«Пропагандистська діяльність Наполеона І бонапарта» з навчальної дисципліни




Назва«Пропагандистська діяльність Наполеона І бонапарта» з навчальної дисципліни
Дата канвертавання17.11.2012
Памер123.55 Kb.
ТыпДокументы

Індивідуальне завдання на тему:


«Пропагандистська діяльність

Наполеона І Бонапарта»


з навчальної дисципліни

«Теорія масової комунікації»

студентки І курсу

філологічного факультету

спеціальності «Видавнича справа та редагування»

ОНУ ім. І.І.Мечникова

Деревянко Аліни


Викладач –

Моїсеєва О.П.


Одеса – 2005


Наполеон І Бонапарт

(1769-1821)


Наполеон Бонапарт, Наполеон I (Napoleon Bonaparte, Buonaparte) народився 15 серпня 1769 р., у Аяччо. Походив з небагатої корсиканскої дворянської родини Шарля і Летіциї Буонапарте (усього в родині було 5 синів і 3 дочки).

Наполеон закінчив Брієнське військове училище в 1794 році і Паризьку військову школу в 1785 році. Службу у французькій армії 16-річний корсиканський дворянин Буонапарте почав молодшим лейтенантом артилерії. Коли в 1796 році до нього прийшла слава і популярність, він змінив вимову свого родового прізвища на більш звучне слово – Бонапарт. Публіцистичні твори Наполеона періоду Революції («Діалог про любов»,«Dialogue sur l'amour», 1791, «Вечеря в Бокере», «Le Souper de Beaucaire», 1793) кажуть про те, що він розділяв тоді якобінскі настрої.

З початком Великої французької революції він став активним якобінцем, що дозволило йому успішно просунутися по службі. Бонапарт був призначений начальником артилерійської батареї в місті Ніцца на півдні Франції.

Після цього він був призначений помічником начальника артилерії республіканської армії, що осаджувала портове місто Тулон, захоплене заколотниками-роялістами й англійцями, велика корабельна ескадра яких встала перед Тулоном. Після того як його начальник був важко поранений, Наполеон прийняв командування артилерією облогової армії. Очоливши її, він запропонував свій план оволодіння Тулоном, який був схвалений. Уміло розташовані батареї і їхній прицільний вогонь дозволили революційним військам у грудні 1793 року захопити портове місто, змусивши англійську ескадру піти не тільки від Тулона, але й від середземноморських берегів Франції. Це була перша перемога Наполеона: Тулон був взятий, а сам він отримав в 24 роки звання бригадного генерала (1793). Про нього заговорили в революційній армії й у самому Парижі.

5 жовтня 1795 року генерал Наполеон, поки ще Буонапарте, «залпом картечі» придушив роялістський заколот у Парижі, виявивши при цьому значну енергійність і рішучість. За придушення монархічного заколоту його підвищили до дивізіонного генерала і призначили начальником Паризького гарнізону.
Ще однією нагородою від Директорії стало призначення Наполеона в лютому 1796 року командуючим французькою Італійською армією.

У італійському поході (1796-1797) в усьому блиску виявився полководницький геній Наполеона. Австрійський генералітет нічого не зміг протиставити блискавичним маневрам французької армії, убогої, погано екіпірованої, але що надихнулася революційними ідеями і на чолі з Бонапартом. Вона отримувала одну перемогу за іншою: Монтенотто, Лоді, Мілан, Кастільоне, Арколе, Ріволі. Італійці захоплено зустрічали армію, несучу ідеали свободи, рівності, що позбавляла від австрійського володарювання. Австрія втратила всі свої землі в Північній Італії, де була створена союзна з Францією Цизальпінська республіка. Ім'я Бонапарта гриміло по всій Європі.

Після перших же перемог Наполеон став претендувати на самостійну роль. Повернувшись з Італії з гучною славою у Париж, генерал Наполеон домігся від Директорії рішення про організацію походу для завоювання Єгипту. Уряд Директорії не без задоволення відіслав його в єгипетську експедицію. Ідея її була пов'язана з прагненням французької буржуазії конкурувати з англійською, що активно затверджувала свій вплив в Азії і в Північній Африці. Однак закріпитися тут не вдалося: воюючи з турками, французька армія не знайшла підтримки у місцевого населення.

Однак успішно почата Єгипетська експедиція 1798-1801 років закінчилася невдалим для французів походом у Сирію, а найголовніше - розгромом французького флоту англійським у морському бою поблизу Олександрії.

Наполеон самовільно залишив Єгипет і свою Східну армію і, вдало оминувши британський флот адмірала Нельсона, прибув у Францію. Криза влади в Парижі тим часом досягла свого апогею. Корумпована Директорія була не здатна забезпечити завоювання Революції. У Італії російсько-австрійські війська під командуванням А. В. Суворова ліквідували всі придбання Наполеона і навіть виникла загроза вторгнення у Францію.

Бонапарт, який користувався великою популярністю армії і народу, очолив державний переворот проти Директорії і 9 листопада 1799 року опинився на вершині влади у Франції. Того ж місяця генерал Бонапарт став першим консулом Французької республіки, а в 1802 році - «довічним консулом», фактично одержавши диктаторські повноваження.

Згідно з новою конституцією, законодавча влада ділилася між Державною Радою, Трібунатом, Законодавчим корпусом і Сенатом, що робило її безпорадної і неповороткої. Виконавча влада, навпаки, збиралася в один кулак першого консула, т. е. Бонапарта. Другий і третього консули мали лише дорадчі голоси. Конституція була схвалена народом на плебісциті (біля 3 мільйонів голосів проти 1,5 тисяч) (1800). Пізніше Наполеон провів через сенат декрет про пожиттєвість своїх повноважень (1802).

Одним з головних його діянь у цей період став перегляд Французької конституції на користь своєї влади. 18 червня 1804 року він був проголошений імператором Франції Наполеоном, у його руки перейшла вся державна і військова влада в країні.

У момент приходу Наполеона до влади Франція знаходилася в стані війни з Австрією і Англією. Новий італійський похід Бонапарта нагадував перший. Перейшовши через Альпи, французька армія несподівано з'явилася в Північній Італії, що захоплено зустрічається місцевим населенням. Такою, що Вирішує стала перемога в битві біля Маренго (1801). Загроза французьким кордонам була ліквідована.


Ставши до керма державного правління, Наполеон Бонапарт почав проводити широкі військові перетворення. Утвердившись у Парижі і створивши численну і, що найголовніше, боєздатну армію, Наполеон Бонапарт почав цілу серію завойовницьких воєн (1799-1815 років).

Перший консул Франції, потім її довічний консул і імператор виграв російсько-австро-французьку війну 1805 року, російсько-пруссько-французьку війну 1806-1807 років, австро-французьку війну 1809 року. До 1812 року на європейському континенті тільки одна Росія протистояла наполеонівської імперії.

Наполеон став готувати російський похід, який у тому ж 1812 році обернувся для його імперії справжньою катастрофою. Вже на початку червня 1812 року імператор Наполеон розгорнув 600-тисячну Велику армію за рікою Віслою на лінії Кенігсберг - Варшава трьома сильними угрупованнями. Найбільш сильною за складом виявилася ліва, північна, на чолі із самим Наполеоном. Наполеон задумав розтрощити військову силу Росії ще в прикордонних районах, розбивши поодинці її першу і другу Західні армії. Після цього він мав намір зайняти російську столицю Москву і звідтіля продиктувати умови світу імператорському двору в Санкт-Петербурзі.

Після військового розгрому Росії він планував розгромити Великобританію після чого наполеонівська Франція одержувала справжнє світове панування.
Однак мріям Наполеона не судилося збутися. Він вивів з Росії тільки жалюгідні залишки своєї дійсно великої армії, яка при переході через прикордонний Німан, просто перестала існувати як така.

Результатом «битви народів» став відступ наполеонівської армії в Східну Францію. Останні бої тривали вже на її території. У березні 1814 року війська союзників вступили в Париж, і під тиском своїх маршалів імператор Наполеон відрікся від престолу. Його вислали в почесне вигнання на італійський острів Ельба.

Не розстаючись з думками про повернення імператорського престолу і відновлення утраченої величі Франції, у березні 1815 року він тікає з Ельби і висаджується у Франції. Армія в єдиному пориві переходить на його сторону, і він переможно вступає в Париж, у паніці залишений Бурбонами. Але друге правління імператора тривало лише сто днів.


Внутрішня політика Наполеона перебувала в зміцненні його особистої влади як ґарантії збереження результатів революції: цивільних прав, прав власності на землю селян, а також тих, хто купив під час революції національне майно, т. е. конфісковані землі емігрантів і церкви. Забезпечити все це завоювання повинен був Цивільний кодекс (1804), що війшов в історію як кодекс Наполеона.

Наполеон провів адміністративну реформу, заснувавши інститут підзвітних уряду префектів департаментів і супрефектів округів (1800). У міста і села призначалися мери. Був встановлений державний Французький банк для зберігання золотого запасу і емісії паперових грошей (1800), нейтралізована система збору податків.

Адміністративні і правові нововведення Наполеона заклали основу сучасної держави, багато хто з них діє і до цього дня. Саме тоді була створена система середніх шкіл ліцеїв і вищі учбові заклади Нормальна і Політехнічна школи, досі що залишаються самими престижними у Франції. Чудово усвідомлюючи важливість впливу на громадську думка, Наполеон закрив 160 з 173 паризьких газет, а інші поставив під контроль уряду. Була створена могутня поліція і розгалужена таємна служба.

Наполеон уклав конкордат з папою Римським (1801). Рим визнавав нову французьку владу, а католицизм оголошувався релігією більшості французи. При цьому свобода віросповідання зберігалася. Призначення єпіскопів і діяльність церкви ставилися в залежність від уряду.


Економічна політика перебувала в забезпеченні першості французької промислової і фінансової буржуазії на європейському ринку. Цьому заважав англійський капітал, переважання якого зумовлювалося індустріальною революцією, що вже відбулася в Англії. Англія одну за іншою збивала коаліції проти Франції, стараючись залучити на свою сторону найбільші європейські держави насамперед Австрію і Росію. Вона фінансувала ведення військових дій на континенті. Наполеон планував безпосередню висадку на британські острови, але на морі Англія була сильнішою (при Трафальгаре французький флот був знищений англійським, яким командував адмірал Нельсон (1805). )

Однак місяць опісля під Аустерліцем (нині Славков, Чехія) Наполеон завдав нищівного удару об'єднаним австрійським і російським військам. Злякавшись зростання впливу Франції, проти неї виступила Прусія, але була швидко переможена (битва при Ієні, 1806), французькі війська увійшли в Берлін. Російські війська нанесли велику утрату французької армії в битві при Ейлау (1807), але потерпіли поразку при Фрідланде (1807). Внаслідок війни до складу Франції увійшли території Бельгії, Голландії, північної Німеччини, частини Італії. На іншій частині Італії, в центрі Європи, в Іспанії (1809) були створені залежні від Наполеона королівства, де правили члени його родини. Територіально надзвичайно урізані Прусія і Австрія були вимушені укласти з Францією союз. Це зробила також і Росія (Тільзітский мир, 1807).

Отримавши перемогу, Наполеон підписав декрет про континентальну блокаду (1806). Відтепер Франція і всі її союзники припиняли торгові стосунки з Англією. Європа була основним ринком збуту англійських товарів, а також колоніальних, що увозяться в основному Англією, найбільшою морською державою. Континентальна блокада нанесла збитку англійській економіці: через рік з невеликим Англія переживала кризу у виробництві вовни, текстильної промисловості; сталося падіння фунта стерлінгів. Однак блокада ударила і по континенту. Французька промисловість не в змозі була замінити на європейському ринку англійську. Порушення торгових зв'язків з англійськими колоніями призвело в занепад і французькі портові міста: Ла-Рошель, Марсель і інш. Населення страждало від нестачі звичних колоніальних товарів: кави, цукру, чаю...


Політика Наполеона в перші роки його правління користувалася підтримкою населення - не тільки власників, але і незаможних (робітників, батраків). Справа в тому, що пожвавлення в економіці викликало зростання зарплати, чому сприяли і постійні набори в армію. Наполеон виглядав рятівником вітчизни, війни викликали національний підйом, а перемоги - почуття гордості. Адже Наполеон Бонапарт був людиною революції, а навколишні його маршали, блискучі воєначальники, відбувалися часом з самих низів.

Але поступово народ починав втомлюватися від війни, що тривала вже біля 20 років. Набори в армію стали викликати невдоволення. До того ж знову вибухнула економічна криза (1810). Буржуазія ж усвідомлювала, що економічно підпорядкувати всю Європу їй не під силу. Війни на просторах Європи втрачали для неї значення, витрати на них стали роздратовувати. Безпеці Франції давно ніщо не загрожувало, а у зовнішній політиці все більшу роль грало прагнення імператора розповсюдити свою владу, забезпечити інтереси династії. У ім'я цих інтересів Наполеон розлучився з першою дружиною Жозефіной, від якої не мав дітей, і одружився із дочкою австрійського імператора Луїзою (1810). Спадкоємець народився (1811), але австрійський брак імператора був надто непопулярний у Франції.

Союзники Наполеона, що прийняли континентальну блокаду всупереч своїм інтересам, не прагнули суворо її дотримувати. Росла напруженість між ними і Францією. Все більш очевидними ставали протиріччя між Францією і Росією. Патріотичні рухи поширювалися в Німеччині, в Іспанії не потухала герилья. Розірвавши відносини з Олександром I, Наполеон зважився на вторгнення в Росію. Вітчизняна війна 1812 стала початком кінця Імперії. Величезна разноплеменна армія Наполеона не несла в собі колишнього революційного духа, вдалині від батьківщини на полях Росії вона швидко танула і, нарешті, перестала існувати. По мірі рушення російської армії на захід антинаполеонівська коаліція росла. Проти поспішно зібраної нової французької армії в «битві народів» під Лейпцигом виступили російські, австрійські, пруські і шведські війська (16-19 жовтня 1813). Наполеон зазнав поразки і після вступу союзників в Париж зрікся від престолу. Він отримав у володіння маленький острівець Ельба в Середземному морі (1814).

У обозі іноземних військ у Францію повернулися Бурбони і емігранти, що передчували повернення свого майна і привілеїв. Це викликало невдоволення і страх у французькому суспільстві і в армії. Скориставшись цим, Наполеон біг з Ельби і якого зустрічали захопленими криками натовпу, повернувся в Париж. Війна поновилася, але Франція вже не в силах була нести її тягар.

«Сто днів» завершилися остаточною поразкою Наполеона біля бельгійського села Ватерлоо (18 червня 1815). Він став бранцем англійців і був відправлений на далекий острівець Св. Єлени в Атлантичному океані. Там Наполеон провів останні шість років життя, гаснучи від важкої хвороби і дріб'язкових знущань своїх тюремників, там і помер 5 травня 1821 р.


Наполеон володів феноменальною пам'яттю і працездатністю, гострим розумом, військовим і державним генієм, задарма дипломата, артиста, чарівливістю, що дозволяла йому легко викликати прихильність до себе людей. Ця людина в незмінному сірому сюртуку і треуголці зайняла міцне місце в історії, давши своє ім'я цілій епосі. Імперія Наполеона виявилася неміцною. Однак трагічна доля імператора глибоко приголомшила його сучасників, в тому числі художників, музикантів, поетів, дала рясну їжу романтизму, разквітшему в європейській культурі подальших десятиріч. Битви Наполеона увійшли у військові підручники. «Наполеонівське право» лежить в основі цивільних норм західних демократій, а реставрована монархія Бурбонів не змогла знищити закріплені Наполеоном результати Революції.

Дадаць дакумент у свой блог ці на сайт

Падобныя:

«Пропагандистська діяльність Наполеона І бонапарта» з навчальної дисципліни icon«Пропагандистська діяльність Й. В. Сталіна» з навчальної дисципліни «Теорія масової комунікації»
Радянського союзу, Радянської держави, міжнародного комуністичного І робітничого руху. Життєвий шлях Сталіна до Великої Жовтневої...

«Пропагандистська діяльність Наполеона І бонапарта» з навчальної дисципліни iconПрограма вступних випробувань з навчальної дисципліни «Теорія держави І права»
Завдання навчальної дисципліни логічно випливають із основної мети даного курсу І полягають у

«Пропагандистська діяльність Наполеона І бонапарта» з навчальної дисципліни iconПрограма навчальної дисципліни
...

«Пропагандистська діяльність Наполеона І бонапарта» з навчальної дисципліни iconНавчально-методичні вимоги та рекомендації щодо вивчення навчальної дисципліни «Конституційне право України»
Вивчення нормативної навчальної дисципліни проходить відповідно до вимог кредитно-модульної системи

«Пропагандистська діяльність Наполеона І бонапарта» з навчальної дисципліни iconНавчально-методичні вимоги та рекомендації щодо вивчення навчальної дисципліни «Державне право зарубіжних країн»
Вивчення нормативної навчальної дисципліни проходить відповідно до вимог кредитно-модульної системи

«Пропагандистська діяльність Наполеона І бонапарта» з навчальної дисципліни iconПрограма навчальної дисципліни. Дну, 2007. 17 с
Примітка: співвідношення кількості годин аудиторних занять та індивідуальної І самостійної роботи може становити 2/3: 1/3, 1/2: 1/2,...

«Пропагандистська діяльність Наполеона І бонапарта» з навчальної дисципліни iconПрограма навчальної дисципліни
Робоча програма навчальної дисципліни «Теорія І методика журналістської творчості» («Аналітичні методи відтворення») для студентів...

«Пропагандистська діяльність Наполеона І бонапарта» з навчальної дисципліни iconМіністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства програма навчальної дисципліни та робоча програма
Програма навчальної дисципліни та робоча програма дисципліни «Ознайомча (ландшафтно-натурна) практика» (для студентів 1 курсу денної...

«Пропагандистська діяльність Наполеона І бонапарта» з навчальної дисципліни iconНавчально-методичний комплекс з навчальної дисципліни «Антинаркотична профілактична діяльність» для фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» за напрямом підготовки «Правознавство» 030402
Кримінологія: Навчально-методичний комплекс // Укладачі: к ю н. Расюк Е. В., к ю н. Микитчик А. В. К.: Навс. 2011. 18 с

«Пропагандистська діяльність Наполеона І бонапарта» з навчальної дисципліни iconПрограма навчальної дисципліни

Размесціце кнопку на сваім сайце:
be.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©be.convdocs.org 2012
звярнуцца да адміністрацыі
be.convdocs.org
Галоўная старонка