«Пропагандистська діяльність Й. В. Сталіна» з навчальної дисципліни «Теорія масової комунікації»




Назва«Пропагандистська діяльність Й. В. Сталіна» з навчальної дисципліни «Теорія масової комунікації»
М С Горбачов
Дата канвертавання14.11.2012
Памер92.97 Kb.
ТыпДокументы




Індивідуальне завдання на тему:


«Пропагандистська діяльність

Й.В.Сталіна»


з навчальної дисципліни

«Теорія масової комунікації»

студентки І курсу

філологічного факультету

спеціальності «Видавнича справа та редагування»

ОНУ ім. І.І.Мечникова

Деревянко Аліни


Викладач –

Моїсеєва О.П.


Одеса – 2005

Йосип Віссаріонович Сталін (1879-1953).

Культ особи Сталіна та його пропаганда


Сталін (Джугашвіллі) Йосип Віссаріонович (1879-1953) – великий діяч Комуністичної партії Радянського союзу, Радянської держави, міжнародного комуністичного і робітничого руху. Життєвий шлях Сталіна до Великої Жовтневої соціалістичної революції – це шлях професійного російського революціонера. В РСДПР він вступив в 1898р. Вів партійну роботу в Тифлісі, Батумі, Баку, Петербурзі.

В січні 1912 року Сталіна ввели в склад Центрального комітету більшовицької партії. З того часу він брав участь у створенні газет “Зоря” і “Правда”, приймав активну участь у підготовці та проведенні Великої Жовтневої революції, входив до складу політбюро ЦК РСДПР(б), військово-революційного центру по керівництву озброєного повстання, Петроградського ВРК. Після перемоги Великого Жовтня стає членом наркому по справах національностей, наркому державного контролю (с 1920 року – Робітничо-християнська інспекція). В період громадянської війни і іноземної військової інтервенції – член Реввійськради Республіки і ряду фронтів, представник ВЦІК в Раді робочої і християнської оборони.

В роки війни з фашизмом свою роль зіграли політична воля Сталіна, його уміння організовувати і дисципліновувати людей. Все це запровадило йому авторитет в партії і в народі. Разом з тим, в цей період гостро проявилися негативні сторони Сталіна. “Ми повинні бачити, - підкреслював М. С. Горбачов, - який великий вклад Сталіна за боротьбу за соціалізм, захист його завоювань, але не підлягають обговоренню його грубі помилки, політичні помилки, за які наш народ заплатив велику ціну і які мали тяжкі наслідки для нашого суспільства”.

Негативну роль при цьому зіграли такі відмічені в “Листі до з’їзду” чотири його характери, як нетерпимість, грубість, нелояльність по відношенню до товаришів по боротьбі, які в наслідку вилилися в безмежне владолюбство, егоїзм, нахил до політичних інтриг. Сталін все більше відходив від ленінських норм і принципів партійного життя, в своїй діяльності опирався на вольові методи керування і неприродне культивування власного авторитету.

З часом культ особистості набув нестерпну форму. На словах проголошували присяги марксизму-ленінізму, а на ділі процвітав догматизм, нетерпимість до свіжих ідей. Процес демократизації народу, початий Великим Жовтнем, поступово був звернутий, з’явився розрив між соціалізмом і демократією, що принесло за собою ріст бюрократизму, формалізму, укріплення адміністративно-командного управління. Склалася така ситуація, що тільки одна людина в партії – Сталін – мав право на останнє слово по всіх питаннях партії і держави, його судження набували силу істини в останній момент. Все це погано впливало на внутріпартійне і державне життя, вело до грубої вульгаризації, приниженню творчого спадку Маркса – Енгельса – Леніна, колективної діяльності всієї партії, що проявилося в перегинаннях при втіленні планів соціалістичної будови, особливо колективізації сільського господарства.

Культ особистості приніс серйозні втрати справі побудови соціалізму, міжнародному авторитету Комуністичної партії і СРСР, який був завойований героїчною працею і подвигами народу. Але він не міг змінити і не змінив природи радянського суспільства. Ні найгрубіші політичні помилки, ні допущені відступи від принципів соціалізму не могли звернути народ, країну з того шляху, на який вона встала в Жовтні 1917 року.

КПРС суворо осудила культ особистості Сталіна як явище несприйнятливе марксизму-ленінізму, природі соціалістичного суспільного устрою, поставила задачу назавжди покінчити з його небезпечними проявленнями: зловживання владою, порушеннями соціалістичної законності, приниженням ролі партії і народних мас в історичній творчості. Поборення наслідків культу особистості, з відповідністю з рішенням ХХ з’їзду партії, потребувало великих і довгочасних зусиль.

Сталінська тоталітарна держава фактично поглинала громадянське суспільство. Відсутність розвинених структур громадянського суспільства і його зворотного впливу на державу призводили до того, що держава вдавалася до довільних експериментів над суспільством, чинила над ним насильство, нехтувала правами і свободами громадянина. В СРСР раніше свавілля не знало обмежень, оскільки держава не контролювалася ні громадянами , ні світовою громадськістю.

Але й навіть після своєї смерті Сталін, здавалось, ще продовжував керувати народом. Він зробив усе, щоб забрати з партії будь-яких своїх супротивників - справжніх і уявних. Багатьом запам'яталася його фраза: "Є людина - є проблема, немає людини - немає проблеми". Ці слова викривають всю жорстокість радянського тирана. Зрештою в живих залишилися, здавалося б, самі вірні і надійні. Дивно, що Сталін не роздивився в Хрущові, який був призначений на його місце, грабаря своєї культури та політики, людину, яка намагається всіма силами розвінчати культ особистості, що склався за часів правління Йосипа Віссаріоновича.

Незадовго до своєї кончини Сталін піддав опалі Молотова і Мікояна, готуючи їм, імовірно, таку ж долю, яка осягла інших керівників, знищених при їх же допомозі. Але тим не менш Сталін ні в чому не підозрював Хрущова. Швидше за все, Хрущов зумів якимсь образом прикинутися людиною без особливих амбіцій. Розповідали, що під час тривалих нічних посиденьок на дачі в Кунцеве, де вождь жив останні роки, Хрущов танцював гопака. Ходив він тоді в українській косоворотці, зображуючи "щирого козака", далекого від яких або претензій на владу.

Отже, Хрущов прийшов до влади не випадково й одночасно випадково. Сам Сталін, піднімаючи його з однієї сходинки на іншу, мимоволі підготував ґрунт для узвишшя Хрущова.

Хрущов сильно напирав на те, що Сталін відхилився від ленінської лінії. Так сам культ особистості, є далеким ленінським завітам. Підтвердження цьому ми бачимо чи ледве не в найперших рядках доповіді:

"Духові марксизму-ленінізму далеке звеличування однієї особистості, перетворення її в якусь надлюдину, що володіє надприродними якостями, на зразок бога. Ця людина нібито усе знає, усе бачить, за усіх думає, усіх може зробити, він непогрішний у своїх учинках." Але ж саме так думав про себе Сталін.

Звернемося безпосередньо до доповіді Хрущова на закритому засіданні ХХ з'їзду КПРС 25 лютого 1956 року.

Головний зміст доповіді складає розповідь про дивовижні сталінські репресії. Саме це більше за все вразило не тільки учасників з'їзду, але і всіх комуністів у ту пору. Як говорив Хрущов, з 139 членів і кандидатів у члени ЦК партії, обраних на XVІІ з'їзді, 98 чоловік, тобто 70 процентів, були арештовані і розстріляні. З 1966 делегатів з'їзду з правом вирішального чи дорадчого голосу 1108 були арештовані за обвинуваченням у контрреволюційних злочинах. Число арештів і обвинувачень у контрреволюційних злочинах зросло в 1937 році в порівнянні з попереднім роком більше чим у десять разів.

Привівши й інші дані про дивовижні масові репресії, Хрущов докладно зупинився на підозрілих обставинах убивства Кірова. Зокрема, повідомив, що після цього убивства керівникам ленінградського НКВД були винесені дуже легкі вироки, а в 1937 році їх розстріляли. Можна припускати, що вони були розстріляні, щоб сховати сліди щирих організаторів убивства Кірова. Він докладно розповів про трагічну долю Постишева, Ейхе, Рудзутака і багатьох інших діячів.

Сталін, за словами Хрущова, увів поняття "ворог народу". Цей термін відразу звільняв від необхідності всіляких доказів ідейної неправоти людини: він давав можливість усякого, хто в чомусь незгодний зі Сталіним, хто був тільки запідозрений у ворожих намірах, усякого, на кого був просто зведений наклеп, піддати самим жорстоким репресіям, з порушенням усяких норм революційної законності. Сталін не намагався виправдати людину, адже для нього найпростішим вирішенням будь-якої проблеми було вбивство. Він міг вбити весь радянський народ, і цього йому було б мало.

Звичайно, Хрущов тоді не сказав, та й не міг сказати всієї правди про сталінські репресії. Зараз називають цифру в 40 мільйонів потерпілих, включаючи мнимих "куркулів" у 30-х роках і репресовані народи під час Вітчизняної війни.

Аналізуючи причини масових репресій, Хрущов бачив їх у тім, що Сталін настільки підняв себе над партією і народом, що перестав вважатися і з Центральним Комітетом, і з партією. Сталін мав звичай зв'язувати всіх круговою порукою. Вони повинні бути розділити з ним відповідальність за знищення своїх колишніх друзів і соратників.

"Коли закінчували слідчу справу,- згадував Хрущов,- і Сталін бажав, щоб інші її підписали, він відразу на засіданні підписував її сам... і зараз же давав всім, хто отут сидів, і ті, не дивлячись, за інформацією, що давав Сталін, як він характеризував злочин, підписували; тим самим начебто колективний вирок був..."

Отже, Хрущов бачив головну причину репресій у зовсім непомірному і безпрецедентному насадженні Сталін свого культу особистості. Хрущов привів матеріали з "Короткої біографії" Сталіна і "Історії ВКП (б). Короткий курс", написаних групою авторів. Сталін робив свої вставки в ці книги.

От що він писав про себе: "Майстерно виконуючи задачі вождя партії і народу, маючи повну підтримку всього радянського народу, Сталін, однак, не допускав у своїй діяльності ні тіні зарозумілості, зазнайства, самозамилування". У первісному тексті біографії була така фраза: "Сталін - це Ленін сьогодні". Але Сталіну ця пропозиція показалася занадто слабкою, тому він змінив його так: "Сталін - гідний продовжувач справи Леніна, чи, як говорять у нас у партії, Сталін - це Ленін сьогодні".

Хрущов розповів про те, що книга "Історія ВКП(б). Короткий курс" була написана групою авторів. Але Сталін відітнув всіх авторів і так написав про це в "Короткій біографії" : "У 1938 році вийшла у світло книга "Історія ВКП (б). Короткий курс.", написана товаришем Сталін і схвалена Комісією ЦК ВКП (б)". І, нарешті, навіть царі, за словами Хрущова, не створювали премій, що вони називали своїми іменами.

Апофеозом звеличування Сталіна став текст Державного гімну СРСР, схваленого їм самим. У цьому гімні - парадокс! - немає жодного слова про Комуністичну партію, але зате є подібні славослів'я на адресу Сталіна: "Нас виростив Сталін на вірність народу, на працю і на подвиги нас надихнув". Представте собі, як це все звучало, якщо врахувати, що Хрущов ще і підкреслював "найбільшу скромність генія революції Леніна"!

Не можна не сказати, що в секретній доповіді було вперше сказане про політичний заповіт Леніна, у якому Володимир Ілліч пропонував перемістити Сталіна з посади генсека. Ленін відразу помітив, що: "Сталін грубий, неуважний до товаришів, примхливий і зловживає владою".

Дуже багато чого ставить Хрущов у провину Сталіну. Наприклад, він звертає увагу на те, як була запущена економіка країни, адже, за словами Хрущова, "Сталін вивчав країну по кінофільмах". Докладно розглядається роль Сталіна у війні. І Хрущов представляє Сталіна аж ніяк не як великого полководця. Досить сказати про те, що Сталін ігнорував численні сигнали про підготовку Німеччини до війни зі СРСР, і про те, що Сталін планував воєнні операції по глобусі.

Саме ці події в радянській історії, саме ця таємна нарада поклала початок десталінізації, тобто розвінчуванню культу особистості Сталіна. Але на цьому осуд сталінської діяльності не закінчився.

Після ХХII з'їзду партії ЦК КПРС проводить ряд нарад працівників ідеологічного фронту. На нараді всебічно обговорювалися завдання ідеологічної роботи у світлі резолюцій ХХII з'їзду КПРС і нової Програми партії, говорилося про значення ліквідації шкідливих наслідків культу особистості Сталіна.

Рішучий осуд був висловлений із приводу існуючого на той час зайвого вихваляння робіт Сталіна й приниження теоретичної спадщини Маркса, Енгельса, Леніна. Наведені цифри були красномовніше й переконливіше за всі доводи. За 1917-1954 р. у СРСР було видано книг Сталіна в п'ять із зайвим разів більше, ніж книг Маркса й Енгельса, а по тиражах - у десять із зайвим разів більше. У порівнянні з творами В.И.Леніна, сталінських робіт було випущено в півтора рази більше, а по тиражах - у два з половиною рази. Тільки в 1946-1952 р. Було опубліковано близько 600 книг і брошур, написаних із приводу окремих статей і промов Сталіна, загальним тиражем понад 20 мільйонів екземплярів.

Отже, Сталін вважав сам себе великою людиною, він проводив свою політику з урахуванням того, що радянський народ в ті часи ще не мав уявлення, куди його можуть привести всі реформи, створені Сталіним. Але, в будь-якому випадку, люди не могли вже нічого поробити. Сталін був одним з найжорстокіших керівників держави, самовпевненим тираном. Зараз багато хто його засуджує, і це цілком зрозуміло, на мій погляд, але все ж таки і досі існують люди, які виступають прихильниками Сталіна. В більшості своїй це доволі літні громадяни колишнього Радянського Союзу, але вони доволі активно закликають молодь до боротьби з нинішньою владою, за встановлення тоталітарного режиму, який був при Сталіні. Можна сказати, що Сталін не помре ніколи, а культ його особистості ніколи не буде розвінчаний до кінця, і це саме завдяки його нинішнім прибічникам.

Дадаць дакумент у свой блог ці на сайт

Падобныя:

«Пропагандистська діяльність Й. В. Сталіна» з навчальної дисципліни «Теорія масової комунікації» iconПрограма вступних випробувань з навчальної дисципліни «Теорія держави І права»
Завдання навчальної дисципліни логічно випливають із основної мети даного курсу І полягають у

«Пропагандистська діяльність Й. В. Сталіна» з навчальної дисципліни «Теорія масової комунікації» icon«Пропагандистська діяльність Наполеона І бонапарта» з навчальної дисципліни
Наполеон Бонапарт, Наполеон I (Napoleon Bonaparte, Buonaparte) народився 15 серпня 1769 р., у Аяччо. Походив з небагатої корсиканскої...

«Пропагандистська діяльність Й. В. Сталіна» з навчальної дисципліни «Теорія масової комунікації» iconПрограма навчальної дисципліни
Робоча програма навчальної дисципліни «Теорія І методика журналістської творчості» («Аналітичні методи відтворення») для студентів...

«Пропагандистська діяльність Й. В. Сталіна» з навчальної дисципліни «Теорія масової комунікації» iconПрограма навчальної дисципліни
...

«Пропагандистська діяльність Й. В. Сталіна» з навчальної дисципліни «Теорія масової комунікації» iconНавчально-методичні вимоги та рекомендації щодо вивчення навчальної дисципліни «Конституційне право України»
Вивчення нормативної навчальної дисципліни проходить відповідно до вимог кредитно-модульної системи

«Пропагандистська діяльність Й. В. Сталіна» з навчальної дисципліни «Теорія масової комунікації» iconНавчально-методичні вимоги та рекомендації щодо вивчення навчальної дисципліни «Державне право зарубіжних країн»
Вивчення нормативної навчальної дисципліни проходить відповідно до вимог кредитно-модульної системи

«Пропагандистська діяльність Й. В. Сталіна» з навчальної дисципліни «Теорія масової комунікації» iconПрограма навчальної дисципліни. Дну, 2007. 17 с
Примітка: співвідношення кількості годин аудиторних занять та індивідуальної І самостійної роботи може становити 2/3: 1/3, 1/2: 1/2,...

«Пропагандистська діяльність Й. В. Сталіна» з навчальної дисципліни «Теорія масової комунікації» iconМіністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства програма навчальної дисципліни та робоча програма
Програма навчальної дисципліни та робоча програма дисципліни «Ознайомча (ландшафтно-натурна) практика» (для студентів 1 курсу денної...

«Пропагандистська діяльність Й. В. Сталіна» з навчальної дисципліни «Теорія масової комунікації» iconНавчально-методичний комплекс з навчальної дисципліни «Антинаркотична профілактична діяльність» для фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» за напрямом підготовки «Правознавство» 030402
Кримінологія: Навчально-методичний комплекс // Укладачі: к ю н. Расюк Е. В., к ю н. Микитчик А. В. К.: Навс. 2011. 18 с

«Пропагандистська діяльність Й. В. Сталіна» з навчальної дисципліни «Теорія масової комунікації» iconТема уроку
Теорія як вища форма наукових знань. Теорія хімічної будови органічних сполук О. М. Бутлерова. Розвиток І значення теорії будови...

Размесціце кнопку на сваім сайце:
be.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©be.convdocs.org 2012
звярнуцца да адміністрацыі
be.convdocs.org
Галоўная старонка