи результати опитування експертів з Львівської області. Вважаємо, що це допоможе ширше побачити проблеми, які піднімаються цими реформами. Цій же меті має слугувати і аналіз публікацій низки провідних ЗМІ у Львівській області щодо питань конституційної реформи.

Окреме місце у виданні займає матеріал присвячений характеристиці поглядів відомого фінського дослідника процесів демократизації Тату Ванханена щодо стратегії демократизації політичної системи. Цей дослідник відомий в світовій політичній науці, як один з піонерів розробки і впровадження індикаторів виміру демократії. Ми вважаємо, що оцінки існуючого стану політичного простору України та можливих змін не повинні базуватись на підставі «приватних» інтересів основних політичних гравців. Безумовно, вони так само мають право на своє місце, але не повинні бути монопольними. Альтернативою, перевіреною практикою багатьох демократичних країн, виступають політично нейтральні індикатори. Їхня «споживча» вартість може бути оцінена самостійно кожним Читачем.

Сподіваємось, що дане видання буде цікавим для Всіх, хто цікавиться перспективами політичних змін в Україні в напрямі формування консолідованої демократії.

Розділ 1. КОНСТИТУЦІЙНА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: ПЕРСПЕКТИВИ НА ТЛІ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ-2010


ОЦІНКА ЕКСПЕРТАМИ ПЕРСПЕКТИВ ПРОВЕДЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ


В межах експертного дослідження були опитані 42 експерти та відповідальні працівники місцевого самоврядування і державних адміністрацій у Львівській області.

Більшість, від числа опитаних, висловились щодо необхідності проведення конституційної реформи (57,1 %), коливання щодо актуальності її проведення властиві 26,2 % і 14, 3 % висловились проти її проведення.

Абсолютна більшість респондентів (71,4 %) заявили, що вони ознайомились із варіантом змін та доповнень до Конституції, які були розроблені і запропоновані Президентом України В.Ющенко. Одночасно 80,1 % негативно оцінили результати змін до Конституції, які було прийнято 8 грудня 2004 року. Що дозволяє припустити детермінованість необхідності проведення конституційних змін критичним сприйняттям результатів попередньо прийнятих змін до Конституції, які значною мірою сприяли виникненню перманентних політичних криз. В той же час лише 23,8 % опитаних вважають, що конституційна реформа буде здатна подолати політичну кризу. Більшість з опитаних 61,9 % переконані, що конституційна реформа буде здатна це зробити лише частково, а 11,9 % взагалі відкидають таку її здатність. Причин таких результатів може бути декілька. По-перше, можна припустити, що проекти змін, на думку експертів, є недосконалими і не охоплюють своїми регуляторними механізмами всіх проблемних явищ. По-друге, практичний досвід свідчить, що норми можуть бути дуже добрими, але їхня реалізація, практичне втілення відбувається за формулою «думали як краще, а вийшло – як завжди». Тобто, відбувається усвідомлення, що для подолання політичних криз недостатньо лише запропонувати і прийняти певні зміни до Основного закону.

Опосередковане підтвердження цих наших припущень ми знаходимо через аналіз ставлення експертів до пропозицій, які містяться у проекті Конституції, запропонованому Президентом України. Абсолютна більшість (88,1 %) виступають за всенародні вибори глави держави. Подібно (69 %) підтримують вимогу реформи системи судоустрою та правоохоронної системи. Також значний рівень підтримки (57,1 %) виявлено щодо відмови від інституту імперативного мандату для депутатів та висловлено щодо необхідності зміни виборчого законодавства і запровадженню відкритих списків. Натомість, одне з принципових нововведень з числа запропонованих Президентом В.Ющенко – ідея двопалатного парламенту, схвалили лише 14,3 % опитаних. Також негативно експерти поставились до пропозиції відмови від формальних вимог формування коаліції в парламенті – лише 28,6 % повністю підтримують цю ідею.

Стосовно можливих очікувань від реалізації ідеї двопалатного парламенту: 50,% вважають, що двопалатний парламент ускладнить законодавчий процес без покращення якості законодавчих актів; значна також частка опитаних (42,9%) сумніваються у тому, що двопалатний парламент здатен об’єднати країну в силу залучення кадрового потенціалу регіонів та відкриє новий шлях для оновлення політичної еліти.

Фактично поділились погляди експертів і щодо пропозиції введення до складу верхньої палати парламенту колишніх президентів країни. На наш погляд, відсутність підтримки цих пропозицій можна пояснити наступним чином – громадськість, в тому числі і експертна, має бути підготовлена до нових пропозицій, вони мають бути вмотивовані. Коли ж всіх «ставлять перед фактом», тоді буде переважати пересторога, підозри та побоювання прихованого контексту/інтересів.

Дане пояснення може бути застосоване і ще до однієї пропозиції – права громадян на «народну ініціативу». Подібне право існує в багатьох європейських країнах і активно використовується громадянами. В цьому випадку оцінки експертів поділились стосовно як позитивного, так і негативного сприйняття можливих мотивацій: чи сприятиме посиленню політичної активності громадян через безпосереднє залучення до законодавчого процесу; як варіант оптимального способу наблизити законодавчу владу та її діяльність до першочергових потреб громадян. Поділились погляди експертів і щодо трактування цієї пропозиції як формальної норми проекту, прописаної для демонстрації показової відданості засадам народовладдя.

Результати опитування свідчать, що немає одностайності серед експертів і щодо визначення способу прийняття можливих змін до Конституції України. Так, відносна більшість експертів (40,5%) вважають, що це має відбуватись з допомогою Конституційної асамблеї, 38% - припускають, що слід застосувати загальнонаціональний референдум і лише 16,7 % погоджуються, що прийняття змін/нової конституції може бути віднесено до компетенції національного парламенту.

Здоровий скепсис простежується у відносної більшості експертів (57,1 %) і щодо здатності норми виборності суддів подолати корупцію в суддівських лавах. Позитивно цю норму оцінюють лише 14,3 % опитаних, а негативно 26,2 %.

Загальним підсумком результатів опитування може слугувати наступне: по-перше, більшість експертів усвідомлюють необхідність проведення конституційних змін; по-друге, вони скептично ставляться до оприлюднених пропозицій. Це, на нашу думку, зумовлено високим рівнем недовіри до заяв, пропозицій, які виголошують вищі представники політичної влади в Україні. Протягом періоду незалежності, особливо під час виборчих кампаній, політичні лідери активно озвучували численні пропозиції реформ, програм змін країни. Однак, вони залишались не виконаними, навіть за умов приходу до влади тих, хто такі проекти пропонував. Тому, проведення конституційної реформи іманентно буде передбачати проведення дій, спрямованих на відновлення довіри громадян до інститутів влади і політичних лідерів, які будуть уособлювати ці зміни.


КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ:

ПРИВИД МИНУЛОГО ТА РЕАЛІЇ СЬОГОДЕННЯ


  1. Конституційний процес в Україні: історичний екскурс


Стаття 161 чинної Конституції України проголошує День прийняття Конституції України держаним святом. Цього року 28 червня наша держава відзначила 13-ту річницю своєї Конституції. 13 – дещо символічна цифра, в якій можна вбачати містичний підтекст. Підтвердженням цьому якраз і є широке обговорення змін до Основного Закону, яке розгорнулося саме в 2009 році. Над новою редакцією Конституції України працювали представники чи не всіх політичних сил. Справді, увійти в історію свої держави як батько (матір) Конституції – справа доволі таки виграшна. Відтак, на ринку конституційних проектів точиться конкурентна боротьба за звання найкращого законодавця.

Час, звичайно покаже як в подальшому складеться доля Конституції України, які нововведення та зміни будуть в неї впроваджені, що ляже в її основу – владні апетити політичних лідерів чи об’єктивна необхідність ефективного законодавства. Чий все ж таки законопроект стане вирішальним для подальшої долі України та її народу. І чи справдиться символічне віяння саме 13-ої річниці української Конституції, або ж процес прийняття нової редакції Основного Закону відтермінуєтся на невизначений період.

Так чи інакше, історія конституційного процесу в Україні має глибоке коріння і розпочинається ще з Київської Русі. Адже в знаменитій «Руській Правді» (кодифікований збірник стародавнього руського права, сукупність законів і правил поведінки та незамінне джерело для дослідження середньовічної історії права та суспільних відносин) вбачають прототип сучасної Конституції України.

Не можна не згадати героїчних козацьких часів. Демократичний принцип, як необхідна умова утвердження демократичного ладу з його основними критеріями свободи, рівності, братерства, справедливості та власності з більшою чи меншою силою, однак проявляється в усіх вузлових етапах української історії. Демократія як універсальна цінність та неодмінний ідеал вперше в історії України знаходить своє юридичне закріплення в «Угоді й Конституції прав і свобод Війська Запорізького» укладеній 16 квітня 1710 року між гетьманом Пилипом Орликом і козацькою старшиною та запорожцями.1

«Угода й Конституція» (часом звучить як «Пакти й Конституція прав і вольностей Війська Запорозького») мала за основну мету запобігання остаточному зруйнуванню основних прав та свобод козаків. Згідно з конституцією передбачалася виборність вищої влади в Україні. Створювався так званий козацький парламент – Генеральна рада, який би обмежував гетьманські права за посередництвом генеральської старшини, яка мала брати участь в управлінні. Своєрідний механізм стримування і противаг було закладено в основних пунктах Конституції. Вносилося застереження щодо висловлення критики на адресу гетьмана та уряду. Подібна справа мала розглядатися військовим чи генеральним судом. На самого ж гетьмана накладалися зобов’язання перед козаками і селянами, яких він мав обороняти перед утисками старшини.

«Пакти й Конституція» П. Орлика так і не були реалізовані на практиці, однак в історії залишили слід як перша європейська Конституція демократичного суспільства. Цей документ юридично затверджує постанови на яких ґрунтується державно-політичний устрій України.

Далі, просуваючись історичною перспективою, наближаємось до конституційних процесів вже ХХ ст., а саме до Конституції УНР.

Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вільності УНР) – Основний Закон УНР прийнятий Центральною Радою 29 квітня 1918 року одночасно з обранням Михайла Грушевського Президентом України.

Конституція УНР складається з 83 статей, об’єднаних у 8 розділів:

Розділ I. Загальні постанови.

Розділ II. Права громадян України.

Розділ III. Органи влади Української Народної Республіки.

Розділ IV. Всенародні Збори Української Народної Республіки.

Розділ V. Про Раду Народних Міністрів Української Народної Республіки.

Розділ VI. Суд Української Народної Республіки.

Розділ VII. Національні союзи.

Розділ VIII. Про часове припинення громадянських свобід.

Властиво, що структура Конституції УНР 1918 p. вповні відповідала конституційним стандартам, які сьогодні визнаються міжнародною юридичною спільнотою. В документі проголошувався державний суверенітет України, незалежність, самостійність, територіальна цілісність, національно-персональна автономія. Широкі права надавалися місцевому самоврядуванню. Чільне місце в Конституції займав другий розділ, що стосувався прав громадян України: заборона подвійного громадянства, врівноваження прав та обов'язків жінок і чоловіків.

В Конституції проголошувався розподіл влади. Згідно з таким принципом законодавчою владою визнавалися необхідні до створення Всенародні Збори, Рада Народних Міністрів відповідно виконувала виконавчу функцію. Судовою гілкою мав бути Генеральний Суд УНР. «Всенародні Збори вибираються загальним, рівним, безпосереднім, тайним і пропорціональним голосуванням всіх, хто користується громадянськими і політичними правами на Україні і в них судово не обмежений. (Ст. 27, Розділ IV). Рада Народніх Міністрів дістає свою повновласть від Всенародніх Зборів і тільки перед ними відповідає.(Ст. 51. Розділ V). Суд в УНР одбувається іменем її. Поступовання в суді має бути прилюдне і устне. Судова власть в рамках цівільного, карного і адміністраційного законодавства здійснюється виключно судовими установами. (Ст. 60 – 62, Розділ VI)». 2

Як і попередня, Конституція УНР 1918 року не набула чинності, адже відомий історичний факт, що через пару годин після її прийняття Центральна Рада перестала існувати. Разом із цим було завершено черговий етап розвитку конституційного процесу в Україні.

Варто побіжно згадати й інші конституції вже Радянської України. Конституція УРСР 1919 року – одна з українських конституцій, що була затверджена на Всеукраїнському з’їзді Рад 10 березня 1919 року та в остаточній редакції прийнята через чотири дні 14 березня Всеукраїнським Центральним Виконавчим Комітетом – повторення Конституції Російської Федерації 1918 року. УСРР визначалася загальними положенням Конституції як диктатура пролетаріату та найбіднішого селянства (експлуатованих) над поміщиками та капіталістами – буржуазією (експлуататорами). Влада трудящих мала здійснюватися за допомогою робітничих Рад, селян та депутатів-червоноармійців.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21

Дадаць дакумент у свой блог ці на сайт

Падобныя:

Перспективи політичної реформи в україні у контексті президентських виборів 2010 року iconПостанова
Про утворення закордонних виборчих дільниць закордонного виборчого округу з виборів Президента України 17 січня 2010 року

Перспективи політичної реформи в україні у контексті президентських виборів 2010 року iconПрограми для профільного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах Рекомендовано Міністерством освіти І науки України
Останнім часом активно розвивається такий напрям політичної географії, як електоральна географія, що розглядає питання проведення...

Перспективи політичної реформи в україні у контексті президентських виборів 2010 року iconЧастина перша. Громадянське суспільство І політична система України напередодні виборів 1998 року
Колодій А. Ф., Черниш Н. Й. Громадянське суспільство І політична система України напередодні виборів 1998 року7— у книзі: Вибори–98:...

Перспективи політичної реформи в україні у контексті президентських виборів 2010 року iconВід 10 вересеня 2004 року №509 Закордонні виборчі дільниці з виборів Президента України 31 жовтня 2004 року Закордонна виборча дільниця №1 Австрійська Республіка
Місцезнаходження дільничної виборчої комісії: м. Відень, а-1180, вул. Нааффґассе, 23, Австрійська Республіка

Перспективи політичної реформи в україні у контексті президентських виборів 2010 року iconВиборчий список
Харківської міської ради від Харківської міської організації Партії регіонів, висунутих на конференції цієї організації політичної...

Перспективи політичної реформи в україні у контексті президентських виборів 2010 року iconОновлений склад дільничних виборчих комісій звичайних та спеціальних виборчих дільниць з виборів народних депутатів України 28 жовтня 2012 року одномандатного виборчого округу №89 Косівський район
Голова комісії – Козлан Ярослава Ярославівна, 1972 року народження, суб’єкт подання – Політична партія "Руська Єдність"

Перспективи політичної реформи в україні у контексті президентських виборів 2010 року iconТема наддніпрянська укр аїна напередодні реформи 1861 року
Розділ модернізація українського суспільства в середині – у другій половині ХІХ століття

Перспективи політичної реформи в україні у контексті президентських виборів 2010 року iconНаукова б I бл I отека бюлетень №4 h ових надходжень л I тератури у квітні 2010 року
Документознавство в Україні: інституціоналізація та сучасний розвиток : Монографія / В. В. Бездрабко. – К. Четверта хвиля, 2009....

Перспективи політичної реформи в україні у контексті президентських виборів 2010 року iconПосольство України в США повідомляє До уваги громадян України
України використовуються закордонні виборчі дільниці, утворені для проведення останніх виборів народних депутатів України на підставі...

Перспективи політичної реформи в україні у контексті президентських виборів 2010 року iconЄвреї в україні сьогодні: реальність без міфів
Україні, як формені ідеологічні розбійники циніки І наклепники. (Саме таке визначення іменем України дав 5 травня 2003 року районний...

Размесціце кнопку на сваім сайце:
be.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©be.convdocs.org 2012
звярнуцца да адміністрацыі
be.convdocs.org
Галоўная старонка