Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст




НазваТема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст
старонка4/7
Дата канвертавання14.11.2012
Памер0.94 Mb.
ТыпДокументы
1   2   3   4   5   6   7
Тема 4. Антикріпосницька боротьба в Україні в І половині ХІХ ст.

book1

1. Посилення національного та соціального гніту.

У І половині ХІХ ст. більша частина України (80%) перебувала під владою Російської імперії. Це такі землі – Правобережна Україна, Лівобережна і Південна або Степова. Під владою Австрійської імперії – Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття. c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\николай павлович.bmp


Микола І

Політика російського царизму щодо України носила колоніальний характер. Можемо виділити деякі характерні риси: по-перше - уряд розглядав Україну як російський край; по-друге – ознакою імперської присутності в Україні була армія (українське населення було обкладене обтяжливими повинностями, найтяжчою була військова – 25 років служби); по-третє – мілітариська політика щодо України (1816-1821 рр. засновані військові поселення міністром Аракчеєвим); по-четверте – впровадження в Україні імперських структур влади (Україну розділено на 9 губерній, що складали 3 великі регіони, імперська бюрократія була організована на військовий зразок – зі своїми чинами та мундирами); по-п’яте – заснування у 1826 р. Третього відділу Миколою І, започаткування таємної поліції (введено цензуру, здійснювався контроль за друкованими виданнями, перевірялося приватне листування).

Не найкращим в цей же час було становище й на західноукраїнських землях. Відбувається подальше посилення кріпосницького гніту. У 1802-1803 рр. австрійський уряд дозволив поміщикам застосовувати тілесні покарання щодо своїх кріпаків. Збільшувалась панщина, вводились додаткові повинності. Поміщики намагалися за всяку ціну відібрати у селян землю і засіяти зерновими, так як зерно стало цінним товаром. Погіршувало становище селян і стихійні лиха – посухи, неврожаї, епідемії. Все це посилювало селянську боротьбу проти соціального гніту.

Неприйняття феодальних порядків, підтримуваних імперськими урядами, спричиняло протести селян, що набували різних форм. Однією з основних форм антикріпосницького протесту були втечі селян. Другою формою боротьби стали потрави панських лук та посівів, вирубування лісів, розправи над сільською старшиною. Часто селяни підпалювали панські садиби, склади та інші приміщення. Виступали селяни і проти урядової адміністрації: відмовлялися сплачувати державні податки, ухилялися від рекрутчини.

book1

2. Соціальні рухи на Наддніпрянській Україні.

Феодально-залежне населення – кріпаки та державні селяни, військові поселенці та наймані робітники не мирилися зі своїм підневільним станом. Все частіше полихали поміщицькі маєтки, вбивали поміщиків та управителів. Спалахували й масові виступи.


Повстання у військовому поселенні

Одним із осередків опору були військові поселення, де життя поселенців суворо регламентувалося. Поселення створювалися на Харківщині, Катеринославщині, Херсонщині, Київщині і Поділлі і охоплювали близько півмільйона селян, які ненавиділи своє становище.

В 1817 р. Бузьке козацьке військо було остаточно ліквідовано, а козаків перетворено на військових поселенців. Це викликало невдоволення козаків, яке незабаром переросло у відкритий виступ. Серед козаків поширювались чутки про наявність царської грамоти, за якою заборонялося перетворювати Бузьке військо на військове поселення. 28 липня 1817 р. у Вознесенську зібралося 500 козаків, які намагалися відібрати у командування козацькі символи та звільнити заарештованих козаків. Відбулася збройна сутичка, яка стала сигналом до загального повстання бузьких козаків. В боротьбі проти козаків було задіяне 10-тисячне військо, яке і перемогло повсталих у вересні 1817 р. 93 козаків було притягнуто до суду, 64 з них засуджено до страти, але пізніше це покарання було замінено віддачею у солдати.e:\підручник\креслення будинку військових поселенців з афтографом аракчеєва.jpg


Будинок військових поселенців (креслення з автографом О.Аракчеєва)

Ще потужніше повстання спалахнуло у військовому поселенні в Чугуєві у 1819 р. Причиною повстання став жорстокий режим в Чугуївському полку, де поєднувались найтяжчі форми кріпацької залежності з найгіршими умовами солдатської служби. 27 червня поселенці відмовилися виконати непосильне завдання щодо заготівки сіна. До Чугуєва були викликані діючі ескадрони інших полків поселенської дивізії. Це не допомогло. Повстанці вимагали ліквідацію військових поселень, повернення земель відрізаних у поселенців при їх організації, звільнення від поставок хліба і фуражу і т.д. Повстання тривало до середини липня. Проти повсталих було послано 2 піхотних полки з 12 гарматами. Чугуїв був оточений царськими військами, але повстання не припинялося. До повстанців почали приєднуватися інші полки. На початку серпня прибув військовий міністр О.Аракчеєв і сам керував придушенням повстання. Поселенці зазнали поразки. Не менше 80 осіб було забито на смерть шпіцрутенами. 1104 повстанців було ув’язнено, 273 козаків засуджено до страти, яку Аракчеєв замінив тяжким фізичним покаранням, 400 учасників, в тому числі 29 жінок заслали до Оренбурзького окремого корпусу.

У 1818 р. розпочалося селянське повстання на Дону та Південній Україні. Початком стало повстання в сільських слободах і за два роки охопило велику територію. У січні 1820 р. повстаннями була охоплена Катеринославська губернія, загрожуючи перекинутись на Воронезьку та Слобідсько-Українську губернії. Це був масовий селянський рух, в ньому взяло участь понад 45 тис. селян.

Селяни були озброєні дрючками, косами, списами. Вони утворили своє самоврядування, вимагали звільнення від кріпацтва, відмовилися підкорятися поміщикам та місцевим урядовцям. Царський уряд кинув проти повсталих великі військові сили. Вони дуже жорстоко розправилися з повстанцями, а потім знівечених селян відправили до Сибіру або на каторжні роботи на Луганський ливарний завод.

У травні 1829 р. почалося повстання селян у с. Шебелинки (Харківська губернія). Селяни відмовилися стати військовими поселенцями. Повстання очолили Степан Дьомін і Кузьма Ведерников. У Шебелинці зібралося 3 тис. селян. Відбулася сутичка між селянами і царськими військами. Повсталі перемогли. Але через кілька днів до села знову прийшло військо з 2 гарматами. Було убито 46 селян, поранено 100, з них 57 померло від ран, 143 учасники повстання були арештовані, С.Дьоміна і К.Ведерникова відправлено до довічної каторги, 48 чол. відправлено на службу в Херсонське військове поселення.

3. Селянські виступи під проводом Устима Кармелюка на Поділлі.book1


Устим Кармалюк (Художник В.А.Тропінін)
Надзвичайно гострого характеру набув селянський рух проти поміщиків у першій третині ХІХ ст. на Поділлі. Тут він набрав форми партизанської боротьби і охопив Волинський і Київський повіти. На чолі руху стояв селянин-кріпак Устим Кармелюк. Ім’я цієї людини ще за життя стало легендарним. Народився Кармелюк 27 лютого (10 березня) 1787 року у селі Головчинцях Літинського повіту Подільської губернії (тепер с. Кармалюкове Жмеринського р-ну Вінницької обл.). Він мав надзвичайну фізичну силу, велику силу волі і мужність, безмежно ненавидів гнобителів. 1812 р. за бунтарські дії був відданий поміщиком Пигловським у солдати. У 1813 р. разом із Д.Хроном утік з уланського полку, якій розміщався в Кам’янці-Подільському, і повернувся в рідні місця. 1814 року очолив повстанський рух проти російської адміністрації та дворянства, який розгорнувся в Літинському, Летичівському і Ольгопольському повітах. Кармелюк (Кармалюк) користувався підтримкою селян. До нього часто приєднувались солдати-втікачі. Селяни під його керівництвом нападали на поміщицькі маєтки, захоплювали там майно та худобу і роздавали біднякам.

Протягом 1830-1835 рр. селянський рух під проводом У.Кармелюка охопив все Поділля, а також суміжні з ним райони Бессарабії та Київщини. У повстанському русі брали участь близько 20 тис. чоловік. Протягом 23 років боротьби партизанські загони на чолі з Кармалюком здійснили понад 1 тис. нападів на поміщицькі маєтки.

Для боротьби з повстанцями російський уряд у листопаді 1833 року створив так звану Галузинецьку комісію (від назви села - Галузинці). Царські власті кілька разів арештовували славного ватажка, били і засилали до Сибіру, але він тікав, повертався на батьківщину і продовжував боротьбу. 10 (22) жовтня 1835 року під час облави Кармелюк був убитий із засідки шляхтичем Рутковським у с. Шляхові Коричинці на Хмельниччині. Влада розправилася й з учасниками повстань, до суду було притягнуто 2700 учасників руху.

Образ народного месника відобразили у своїх творах М.Старицький, Марко Вовчок, В.Кучер та ін.. Тарас Шевченко називав його «славним лицарем».


book1


4. Антифеодальна боротьба в західноукраїнських землях.

Відповіддю на посилення феодальної експлуатації в західноукраїнських землях Австрійської імперії були виступи селян. Уже І половина ХІХ ст. була наповнена постійними сутичками селян з поміщиками. Прагнучи вирватись з-під ненависного гноблення, селяни не обмежувались втечами і скаргами на поміщиків в державні установи. Дедалі частішими ставали потрави панських посівів та підпали поміщицьких будівель.

Нового розмаху набув на Прикарпатті традиційний опришківський рух, методи боротьби якого мали багато спільного з діями повстанських загонів Кармалюка на Поділлі. На Буковині понад десять років діяв загін, очолюваний Мироном Штолюком (Штола). З 1817 року він очолював опришківський загін, який діяв у районі Косова, Вижниці й Кутова. Лише за допомогою значної військової сили владі вдалося розгромити повстанців. Штола був схоплений 1829 р. разом з побратимами Козиком і Циганом, яких було страчено 2 червня 1830 р.


Лук’ян Кобилиця

Значного розмаху набуло 1844 року повстання на Буковині, яке очолив Лук’ян Кобилиця. Народився в сім’ї селянина-кріпака. Змалечку бачив знущання панів над селянами. 1839 р. селяни обрали Кобилицю уповноваженим, якому доручалося відстоювати інтереси громади. Проте звернення Кобилиці та інших уповноважених у державні установи щодо утисків соціально-національних прав українського населення залишалися без наслідків. 1843-1844 рр. він очолив виступи селян 22 громад, які рішуче відмовлялися відробляти панщину, самочинно переобрали сільську старшину, висунули вимоги відкриття українських шкіл, вільного користування лісами і пасовиськами, зажадали переведення їх на становище державних селян. У березні 1844 року повстання було придушене з допомогою урядових військ, а Лук’яна Кобилицю заарештовано і ув’язнено.

1831 р. на Закарпатті спалахнули «холерні» бунти, приводом до яких стали обмеження пересування у зв’язку з епідемією холери в краї. Але при цьому селяни виступали взагалі проти всієї системи земельних відносин. Хоча вони були придушені, але влада зробила певні висновки і пішла на якісь поступки.1836 р. були скасовані деякі другорядні повинності. Селяни отримали право за згодою поміщика відкупитись від повинностей та переходити від одного поміщика до іншого за умови сплати всіх податків і боргів. Було дещо обмежено права поміщиків у справі переслідування селян через суди, скасовано тілесні покарання селян. Однак найбільш тяжкі повинності зберігались, як і право поміщиків на володіння землею.

book1


5. Причини поразок та значення повстань І половини ХІХ ст.


ПРИЧИНИ ПОРАЗКИ




Виступи мали стихійний характер, не були добре організовані.




Не було узгодженості в діях між козаками та селянами




Виступи мали локальний (місцевий) характер




Селяни виступали розрізнено, були погано озброєні

Виступи не мали чіткої мети




ЗНАЧЕННЯ



dramamsk

Висновки.

Таким чином, у середині XIX ст. феодально-кріпосницька система господарювання перебувала в глибокій кризі. Нова ринкова система відносин ставала дедалі міцнішою та ефективнішою порівняно з феодально-кріпосницькою. У процесі розкладу феодально-кріпосницької системи, зміцнення капіталістичного укладу загострювались соціальні протиріччя, посилювалася антикріпосницька боротьба. Поширеними формами селянського протесту були скарги до урядових установ та цареві, підмова платити оброк, непокора властям, втечі — в Новоросійський край, на Дон, у Таврію. За неповними даними, протягом 1797—1825 рр. в Україні сталося 104 масових антиурядових виступи кріпаків.

Найзначнішими на Правобережній Україні були виступи селян у 24 селах і містечках Черкаського повіту на Київщині в 1803 р. У 1819 р. відбулося заворушення серед військових поселенців Чугуєва (Харківщина). У 1824 р. неврожай і голод спричинили селянські виступи на Катеринославщині. На початку 1826 р. спалахнуло селянське заворушення на Уманщині, що охопило декілька сіл повіту. Селяни оголосили себе вільними, почали захоплювати поміщицьке майно, арештовувати поміщиків. Влада жорстоко розправилася з повсталими.

Особливої гостроти селянський антикріпосницький рух набув у першій третині XIX ст. на Поділлі, охопивши також деякі повіти Волині та Київщини. Очолив його У. Кармалюк. Мужній народний месник загинув у ніч з 9 на 10 жовтня 1835 р. Однак це не зупинило антикріпосницький рух в Україні.

Особливо широкого розмаху він набрав на Правобережній Україні у зв'язку з проведенням інвентарної реформи 1847— 1848 рр..

У найбільш гострій формі національний рух спротиву виявився в селянських виступах на західноукраїнських землях. Особливо активними вони були протягом 1815—1825 рр. у Галичині. Своєрідною формою протесту був рух опришків, що поширився на Прикарпатті. Сотні селян озброювалися і втікали у важкодоступні райони Карпат, стаючи на шлях збройної боротьби проти влади.

Яскравою сторінкою в історії українського народу було повстання в Північній Буковині під проводом Л. Кобилиці, який на той час був депутатом парламенту. Повстанський рух охопив гірські села Вижницького і Сторожинецького округів. Загін під проводом Л. Кобилиці до літа 1849 р. вів боротьбу з урядовими військами. Відважного ватажка повсталих було схоплено в 1850 р.



Документи та матеріали.

З указу царського уряду про покарання селян-кріпаків (1845 р.)

… Заколотом проти властей, урядом встановлених, вважається і будь-яке заворушення селян або дворових людей проти своїх поміщиків, володільців або управляючих і проти волосних та громадських управлінь.

Кріпаки за заворушення проти панів своїх … , піддаються покаранням як за заколот проти властей, урядом встановлених.

За всяке вперте непідкорення, хоч і без явного повстання, панам своїм …, кріпаки піддаються … покаранню різками від двадцяти до п’ятдесяти ударів.

Кріпаки за … скарги на поміщиків піддаються покаранню різками до п’ятдесяти ударів.

Памятники истории крестьян ХIV – ХІХ вв. –

М., 1910. – С. 230

Завдання.

1) Прочитайте документ.

2) Що це за документ ? (погляд очевидця, свідчення учасника подій, газетне повідомлення, офіційний документ)

3) Хто є автором джерела?

4) В наслідок яких подій, на вашу думку, з’явився цей указ?

5) Які рекомендації поміщикам по відношенню до селян містить цей документ?


hh00625_


Питання для самоконтролю

1) Доведіть, що політика російського та австрійського уряду щодо України була колоніальною.

2) Бузьке козацтво було ліквідоване:

1815, 1812, 1817, 1821 р.

3) Визначте причини повстання в Чугуївському полку.

4) Назвіть вимоги повстанців:

1. ____?_____ , 2. _____?_____ , 3. _____?_____ , 4. _____?_____ .

5) Повстання Чугуївського полку відбулося в …

6) Заповніть таблицю «Повстання на Дону та Південній Україні» використовуючи карту № 6


Дата

Територія

Кількість повсталих

Зброя селян

Причини повстання

Мета

Наслідки























7) Які були причини селянського повстання у с. Шебелинка?

8) Яких ви знаєте ватажків цього повстання?

9) Закінчить речення: «У травні 1829 року почалося …»

10) Заповніть таблицю: «Селянський рух на Поділлі».

Території охоплені повстанням

Тривалість руху

Форма боротьби

Ватажок

Наслідки

















11) Назвіть форми боротьби опришків.

12) Хто був ватажком карпатських опришків в 20-х рр.. ХІХ ст.?

13) Складіть оповідання про ватажка селянського руху на Буковині Лук’яна Кобилицю.

14) Коли відбулося найбільше повстання на Закарпатті?


Словник термінів.ph02736g

Мілітаризація – підпорядкування всіх сфер життєдіяльності суспільства воєнним цілям; застосування форм і методів воєнної організації в різних галузях суспільно-економічного життя.

Опришки – українські повстанці, які боролися проти феодально-кріпосницьких порядків і національного гноблення в Галичині, Закарпатті, Буковині у ХVІ – І половині ХІХ ст. (Опришки брали участь у всіх великих повстаннях цього періоду історії. Рух опришків був ліквідований австрійським урядом).

Рекрут – особа, прийнята на військову службу за наймом або за повинністю.

Рекрутська повинність – система комплектування армії Російської держави у ХVІІІ – ХІХ ст., відповідно до якої всі стани (крім дворян, купецтва, духівництва, почесних громадян, жителів Бессарабії і віддалених районів Сибіру) були зобов’язані висувати для служби в армії певну кількість чоловік. (Служба в армії була до 1793 р. довічною, потім встановили терміни (у 1793 р. – 25 років, у 1834 р. – 20 років, 1855 – 1872 рр. – 12, 10, 7 років). Вік рекрутів і їхня загальна кількість не були встановлені. У рекрути брали в залежності від обставин чоловіків від 17 до 35 років. У 1874 р. рекрутська повинність була замінена загальною військовою повинністю. Термін служби в армії скорочений).

Цензура – контроль офіційної (світської чи духовної) влади за змістом, випуском творів і розповсюдженням друкованої продукції, змістом сценічних творів, кіно-фототворів, творів образотворчого мистецтва, радіо- і телевізійних передач, а іноді і приватного листування. (Мета цензури – не допустити поширення ідей і відомостей, визнаних органами влади небажаними або небезпечними).


an00790_


Віконце допитливих.

Яків Головацький про селянські повстання.

Нічого дивного, що селянство жило у крайній ненависті до своїх гнобителів. Слабші попадали у безвихідний розпач. В урядових актах Київщини близько 1840 р. записано, що за два роки понад 500 селян покінчило самогубством. Сотні селян утікали за кордон, на молдавську територію, хоч за втечу були суворі кари. Але найенергійніші бунтували й вели боротьбу з панами. Бували випадки, що селяни робили змови й убивали панів. Коли в села висилали війська, селяни кидалися на солдатів, голими руками хапали за багнети, видирали їх і гинули. Селянські заворушення приборкували дуже люто.

І в Галичині було те саме. Коли селяни відважувалися боронити свої права, пан обвинувачував їх у бунті й кликав військо на підмогу. Урядовці приїздили у супроводі роти піхоти або відділу гусарів чи драгунів. Десятками клали селян або міщан за вказівками пана або економа. Йшла у хід палка. Били по 50, 75 і більше буків. Драгуни й гусари переїли у селі всю птицю, перерізали худобу, скормили увесь хліб, зі стогів тягнули пшеничні снопи й кидали коням. Хто після такої екзекуції не відрікся своїх прав, того заковували в кайдани й висилали до тюрми.


Карта № 6




1   2   3   4   5   6   7

Падобныя:

Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст iconТема розвиток освіти та науки на українських землях
Тема традиційно-побутова культура та церковне життя в україні другої половини ХІХ ст

Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст iconТема наддніпрянська укр аїна напередодні реформи 1861 року
Розділ модернізація українського суспільства в середині – у другій половині ХІХ століття

Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст iconМетодичні рекомендації з дисципліни «Українська література» Відповідно до вимог програми з дисципліни „Українська література
Відповідно до вимог програми з дисципліни „Українська література” студенти вивчають оглядово тему: „Розвиток драматургії І театру...

Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст iconОбласна відеоселекторна нарада
...

Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст iconПрограма розвитку та промислового освоєння
Рівненщини мінеральними ресурсами та інноваційними проектами щодо їх використання. Розроблено план дій, спрямованих на задоволення...

Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст iconЕкологічна проблема як наслідок економічної діяльності
Хімізація сільського господарства породила проблеми, пов'язані з адаптацією бур'янів І сільськогосподарських шкідників до певних...

Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст iconВ. Г. Боронос Методологічні засади управління
З. О. Луцишин – доктор економічних наук, професор кафедри світового господарства І міжнародних відносин Київського національного...

Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст iconЕпохи в історії Японії
Введеннясільського господарства(рисові культури) викликало розвиток соціальної ієрархії, І сотні маленькихплемен почалипоєднуватисяв...

Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст iconМета, предмет, підстава та терміни Мета та предмет стаття 1
Стаття 2 – (1) Ця інструкція підготована відповідно до Закону про захист сільського господарства та сільськогосподарський карантин...

Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст iconУрок роздум. Тема уроку: Ембріональний розвиток людини. Функції плаценти
Освітня: продовжити формувати знання учнів про ембріональний розвиток організмів на прикладі розвитку людини; розкрити особливості...

Размесціце кнопку на сваім сайце:
be.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©be.convdocs.org 2012
звярнуцца да адміністрацыі
be.convdocs.org
Галоўная старонка