Тема наддніпрянська укр аїна напередодні реформи 1861 року




НазваТема наддніпрянська укр аїна напередодні реформи 1861 року
старонка3/7
Дата канвертавання16.11.2012
Памер0.99 Mb.
ТыпДокументы
1   2   3   4   5   6   7
Тема 3. Розвиток сільського господарства України у ІІ половині ХІХ ст.

book1


1. Вплив аграрної реформи 1848 р. на розвиток економіки західноукраїнських земель.

У ІІ половині ХІХ ст. західноукраїнські землі залишалися внутрішньою колонією Австро-Угорщини. Після скасування у 1848 р. кріпосного права становище селян майже не поліпшилося. Вони були змушені виплатити поміщикам великі суми грошей. При цьому українські селяни за викуп феодальних повинностей сплатили суму утричі більшу, ніж чеські, і в п’ять разів більшу, ніж німецькі селяни. Поміщики зберегли за собою сервітути і могли призначати селянам будь-яку ціну за право користування ними.


Родина в полі

На користь поміщиків вирішувалося і земельне питання. Згідно з аграрною реформою 1848 р. за селянами повинні були зберігатися ті землі, якими вони користувалися до реформи. Але під час розподілу наділів поміщикам були відведені найкращі угіддя, ще й прирізана частина селянських земель. Після цього в руках поміщиків Східної Галичини опинилося 44% земельної площі, Буковини – 54%, Закарпаття – 70%.

Виплата за феодальні повинності, сервітути свідчили про те, що легальне кріпацтво було просто замінене економічним закріпаченням. Крім того, селянські наділи і без того невеликі, ставали ще меншими в міру зростання населення і розподілу багатьох господарств між численними спадкоємцями.

Але аграрна реформа 1848 р. сприяла проникненню ринкових відносин у сільське господарство. У поміщицьких і багатих селянських господарствах використовували працю вільнонайманих працівників. Наприкінці ХІХ ст. постійно і поденно найманих працівників було 400 тис. чол.. Відбувається розшарування селян на заможних, середняків і бідняків. При цьому на західноукраїнських землях заможні селяни складали значну групу. У господарстві поміщиків і заможних селян застосовували нову техніку, збільшувалися посіви технічних культуртютюну, хмелю, льону, коноплі. Вирощували зернові культури та картоплю. Розвивалося й тваринництво (особливо в гірських районах), продукція якого вивозилася за кордон. Господарства поміщиків і заможних селян все більше орієнтувалися на ринок, втягувалися в товарно-грошові відносини. Але переважна більшість селянських господарств дуже важко залучалася до ринкових відносин, селян обирали лихварі, багато господарств розорилося.

Особливістю Західної України було те, що її населення не стало коритися несприятливим обставинам. Завдяки зусиллям місцевої інтелігенції багато селянських господарств стали на шлях кооперації.

book1


2. Зародження українського кооперативного руху.


Василь Нагірний


Євген Олесницький

Через прагнення допомогти селянам у частини представників української інтелігенції виникла ідея створити кооперативні магазини і кредитні союзи. Зачинателем кооперативної справи став архітектор Василь Нагірний (1847-1921), який у 1883 р. створив кооператив «Народна торгівля» у Львові. Зміст руху полягав у тому, щоб організувати закупівлю в селян товарів за помірними цінами, привчити селян до комерційної діяльності, захистити їх від сваволі лихварів. Так, відомий галицький громадсько-політичний діяч Євген Олесницький (1860-1917) заснував у 1899 р. товариство «Сільський господар». e:\підручник\євген олесницький.jpg

До кінця ХІХ ст. популярність кооперативів значно зросла. Поширилися кредитні союзи, в яких селяни могли одержувати позики під 10% річних, тоді як лихварі вимагали 150-200% ! У 1895 р. з’явилася могутня страхова компанія «Дністер», що діяла у Львові. На Буковині з 1896 р. діяла «Руська каса». У 1898 р. виник Крайовий союз кредитовий, що об’єднував кредитні товариства Галичини й Буковини.

Сила кооперативного руху полягала в єдності селян та інтелігенції. Вперше за тривалий час селяни мали підтримку з боку освіченої частини українського суспільства.

book1


3. Розвиток товарного виробництва у сільському господарстві Наддніпрянщини.

Падіння кріпосництва дало поштовх розвитку капіталізму у сільському господарстві. Сільське господарство йшло прусським шляхом розвитку, при якому землеволодіння залишалося пануючим на селі. Відбувається повільне переведення господарства на капіталістичні рейки. Майже відсутньою була конкуренція на селі, тому що малоземельні селянські господарства не могли конкурувати з великими поміщицькими маєтками.

У сільському господарстві діяли дві системи господарювання:

1) капіталістична система, при якій замість примусової праці селян застосовувалась вільнонаймана праця з використанням сільгосптехніки, добрив і т.ін.


Біля віялки

2) відробіткова система, що майже повністю нагадувала колишні феодальні повинності, наприклад, панщину, але відрізнялася від них тим, що селянин був особисто вільним і працював зі своїм інвентарем на полі поміщика.

Таким чином, лише з 80-х рр. ХІХ ст. більш прогресивна капіталістична система стала переважати над відробітковою. Почалося піднесення сільського господарства. Центром виробництва хліба стала Південна Україна. Тут же у величезній кількості вирощували соняшник. На Правобережжі вирощували цукровий буряк. У господарствах Півдня і Правобережжя значно збільшилася кількість машин і нової агротехніки, у тому числі і парових механізмів. Застосування машин сприяло підвищенню продуктивності праці та зростанню обсягів виробництва продукції. Збільшилися площі посівних земель за рахунок оранки степових районів, у наслідок чого розширилися посіви льону, розвивалося виноградарство і садівництво.

Тваринництво порівняно з рільництвом було менш розвинуте, оскільки скоротилися площі пасовиськ. Поголів’я овець зменшилося в 1,5 рази, що було пов’язано з занепадом текстильної промисловості України; менше стало волів – занепад чумацького промислу, передові господарства застосовують коней; зате майже в 2 рази збільшилася кількість коней, значно збільшилося поголів’я великої рогатої худоби. Україна посіла помітне місце в галузі постачання м’яса і молочних продуктів на зовнішній ринок. Але в торгівлю були залучені тільки поміщицькі та заможні селянські господарства, у той час як половина селян взагалі не мала коней і волів.


Оранка

Виробництво зерна для ринку змушувало поміщиків та заможних селян постійно використовувати найману працю і впроваджувати новинки техніки у свої господарства. У випадку недостачі грошей дрібні землевласники купували в складчину інструменти й устаткування. Як і на західноукраїнських землях, на підросійській Україні зароджується кооперативний рух, основним завданням якого було допомогти звільненому селянству. Перші кооперативи створено: споживчий – 1866 р. у Харкові, кредитний – 1869 р. в Гадячі на Полтавщині; в Сокиринцях у маєтку Г. Галагана. Вперше землеробську артіль на Херсонщині у 1894 р. створив народник М.В.Левицький. Перші кооперативи розвивалися слабо, бо населення до цього ще не було як слід підготовлене, адміністрація ставилась до них негативно і не було ще розроблено відповідних законів. У 1895 р. в Україні налічувалося тільки 250 кооперативних товариств. Тільки у 1897 р. був затверджений статут, за яким стали засновувати кооперативні товариства.

Нормальним явищем стала наявність у великому господарстві сівалок, косарок, жниварок, багатолемішних плугів, парових молотарок. До початку ХХ ст. в Південній Україні процес впровадження нового обладнання завершився. Успішно застосовувалася техніка на Правобережжі (буряківничі плантації). Гіршими були справи на Лівобережжі, де було багато дрібних господарств, тут навіть у поміщиків значна частина плугів (до 40%) була дерев’яною. У передових господарствах займалися селекцією рослин, виведені в Україні сорти зерна з успіхом використовували за її межами, на Дону, Кубані, Поволжі, Сибіру.




Документи та матеріали.

Застосування техніки в сільському господарстві півдня України.

Сільськогосподарські машини системи німця-колоніста Леппа мають тепер найбільш широке розповсюдження в Новоросії… У теперішній час існує понад 20 чавуноливарних заводів, які зайняті головним чином цілорічно виробництвом лепповських жниварок. Взагалі вони випускають на рік не менше десяти тисяч машин, і величезна пропозиція ця не завжди спроможна задовольнити ще більший попит. У Таврійській губернії тепер 40 000 цих машин. За допомогою машини селянин з своєю сім’єю легко збирає сорок-п’ятдесят, а то й сто десятин посіву, між тим як раніше йому доводилось би майже всю цю роботу виконувати руками поденників.


Завдання.

1) Прочитайте документ.

2) Доведіть цитатами з документа, що техніка полегшувала роботу селянина та сприяла кращому розвитку сільського господарства.

3) Доведіть, що застосування техніки сприяло й збільшенню безробітних селян (підтвердить цитатами документу).

4) Як на вашу думку, розвитку якої галузі промисловості буде сприяти необхідність збільшення кількості техніки у сільському господарстві?


book1


4. Поширення вільнонайманої праці. Розшарування селянства.

Після реформи 1861 р. село продовжувало залишатися бідним. Багато селян не могли викупити землю, мали борги, розорялися. У північній частині України близько половини селян не мали коней і залізних знарядь праці. Це змусило людей найматися на роботу до поміщиків і багатих селян. Вони створювали робочі ватаги (10-30 чоловік) і наймалися на роботу. Оплата праці була дуже низькою (20-40 копійок на день). Проблема поглиблювалася через зростання чисельності населення (за 60-90-ті роки населення країни збільшилося в 2 рази). До кінця 90-х років з 11 млн. працездатних чоловіків і жінок понад 7 млн. складали надлишок робочої сили і не могли знайти роботу ані в промисловості, ані в сільському господарстві.


Заможний селянин

Відбулося розшарування селянства. Близько 15-20% селян зуміли збільшити свої наділи, накопичити гроші й організувати роботу своїх господарств на ринок. Верства багатих селян одержала назву куркулів. Вони постійно використовували найману робочу силу, але й самі працювали на землі. Середняки складали близько 25% від загальної кількості мешканців села. Вони цілком забезпечували свої потреби в продуктах, але товарність їхніх господарств була низькою через технічну відсталість (грошей на нові знаряддя праці часто не було) та невеликі розміри виробництва. Середняки часто вдавалися до підсобних заробітків, економічне становище їхніх господарств було хитким. Бідняки складали більше половини населення сіл, їхні господарства забезпечували (а часто й не забезпечували) лише потреби родини, бідняки ставали наймитами (сільськогосподарськими робітниками), багато хто з них розорявся і йшов до міст на заводи. Із зростанням чисельності бідняків в українських селах зростає і соціальна напруженість та невдоволення. З точки зору селян причиною їхніх бід був брак орної землі. Вони прагнули розподілу поміщицьких маєтків.

book1


5. Переселенський рух українців.

Бідність, брак землі, відсутність перспектив підштовхували українців до думки про еміграцію. Незабаром визначилося два основні напрямки переселення українців: західний і східний.


Українські селяни

Жителі Наддніпрянської України переселялися на схід, спочатку на Кубань, у Поволжя, а пізніше й у більш віддалені райони (південь Сибіру і Далекого Сходу). До 1881 р. російський уряд не заохочував процес переселення, побоюючись, що від’їзд маси селян спричинить збільшення вартості робочої сили і руйнування господарств поміщиків. У 80-х роках ситуація змінилася: переселення українців набуло значних розмірів. До кінця ХІХ ст. в Поволжі проживало вже до 400 тис. українців, на Північному Кавказі понад мільйон. Особливо важким був шлях переселенців до Південного Сибіру, Казахстану і на Далекий Схід. До будівництва Транссибірської залізниці (кінець ХІХ ст.) переселенці пересувалися на схід лише за допомогою кінного транспорту, а в район Владивостока їх переправляли на пароплавах. Уряд надавав пільговий проїзд, кредити для закупівлі худоби, інструментів, інвентарю, насіння. Селянська родина одержувала 100 десятин землі і повинна була її обробляти. Перевагу віддавали молодим сімейним парам. До кінця ХІХ ст. близько 100 тис. українців осіли на півдні Сибіру, понад 220 тис. на Далекому Сході. Вони зберегли традиційний уклад життя, багато хто забезпечив собі матеріальний статок.

Жителі Західної України переселялися на захід, до Канади, США, Аргентини, Бразилії. Переселення до США розпочалося в 1877 р., коли Пенсільванська вугільна компанія вирішила використати дешеву робочу силу з Європи замість американських шахтарів, які тоді страйкували. Першими до США потрапили жителі Закарпаття. Спочатку вони їхали на тимчасові заробітки, але поступово багато хто з них залишився в Америці назавжди. Майже всі переселенці із Закарпаття осіли в містах, де чоловіки ставали робітниками, а жінки служницями або працювали на текстильних фабриках.

Переселення до Канади розпочалося в 1891 р. (традиційно першими переселенцями вважаються Іван Пилипів та Василь Єленяк). До цієї країни приїжджали вихідці з Галичини. На відміну від емігрантів із Закарпаття, галичани найчастіше осідали в сільській місцевості і зробили величезний внесок в освоєння далекого заходу Канади. У середовищі канадських і американських українців зберігався глибокий інтерес до культури і традицій батьківщини.

Із серйозними труднощами зустрілися українці, які емігрували до Бразилії й Аргентини. Незвичний клімат та відсутність елементарної медичної допомоги призвели до загибелі багатьох переселенців, частина повернулася в Україну, але найбільш стійкі зуміли пристосуватися до нових умов і налагодити господарство: у Південній Америці українці теж переважно ставали селянами-фермерами або наймитами.


dramamsk


Висновки.

В наслідок реформ щодо звільнення від кріпацької залежності почалось піднесення сільського господарства (більшою мірою в Наддніпрянщині), що проявлялося в поступовому зростанню врожайності, збільшенню площі посівних земель, у зміні структури вирощування культур, у збільшенні асортименту використовуємих сільгоспмашин, застосуванні добрив.

Селянство перестало бути однорідною масою, почалося його розшарування. На кінець ХІХ ст. майже 60% складали бідняки, які в середньому мали 4 десятини землі на двір; 25% - селяни середняки – до 8 десятин землі; 15% - заможні селяни – 15 десятин.

Розвиток капіталізму призвів до відносного аграрного перенаселення в Україні, що призвело до переселення селян Західної України в США, Канаду, Аргентину, Бразилію; селян Наддніпрянської України – до Сибіру, Північного Кавказу, Далекого Сходу, Кубань, Казахстан. В 80-90-х рр. ХІХ ст. з України переселялися сотні тисяч людей щорічно.

Зберігалися феодальні пережитки у сільському господарстві, що стримували його розвиток: поміщицьке землеволодіння, відрізки і малоземелля селян, що змушувало їх йти на важких умовах в кабалу до поміщика. Не повна власність тимчасовозобов’язаних селян - вони могли передати землю в спадок, передати в оренду, але не могли продати; станова нерівноправність населення.

Певним виходом із скрутного становища для багатьох українських селян була участь в сільськогосподарській кооперації, артілях,споживспілках, які намагаються запровадити в цей час передові громадські діячі України.




Документи та матеріали.

Становище селян Галичини (90-ті рр. ХІХ ст.)

Половина мужиків-хліборобів у Галичині не має на життя хоча б стільки, аби з голоду не пухнути. Половина наших мужиків все з року в рік голодує і мусить голодувати… Половина наших майже безземельних мужиків рятується, як може, заробітками та службами по дворах та інших роботах… Великого промислу та фабрик у нас дуже мало… Платня робітника у нас усюди дуже мала… лише з заробітку, якщо не маєш хоча б клаптика своєї землі, вижити неможливо… Половина майже у кожному селі – то такі бідаки, що навіть чорного хліба не мають, а лише пісною бараболею та борщем живляться, а скороми то й на Великдень не кожний побачить. Стара убога одежина дірами світить, а в хаті діти босі, голі і навіть верітки нема. Такої бідноти або, як то звичайно називають пролетарів, множиться у нас чимраз більше, бо й усі наші селяни-хлібороби так зі всіх боків притиснені, що чимраз більше сходять на біду, і всім їм загрожує однаке лихо…

Завдання.

1) Прочитайте документ.

2) До якої соціальної верстви населення, на вашу думку, належить автор документу?

3) Використовуючи матеріал документу охарактеризуйте становище селян Галичини.

4) Які причини такого злиденного становища селян?

hh00625_


Питання для самоконтролю

1) Розгляньте діаграми карти № 13 та порівняйте післяреформене становище селян Західної України та Наддніпрянщини.

2) Що сприяло інтенсивному розвитку капіталізму в сільському господарстві?

1. ________________ , 2. ______________ , 3. ________________ .

3) Що було гальмом у розвитку капіталістичних відносин у сільському господарстві?

4) Які факти свідчать про товарний характер рільництва та тваринництва?

5) Доведіть фактами, що поміщики перебудували свої господарства на капіталістичний лад?


?
6) Заповніть схему «Напрямки переселення українців»


?



УКРАЇНА

ЗАХІДНА СХІДНА



?



?

?

?

?

?

?


7) Заповніть таблицю «Причини трудової еміграції» та знайдіть спільні та відмінні причини, які сприяли аграрному переселенню українців Західної України та українців Наддніпрянщини.

Причини трудової еміграції

Західна Україна

Наддніпрянська Україна







ph02736g


Словник термінів.

Артіль – вид колективного господарства, в якому усуспільнювалися землекористування, праця, основні засоби виробництва – робоча і продуктивна худоба, техніка, устаткування, господарські будівлі і т.д.

Еміграція переселення, виїзд з батьківщини в інші країни на постійне проживання з економічних, політичних, релігійних або інших мотивів. (Україна пережила декілька великих сплесків еміграції в ІІ половині ХІХ – на початку ХХ ст., після революції 1917 р., наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.)

Капіталізм – суспільний лад, заснований на приватній власності на засоби виробництва, ринкових відносинах, конкуренції виробників товарів і послуг, експлуатації робітників власними засобами виробництва.

Кооперація – форма організації праці, при якій люди разом беруть участь в одному або в різних, але зв’язаних між собою процесах праці.

Лихвар – людина, яка займається лихварством – наданням грошових позик за умови сплати позичальником високих відсотків.

Сервітути – право користуватися чужою власністю (за звичаєм, за законом, за зобов’язанням). На правах сервітутів українські селяни користувалися лісами, пасовищами, луками та ін., що належали поміщикові.

an00790_


Віконце допитливих.

Українські переселенці.

Не злякала українців розпочата ними сама далека еміграція в малозаселені на той час регіони Сибіру та Далекого Сходу. Спочатку добиралися в основному пароплавами, що відправлялися з Одеси і після довгого шляху переселенці прибували до Владивостока. Особливо збільшився потік переселенців після будівництва Транссибірської залізниці. Українці селилися вдовж всієї залізничної магістралі. Царський уряд визначив для заселення Єнісейську, Іркутську, Тобольську та Томську губернії, а також Алтайський, Уссурійський та Приморський краї. Компактно заселену українцями в 1 км2 територію від узбережжя Японського та Охотського морів до Забайкалля вони самі назвали Зеленим Клином. Кожна родина отримувала до 100 десятин землі. Уся їх подальша доля залежала від них самих. У незвичних кліматичних умовах вони висушували болота, корчували ліси, освоювали цілинні землі.

Закарпатські українці масово виїздили до США. Багато серед них були шахтарями. Постійний ризик підземних аварій та хронічні захворювання легенів супроводжували шахтарів усе життя. Мізерні заробітки отримували робітники на металургійних, автомобільних заводах, фабриках, що виготовляли взуття, одяг, меблі.

Про духовне життя українських переселенців дбали священики, що так само переїхали за кордон. Церковне життя поєднувалося з культурно-освітньою діяльністю, що давало можливість підтримувати в масах українських переселенців національну самосвідомість, навчати рідної мови дітей, що народилися та виховувалися на чужині. З 1888 р. для дітей українців при деяких греко-католицьких школах були відкриті школи українознавства. В деяких містах почали випускати україномовну пресу. Першу таку газету «Америка» у 1886 р. почав друкувати священик який прибув з Галичини Іван Волянський. Вже у 1893 р. священик Григорій Грушка заснував газету «Свобода», яка видається і понині.

В усіх країнах, куди переїжджали українці, засновувались поселення яким давали назви пов’язані з Батьківщиною та її героями – Україна, Хмельницький, Сірко, Шевченко та ін.. Назви Воля, Свобода, Правда, Мир передавали прагнення українців до незалежності та миру.


1   2   3   4   5   6   7

Падобныя:

Тема наддніпрянська укр аїна напередодні реформи 1861 року iconЧастина перша. Громадянське суспільство І політична система України напередодні виборів 1998 року
Колодій А. Ф., Черниш Н. Й. Громадянське суспільство І політична система України напередодні виборів 1998 року7— у книзі: Вибори–98:...

Тема наддніпрянська укр аїна напередодні реформи 1861 року iconПорівняльний аналіз відміни кріпацтва 19 лютого 1861 року в Росії та відміни рабства 19 червня 1862 року в США
С. Красне знам’я Снігурівського району Миколаївської області, Краснознам’янської зош І-ІІІ ступенів

Тема наддніпрянська укр аїна напередодні реформи 1861 року iconКнига в Україні 1861-1917 : Матер до репертуару укр книги. Вип. 12, Ч. 1
Вісник №1/2 : Серія: Історія І філософія науки І техніки Вип. 17 / Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара; Відп...

Тема наддніпрянська укр аїна напередодні реформи 1861 року iconПерспективи політичної реформи в україні у контексті президентських виборів 2010 року
Володимир Мельник, доктор філософських наук, професор, декан філософського факультету Львівського національного університету імені...

Тема наддніпрянська укр аїна напередодні реформи 1861 року iconНапередодні Нового року вирішила написати вам листа
Ні Про себе І про судові процеси я не буду, не хвилюйтеся. Я чула, як ви на своїй прес-конференції клялися, що ви тут ні при чому....

Тема наддніпрянська укр аїна напередодні реформи 1861 року iconТрансформаційних інновацій: виклики, реформи, досягнення матеріали міжнародної наукової конференції 10-12 травня 2007 року Частина ІІ суми 2007
Н. Н. Чайченко, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри методики початкової та природно-математичної освіти соіппо

Тема наддніпрянська укр аїна напередодні реформи 1861 року iconАвторефератів -100 назв
Українсько-македонський науковий збірник. – Вип. – К. Нан укр. Нац б-ка Укр. ім. В.І. Вернадського, 2008. – 306 с

Тема наддніпрянська укр аїна напередодні реформи 1861 року iconVarnak ueuo com
Хмельниччина в історіографії. Польська Річ Посполита напередодні повстання Хмельницького. Причини повстання. Особа Богдана Хмельницького....

Тема наддніпрянська укр аїна напередодні реформи 1861 року iconСумський державний університет Бібліотека. Інформаційно-бібліографічний відділ
Українсько-македонський науковий збірник. – Вип. – К.: Нан укр. Нац б-ка Укр. ім. В.І. Вернадського, 2009. – 444 с

Тема наддніпрянська укр аїна напередодні реформи 1861 року iconТема. Життя І діяльність В’ячеслава Казимировича Липинського
Забаревський М. (Дорошенко Д.). В’ячеслав Липинський І його думки про укр націю І державу. — Відень, 1925 (Аусбург, 1946)

Размесціце кнопку на сваім сайце:
be.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©be.convdocs.org 2012
звярнуцца да адміністрацыі
be.convdocs.org
Галоўная старонка