Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст




НазваТема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст
старонка1/7
Дата канвертавання14.11.2012
Памер0.94 Mb.
ТыпДокументы
  1   2   3   4   5   6   7
Розділ 3. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ НАРОДУ ТА УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ.

Тема 1. РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ТА АГРАРНИХ ВІДНОСИН У І ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\шевченко.bmp


Тема 2. ПОЧАТОК ПРОМИСЛОВОГО ПЕРЕВОРОТУ.


Тема 3. ЗРОСТАННЯ МІСТ. РОЗВИТОК ТОРГІВЛІ.


Тема 4. АНТИКРІПОСНИЦЬКА БОРОТЬБА В УКРАЇНІ.


Тема 5. УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ НА ТЕРИТОРІЇ НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ В І ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\паровоз.bmpc:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\19 век\5kub2_2.jpg


Тема 6. НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ В І ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.


УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО

РОЗДІЛУ


c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\костомаров николай иванович.bmpc:\documents and settings\admin\мои документы\мои рисунки\история украины 2 2\kostum1_im2.bmp


c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\матрос кошка. крымская война.bmp


d:\малюнки\pub60cor\j0295069.wmf


Основні дати розділу

1817 р. – створення військових поселень

1817 р. – ліквідація Бузького козацького війська й перетворення козаків на військових поселенців

1817 р., 27 липня – повстання бузьких козаків

1817 р. – Одеса стала відкритим вільним портом (порто-франко)

1818 р. – селянське повстання на Дону та Південній Україні

1819 р. – повстання військових поселенців у Чугуєві

1823 р. – поява першого українського пароплаву «Пчілка» на Дніпрі

1824 р. – в Наддніпрянській Україні побудований перший цукровий завод в селі Трощино Канівського повіту Київської губернії

1828 р. – відкрито судноплавство по лінії Одеса-Ялта-Батумі

1829 р., травень – повстання селян у с. Шебелинки

1830-1835 рр. – селянський рух під проводом Устима Кармалюка

30-70-ті рр. ХІХ ст. – промисловий переворот в Наддніпрянській Україні

1844 р. – повстання селян під проводом Лук’яна Кобилиці на Буковині

1846 р., січень – 1847 р., березень – діяльність Кирило-Мефодіївського товариства

1847-1848 рр. – проведення інвентарної реформи на Правобережній Україні

1848 р., 13 квітня – створення у Львові Центральної ради народової

1848 р., 16 квітня – маніфест про скасування кріпацтва в Австрійській імперії

1848 р., квітень – заснування організації «Руський Собор»

1848 р., 2 травня – створення у Львові Головної руської ради

1848 р., 2-12 червня – Слов’янський з’їзд у Празі

1848 р., 16 липня – заснування товариства «Галицько-руська матиця»

1848 р., 19 жовтня – Собор руських учених у Львові

1848 р., 1 листопада – Львівське збройне повстання

1848-1850 рр. – селянський рух на Буковині

1851 р. – самоліквідація Головної руської ради

Тема1 . Розвиток сільського господарства та аграрних відносин в українських

землях в І половині ХІХ ст.

book1


1. Занепад поміщицького землеволодіння в Наддніпрянській Україні.

На початку ХІХ ст. провідним сектором економіки Наддніпрянської України було сільське господарство. Земля – основний засіб виробництва – належала поміщикам, головна виробнича сила - селянство – було залежне від феодала чи держави.c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\торг. сцена из крепостного быта..bmp

Майже 75 % усієї землі було у дворянських руках. Маєтки поміщиків з кожним роком деградували та занепадали. Конкретним свідченням цих процесів було:

  • Посилення експлуатації селян;

  • Низький рівень організації праці;

  • Технічна відсталість сільськогосподарського виробництва;

  • Зниження прибутків землевласників.


Продаж кріпосних

Борг поміщиків державі невпинно зростав. Унаслідок цього наприкінці 50-х рр. ХІХ ст. під борговою заставою перебував майже кожен четвертий поміщицький маєток в Україні та кожен третій кріпак.

Протягом І половини ХІХ ст. поміщики намагалися отримати якнайбільше товарного хліба та знайти вихід з кризи. Щоб збільшити свої прибутки вони значно посилили експлуатацію залежних від них селян. Селяни вважалися власністю дворян і цілком залежали від їхньої волі. Поміщики розпоряджалися самими та їхніми господарствами, переселяли їх в інші маєтки, продавали або обмінювали їх, регламентували сімейний побут. Хоч закон 1797 року офіційно встановив триденну панщину, фактично вона становила 4-6 днів на тиждень. Крім панщини, селяни змушені були відробляти й додаткові повинності, сплачувати натуральний і грошовий податки. Самою жорстокою формою кріпосницької експлуатації була місячина. Місячина – це коли поміщики переводили розорених та обезземелених селян на постійну панщину. Такі селяни отримували лише голодне місячне утримання натурою.


Категорії залежного населення






Військові поселенці

Державні селяни




«Робітні люди»

Поміщицькі селяни




Урочні (здольні) селяни – селяни, що отримували від пана щоденне завдання (урок), причому таке важке, що його е можна було виконати й за два-три дні

Посесійні селяни (фабричні, заводські) – особисто залежні селяни, що були довічно прикріплені до заводів та фабрик, які належали приватним особам.

Панщинні селяни (панщани, панщанники) – кріпаки, які за користування землею виконували на користь господаря певні роботи. Три дні на тиждень селяни обробляли панську землю, три дні - відведену їм у користування.

Оброчні селяни - кріпаки, що сплачували поміщикові за користування землею грошовий або натуральний податок (оброк), розмір якого залежав від волі господаря.



book1


2. Державні селяни.c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\крестьянин.bmp

У Наддніпрянській Україні, крім селян-кріпаків, були й державні селяни, які вважалися особисто вільними. За користування землею вони сплачували державі грошову ренту, яка становила майже 40% їхніх прибутків. Більшість державних селян була не в змозі знайти такі кошти, тому з року в рік їхні борги зростали.


Селянин (І пол. ХІХ ст.)

У пошуках порятунку від злиднів і голодної смерті державні селяни йшли на Південь України. Попит на робочі руки в цьому регіоні був значний. Наприклад, з Полтавської та Харківської губерній у 40-х рр.. у південні райони щорічно вирушали на заробітки десятки тисяч селян. Окрім цього велика частина заробітчан-кріпаків, як правило, покидала свої домівки без дозволу поміщиків. Інколи землевласники за відповідну плату самі здавали зубожілих селян вербувальникам на промислові підприємства та плантації цукрових буряків.

Державні селяни розорялись, продавали своє майно, ставали наймитами. У їх господарство швидше проникали товарно-грошові відносини. Посилення масового селянського руху змусило царський уряд провести реформи управління державними селянами.

У 1837 р. було створено міністерство державних маєтностей. Це міністерство мало управляти державними селянами і підвищити їх податкову платоспроможність.


book1


3. Військові поселення.

У І половині ХІХ ст. царський уряд перетворив державних селян на ізольовану від народу військову касту, яку при потребі можна було б використати для придушення повстань. Водночас царизм сподівався зменшити витрати на утримання армії, при цьому збільшивши її чисельність. Для цього в Україні в 1817 році були створені так звані військові поселення, де селяни перетворені на військових поселенців, ставали фактично довічними солдатами. Їхніх дітей з семи років зараховували до новобранців, а з 18 років – у військові частини, де вони перебували до 45 років. Ініціатором створення військових поселень був наближений царя Олександра І граф Олексій Андрійович Аракчеєв.

Військові поселенці були одночасно селянами й солдатами. Для них установлювався суворий режим, що регламентував усе їхнє життя. До «розпису» входили не тільки військова муштра, сільськогосподарські роботи, а й навіть сон і народження дітей. За найменшу провину поселенців жорстоко карали. Формально вони мали працювати три дні на державу й три дні на себе. Фактично ж їм доводилося працювати на державу весь тиждень. c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\аракчеева.а..bmp


Граф О.А.Аракчеєв

Поселення створювали на Харківщині, Катеринославщині, Київщині, Поділлі, Херсонщині. станом на 1857 р. в Україні налічувалося 25 округів військових поселень чисельністю у 554 тис. чол.


book1

4. Розвиток сільського господарства в західноукраїнських землях.c:\documents and settings\admin\мои документы\підручник\борона.bmp


Борона

Основною галуззю економіки західноукраїнських земель, як і раніше, залишалося сільське господарство. Через існування кріпацтва воно також перебувало в стані глибокої кризи. Переважна більшість найкращих земель належала поміщикам, державі та церкві. У 1844 р. в Східній Галичині панські володіння становили майже половину всіх земель (47,1%), селянські – 48,9%, а вільні (землі міських громад, вільних селян, церковних парафій) – 4%. Якщо на одне селянське господарство в 1847-1849 рр. припадало 8,9 морга землі, то на один панський маєток – 755 моргів. Поміщики постійно зменшували селянські наділи. З 1787 по 1848 рік у селян відібрано понад 1 млн. моргів землі. Унаслідок цього на середину ХІХ ст. більшість селянських господарств Східної Галичини мали земельні наділи, які не могли прогодувати селянської сім’ї.


Розпашник

Не ліпшим було становище й селян Буковини, а в 40-х рр. ХІХ ст. значна частина селянських господарств Закарпаття взагалі стала безземельною. На Закарпатті оброблюванні землі використовувалися для розвитку виноградарства, садівництва та хліборобства. У гірських районах розвивалося тваринництво і лісорозробка. Дрібні наділи не могли забезпечити існування селян. Це змушувало їх виїздити на заробітки до інших регіонів. У Північній Буковині розвивалося рільництво, тваринництво, лісорозробка і мисливство. Більшість продукції вивозилася до центральних провінцій імперії.

Розмір селянського земельного наділу залежав від функцій, які виконувало селянське господарство в панському маєтку. Відповідно до них селянство поділялося на різні категорії.



СЕЛЯНСТВО




огородники

Загородники

тяглові

Повнонадільні




Халупники

піші



До чотирьох п’ятих свого прибутку селяни мусили віддавати поміщикам, духовенству, а також державі у формі різних повинностей: данина натурою і грошима, пропінація, церковна десятина, державні податки і т. ін.. на практиці поміщики не дотримувались якоїсь певної норми панщини. У селян для обробітку власних наділів часто не вистачало часу. Все це, а також недосконала техніка, відсталі форми господарювання призвели до занепаду їхніх господарств.

Поміщики розширяли продуктивне тваринництво, займались переробкою сільськогосподарської продукції (винокурінням, цукроварінням тощо), а також засновували підприємства гірничої промисловості. Окремі маєтки перетворилися на багатогалузеві господарства із застосуванням машинної техніки і найманої праці.

book1

5. Селянське питання в І половині ХІХ ст.

Царський уряд загалом розумів, що без полегшення становища селян держава не зможе існувати. Проте для розв’язання селянського питання був обраний шлях поступових часткових перетворень усталеної системи взаємозв’язків селян і поміщиків.

У 1801 р. Олександр І видав указ, який давав право купцям, міщанам і державним селянам купувати незаселені землі та вести на цих землях господарство, використовуючи найману працю. Указ порушував монополію дворян на володіння землею.

Через 2 роки цар видав указ про «вільних хліборобів», що надавав поміщикам право відпускати селян на волю з землею, якщо при цьому досягнута взаємна згода. Звільнені селяни, згідно із цим указом, переводилися до нового стану, який займав проміжну позицію між державними та поміщицькими селянами.

Уже в 1817 р. була здійснена спроба домовитися з поміщиками Полтавської та Чернігівської губерній про скасування кріпосного права з умовою, що селяни отримають особисту свободу, але залишаться без землі.

У 1847-1848 рр. царський уряд провів на Правобережжі інвентарну реформу. Мета реформипривернути селянство на свій бік у боротьбі з польськими поміщиками, які брали участь у польському визвольному русі. Ще в ХVІ ст. в Україні та Польщі були так звані інвентарні книги, в яких були описи маєтків, облік селян-кріпаків, їх земельні наділи для встановлення панщини та інших повинностей. Царський уряд вирішив використати цей досвід і в 1847-1848 рр. були введені інвентарні правила:


  • Чітко встановлювався порядок використання кріпосних повинностей поміщицькими селянами;

  • За селянами були закріплені земельні наділи, що залишалися власністю поміщиків;

  • Для тяглових господарств (ті, що мали коней чи волів) 4 дні панщини на тиждень;

  • Встановлювалися згінні дні, коли селян додатково забирали для роботи

Інвентарні правила мали на меті зміцнення феодально-кріпосницьких відносин. Вони залишали непорушною власність поміщиків на землю та недоторканою панщинну експлуатацію, а також узаконювали існуюче малоземелля та обезземелення селян.

Усі пізніші проекти селянської реформи розроблялися таємно, проте так і залишилися на папері. Переважна більшість дворян Російської імперії рішуче виступали проти скасування кріпосного права й погодилися на це лише 1861р. після натиску «згори».

Стосовно селян західноукраїнських земель, уряд взагалі не розглядав це питання після проведення реформ Марією-Терезією та Йосипом ІІ й до революції 1848-1849 рр. в Австрійській імперії, коли змушений був відмінити кріпосне право.


Висновки.dramamsk

Таким чином, головною особливістю економічного розвитку цього періоду було швидкий занепад феодально-кріпосницької системи господарювання, що проявлялося:

  • У розвитку товарно-грошових відносин і проникненню капіталістичних відносин в сільське господарство;

  • У руйнуванні селянських господарств;

  • Занепаді кріпосницької мануфактури.

Наслідком цього процесу було:

  • Зростання товарності сільського господарства;

  • Поглиблення спеціалізації окремих районів України в сільськогосподарському виробництві;

  • Розшарування поміщицьких господарств, які поступово почали набувати торгового характеру (у маєтках організовуються промислові підприємства, величезні вівчарні заводи).

hh00625_


Питання для самоконтролю

1) Вкажіть ознаки кризи поміщицького господарства.

2) Які групи селян вам відомі?

3) Які заходи здійснювали поміщики для виходу з кризи?

4) Наведіть факти, які підтверджують зміни, що здійснив царський уряд в управлінні державними селянами?

5) Закінчить речення: «Самою жорстокою формою кріпосницької експлуатації була …»

6) Дайте визначення поняттю «Інвентарна реформа» - це …

7) Чи можна твердити про занепад феодально-кріпосницької системи господарювання в І половині ХІХ ст.? Відповідь аргументуйте.

8) Прочитайте уривок української народної пісні та охарактеризуйте становище українських селян:

Молотив я в понеділок,

Молотив я і в вівторок,

Лишилося снопів сорок,

А в середу докінчив

День панщини одробив.


9) Використовуючи карту № 5 охарактеризуйте розвиток сільського господарства за вказаними на ній спеціалізаціями.


Словник термінів.ph02736g

Військове поселення – особлива організація військ у Російській імперії 1816-1857 рр. для створення резерву навчених військ, при якому військові поселенці поєднували службу із заняттям сільським господарством.

Місячина – одна з форм феодальної експлуатації селян у Російській імперії та Україні, яка полягала в тому, що кріпаки позбавлялися поміщиком своїх наділів і працювали на панщині, отримуючи за це місячний пайок, який складався з певної кількості продуктів.

Морг – одиниця земельної площі в Польщі, Литві та на загарбаних ними українських землях. Найпоширеніший морг старий коронний дорівнював 0,5985 га та новопольський - 0,5602 га. Польський морг використовувався як одиниця земельної площі й в Австрійській імперії.

Пропінація – примусовий продаж горілки поміщиками своїм селянам.


Віконце допитливих.an00790_

Іван Крип’якевич про життя селян.

Селянство жило у великій нужді й до того ще терпіло крайні знущання з боку панів. Пани не знали ніякого милосердя до своїх підданих. Найлегшою карою були нагаї, - один пан вичислив своєму стаєнному 50 «буків» за те, що помітив дещо пороху на хребті коня, інший призначив таку саму кару за те, що мужик посмів кашлянути в його присутності. Особливо суворо карали селян за втечу; такі втікачі діставали по кількасот «буків», і їх призначали до найтяжчих робіт, до того ще в кайданах. Нерідко люди вмирали під нагаями, і за це пан не мав ніякої кари. Російський уряд дивився крізь пальці на ці звірства; за убитого селянина пан платив справникові 400 рублів, за жінку – тільки 100 рублів.

Коли раз вовк загриз барана, пан наказав пастуха разом із мертвим бараном прив’язати до дуба серед літньої спеки, і нещасну людину живцем сточили хробаки… В одному дворі на гумні лежали селяни, зав’язані по руках і ногах,із обмазаними медом обличчями, які жерли рої мух. Іншого парубка, що вкрав мед із пасіки, закопали живцем у муравлинище. Дівчатам голили голови й катували їх за те, що губили білизну у воді під час прання…


Карта № 5




  1   2   3   4   5   6   7

Дадаць дакумент у свой блог ці на сайт

Падобныя:

Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст iconТема розвиток освіти та науки на українських землях
Тема традиційно-побутова культура та церковне життя в україні другої половини ХІХ ст

Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст iconТема наддніпрянська укр аїна напередодні реформи 1861 року
Розділ модернізація українського суспільства в середині – у другій половині ХІХ століття

Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст iconМетодичні рекомендації з дисципліни «Українська література» Відповідно до вимог програми з дисципліни „Українська література
Відповідно до вимог програми з дисципліни „Українська література” студенти вивчають оглядово тему: „Розвиток драматургії І театру...

Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст iconОбласна відеоселекторна нарада
...

Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст iconПрограма розвитку та промислового освоєння
Рівненщини мінеральними ресурсами та інноваційними проектами щодо їх використання. Розроблено план дій, спрямованих на задоволення...

Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст iconЕкологічна проблема як наслідок економічної діяльності
Хімізація сільського господарства породила проблеми, пов'язані з адаптацією бур'янів І сільськогосподарських шкідників до певних...

Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст iconВ. Г. Боронос Методологічні засади управління
З. О. Луцишин – доктор економічних наук, професор кафедри світового господарства І міжнародних відносин Київського національного...

Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст iconЕпохи в історії Японії
Введеннясільського господарства(рисові культури) викликало розвиток соціальної ієрархії, І сотні маленькихплемен почалипоєднуватисяв...

Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст iconМета, предмет, підстава та терміни Мета та предмет стаття 1
Стаття 2 – (1) Ця інструкція підготована відповідно до Закону про захист сільського господарства та сільськогосподарський карантин...

Тема розвиток сільського господарства та аграрних відносин у І половині ХІХ ст iconУрок роздум. Тема уроку: Ембріональний розвиток людини. Функції плаценти
Освітня: продовжити формувати знання учнів про ембріональний розвиток організмів на прикладі розвитку людини; розкрити особливості...

Размесціце кнопку на сваім сайце:
be.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©be.convdocs.org 2012
звярнуцца да адміністрацыі
be.convdocs.org
Галоўная старонка