Тема наддніпрянська укр аїна напередодні реформи 1861 року




НазваТема наддніпрянська укр аїна напередодні реформи 1861 року
старонка5/7
Дата канвертавання16.11.2012
Памер0.99 Mb.
ТыпДокументы
1   2   3   4   5   6   7
Тема 5. Економічний розвиток України в ІІ половині ХІХ ст.


book1

  1. Особливості і хід промислового перевороту в Україні ІІ половини ХІХ ст.

Зростали три стадії капіталістичного розвитку промисловості:

  • дрібнотоварного виробництва (виробництво саней, возів, серпів, гончарне виробництво та ін.), при якому один виробник робив усе від початку до кінця;


Цукровий завод у Києві (1874 р.)

капіталістичної мануфактури – поділ праці при збереженні ручної праці зберігався майже в усіх галузях промисловості до її витіснення фабрикою;

  • капіталістичної фабрики – машинного виробництва переважало в нових промислових районах: Донбасі, Криворізько-Донецькому районі та ін.

Найбільш перспективною формою була капіталістична фабрика перехід до якої від мануфактури почався в 30-40-ві рр. і завершився у 80-ті рр. ХІХ ст. – промисловий переворот.

Активно розвивалась така галузь промисловості як цукроваріння. Перша цукроварня з’явилася в Україні у 1822 р. Завдяки вдосконалення в техніці обробки сировини у 1891 р. 153 великих українські цукроварні давали імперії 207 млн. пудів цукру. Цукрові заводи в основному концентрувалися на Лівобережжі. Найвідомішими цукровими магнатами були: графи Бобринські, династія цукрозаводчиків Терещенків тощо.

Крім традиційних галузей промисловості з переробки сільгосппродукції в Україні почала формуватися найбільша вугільно-металургійна база Росії, тому що в Донбасі знаходилися найбільші в європейській частини Росії поклади вугілля. Поруч у Наддніпрянщині видобувались марганцеві залізні та ін. руди. Достатня кількість трудових ресурсів, побудовані до того часу залізниці, створювали зручності в перевезенні.

Протягом 1861-1900 рр. видобуток кам’яного вугілля в Донбасі зріс з 10 до 672 млн. пудів (з 160 тис. т до 10,8 млн. т), що становило 68% загальноросійської продукції; видобуток залізної руди в Криворіжжі за 1887-1900 рр. – з 1,3 до 210 млн. пудів, тобто з 20,8 тис. т до 3,4 млн. т (57% загальноросійського видобутку). Найбільшими шахтами з видобутку вугілля були: Лисичанська, Корсунська, Голубівська та ін.


Південноросійський машинобудівний завод у Києві

Наявність значних запасів вугілля і руди була важливою основою для розвитку металургійної промисловості України. До 1900 р. тут було збудовано 17 великих металургійних заводів: завод «Шодуар» (Дніпропетровськ), завод Юза (Донецьк), завод «Нікополь» (Маріуполь), Дніпровський металургійний завод (Дніпродзержинськ), Брянський завод (Дніпропетровськ) та ін., які виробляли близько 90 млн. пудів чавуну – 53% від загальноросійського виробництва.


Рекламне оголошення машинобудівного заводу А.Термена

Було також збудовано кілька великих машинобудівних, механічних, вагонобудівних та ін. заводів, у тому числі завод Гретера і Криванека в Києві, Горлівський завод шахтного устаткування, Південноросійський завод у Києві, Харківський паровозобудівний завод, Луганський казенний патронний завод, завод Російського товариства пароплавства і торгівлі в Одесі та ін. Розвивалися також сільськогосподарське машинобудування, харчова і легка промисловість.

У 80-х рр. ХІХ ст. в Україні виникають перші капіталістичні монополії: «Союз фабрикантів рейкових скріплень», «Союз рейкових фабрикантів», «Союз мостобудівних заводів».

Внаслідок прискореного розвитку промисловості в Україні протягом 60-90-х рр. кількість промислових підприємств збільшилась до 8 063. 25% з них було збудовано в 90-х рр. ХІХ ст., тобто в період економічного піднесення. Таким чином, у ІІ половині ХІХ ст. в Україні відбувається розвиток індустріалізації швидкими темпами.

На кінець ХІХ ст. в Україні склалися промислові райони всеросійського значення: Правобережжяцукрова та інші галузі харчової промисловості та машинобудування; Криворізько-Придніпровський районзалізорудна і марганцева промисловість, металургія та машинобудування; Донбасвугільна, металургійна, хімічна промисловість; Харківський районмашинобудування, цукрова промисловість; Одесько-Миколаївський – суднобудування, машинобудування, харчова промисловість.





Документи та матеріали.

Розвиток цукрової промисловості в Україні (80-90-ті рр.)

Найбільше цукроварень з максимальною продукцією цукру знаходилось в географічно суміжних губерніях: Київщини, Поділлі, Волині, Чернігівщині, Полтавщині, Харківщині, Курщині, Орловщині і Вороніжчині. Із загального числа цукроварень у 1861 р. в цих восьми губерніях було 310, їхня продукція … становила 9/10 всієї продукції України й Росії…

Участь окремих районів у виробництві цукру в 1881-1882 рр. визначалась у таких процентних величинах:

  1. Правобережна Україна – 68,7

  2. Лівобережна Україна – 18,3

  3. Вся Україна – 87,0

  4. Центральний район – 8,8

  5. Східний район – 3,7

  6. Південний район – 0,5

Зазначене співвідношення не змінювалося по суті і в наступні роки…

Три губернії, з найбільшою кількістю цукроварень, - Київщина, Поділля, Харківщина – посідають свої перші за розмірами цукрової продукції місця.


Завдання:

  1. Прочитайте документ.

  2. Які з указаних губерній знаходились на території України?

  3. В яких губерніях найбільше було сконцентровано виробництво цукру?

  4. До складу яких генерал-губернаторств входили названі українські губернії?

book1



  1. Розвиток промисловості західноукраїнських земель.

50-60-ті рр. ХІХ ст. характеризуються застоєм у розвитку промисловості західноукраїнських земель. В умовах колоніального гніту промисловість розвивалась дуже повільно. Лише у 70-х рр. відбувається становлення фабрично-заводського виробництва. В основному, це були дрібні підприємства і майстерні: лісопильні, винокурні, швейні та ін. Промисловість мала переважно дрібний, кустарно-ремісничий характер, була слабо механізована. На західноукраїнських землях було 220 великих капіталістичних підприємств.c:\documents and settings\vika\мои документы\підручник\нафтопромисли борислав.jpg


Нафтопромисли "Інфланті"

у Бориславі, Галичина
Найбільш розвинутою була нафтова промисловість. Центром нафтовидобування був Борислав. Перше свердлування було здійснене у Бориславі 1862 р., і через деякий час тут розпочався справжній нафтовий бум. Крім нафти, поблизу Борислава і Дрогобича, видобували озокерит (земний віск) та газ. На межі ХІХ – ХХ ст. ці родовища стали головними в Австро-Угорщині і давали 5% світового видобутку нафти. У 70-ті рр. ХІХ ст. у Східній Галичині видобувалося 20 тис. тонн нафти, а на початку 90-х рр. – 90 тис. тонн. Наслідком розробки родовищ нафти, інших багатств краю стало створення в регіоні промисловості, залізничної мережі та формування місцевого робітничого класу. У 90-х рр. на нафтових промислах працювало 3 тис. чоловік.


Паровий млин

Австрійська імперія проводила колоніальну політику щодо українських земель. Тому українські землі були ринком збуту і джерелом сировини для Австрії. Деякі галузі промисловості не витримували конкуренції з дешевими австрійськими товарами і занепадали. Це такі як: цукрова, текстильна, шкіряна, машинобудівна, паперова. Натомість розвивались галузі з видобування та первинної обробки сировини: нафтова, озокеритна, лісова й лісопильна, тютюнова, спиртогорілчана, мукомельна, солеварна. Наприкінці 90-х рр. було винайдено спосіб одержання із земного воску парафіну. Це дало можливість розвивати озокеритну промисловість. У Східній Галичині було 9 солеварень, але тільки на 3-х з них застосовувались парові машини. Уряд свідомо обмежував розвиток цієї галузі, щоб підтримати австрійські копальні кам’яної солі.

На західноукраїнських землях були великі площі лісу, тому тут розвивалась лісопильні промисловість. Особливо якісні ліси були на Закарпатті. Там росли дуби, смереки і буки. У Східній Галичині було 56 парових і 77 водяних лісопилень. Деревину відправляли до Німеччини, Австрії, Італії, Англії, Франції, Туреччини. Лісопереробна промисловість розвивалась повільно. Для розвитку цієї галузі потрібні великі гроші, а іноземний капітал не вкладався у цю галузь.

Тютюнове виробництво було розвинуте у Винниках (Львів), Монастирську, Заболотові і Ягольниці. У Галичині діяло 537 гуралень, а спирт-сирець, який на них виготовляли, відправляли до Австрії та Угорщини.

Паперова промисловість була представлена чотирма фабриками, на них працювало 588 робітників.

Причинами повільного промислового розвитку західноукраїнських земель були:

  • Імпорт фабрично-заводських виробів із західних високорозвинених провінцій Австрії;

  • Західноукраїнська промисловість не могла витримувати конкуренції дешевих товарів і стала занепадати;

  • Промисловість була сировинним придатком Австрійської імперії;

  • Невелика кількість міст, слаборозвинена торгівля, низька заробітна плата, високий рівень безробіття гальмували розвиток промисловості.



  1. Приплив іноземного капіталу.book1

Держава створила умови для залучення у країну іноземного капіталу. У 60-70-ті рр. ХІХ ст. він направлявся в основному на будівництво залізниць, з 80-х рр. іноземний капітал вторгається у важку промисловість: гірничодобувну, металургійну, машинобудування тощо. Основний потік іноземного капіталу йшов переважно з чотирьох країн: Англії, Франції, Бельгії та Німеччини.

Величезні кошти на розвиток видобутку вугілля в Донбасі та на розвиток металургії надійшли від французьких і бельгійських підприємців; німецький капітал сприяв розвитку машинобудування і металообробки. Відомим вкладником капіталу був англійський підприємець Джон Джеймс Х’юз (Юз). Ще у 1866 р. царський уряд передав йому концесію на будівництво рейкового заводу. У 1867 р. він заснував «Новоросійське товариство кам’яновугільного, залізного, сталевого та рейкового виробництва». Від царського уряду Юз одержав казенні землі на березі ріки Кальміус у Бахмутському повіті Катеринославської губернії з кам’яновугільними й залізорудними родовищами, кілька позичок на досить вигідних умовах. У 1869 р. Юз почав будівництво заводу й робочого селища, названого Юзівкою (нині Донецьк), а у 1872 р. на Юзівському металургійному заводі почалася регулярна виплавка чавуну. Саме тут уперше в Російській імперії було налагоджене коксове виробництво і прокат рейок.

Завдяки протекціоністській політиці уряду та завдяки бельгійському, французькому, німецькому, англійському та американському капіталам в Україні протягом 1888-1894 рр. засновані 22 іноземні компанії у важкій промисловості. Завдяки чому українське населення отримало робочі місця і почався потужний розвиток промисловості. Але водночас, іноземні промисловці вивозили до своїх країн величезні суми прибутків, завдяки чому збільшувався капітал цих країн.

У промисловості західноукраїнських земель переважав німецький, австрійський, англійський, французький, бельгійський капітали та ін., яких притягували дешеві сировина і робоча сила. Наприкінці ХІХ ст. виникли перші монополістичні об’єднання, що належали в основному іноземному капіталу.

book1

  1. Розвиток шляхів сполучення.

а) Залізничний транспорт. Як і в інших країнах, промисловий переворот у Росії почався з будівництва широкої мережі залізниць, що було викликане й воєнно-стратегічними розрахунками. Однією з причин поразки в Кримській війні була відсутність залізничних доріг необхідних для підвозу боєприпасів, резервів тощо, а також розвитком внутрішньої та зовнішньої торгівлі, для чого необхідно було з’єднати промислові та сільськогосподарські райони з Чорноморськими портами.


Прибуття першого паровозу

до Києва (1870 р.)
Будівництво доріг спочатку велося акціонерними товариствами, яким царизм гарантував високі прибутки – до 5% на рік. В Україні перша залізниця вдовжки 219 верст була прокладена між Одесою і Балтою в 1865-1871 рр. з метою прискорення транспортування хліба і зернових господарств Півдня в одеський порт. У 1869 р. була побудована Курсько-Харківсько-Азовська залізниця, у 1870Курсько-Київська, а ще через рік потяги пішли по лінії Київ-Одеса, 1873 – Київ-Брест, а з 1875 р. – залізниця Лозова-Севастополь. У 1879 р., коли була відкрита Донецька залізниця, загальна довжина залізниць в Україні досягла 4,5 тис. верст. Усього з 1865 р. до 1900 довжина залізниць виросла з 219 км. до 8 417 км. З 80-х рр.. ХІХ ст. почався викуп державою багатьох приватних залізниць і до початку ХХ ст. 2/3 залізниць перебували у власності держави.


Будинок управління Південно-Західної

залізниці (90-ті рр. ХІХ ст.)
У міру того як з України в Росію йшли сільськогосподарські продукти й промислова сировина, а у зворотному напрямку у величезній кількості надходили російські готові вироби, економіка України почала все більше інтегруватися в економіку імперії.


Паровоз Черепанових

(реконструкція)
Перші залізничні шляхи на території Західної України з’явилися у кінці 50-х рр. ХІХ ст. Першу залізницю в Галичині було побудовано у м. Борислав у 1857 р., згодом залізниця з’явилася у Перемишлі – 1859 р., і врешті у Львові – 1861 р. З 1861 р. почала діяти залізниця Краків-Перемишль-Львів. Через п’ять років залізниця з’єднала міста Львів-Чернівці, а у 80—ті рр. залізнична колія сполучила Стрій-Мукачеве (Закарпаття). Залізничне будівництво на західноукраїнських землях мало вплинуло на економічний розвиток. Із Західної України вивозили сировину і ввозили готову продукцію. Таким чином, завдяки залізниці, західний регіон України став легкодоступним джерелом сировини і ринком збуту для Австрійської імперії. c:\documents and settings\vika\мои документы\підручник\паровоз черепанових.bmp

У 1871 р. австрійські та російські залізниці було сполучено у Волочиську, і таким чином залізничний шлях злучив Галичину з Наддніпрянщиною. Вантажообіг здійснювався в ці роки в основному механізованим транспортом, що значно підвищувало його роль у господарському житті країни. Для швидшого розвитку залізничного транспорту в Україні було побудовано Великий паровозобудівний завод у Харкові.


Пароплав ІІ половини ХІХ ст.

б) Водний транспорт. Новий поштовх був даний розвиткові водного транспорту, як річкового, так і морського. У ІІ половині ХІХ ст. перевезення вантажів у басейні Дніпра збільшилося в 10 разів. Для стимулювання росту чорноморського торговельного флоту царський уряд надав Російському товариству пароплавства й торгівлі (створений у 1856 р.) п’ятирічну пільгу на придбання кораблів за кордоном без сплати ввізного мита. Створювалися акціонерні товариства й компанії судновласників. На ріках України наприкінці ХІХ ст.. плавало 220 суден, а до портів Азовського та Чорного морів було приписано 280 пароплавів. c:\documents and settings\vika\мои документы\підручник\пароход 2 пол.19 в. с гребным винтом на корме.bmp


Фрагмент розкладу руху

пароплавів
Головною водною артерією був Дніпро. Він з’єднував українські губернії з центром Росії. По Дніпру перевозили зерно, борошно, сіль. По Десні залізні, сталеві та скляні вироби. Важливою водною магістраллю був Дністер. По ньому перевозили хліб, льон, коноплі, лляне насіння, олію, дрова, будівельний ліс.

Через азово-чорноморські порти Україна була пов’язана практично з усіма морськими державами світу. Найбільшим портом на півдні України стала Одеса, яку в другій половині XIX ст. навіть називали «пшеничним містом», бо саме через неї тоді експортувалася значна частина загальноросійського виробництва пшениці. Взагалі Одеса набула великої ваги як транзитний пункт у зовнішній торгівлі всієї імперії. З України вивозили крім хліба ще кукурудзу, лляне насіння, тютюн, велику рогату худобу, продукти тваринництва, цукор, спирт, сукно, канати, мило.


Як наслідок, росло в Україні й суднобудування. Якщо в 1861 р. кораблебудівники Херсона спустили на воду 10 суден різних типів, то в 1890 р. – уже 82 судна. У 1897 р. почав працювати великий суднобудівний завод у Миколаєві.

dramamsk


Висновки.

Під впливом реформ в Україні почався бурхливий розвиток та модернізація капіталістичної економіки. В результаті цих процесів в кінці ХІХ ст.. Україна перетворилася на один з найбільш розвинутих районів Російської імперії.

Галузева структура промислового виробництва тепер визначалася не тільки необхідністю переробки сільськогосподарської продукції й потребами казни, але й більшими можливостями освоєння природних копалин, а також потребами забезпечення ринкових відносин, зростаючим товаропотоком. Без надійних шляхів сполучення вирішити ці завдання було неможливим.

Розвиток залізничного транспорту вимагав великої кількості паровозів, вагонів, залізничних рейок, станційного обладнання. І це дало поштовх розвиткові в Україні металургійної, вугільної і машинобудівної промисловості. В період між 1870 і 1900 р. Донецький і Криворізький басейни стали найбільш розвинутими регіонами.

Водночас швидкими темпами розвивалися харчова та інші галузі промисловості.

Велику роль у розвитку української промисловості відігравав іноземний капітал, завдяки чому промислові підприємства України були оснащені новітнім устаткуванням і технологією.

Завдяки цим змінам в Україні утворились великі промислові райони, до яких належали Донецький вугільно-металургійний, залізорудний Криворізький, Придніпровський металургійний і Нікопольський марганцевий.

Однак поділ праці формувався так, щоб в Україні технологічний процес починався, а завершувався в Росії та Австрії. Оскільки готовий продукт коштує більше сировини, прибутки і капітали перекачувались за рахунок цього до імперій.

hh00625_


Питання для самоконтролю

  1. Якою була економічна політика російського царизму в Україні в пореформений період?

  2. Які галузі промисловості розвивалися в Україні?

  3. Коли була збудована перша залізниця в Україні?

  4. Вкажіть хронологічні рамки промислового перевороту в Наддніпрянській Україні.

  5. В чому полягає суть промислового перевороту?

  6. Вкажіть наслідки промислового перевороту для України.

  7. На які промислові регіони була поділена Україна?

  8. Наведіть факти, що свідчать про приплив іноземного капіталу в промисловість України ІІ половини ХІХ ст.


Перші монополії в Україні
Заповніть схему:



  1. Де розташовувалась основна вугільно-металургійна база країни?

  2. Закінчить речення: «Головною водною артерією … ».

  3. Які іноземні інвестори вкладали кошти в розвиток промисловості України? Вкажіть назви країн з перелічених: США, Іспанія, Франція, Німеччина, Португалія, Австрія, Бельгія, Швеція.

  4. Які основні наслідки індустріалізації для західноукраїнських та підросійських земель?

  5. Назвіть основні центри нафтової промисловості Західної України.

  6. Робота з картою:

а) знайдіть на карті № 14 промислові райони України та назвіть їх.

б) які корисні копалини видобували в Україні у ІІ половині ХІХ ст.?

в) назвіть центри розвитку обробної промисловості.

г) назвіть залізниці побудовані на українських землях у ІІ половині ХІХ ст. та покажіть їх на карті.

Карта № 14


Словник термінів.ph02736g

Інвестиції – довгострокові вкладення капіталу в промисловість, сільське господарство, транспорт та інші галузі господарства як всередині країни, так і за кордоном з метою одержання прибутку.

Індустріалізація – процес створення великого машинного виробництва в усіх галузях господарства і, в першу чергу в промисловості.

Інтеграція – процес, результатом якого є досягнення єдності, цілісності, узгодженості, взаємозалежності.

Озокерит - (гірський віск), природний нафтовий бітум; суміш твердих насичених вуглеводнів. Жовтий, бурий, зеленуватий. Твердість 1; щільність 0,85-1 г/см3. Сировина для парфумерної і лакофарбної промисловості; застосовується також в медицині.


Віконце допитливих.an00790_

Будівництво залізниць.

В кінці XIX ст. виникли великі підприємства транспортного машинобудування: Харківський і Луганський паровозобудівні заводи. До 1900 р. вони побудували 233 паровози. У той час довжина залізниці в Україні досягала 8417 км. Першої була відкрита залізниця (у 1865 р.) довжиною 219 верст, що з'єднала Балту і Одесу. Після, на користь поміщиків, які займалися експортом хліба, залізниці будувалися у напрямі азово-черноморських портів. А відкриття в 1884 р. Катерининськой залізниці, що з'єднала Донбас з Кріворожжям, було викликано перш за все потребами розвитку важкої промисловості.

Царський уряд, у віданні якого знаходилося все залізничне будівництво, керувався в Україні колонізаторськими і військово-стратегічними міркуваннями. Його не цікавили потреби місцевого економічного життя. Виробництво залізничних рейок, яке в Україні складало понад ¾ від загальноімперського, переважно обслуговувало Російську імперію з щонайдовшими в світі залізничними магістралями. Всі найголовніші великі залізниці слідували до центрів Росії і Прибалтики. Переслідувалася мета зберегти односторонній, фактично колоніального характеру товарообмін, що склався між Україною і Росією. Адже тільки 15% промислових підприємств в Україні проводили готову продукцію, а всі інші поставляли сировину для виготовлення такої продукції в Росії. Тому готові товари, що привозяться з Росії, коштували дорожче, ніж сировина з України. Таким чином, накопичення капіталів в Росії відбувалося за рахунок нееквівалентної торгівлі її з Україною. Та і регуляція цін за провезення вантажів по залізницях була такою, що вигідніше було промислову і сільськогосподарську продукцію вивозити по залізницях за межі України, чим розвозити її своїм споживачам.


1   2   3   4   5   6   7

Падобныя:

Тема наддніпрянська укр аїна напередодні реформи 1861 року iconЧастина перша. Громадянське суспільство І політична система України напередодні виборів 1998 року
Колодій А. Ф., Черниш Н. Й. Громадянське суспільство І політична система України напередодні виборів 1998 року7— у книзі: Вибори–98:...

Тема наддніпрянська укр аїна напередодні реформи 1861 року iconПорівняльний аналіз відміни кріпацтва 19 лютого 1861 року в Росії та відміни рабства 19 червня 1862 року в США
С. Красне знам’я Снігурівського району Миколаївської області, Краснознам’янської зош І-ІІІ ступенів

Тема наддніпрянська укр аїна напередодні реформи 1861 року iconКнига в Україні 1861-1917 : Матер до репертуару укр книги. Вип. 12, Ч. 1
Вісник №1/2 : Серія: Історія І філософія науки І техніки Вип. 17 / Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара; Відп...

Тема наддніпрянська укр аїна напередодні реформи 1861 року iconПерспективи політичної реформи в україні у контексті президентських виборів 2010 року
Володимир Мельник, доктор філософських наук, професор, декан філософського факультету Львівського національного університету імені...

Тема наддніпрянська укр аїна напередодні реформи 1861 року iconНапередодні Нового року вирішила написати вам листа
Ні Про себе І про судові процеси я не буду, не хвилюйтеся. Я чула, як ви на своїй прес-конференції клялися, що ви тут ні при чому....

Тема наддніпрянська укр аїна напередодні реформи 1861 року iconТрансформаційних інновацій: виклики, реформи, досягнення матеріали міжнародної наукової конференції 10-12 травня 2007 року Частина ІІ суми 2007
Н. Н. Чайченко, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри методики початкової та природно-математичної освіти соіппо

Тема наддніпрянська укр аїна напередодні реформи 1861 року iconАвторефератів -100 назв
Українсько-македонський науковий збірник. – Вип. – К. Нан укр. Нац б-ка Укр. ім. В.І. Вернадського, 2008. – 306 с

Тема наддніпрянська укр аїна напередодні реформи 1861 року iconVarnak ueuo com
Хмельниччина в історіографії. Польська Річ Посполита напередодні повстання Хмельницького. Причини повстання. Особа Богдана Хмельницького....

Тема наддніпрянська укр аїна напередодні реформи 1861 року iconСумський державний університет Бібліотека. Інформаційно-бібліографічний відділ
Українсько-македонський науковий збірник. – Вип. – К.: Нан укр. Нац б-ка Укр. ім. В.І. Вернадського, 2009. – 444 с

Тема наддніпрянська укр аїна напередодні реформи 1861 року iconТема. Життя І діяльність В’ячеслава Казимировича Липинського
Забаревський М. (Дорошенко Д.). В’ячеслав Липинський І його думки про укр націю І державу. — Відень, 1925 (Аусбург, 1946)

Размесціце кнопку на сваім сайце:
be.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©be.convdocs.org 2012
звярнуцца да адміністрацыі
be.convdocs.org
Галоўная старонка