Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст




НазваТема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст
старонка5/7
Дата канвертавання14.11.2012
Памер0.94 Mb.
ТыпДокументы
1   2   3   4   5   6   7
Тема 5. Український національно-визвольний рух на території Наддніпрянської України в І половині ХІХ ст.

book1

1. Політизація українського національного руху.

Реакційне правління Миколи І не в силах було припинити революційних рухів, підсилюваних прагненням відновлення української державності. Внаслідок зміцнення русифікації та реакції в 30-х рр. ХІХ ст. на Правобережній Україні почався український національний рух серед так званого «польського» шляхетства, фактично української сполонізованої шляхти. На початку ХІХ ст., коли під впливом панівного в літературі романтизму прокинувся інтерес до народності, деякі польські письменники, заховуючи польський патріотизм, почали цікавитися українською історією, фольклором. Так створилась «українська школа» в польській літературі. Представниками її були: А.Мальчевський, Б.Залєський, С.Гоцинський, М.Чайковський та інші. Дехто з цих письменників, як Т.Падура, А.Шашкевич, С.Осташевський та ін., почали писати українською мовою.

Не зважаючи на загальну реакцію, в Україні також велися невпинна праця над вивченням минулого українського народу, його фольклору, мистецтва. Видана у 1819 р. Цертелєвим збірка історичних дум, справила велике враження. У 1827 р. М.Максимович видав збірник українських пісень. У 1832-1838 рр. в Харкові І.Срезневський надрукував збірник «Запорозька Старина» з піснями і історичними думами. У Харкові молодий історик М.Костомаров і А.Метлинський стали виразниками духовної взаємності слов’янських народів.

У 40-х роках, коли до Києва дійшли перші відгуки польського повстання 1830-1831 рр., київські міщани співчували повстанцям і шукали шляхів, щоб порозумітися з ними. Після придушення польського повстання Київ став центром русифікаційної політики. Проте цього досягнути не вдалося. В Київському університеті було викрито таємне політичне товариство на чолі із студентом Гордоном, членами товариства були поляки та росіяни.

Антиурядова агітація охоплювала широкі групи суспільства Правобережної України та Києва. Організація «Молода Польща» та Союз Польського Народу мали в Києві свій осередок і серед їх членів були поляки – студенти й громадські діячі. У 1839 році їх організації було викрито; трьох керівників – доктора Бопре, поміщиків – Боровського та Михальськогозаслано на каторгу, 191 студента виключено з університету, частину здано в солдати. Київський університет, що згідно з задумом уряду мусив бути фортецею русифікації, виявив себе як революційний осередок.

book1

2. Кирило-Мефодіївське товариство.

Репресії проти Союзу не припинили визвольного руху в Україні. Демократичні ідеї дістали своє відтворення у світогляді видатного українського поета і громадського діяча Т.Г.Шевченка, який пропагував національно-визвольні ідеї, знищення кріпацтва революційним шляхом та виступав за об’єднання всіх слов’янських народів у демократичну федеративну державу.e:\підручник\в.білозерський.jpgc:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\костомаров николай иванович.bmp


Василь Білозерський - учасник Кирило-Мефодіївського братства


Микола Костомаров автор програмних документів Кирило-Мефодіївського товариства

а) Утворення Кирило-Мефодіївського товариства. Під впливом шевченківських ідей у січні 1846 р. в Києві виникло нелегальне «Україно-слов’янське товариство Св. Кирила та Мефодія», у роботі якого брали участь професор-ад’юнкт, історик Микола Костомаров, учитель петербурзької гімназії, талановитий етнограф, письменник Пантелеймон Куліш, чиновник канцелярії Київського генерал-губернаторства, юрист Микола Гулак, вчитель з Полтави Василь Білозерський, етнограф Опанас Маркевич.

Крім організаторів, до братства невдовзі увійшли: Георгій Андрузький (поет і публіцист), Олександр Навроцький (поет-перекладач), Дмитро Пильчиков (вчитель), Іван Посяда (педагог), Микола Савич (педагог і журналіст), Олександр Тулуб (педагог). У квітні 1846 р. до братства вступив Тарас Шевченко. Однак лідером й ідеологом Кирило-Мефодіївського товариства був не він, а М.Костомаров. Крім того, братство об’єднувало багато студентів Київського університету.

Восени 1846 р. організація налічувала 12 осіб. Ще близько 100 чоловік підтримували з братством активні зв’язки. Братство було названо на честь слов’янських просвітителів святих Кирила і Мефодія і мала свій знак – каблучка або ікона із зображенням цих святих.

Таким чином, у політичну боротьбу включилися інтелігенти-різночинці, які продовжили традиції козацької старшини.

Ідеологія братства – поєднання християнської і національної ідей з ідеєю слов’янської єдності.

Організаційні і програмні цілі товариства були сформульовані в документах «Книга буття українського народу, або Закон Божий» і «Статут слов’янського братства Св. Кирила і Мефодія», автором яких був М.Костомаров.


б) Програмні документи й громадсько-політична діяльність братства.


«Книга буття українського народу, або Закон Божий»

«Статут слов’янського братства Св. Кирила і Мефодія»

  • складається зі 109 статей релігійно-повчального характеру;

  • показані основні події світової історії з найдавніших часів до середини ХІХ ст. (про визвольну боротьбу українського козацтва і розвиток деспотичного самодержавства в Росії, Французьку революцію кінця ХVІІІ ст., виступи декабристів, поділи Речі Посполитої та ін.);

  • український народ був схарактеризований як демократичний, історичне покликання якого полягає в тому, щоб підвести інших слов’ян на боротьбу за національне звільнення і створити федерацію вільних слов’янських народів;

  • наголошувалося на необхідності ліквідації кріпосного права і самодержавства;

  • задача братстваперебудова суспільства на принципах християнства, поступове поширення створеного християнського порядку на весь світ.

Статут складався з двох частин.

І. «Головні ідеї»:

  • необхідність об’єднання слов’янських народів у федеративну державу, в якій на засадах добровільності і виборності кожний народ зберігав би свою волю і самостійність;

  • м. Київ – столиця федерації, де збирався б Спільний сейм (один раз на чотири роки);

  • досягнення Україною державної незалежності з демократичним ладом за зразком США або Французької республіки;

  • кожна слов’янська держава має представляти в цій федерації штат або поділяється на декілька штатів;

  • для захисту федерації від зовнішніх ворогів передбачалося мати невелику регулярну армію;

  • кожний штат, крім того, мав би і свої збройні сили.


ІІ. «Головні правила» (їх 11)

  • визначалися організаційні принципи діяльності товариства, статутні права та обов’язки його членів;

Указувалися цілі:

Головнапоширення ідей товариства шляхом виховання юнацтва, використовуючи при цьому вплив літератури, шляхом збільшення кількості учасників братства та ін.



Однак ці документи мали недоліки:

  • не були розроблені конкретні плани з ліквідації кріпосного права і запровадження загальної освіти;

  • не було єдності в поглядах на спроби досягнення програмних цілей.


Дві течії серед кирило-мефодіївців

помірковано-ліберальна радикальна

  • схилялися до реформ і «м’яких» - висловлювалися за революційний переворот

еволюційних методів розвитку. і встановлення республіки, знищення царської

(Представники: М.Костомаров, родини, за соціальне звільнення українського

П.Куліш, В. Білозерський, народу.

О.Маркович) (Представники: Т.Шевченко, О.Навроцький,

М.Гулак, І.Посяда, Г.Андрузький)



Пантелеймон Куліш - активний учасник Кирило-Мефодіївського товариства

Братчики вели активну громадсько-політичну діяльність: вони поширювали свої ідеї за допомогою прокламацій («До братів українців», «До братів-великоросів і поляків»), творів Т.Г.Шевченка; піклувалися про розвиток національної освіти, збирали кошти на відкриття народних шкіл, видання книг. e:\підручник\пильчиков_дмитро_павлович.jpg e:\підручник\п.куліш.jpg


Дмитро Пильчиков один з членів Кирило-Мефодіївського товариства

Кирило-Мефодіївське товариство проіснувало трохи більше року. У березні 1847 р. за доносом студента О.Петрова воно було викрите, поліція приступила до арештів «змовників». Через три місяці справа була закрита, тому що головний начальник ІІІ відділення Його імператорської величності власної канцелярії генерал-ад’ютант граф О.Орлов не побачив у діяльності «мефодіївців» замаху на основи самодержавства. «Україно-слов’янське товариство Св. Кирила та Мефодія, - писав він, - було не більше як учене марення трьох молодих людей. Засновники його, Гулак, Білозерський і Костомаров, за самим положенням учених людей … були не в змозі ні втягнути у своє товариство військовиків або народ, ні зробитися скорою причиною повстання».

Однак, на братчиків чекало суворе покарання.

Найтяжче було покарано Т.Шевченка, якого віддали у солдати Окремого Оренбурзького корпусу на 10 років. Сам Микола І дописав до вироку таке: «… під суворим наглядом і забороною писати і малювати». На трирічний термін було ув’язнено у Шліссельбурзькій фортеці М.Гулака. М.Костомаров перебував у в’язниці один рік, а О.Навроцький – півроку у В’ятській тюрмі. Інші члени братства царський режим вислав у віддалені губернії імперії під нагляд поліції, заборонивши повертатися в Україну.

в) Історичне значення діяльності Кирило-Мефодіївського братства:

  • Це була перша політична організація української інтелігенції, яка мала свою програму національного відродження з визначеними формами і методами досягнення поставлених цілей.

  • Поява і діяльність товариства стали початком переходу від культурницького до політичного етапу боротьби за національний розвиток України.

  • Кирило-мефодіївці зробили значний внесок у розвиток української національної ідеї.

  • У програмних документах братства вперше була зроблена спроба об’єднати українську ідею з загальнолюдськими християнськими цінностями та ідею слов’янської єдності.

  • Навіть та дещиця, яку встигли зробити кирило-мефодіївці, - видання книг, бесід, лекції, програмні документи – будила суспільну думку, спонукала до пошуку шляхів вільного розвитку України. Їхня діяльність стала зразком для наступних поколінь українських борців за соціальне і національне звільнення.



e:\підручник\zakon_bozy.jpg


Перша сторінка "Закону божого"




book1


3. Місце Т.Шевченка в українському національному відродженні.

Визнаним національним пророком та ідейним натхненником нової генерації борців за Україну, її державне відродження став полум’яний патріот українського народу Тарас Шевченко. Поява наприкінці 30-х рр. ХІХ ст. такої постаті ознаменувала початок нового – соціально-політичного – етапу розвитку національно-визвольного руху в Україні.

Національно-політичні погляди Кобзаря найяскравіше простежувалися в таких творах поета, як «Гайдамаки», «Гамалія», «Сон», «Великий льох», «Кавказ», «Заповіт». Саме ці вірші та поеми Т.Шевченка, де він тужить за героїчним минулим, просякнуті активним революційним романтизмом.book1


Т.Шевченко. (Автопортрет 1848-1849 рр.)

Найбільша трагедія українського народу, на думку Тараса Шевченка, полягала не в тому, що народ потрапив у неволю, а в тому, що він змирився з нею, схилив голову перед загарбниками, забуваючи про своє героїчне минуле і навіть допомагаючи сусідові «припати» себе. З позицій цього героїчного минулого поет і закликав до боротьби за волю та визволення України.


Титульна сторінка збірника віршів Т.Шевченка

Т.Шевченко активно виступав за об’єднання слов’ян, проте він ненавидів самодержавну Росію як демократ, що вбачав у царях головних винуватців закріпачення українських селян; як федераліст, що ненавидів централізм; як політичний радикал та республіканець, що був ворогом монархії та самодержавства взагалі. Він виступав також і як український патріот, який бачив, що не лише російський уряд, а й російська суспільність допускає знищення української національної самостійності, державності, культури. c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\сборник стихов шевченка.bmp c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\шевченко две девушки-малороссиянки.bmp


Т.Шевченко "Дві дівчини-малоросіянки
"
Поезія Т.Шевченка мала для українського народу епохальне значення. Вона сприяла формуванню нації з темної етнографічної маси та розбила назавжди можливість існування українського руху як «южнорусского» провінціоналізму.


dramamsk


Висновки.

Кирило-Мефодіївське братство було засновано в Києві 1846 р. Членами братства, очолюваного істориком М. Костомаровим, були В.Білозерський, М. Гулак. Пізніше до них приєдналися П. Куліш і Т. Шевченко. Це був цвіт тогочасної молодої української інтелігенції. Всі вони захоплювалися ідеями свободи і демократії, всеслов'янського єднання, тому й свою таємну організацію назвали на честь великих слов'янських просвітителів Кирила і Мефодія.

Принципові положення політичної програми братства були викладені у «Книзі буття українського народу» та «Статуті Кирило-Мефодіївського братства». Братчики вірили в те, що прийде час, коли «вся слов'янщина встане, і не залишиться в ній ні царя, ні пана, ні холопа». Ставилося за мету об'єднати всі слов'янські народи в одну федерацію, в якій кожний народ зберігав би свою свободу. Провідна роль відводилася Україні: Київ мав стати столицею федерації, де збирався б загальний сейм.

М. Костомаров був переконаний в тому, що за Україною, яка повстане зі своєї могили, підуть усі слов'янські народи. Однак члени братства по-різному дивилися на засоби досягнення цієї мети. Більшість схилялася до шляху реформ і «м'яких» методів. Меншість, насамперед в особі Т. Шевченка, займала радикальні позиції. Розходилися члени братства і стосовно того, що є першочерговим і головним. Для М. Костомарова це були єдність і братерство слов'ян. Т. Шевченко ж палко обстоював соціальне та національне звільнення українського народу.

Проіснувало братство недовго: на початку 1847 р. за доносом його члени були заарештовані. Найгірша доля спіткала Т. Шевченка. Його заслали до Оренбурга без права писати й малювати.

Таким чином, від Кирило-Мефодіївського братства бере початок історія нового українського політичного руху. Воно було першою в історії України нелегальною політичною організацією, що поставила за мету національне й соціальне визволення українського народу, возз'єднання його в єдиній соборній державі з одночасним . створенням федерації чи, можливо, конфедерації слов'янських країн.





Документи та матеріали.

Кирило-Мефодіївське товариство.

Недавно виявлено, що молоді вчені люди в києві, майже всі уродженці Малоросії, утворили Українсько-Слов’янське товариство св. Кирила і Мефодія. …

Товариство ставило собі за мету приєднання до Росії іноземних слов’янських племен, а засобами до цього воно вважало піднесення слов’янських племен до поважання власної їхньої народності, усунення іноземних звичаїв, знищення ворожнечі і встановлення згоди між ними, схиляння їх до сповідання однієї православної віри, відкриття училищ і видання книг для простого народу.

У декого з учасників Українсько-Слов’янського товариства було знайдено … статут, за правилами якого в слов’янських племенах мало встановитись народно-предстваницьке правління; рукопис найзлочиннішого змісту, який нібито витлумачував цей статут; інший рукопис, що називається «Закон божий», або «Подністранка», … в якому містилися революційні та комуністичні правила, а вкінці підбурливі відозви до слов’янських племен та інші злочинні твори.



Причетні до справи … у своїх листах, а художник Шевченко, колишній вчитель Куліш і Костомаров навіть у надрукованих ними творах, зображуючи неправильно справжнє становище України, яка ніби перебувала в тяжкому становищі, захоплено говорили про колишню Малоросію, надаючи їй надзвичайно великого значення; історію цього краю подавали мало не ви значнішою за всі історії, наїзди гайдамаків описували як рицарство, … натякаючи, що дух свободи не простиг і досі таїться серед малоросіян. Вірші Шевченка малоросійською мовою, … «Сон», «Послання до мертвих і живих», … величезною мірою зухвалого,… підбурливого змісту. …

Борьба классов. – 1924. - № 1-2.- С. 253-254.

Завдання.

1) Прочитайте документ.

2) Чи відомо, хто є його автором?

3) Про яку історичну подію розповідає документ?

4) Чи відома нам дата його написання?

5) Чи є у документі інформація, яка підтверджує, що автор є сучасником описуваних подій?

6) Чи є в документі які-небудь твердження або фрази, які б свідчили про уподобання автора, його ставлення до братчиків? Прокоментуйте цитатами з документу.

7) Як автор документу характеризує діяльність товариства?

8) Сформулюйте своє ставлення до тексту історичного джерела використовуючи такі висловлювання:

- «Це дійсно так, тому що …»

- «Я упевнений (а) у тому, що …»

- «Я думаю інакше, тому, що …»

- «Я сумніваюся у цьому, тому що …»

- «Я не згодний (а) із цим, тому що …»

hh00625_


Питання для самоконтролю

1) Доведіть, що український народ не припиняв боротися за свої національні права.

2) Підберіть правильну відповідність:

1. М.Костомаров. а) етнографія.

2. П.Куліш. б) історія.

3. М.Гулак. в) література.

4. О.Маркевич. г) історія права.

3) Охарактеризуйте мету таємного товариства Св. Кирила та Мефодія.

4) Які назви мали програмні документи Кирило-Мефодіївського братства?

1. Автор? Назва? 2. Автор? Назва?

5) Підберіть правильну відповідь:

1. помірковано-ліберальне крило братства

1) П.Куліш, 2) М.Гулак, 3) М.Костомаров.

2. радикальне крило братства

4) Т.Шевченко, 5) О.Навроцький, 6) О.Маркевич.

6) Хто заснував Кирило-Мефодіївське братство?

7) Складіть історичний портрет М.Костомарова.

8) Яке місце посідає Т.Шевченко в українському національному відродженні?

9) Чому, на вашу думку, Шевченко був покараний більше за інших членів товариства?


Словник термінів.ph02736g

Кирило-Мефодіївське братство – перша в Україні національна політична таємна організація, що існувала 1846-1847 рр. в Києві, основною метою якої було створення слов’янської демократичної федерації з центром у Києві, скасування кріпацтва та ліквідація самодержавства.

an00790_


Віконце допитливих.

Засудження Т.Шевченка (1847 р.)

Із обвинувачу вального акта


Титульна сторінка судової справи Т.Шевченка

Шевченко, замість того щоб довічно відчувати благоговійні почуття до осіб августійшої фамілії, які удостоїли викупити його з кріпацтва, писав вірші малоросійською мовою найобурливішого змісту. У них він то зображав плач про уявне поневолення і лихо України, то оспівував славу гетьманського правління і колишньої вольниці козацтва, то з неймовірною зухвалістю зводив наклепи і виливав жовч на осіб імператорського дому, забуваючи в них особистих своїх благодійників. … Шевченко набув між друзями своїми слави знаменитого малоросійського письменника, а тому вірші його ще більш шкідливі та небезпечні.

… Шевченко почав писати свої підбурливі твори ще з 1837 року, коли слов’янські ідеї не захоплювали київських учених, як і вся справа доводить, що Шевченко не належав до Україно-Слов’янського товариства, а діяв окремо, захоплюючись власною зіпсованістю. Проте за підбурливий рух і зухвалість, що виходила за всякі межі, його потрібно було визнати одним з найважливіших злочинців …

З вироку суду

Художника Шевченка, за писання підбурливих і надзвичайно зухвалих віршів, як наділеного міцною будовою тіла, призначити рядовим в Оренбурзький окремий корпус з правом вислуги, доручивши начальству найсуворіше наглядати, щоб від нього, ні в якому разі, не могло вийти підбурливих і пасквільних творів.


1   2   3   4   5   6   7

Падобныя:

Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст iconТема розвиток освіти та науки на українських землях
Тема традиційно-побутова культура та церковне життя в україні другої половини ХІХ ст

Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст iconТема наддніпрянська укр аїна напередодні реформи 1861 року
Розділ модернізація українського суспільства в середині – у другій половині ХІХ століття

Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст iconМетодичні рекомендації з дисципліни «Українська література» Відповідно до вимог програми з дисципліни „Українська література
Відповідно до вимог програми з дисципліни „Українська література” студенти вивчають оглядово тему: „Розвиток драматургії І театру...

Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст iconОбласна відеоселекторна нарада
...

Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст iconПрограма розвитку та промислового освоєння
Рівненщини мінеральними ресурсами та інноваційними проектами щодо їх використання. Розроблено план дій, спрямованих на задоволення...

Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст iconЕкологічна проблема як наслідок економічної діяльності
Хімізація сільського господарства породила проблеми, пов'язані з адаптацією бур'янів І сільськогосподарських шкідників до певних...

Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст iconВ. Г. Боронос Методологічні засади управління
З. О. Луцишин – доктор економічних наук, професор кафедри світового господарства І міжнародних відносин Київського національного...

Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст iconЕпохи в історії Японії
Введеннясільського господарства(рисові культури) викликало розвиток соціальної ієрархії, І сотні маленькихплемен почалипоєднуватисяв...

Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст iconМета, предмет, підстава та терміни Мета та предмет стаття 1
Стаття 2 – (1) Ця інструкція підготована відповідно до Закону про захист сільського господарства та сільськогосподарський карантин...

Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст iconУрок роздум. Тема уроку: Ембріональний розвиток людини. Функції плаценти
Освітня: продовжити формувати знання учнів про ембріональний розвиток організмів на прикладі розвитку людини; розкрити особливості...

Размесціце кнопку на сваім сайце:
be.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©be.convdocs.org 2012
звярнуцца да адміністрацыі
be.convdocs.org
Галоўная старонка