Урок засвоєння нових знань




НазваУрок засвоєння нових знань
Дата канвертавання07.02.2013
Памер218.79 Kb.
ТыпУрок
http://3.bp.blogspot.com/-l1nbsawzenu/t2wneswmh-i/aaaaaaaaaxo/vars1ruzlyu/s1600/%d0%bf%d0%be%d1%80%d1%82%d1%80%d0%b5%d1%82.jpg


Микола Вінграновський

1936-2004

Тема. «У мене ти – одна єдина…» М.Вінграновський. Життя і творчість. Інтимна лірика. Збірки «Губами теплими і оком золотим», «Цю ніжну жінку я люблю», «З обійнятих тобою днів». Поезії «Сеньйорито акаціє, добрий вечір», «Вас так ніхто не любить», «У цьому небі я висіяв ліс», «Цю жінку я люблю», «Чорна райдуга» (2 год.)

Мета уроку. Ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом митця, визначити провідні мотиви його лірики, формувати в них уміння сприймати поетичне слово, аналізувати ліричні твори; розвивати слухову й асоціативну пам’ять, логічне мислення, творчу уяву, вміння визначати віршовий розмір, вид римування; виховувати потяг до прекрасного, до святості й краси людських почуттів.

Обладнання. Портрет М.Вінграновського, фотографії актора в ролі Івана Орлюка у фільмі «Повість полум’яних літ», збірки поета «Вибрані твори», «Кінь на вечірній зорі», аудіозапис пісні «У мене ти – одна єдина».

Тип уроку. Урок засвоєння нових знань.

Теорія літератури. Верлібр, хайку – жанр японської поезії, асіопези.

Методи на уроці. Літературний диктант, експрес-опитування, репродуктивна бесіда, рольова гра.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Повторення вивченого на попередньому уроці з теми «І.Драч і його творчість».

  1. Літературний диктант

  • Який жанр домінує у творчості І.Драча? У яких творах він звертається до нього? Яка особливість? (Балада; написані верлібром; «Балада про соняшник», «Балада про батька», «Балада роду», «Калинова балада»…)

  • Кого представлено в алегоричних образах соняшника і сонця в «Баладі про соняшник»? (Реальне і фантастичне).

  • Який художньо-виражальний засіб використовує І.Драч у вислові: «Поезіє! Сонце моє оранжеве!» (Метафору).

  • На якому тропі базується модернізований жанр балади у І.Драча? (На алегорії).

  • Вкажіть прізвище педагога, якому поет присвятив драматичну поему «Думу про вчителя» (В.Сухомлинський).

  • Яку поему-симфонію присвячено Т.Шевченку? («Смерть Шевченка»).

  • Назви фільмів, знятих за сценаріями І.Драча («Пропала грамота», «Камінний хрест», «Криниця для спраглих»).

  • У яких творах розкрита чорнобильська трагедія в літературі? (І.Драч «Чорнобильська мадонна», Ю.Щербак «Чорнобиль», М.Луків «Біль і пам’ять», В.Яворівський «Марія з полином в кінці століття»…).

  • Чим вірізняється поезія І.Драча від віршів інших авторів? (Оригінальність тематики, образів, незвичайністю метафор, порівнянь, жанровою різноманітністю: етюди, балади, сонати, симфонії, а поруч – вірші, елегії, поеми, оди, пейзажі – все це в кольорі, в звуці, в русі).

  • Що таке верлібр? (Це вірш без рими із довільним чергуванням рядків різної довжини).




  1. Експрес-опитування. Письменники-шістдесятники.

  • Хто вони? (Шістдесятники – покоління творчої молоді початку 60-х років ХХ століття, сформоване у часи сталінсько-брежнєвського командно-бюрократичного управління).

  • Хто були його представниками серед поетів, прозаїків, художників, кіномитців та театральних діячів? (Поети – Д.Павличко, Л.Костенко, В.Симоненко, І.Драч, В.Стус, М.Вінграновський, Б.Олійник. Прозаїки – Г.Тютюнник, Є.Гуцало, В.Дрозд, В.Шевчук, Р.Іваничук. Маляри та графіки – О.Заливаха, А.Горська, Л.Семкіна, В.Кушнір. Кіномитці й театральні діячі – С.Параджанов, Ю.Ільєнко, Л.Таланюк, І.Миколайчук).


ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів. Оголошення теми, завдань уроку.

Людина я – і день такий новий

Обов’язок святий мій наближати.

Усе для нього! Все йому віддати –

Від всіх тривог до шелесту трави.

М.Вінграновський


Кохання – це озвучені серця,

Які промінять музику одну.

А.Бортняк

«У мене ти – одна єдина…» М.Вінграновський (1936-2004)

(Учитель демонструє портрет, збірки творів).

  1. Проблемне завдання. «Мікрофон».

  • Що я знаю з цієї теми?

  • Що хочу дізнатися?

  • Що чекаю від уроку?

  • З якими творами познайомився в процесі вивчення літератури?




  1. Слово вчителя.

Сьогодні мова піде на уроці про одного з представників-шістдесятників – Миколу Степановича Вінграновського, щедрого таланту як поета, прозаїка, актора, режисера. Заздалегідь підготовлені учні класу братимуть участь у групах: біографи, літературознавці, кіномитці, читці. Ми поринемо з вами у світ його творчості, спробуємо осягнути його велич.

М.Вінграновський – видатний український письменник, автор понад 10 збірок, лауреат Державної премії України імені Т.Шевченка, літературної премії «Благовість», Міжнародної премії Фундації Антоновичів.

Його значення і велич оцінили:

  • В.Бойченко: «Вінграновський – це висота. Чарівник слова, великий талант».

  • Г.Тютюнник: «Вражаюча пластика образів, зумовлена прагненням поета сягти ідеальних художніх форм і значень, абсолютність слуху».

  • І.Дзюба: «Вінграновський входив у поезію з гордою поставою, сильним голосом і «сто думною думою» про народ, про добу, про життя… Творчість його вже всіма визнана як одна із окрас нашої літератури, найяскравіших її здобутків».

Цим багато сказано. Він один із новаторів українського вірша 60-х-80-х років. Автор збірок: «Атомні прелюди» (1962), «Сто поезій» (1967), «На срібнім березі», «Київ», «Вибране», «Губами теплими і оком золотим», «Цю жінку я люблю» (1990), «З обійнятих тобою днів», «Любове, ні не прощавай» (1996), низки поетичних книжок для дітей,численних прозових творів. Особливе місце в цьому доробку займає історичний роман «Наливайко».

У своїх творах прагнув все «за всіх сказати», «за всіх переболіти». Справжньою вважав поезію, що не скаламучує душу:

Нам слів таких потрібно від поетів,

Щоб не піднять з душі, як небо не піднять.

Цій настанові був вірний упродовж життя, перетворивши її на кредо своєї творчості.

Ви, мабуть, звернули увагу на те, що наш урок проходитиме під девізом: «У мене ти – одна єдина…». Зрозуміло, що це всеохоплююче поняття. Кому воно адресоване? Вітчизні, матері, коханій мові, красі, щедрості, річці… З’ясуємо, яке це пряме відношення матиме цей вислів до життя й творчості М.Вінграновського. Кому й чому він звіряється в любові, бо це один великий і всеосяжний образ.

У його серці вічно жила Україна, безсмертний і величний народ, дума Кобзаря, безкраїй степ, заворушливий світ любові, краси, щедрості, добра.

М.Вінграновський, за словами Б.Олійника, прагнув діяти як громадянин-патріот:

Віддай усе, що взяв, і освятись.

Ще більше, ніж узяв, зумій віддати…

«Диптих»

Цим принципом, на мою думку, він керувався все своє життя.

Інформації на уроках буде багато, але є 10 правил запам’ятовування

(Додаток ).


IV. Вивчення й засоєння нового матеріалу.

Дослідницька робота в групах.

Біограф 1. Віхи життя.

Народився Вінграновський 7 листопада 1936 року в м.Богопілля (тепер Первомайська) в селянській родині. Серцем і душею тягнувся до рідної землі, батьків, сусідів, ровесників.

Земля… Миколаївщина, південь України, де зустрілися дві безмежності – неба й степу. Степова річка Кодима, маленька посестра Бугу й Дніпра, в якій – відчуття близькості могутнього пониззя Дніпровського й козацького Чорномор’я. Вражав зворушливий світ полину й чебрецю, воронців і молочаю, фантастичних гарбузів і сліпучих помідор на городах, пахучих динь і велетенських кавунів, міріади коників-скрипалів у траві й солістів-жайворонків у бездонному небі. У його пам’яті зринають палюче сонце й рідкі теплі дощі, люті суховії, золоті лани пшениці й жита, незабутні сторінки історії.

Микола належав до покоління «дітей війни». На їх долю випали тяжкі випробування воєнного лихоліття та повоєнної відбудови. І ці враження потім лягли в основу багатьох прозових творів. Він бачив, як матері, залишившись самі, не тільки годували країну, а й крилом своїм захистили майбутнє країни у своїх дітях. Був свідком того, як поранені й скалічені батьки плугами орали землю, косили косами й жали хліб серпами, молотили ціпами вручну.

А його ровесники вчилися уривками між прополюванням буряків у колгоспі, заготівлею палива для шкіл, снігозатриманням на полях, збиранням довгоносиків, колосків. Читали при каганці, писали між рядків старих уцілілих книг, газет, бо зошитів не було. Чорнило робили з бузини, наливали його в пляшечки або чорнильниці-невиливайки. Ручкою служила обтесана паличка, до якої прив’язували перо. Підручників було обмаль, по 1-2 на клас. Кооперувалися, вчили групами, по черзі. Потяг до знань був особливий. Ніхто навіть не наважувався сказати на уроці, що не підготувався через відсутність книжки. Почуття відповідальності було понад усе. По закінченню школи їде до Києва вступати до театрального інституту. Потім - навчання в Москві. З 1960р. – режисер Київської кіностудії імені О.Довженка.


Біограф 2. М.Вінграновський і О.Довженко.

http://www.biblioteka.volyn.ua/wp-content/plugins/mt-library/timthumb.php?src=http%3a%2f%2fwww.biblioteka.volyn.ua%2fwp-content%2fuploads%2fposts%2f9m0kcjnuq3ltviotzruylxmvvnvdo3bq.jpg&w=200 http://t1.gstatic.com/images?q=tbn:and9gcq9ephjveqs1noivfnyzqzc19aw-imwpy47vsc9k6lp80id8ie6

Своїм учителем, наставником, однодумцем і другом Вінграновський вважає О.Довженка. Був переконаний, що стати його учнем – велика відповідальність і духовна спорідненість. Обох поєднувало глибоке відчуття високого ідеалу й краси.

Микола згадує у своєму есе «Рік з Довженком», як він йшов із Криму до Києва, прагнучи вступити до Київського театрального інституту на акторський факультет. Бідував, голодував, допомагав прибиральниці мити підлогу в гуртожитку. За це одержав «гонорар»: кавун, оселедець, хліб.

На екзамені випало зіграти Чарлі Чапліна, глядача, який дивиться фільм про цього героя. Одержав п’ятірку і 1955р. став студентом акторського факультету Київського театрального інституту. Відпустили додому на канікули. Батько не повірив, що син став студентом, попрохавши показати документ про зарахування. Вразило його надруковане на машинці «державними літерами» прізвище. Не приховував радості.

А Київ першого студентського вересня став для Миколи столицею світу, захоплюючих лекцій, футболу, віршів, відвідуванням додаткових занять із режисури. Згодом його викликали до кабінету ректора, бо з ним хотів поговорити сам Довженко. Здивуванню не було меж. М’яким, уважним поглядом той оглядав юнака. Враз подивився на балетки, саме кілька днів тому на них відклеїлись підметки. Микола підібрав під їх колір дротину і зшив їх із підметками, так що в інституті ніхто цього не помічав. Тільки не Довженко, запитавши, чи не болять ступні ніг. Вони нестерпно боліли, нили. Після розмови повідомив, що має намір забрати його з собою в Москву, в кіноінститут.

Наступного дня вони зустрілися в Києві на квартирі сестри Довженко – Поліни Петрівни. Читали «Зачаровану Десну», спілкувалися, пили чай. На прощання сестра кіномитця дала 50 карбованців на нову взуванку від Олександра Петровича.

А потім – кипуча Москва, заняття у ВГІКу. Вчитися було легко, спав на голій сітці без матраца і ковдри. Заробляв на стипендію. Неодноразово одержував матеріальну підтримку від сім’ї Довженко.

Навіки в пам’яті зберіг образ «співця краси, природиі людини, душі людської дивного чарівника», присвятив йому вірші «Рожеві ружі білою водою…», «Учителю, уже ми вдвох з тобою…» З благоговінням, осяянням писав вірші про Довженка:

Учителю, уже ми вдвох з тобою…

Не молодість твоя і молодість моя…

І ріки з водами, і вечір за горою,

І ранку під горою течія…

Давида тремоло і тремоло Хорива,

Учителю, воно й сьогодні в нас.

Наш час душі з того усього плива,

Наш час – неперебутній час.

  • Тремоло – музичний термін, означає швидке багаторазове повторення одного звуку або швидке чергування несуміжних звуків, що справляють враження тремтіння.

Тут, у поезії, тремтять ріки, вечір, Хорив і Давид, молодість і мудрість з плином часу, але ніякі зміни в житті не зітруть пам’ять серця, душі.


Біограф 3. Кіномитець. Акторська й режисерська діяльність М.Вінграновського.

Ще студентом він зіграв роль головного героя Івана Орлюка у художньому фільмі «Повість полум’яних літ».

(Демонстрація фото із кадрів кінофільму)







Поставив фільм «Дочка Стратіона», «Ескадра повертає на захід», «Берег надії», «Дума про Британку», «Тихі береги», «Климко», документальні фільми за власними сценаріями – «Слово про А.Малишка», «Щоденник О.Довженка», «Гетьман Сагайдачний», «Первінка»… Діяв за принципом: «Хто не горить, той не коптить». Прагнув Вітчизні «віддати не вигризки душ, а всю повноцінність життя», залишити в пам’яті народу добрий, вагомий слід на землі. І це так сталося, бо іскрометне життя і творчість М.Вінграновського переконують нас у цьому. Хай святиться ім’я твоє, наш таланте, щедрий дарунок долі!


Біограф 4. Літературознавець. Проза М.Вінграновського.

Микола Степанович віддавна виступає в жанрі прози. Пише про дітей і для дітей. Вона представлена повістями та оповіданнями.

(Демонстрування збірки «Кінь на вечірній зорі»).

Це «Первінка», «Сіроманець», «Кінь на вечірній зорі», «Манюня» тощо. Сюжети дієві, зображено глибину почуттів, якими щедро наділяється все довкілля. У них – незвичайна єдність людини і природи, безпосереднє сприйняття світу, порив фантазії і душевна чистота. Саме за дитячі твори автор був удостоєний Шевченківської премії у 1984р.

Великим завершенням, здобутком М.Вінграновського став історичний роман «Наливайко». Віковічній боротьбі народу присвятив поезії «Ніч Івана Богуна», «Остання сповідь Северина Наливайка». Митець спонукає читачів до роздумів про нерозривну єдність минулого й сучасного, які пам’ятати завжди корисно й повчально, бо, як писав його вчитель О.Довженко в «Зачарованій Десні»: «Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє».


Грані поетичного слова М.Вінграновського.

Слово вчителя.

У поетичному доробку митця понад 10 збірок, які були названі на початку уроку.

Перша збірка «Атомні прелюди» (1962). Вона відзначалася великою енергією слова. Силою і щирістю почуттів, органічним злиттям громадянського й особистого, минулого й сучасного. Усе це одпазу захопило читачів.

Читання поезії хором «Не чіпай наші сиві минулі тривоги!..» (уривок)

Я люблю тебе степом, Дніпром і Тарасом,
Орлім небом в барвистості хмарних споруд.
Я люблю твої рухи, вчаровані часом,
І вологу, розтулену музику губ.

Твори Вінграновського з «Атомних прелюдів» викликали бурхливу дискусію щодо появи нової поетичної генерації І.Драча, В.Симоненка й автора. Багато читачів вітали їх, але були й такі критики, які знаходили у їх віршах «формалізм», «туманність», «навмисну ускладненість», «руйнівність». Війну проти шістдесятників очолила влада.

17 грудня 1962р. відбулася нарада-зустріч творчих сил інтелігенції х керівництвом Компартії України. Влада організувала масове гнівне засудження шістдесятників. Мав виступати М.Вінграновський. Промову погоджено з І.Дзюбою. До речі, на захід пішов у позиченому в Симоненка піджаку, бо свого не мав. Однак виступити не дали: партійний і комсомольський актив улаштували в залі справжній шум і гам. Тоді Вінграновський прочитав свій уривок із вірша «Ні! Цей народ із крові і землі…».

Читання поезії хором (уривок).

Ні! Цей народ із крові і землі

Я не віддам нікому і нізащо!

Він мій, він я, він — світ в моїм чолі,

Тому життя його і ймення не пропащі!..

Я — син його по крові, і кістках

І по могилах, і по ідеалах.

Не вам з оскіпленими душами в забралах

Його звеличувать в фальшивих голосах…

Після цього влада організувала кампанію цькування. Автор розповідає, як зреагувала на це родина. Приїхала до Києва мати, добираючись пішки, на попутних машинах. Знайшла Спілку письменників, щоб попередити сина про небезпеку, прохала, щоб переховався на деякий час. Хвилюючись, розповіла, що додому приїздили «якісь тузи», організували похід більше ста учнів і вчителів. А потім кричали разів десять: «Ганьба формалісту й відщепенцю!» Вона з батьком від сорому й ганьби не провалилися під землю.

Наступна збірка побачила світ 1967р. Це «Сто поезій». У ній поет критикує споживацтво, засуджує ідеологічну фальш, відстоює національну гідність, захоплюється красою світу, утверджує значимість слова.


Перегук голосів словами поезій М.Вінграновського (читання уривків із віршів, які в учнів лежать на партах).

Красо моя! Україночко моя!

Ну, що мені робити – я не знаю!

То долечу до тебе, то знову відлітаю,

А день за днем і гасне, і сія…

«Останній лист проплив удалині…»


І є народ. Бо він глагол життя.

Він зміна змін. Йому нема заміни.

Бо він один крізь весни і крізь зими

Веде свій шлях з не бути у буття.

«І є народ…»


… Повстань, пророче!

Твоя настала вже пора.

Творить в людей у дні і ночі

Глаголом правди і добра!

«Пророк»


Слово моє, сила моя, славо,

Сльозо моя, гніваню ти мій,

Хто і що зріднило нас і послало!..

Воле моя світла, не темній!

«Зазимую тут і залітую…»


…Батьківщино,

Ти поселила в серці мій народ,

Ти освітила думку мою часом

І в мову українки сповила.

Тебе дивлюся я серцем і думками,

Тебе люблю я Всесвітом і людством,

І соняхом у золотому сні,

І сивиною вченого-мислителя,

І на стерні горошком польовим…

«Останній лист проплив удалині…»


Щасливий той, хто, і зазнавши мук,

Життя прожив прозоро і натхненно.

Щасливий той, хто серця світлий звук

Проніс в трагедіях епохи недаремно.

«Вінок на березі юності» (6-ий вірш)


Димить стерня над синіми ярами,

Ряхтить між кленами рожева далина,

І, полином надихавшись сповна,

Встає зоря вечірня з полина.

«Димить стерня над синіми ярами…»


Бесіда.

  • А які ще вірші довелося вам читати про відомих людей? (Це вірші-посвяти: І.Драчу «Плач Ярославни», О.Довженку «Рожеві ружі білою водою…», В.Симоненку «Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі…», П.Загребельному «Прилетіли коні – ударили в скроні…», Лесі Українці «Ти – вся любов…»).

Вінграновський використовує тауі форми вірша: верлібр, японську строфу хайку (хоку). Що це за жанр?


Теорія літератури.

Хайку – жанр японської ліричної поезії. Трирядковий неримований вірш, що складається з 17 складів (5-7-5) і відрізняється простотою поетичної мови, свободою викладу. Наприклад, з доробку Марії Ревакович:

Наші голоси – 5 складів

Скорбні двійники, 5 складів

Мов крила вітру в степу. 7 складів

У М.Вінграновського цей жанр використано у вірші «Прилетіли коні – ударили в скроні». Це вірш-мініатюра, але у нього кожний рядок має по 12 складів. Відзначається стрімкістю подій, асоціативністю, наслідком.

Прилетіли коні – ударили в скроні.

Прилетіли в серпні – ударили в серце.

Ударили в долю, захмеліли з болю.

Захмеліли з болю, наїржались вволю.


Отакі-то коні – сльози на долоні.http://wap-svit.wen.su/zagruzki/ukrainski_p/lesya_ukrainka.jpeg


Читання уривку поезії (І строфа) «Ти вся любов. Ти – чистота…»

Цей вірш автор присвячує Лесі Українці, він вміщений у збірці «Співачка досвітніх вогнів» (Поезії про Лесю Українку). М.Вінграновський утверджує, що поетеса є втіленням найкращих чеснот: святості почуттів, душевної краси, безсмертям, мудрістю, талантом. Саме їй він «присвячує літ своїх світання, весну думок, весну свого кохання».


Вивчення І строфи напам’ять (на партах – уривок).

Ти – вся любов, ти – чистота,

Довірливість благословенна.

Твоя краса мені свята,

Твоя любов мені священна.


Інтимна лірика М.Вінграновського.

Люблю тебе. Боюсь тебе. Дивлюсь.

Високим срібним поглядом на тебе.

З вогню і вод, від неба і до неба

Твоїм ім’ям на тебе я молюсь.

М.Вінграновський «Я скучив по тобі…»

Повідомлення літературознавця 5.

Інтимна лірика поета представлена у збірках: «Губами теплими і оком золотим», «Цю жінку я люблю», «З обійнятих тобою днів».

Автор у них намагається говорити з читачем про прекрасне, таємниче і вічне – про любов, яка дає сенс людському життю. У збірці виразно простежується ключова ідея: справжнє кохання прекрасне, дає надію, земна душа здатна перейти у вічність, вона – безсмертна.

Поет осмислює любов у трьох взаємопов’язаних вимірах:

  • особистісному: кохання як глибина, нерозгадана таємниця серця, що одухотворює;

  • суспільному: любов до Батьківщини, рідної нації, до людини, близької і далекої, знайомої і незнайомої як основи людяності, моралі;

  • космічному: любов як серцевий закон Всесвіту, основа єдності, гармонії, джерело творення.

Вірші розміщені не за часом написання, а за логікою розвитку почуття, тонко змальовуючи різні його стадії і грані, кольори та звуки.

Поет простежує різний «вік» кохання. Зародження почуттів у нього називається «передчуттям любові»:

Передчуттям любові і добра

І в ці рази я тішусь і радію.

Боячись сполохати, ніби пташку, ліричний герой закликає:

Не зрадь хоч раз, не проминися даром,

Один хоч раз, передчуття моє.

В інтимній ліриці поетове «Я» сповнене благородства і лицарства. До жінки він звертається на Ви, до коханої йде з віків, а глибокі почуття до неї «ніс Роден і Мікеланджело, Рембрант, Моне і Гойя…» (вірш «Осяяння»).


Читання поезії «Вас так ніхто не любить. Я один».

Вас так ніхто не любить. Я один.
Я Вас люблю, як проклятий. До смерті.
Земля на небі, вечір, щастя, дим,
Роки і рік, сніги, водою стерті, -
Вони мені одне лиш: Ви і Ви...
Димлять століття, води і народи...
Моя Ви пам'ять степу-ковили,
Зорі небесний голос і свободи.
Дивіться, гляньте: мій - то голос Ваш:
Як світиться він тепло на світанні...
Я Вас люблю, як сіль свою Сиваш,
Як ліс у грудні свій листок останній.

Почуття любові виступає у М.Вінграновського силою, що надихає й відроджує, що може врятувати людське серце від зубожіння, бо любов – не зло.

А у вірші «Зупинилась тиша тиха і незабудка» закликає:

Йди ж, моя любове, доки твоя воля,

Коли навіть пройдеш і саму себе...,

тому що

Є ще в світі душі і печальні очі,

В спраглому чеканні виглядають нас.


Читання поезії «Сеньйорито акаціє, добрий вечір». Ідейно-художній аналіз.

Сеньйорито акаціє, добрий вечір.
Я забув, що забув був вас,
Але осінь зійшла по плечі,
Осінь, ви і осінній час,
Коли стало любити важче
І солодше любити знов...
Сеньйорито, колюче щастя,
Хто воно за таке любов?
Вже б, здавалося, відболіло,
Прогоріло у тім вогні,
Ступцювало і душу, й тіло,
Вже б, здалося, нащо мені?
У годину суху та вологу
Відходились усі мости,
І сказав я — ну, слава Богу,
І, нарешті, перехрестивсь...
Коли ж — здрастуйте, добрий вечір..
Ви з якої дороги, пожежо моя?..
Сеньйорито, вогонь по плечі —
Осінь, ви і осінній я...


Бесіда.

  • Що означає слово «сеньйорито»? Якого походження? (Сеньйора – жінка, сеньйор – старший, звертання до чоловіка. Сеньйорита – слово, як і попередні, іспанське. Це звертання до дівчини в іспано-мовних країнах).

  • Яка алегорична, незвичайна картина постає перед читачем? ( Алегоричну, незвичну картину змальовує М.Вінграновський у поезії «Сеньйорито акаціє, добрий вечір…». Ліричний герой шанобливо звертається до особи давно призабутого кохання, яке приносило більше страждання від нерозділених почуттів, ніж радості. Здавалося б, усе минулося. Але ні. Загорілася в душі пожежа. І якщо на початку вірша «осінь зійшла на плечі», то тепер – «вогонь по плечі». Коханню підкоряється будь-хто).

  • З ким веде розмову ліричний герой? (Ліричний герой веде розмову з акацією, коли «осінь зійшла на плечі», - він уже не юнак, а досвідчений чоловік, котрий багато чого бачив у житті. Пройшов чимало доріг, «відходились усі мости», відведені долею. І ось одного вечора зустрічає знайому акацію, яка нагадала про давнє почуття).

  • Якими засобами автор передає його збуджений настрій? (Збуджений настрій героя, збентеженість і хвилювання автор передає за допомогою звертань: «сеньйорито акаціє», «пожежо моя», «колюче щастя». Він шанобливо звертається до неї на Ви, як до молодої дівчини, називаючи її сеньйоритою. Певну доцільність мають емоційно-наснажені речення. Несподіване пробудження в душі призабутої мелодії ніжного почуття передає оксиморонна гра слів: «Я забув, що забув був Вас». Важливу роль у вірші відіграє замовчування (апосіопези) – стилістична фігура, незавершене, раптово обірване речення, в якому думка висловлена не повністю, оскільки співбесідник спроможний зрозуміти без слів:

Коли ж – здрастуйте, добрий вечір…

Ви з якої дороги, пожежо моя?..

Цей засіб підкреслює невимовність, несказанність справжнього кохання, як і метафорична гіпербола «вогонь по плечі».

Промовистий і звуковий малюнок вірша: весь текст проймає алітерація на «с», що символізує осінній посвист вітру, шелест листу, звуки пожежі (повторюється цей звук 23 рази).

  • Які почуття домінують у вірші? (У вірші домінують сумовито-іронічні й сокровенно-ліричні почуття).

  • Яка провідна ідея твору? (Провідна ідея – розкриття глибинної суті почуття любові, які не можуть стерти ні час, ні віддаль, ні вік).



Читання поезій. Практикум – визначення віршового розміру, виду римування.

У синьому небі я висіяв ліс,

У синьому небі, любов моя люба,
Я висіяв ліс із дубів та беріз,
У синьому небі з берези і дуба.
У синьому морі я висіяв сни,
У синьому морі на синьому глеї
Я висіяв сни із твоєї весни,
У синьому морі з весни із твоєї.
Той ліс зашумить, і ті сни ізійдуть,
І являть тебе вони в небі і в морі,
У синьому небі, у синьому морі...
Тебе вони являть і так і замруть.
Дубовий мій костур, вечірня хода,
І ти біля мене, і птиці, і стебла,
В дорозі і небо над нами із тебе,
І море із тебе... дорога тверда.

Коментар учителя.

Відчуттям єднання природи в душі ліричного героя і його коханої пронизана ця поезія. У її кольоровій гамі домінує синя барва спокою та надії. Заворожує звукова гармонія вірша: повторення звуків «с», «р». «Звук до звуку йде», слова перекликаються між собою, точно розташовані, стають ближчими, ріднішими. Мова імпульсивна, уривчаста, напружена.

Усе в цьому вірші: небо, ліс, море, птиці, дорога – неправдоподібне, але прекрасне, бо породжене кипучою фантазією, несподіваною асоціативністю. Важко з’ясувати, хто ліричний герой твору – «ти», «любов моя люба» , кохана, Україна, душа, творчість, доля? Будь-яка конкретизація цього розлитого в красі світу образу лише збіднює його.

Високу оцінку цій поезії дав сучасний літературознавець В.Моренець: «Цей образ – універсальний, бо відбиває стан душі – тонкої, сповненої любові і до жінки, і до Вітчизни, - до життя у всій його величі. Стан душі, яка сама себе пізнає в дзеркалі світу».

Римування – перехресне.

Віршовий розмір – амфібрахій.


Цю жінку я люблю. Така моя печаль…

Така моя тривога і турбота.
У страсі скінчив ніч і в страсі день почав.
Від страху і до страху ця любота.


Аби ще в жнива — то було б іще…
Але ж ні жнив, до жнив, до них далеко…
Цю жінку я люблю, і цю любов-лелеку
Не радістю вкриваю, а плачем.


Воно мені, мабуть, так мало бути.
Мабуть, воно так сказано мені.
Бо так вже склалось — не забуть, не збути,
Не призабути навіть уві сні.


Як чорний чай, як чорний чай Цейлону,
Мені це літо впало у лиман…
Цвів молочай. Посічкану солому
Везли з гарману — даленів гарман…


Вид римування – перехресне.

Віршований розмір – п’ятистопний ямб.


Чорна райдуга

Не дівчина, не мати, не сестра —
Богине віри і добра богине...
Блискуча маско віри і добра!
Ваш крик, і крок, і кров для мене гине.
Та що лукавить? В серці я на «ви»
Ще із думками вашими, з тривогою,
Із ґудзиками вашими, підлогою
І з люстрою під стелею весни.
Я ще вулкан розвержений любові,
Що прагнув смерті вашої не раз,
Щоб доторкнутися і воскресити вас,
І слухать вас у велевдячній мові.
І слухать вас... Ви знаєте, в якій
Солодко-темній глибині чуттєвій,
В якій солодкій глибині терпкій
Спалив я з вами літечка миттєві,
Спалив без свідків, язиків, очей —
Лиш ви і я. Удвох. Обоє. Тихо.
Хто ж дасть мені хоч ніч із тих ночей?
Із тих одвертостей хоч крихітливу крихту?
Ніхто не дасть! Бо й я згорів у них,
Ви ж будете ще жить — пектись в моєму слові,
Бо ви — брехня! Ви — маскарад любові!
Ви чорна райдуга небесних літ моїх...
...У чорної райдуги біле тіло
І чорні очі, як сто криниць.
У чорної райдуги небо згоріло,
І райдуга впала на землю ниць.
У чорної райдуги в пальцях вітер
І кров голуба — в крові небо сія.
І телефон біля ліжка, і квіти.
Квіти мої, і за квітами — я.


Коментар учителя.

Поезія-монолог, звернення до коханої; ліричний герой любить її безмежно.

Іноді закохані наділяють предмет своєї любові певними демонічними властивостями, як правило, тоді, коли не можуть позбутися пристрасті, потрапляють в емоційну залежність від неї. Так, М.Вінграновський уявляє свою кохану в образі чорної райдуги, поєднуючи несумісні за значенням слова: райдуга – символ різнобарвності, чорний – вказівка на відсутність кольорів. У такий спосіб виявляються внутрішні протиріччя і боротьба, що роздирають закоханого.


Слово вчителя. Особливості мови, художніх прийомів лірики М.Вінграновського.

Улюблений художній прийом М.Вінграновського – повтори (анафора). Мова лірики – імпульсивна, уривчаста, динамічна, енергійна. Інколи розділові знаки дорівнюють слову. Наприклад:

Не оглядайся! Що ти, що з тобою?

Не оглядайся! Біжи, біжи бігом.

А тихо як… І місяць під водою,

Неначе совість, плаче під вікном…

Або:

Любити вас – любити знадність,

Любити вас – любить для вас,

Любити вас – любити радість

В червнево-вересневий час.

«Сміятись вам, мовчати вами…»


V. Закріплення знань, умінь, навичок.

«Точка зору».

  • Які риси характеру М.Вінграновського є визначальними?

  • Чи справдилися ваші очікування від уроку?

  • Що особливого сподобалося, запа’яталося?

  • Які думки викликали у вас вірші М.Вінграновського?

  • Чи зреалізовані девіз уроку, мета?

VI. Підсумки уроку.

Слово вчителя.

Таким чином, ми познайомилися з неповторною особистісю – Миколою Степановичем Вінграновським, митцем, сіячем, неперевершеним майстром і чарівником художнього слова, творцем прекрасного, доброго на землі. Він створив власний поетичний світ любові, краси, добра.

І нехай отой чарівний птах щастя кружляє над вами. Шукайте його, і ви знайдете. Творіть красу, добро! Плекайте в собі любов до дорогих вам людей, землі, України, історії. Вирушаючи в дорогу життя, візьміть вогник поезії М.Вінграновського, нехай він запломенить у ваших душах, хай допоможе у бурхливому морі життя віра, надія, любов, мрія, зоря щастя!

Кожну мить, немов зорю, ловіть!

Не зав’язність в павутині вічності.

Як його нам зберегти для вічності,

Цей єдиний, цей прекрасний світ?

Г.Гордасевич

Тож ловіть кожну мить життя, пам’ятайте, що світ прекрасний, а любов – це незрівнянне щастя.


Незабутнє.

Л.Костенко в останній збірці поезій «Мадонни Перехресть» (2011) вмістила про Вінграновського вірш «Вінграновський над Россю».

Він тут сидів над річкою. Живий.

Живий і гарний. З теплими руками.

Його тут знали птиці і гриби.

Боялись риби. А тепер він камінь.


Той камінь в спеку теплий теж. Але.

Хоч добрий скульптор ані в тім не схибив,

Для серця камінь – місце замале.

І не бояться риби.


А все так само. В лузі ходить кінь.

І Рось як Рось, як річка, а не Лета.

І дощ іде. Шукає той курінь.

І сонце встало. Жде того поета.


VII. Оцінювання знань учнів.

Звучить один куплет пісні про Україну у виконанні М.Поплавського «У мене ти – одна єдина».


VIII. Домашнє завдання.

Життєвий і творчий шлях М.Вінграновського. Ідейно-художній аналіз поезій поета. Вивчити напам’ять поезію «Сеньйорито акаціє, добрий вечір…». Створити презентацію «Звукові образи у творчості М.Вінграновського» (за бажанням).


Додаток

10 правил запам’ятовування

  1. Мати твердий намір засвоїти матеріал не на один день, а надовго.

  2. Зосередити всю увагу на матеріалі, який вирішив запам’ятати.

  3. Домогтися плвного розуміння того, що запам’ятовуєш.

  4. Скласти план матеріалу, що засвоюється, виділити головне.

  5. У процесі запам’ятовування відтворити прочитане. Якщо дещо призабулося, не поспішати заглядати у підручник, а намагатися пригадати.

  6. Починати повторювати матеріал, поки він не забутий.

  7. Розподілити повторення на довший час (не повторювати «залпом»).

  8. Використовувати при запам’ятовуванні, крім змісту, зорову, слухову та інші види пам’яті, враховуючи свої здібності.

  9. Важкий матеріал перечитувати перед сном і повторювати вранці.

  10. Розвивати свої інтереси, знати якнайбільше, пам’ятати, що чим більше знаєш, тим краще засвоюється новий матеріал.



Література.

  1. Вінграновський М. Бібліотека Шевченківського комітету. Вибрані твори. – К.: Дніпро, 2004.

  2. Вінграновський М. Кінь на вечірній зорі. Повісті. – К.: Веселка, 1987.

  3. Вінграновський М. Рік з Довженком. Спогади. – К.: Веселка, 1987. – С.188-196.

  4. Дзюба І. Духовна міра таланту: М.Вінграновський. Вибрані твори. – Київ, 1986.

  5. Мовчан Р., Авраменко О., Пахаренко В. Українська література. Підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів (рівень стандарту, академічний рівень). – К.: Грамота, 2011. – С.243 -248.

  6. Сухенко В. М.Вінграновський – поет, прозаїк, кіно митець. Поезія «Сеньйорито акаціє, добрий вечір…». Усі уроки української літератури в 11 класі. – Х.: Основа, 2011. – С.351-356.

Дадаць дакумент у свой блог ці на сайт

Падобныя:

Урок засвоєння нових знань iconУрок засвоєння нових знань
Мета: засвоєння знань про види та причини дефектів тіста; формування вмінь при виготовленні різноманітних кондитерських виробів;...

Урок засвоєння нових знань iconУрок засвоєння нових знань, умінь та навичок
Мета: з׳ясувати суть Реформації, причини її поширення в Німеччині, розвивати навички роботи з підручником, вчити аналізувати та узагальнювати...

Урок засвоєння нових знань iconЗасвоєння нових знань. Хід уроку І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів
Цілі уроку: ознайомити учнів із видами мутацій та їх класифікацією, розглянути основні мутагенні фактори

Урок засвоєння нових знань iconУрок засвоєння нових знань
Розвивати ключові компетентності учнів: комунікативну, інформаційну, соціальну. Розвивати культуру усного й писемного мовлення, пам’ять,...

Урок засвоєння нових знань iconУрок засвоєння нових знань. Обладнання: підручники, робочі зошити, атласи, роздатковий матеріал для роботи в групах, інтерактивна дошка, проектор, комп’ютер. Хід уроку І. Актуалізація опорних знань «Історична розминка»
Римі в І ст до н е.; визначити причини, перебіг І наслідки повстання Спартака; продовжувати формувати навички роботи з історичними...

Урок засвоєння нових знань iconУроку засвоєння нових знань
Основні поняття: монголо-татари, Золота Орда, ярлик, баскак, золотоординське ярмо

Урок засвоєння нових знань iconУрок засвоєння нових знань, узагальнення та закріплення І вивченого
Обладнання: таблиця «Види декоративно-ужиткового мистецтва», додатки І із зображенням різновидів декоративно-ужиткового мистецтва,...

Урок засвоєння нових знань iconУрок засвоєння нових знань,умінь та навичок. Основні поняття та терміни: «Реформація»
Мета : з ясувати суть Реформації, причини її поширення в Німеччині, розкрити основні напрямки Реформації в Німеччині; розвивати навички...

Урок засвоєння нових знань iconНетрадиційні методи навчання крок у майбутнє
На сьогодні освіта – це все те, що має змінити установки та моделі поведінки людей шляхом передачі їм нових знань, розвитку нових...

Урок засвоєння нових знань iconУрок формування нових знань
Розвивати логічне мислення школярів, продовжувати вчити робити висновки, узагальнювати, виділяти головне, порівнювати; удосконалювати...

Размесціце кнопку на сваім сайце:
be.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©be.convdocs.org 2012
звярнуцца да адміністрацыі
be.convdocs.org
Галоўная старонка