Робота жіночих товариств буковини зі збереження народних традицій




НазваРобота жіночих товариств буковини зі збереження народних традицій
Дата канвертавання04.02.2013
Памер116.26 Kb.
ТыпДокументы
УДК 314.544.5

© Оксана Гнатчук

Чернівецький національний університет Імені Юрія Федьковича


РОБОТА ЖІНОЧИХ ТОВАРИСТВ БУКОВИНИ

ЗІ ЗБЕРЕЖЕННЯ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЙ


Простежується робота жіночих організацій зі збереження і розвитку національних традицій в часи іноземного поневолення. Доведено, що вона була складовою частиною благодійної діяльності, як одного з напрямів жіночого руху кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Ключові слова: жіночі товариства, благодійна діяльність, самореалізація особистості, роль жінки в суспільстві, народні традиції, вишивка.


Для українців у всі часи збереження народних традицій завжди було не лише міцним фундаментом історичної пам’яті, а й формою самозахисту. Безпрецедентні гоніння української мови та культури різними поневолювачами у минулому, загрожували українству знищенням і лише самовіддані зусилля кількох поколінь патріотів, а серед них і жіночі організації Буковини, підтримували в українському суспільстві цікавість до власної культури, мови, традицій.

У вітчизняному гуманітарному дискурсі, а особливо – у його провідній царині, тобто в культурній сфері, метою й головним завданням якої є опікування процесом становлення духовно-інтелектуальної ідентичності майбутніх поколінь як одним із найбільш помітних пріоритетів розвитку й збереження національного універсуму, всебічного захисту наріжних рис унікальності українського народу, за наявністю яких й ототожнюють українців у європейській та світовій родині націй, християнським морально-етичним засадам у вихованні особистості приділялася і приділяється значна увага. А це в свою чергу і зумовлює актуальність даного дослідження.

Адже культура кожного народу єдина і неповторна, і якщо внаслідок якихось історичних колізій культура занепадає, то народ як носій цієї культури опиняється поза історією. Пізнання цих речей є засобом самопізнання і тільки так повинна виховувати себе морально здорова нація. Особливо це питання постає в умовах поневолення однієї держави іншою, тоді питання збереження національних традицій стоїть дуже гостро. Українські громадські жіночі організації, які діяли на Буковині в кінці ХІХ – на початку ХХ ст., добре розуміли цю проблему, тому різними зусиллями намагалися сприяти її вирішенню. У час розбудови української держави на сучасному етапі питання відновлення, збереження і розвитку національних традицій залишаються актуальними і потребують вирішення.

Основоположницею жіночого руху в Україні вважають письменницю і громадську діячку демократичного напрямку Наталія Кобринська, яка об’єднала чимало патріотично налаштованих жінок у жіночі товариства, які організовувалися в Галичині і на Буковині, а пізніше – й на Східній Україні. Активними учасницями жіночого руху були передусім прогресивні письменниці Євгенія Ярошинська, Ольга Кобилянська, Дарина Полотнюк (Ірина Вільде), Олена Пчілка, Леся Українка, Костянтина Малицька (Віра Лебедова), Сидонія Никорович – Гнідий, педагоги Софія Русова, Марія Домбровська (Марійка Підгірянка), перша жінка-лікар Софія Окуневська та ін.

Феміністичний рух на Буковині виник під впливом західноєвропейських суспільно-політичних віянь, а також під впливом загальноукраїнського жіночого руху, боротьби за рівні права жінок з чоловіками. І хоч жіночий рух не ставив перед собою завдань боротьби за докорінні соціальні зміни, він звертав увагу на нерівноправне становище жінки в тогочасному суспільстві, на її недостаній духовний розвиток, на необхідність активної боротьби за духовне розкріпачення жінки.

Першопочатки емансипаційного руху жінок на західноукраїнських землях загальноприйнято пов’язувати зі створенням перших українських жіночих організацій благодійно-доброчинного спрямування, а саме: “Товариства руських дам”, що було засноване в 1878 р. у Львові, “Світського Товариства руських жінок”, яке виникло 1884 р. у Станіславі в Галичині, та першого товариства на Буковині “Мироносиці”, що було створене в 1886 р. у Чернівцях. Серед дослідників феміністичного руху існує думка, що українські жіночі організації такого типу лише “закликали жінок посвятити себе домашнім обов’язкам і філантропії” [2, с.122]. Поглиблене вивчення архівних матеріалів та аналіз періодики тих часів дають змогу дещо по-іншому оцінити діяльність українських жіночих організацій Буковини благодійно-філантропійного спрямування, зокрема таких товариств, як: «Мироносиці» (1886-1940 рр.), «Кружок українських дівчат» (1902-1905 рр.), «Общество руських женщин» (1894-1910 рр.), «Жіноча Громада» (1906-1940 рр.), «Товариство православних русинок» (1908-1922 рр.).

Одночасно з появою перших українських жіночих товариств на Буковині розпочалася творча і громадська діяльність Євгенії Ярошинської [1, с.830], буковинської письменниці, педагога, фольклориста і активної учасниці жіночого руху Галичини і Буковини. Народившись в сім’ї сільського вчителя, в якій панував культ українського слова (народилася письменниця у 1868 р. в селі Чунькові Заставнівського повіту на Буковині), вона здобула освіту спочатку німецькою мовою. “Моє образованє, – писала Є.Ярошинська в листі до біографа І.Левицького у червні 1896 р., – було виключно німецьке, бо хоть в нашім домі говорилось по-руськи, то, пішовши до шкіл в Чернівцях, не чула-м нічого про руськість, бо там все було німецьке” [12, с.367].

Під впливом німецької літератури вісімнадцятилітня дівчина починає писати по-німецьки, спочатку поезії, пізніше – прозові твори. Написана німецькою мовою перша повість “Жіноче серце” була видрукувана у Відні. Редактори німецькомовного часопису заохочували молоду авторку і далі писати по-німецьки, проте сама вона вирішує інакше.

На свідомість Є.Ярошинської значний вплив справила літературна творчість Юрія Федьковича і дописи, вміщені в газеті “Буковина”, яка згуртувала навколо себе багатьох українських діячів культури. “В мені пробудилась національна свідомість, – зазначала сама письменниця, – я сказала, що краще вже трудитись для свого народу, як для чужого” [13, с.406]. Будучи дочкою сільського вчителя, який тоді вчителював у с. Брідок Заставнівського повіту, вона навчала сільських дівчат (80 учениць) усього, що їм практично потрібно вміти для життя (читати, писати, рахувати, вишивати, гачкувати, плести тощо).

Відомо також, що Є.Ярошинська у 1899 р. спеціально закінчила ткацьку школу у Німеччині, щоб пізніше навчати селянок цьому народному ремеслу – ткацтву. Вона була організатором народних читалень, збирачем фольклору, зразків народної вишивки, писанок, народного одягу тощо. Записи народної творчості дали змогу письменниці краще пізнати багатий духовний світ українського народу. “При сій нагоді відкрився мені весь скарб народної словесності, вся краса народної мови і поезії. Я пізнала, що сей наш народ… має великі інтелектуальні здібності”, – писала Євгенія Ярошинська [13, с.406]. В 1902-1903 рр. Євгенія Ярошинська листується з Костянтиною Малицькою, яка в той час редагувала журнал “Дзвінок” у Львові. Продовжується листування і тоді, коли К.Малицька переїздить на Буковину (в 1903 р.) і отримує місце вчительки в Лужанах. “…Думаю, що Ви, Пані, дасте собі раду у нашій зеленій Буковині, чого желаю Вам з щирого серця”, – пише Євгенія до К.Малицької. Вона обіцяє зустрітися і поговорити по щирості, надсилає їй свою повість “Перекинчики”, яка послужила причиною, що Євгенії Ярошинській відмовили надати посаду у Чернівцях [12, с.401].

Центральне місце в народних піснях, зібраних письменницею-фольклористом, займають пісні про жіночу долю. Вони переважно журливі, оскільки життя жінок тогочасної Буковини було дуже незавидне. Про це розповідає Є.Ярошинська і в згадуваній уже статті “Як ведеся нашим селянкам на Буковині коло Вікна” (1890). Не досить, що в тодішньому суспільстві не було нормальних соціальних умов для розвитку жінки, ще й чоловіки в селянських сім’ях тримали їх на правах рабинь. “А жаль, що так дієся, – пише Є.Ярошинська, – бо сміло сказати можна, що тутешні жінки, якби їм позволили вільно розвиватися, то перевищили би за якийсь час чоловіків. Мають-то вони великі духовні здібності, лиш одно, що нема кому ті здібності піддержати. Пісні, які тутешні селянки складають, далеко кращі від тих, що складають чоловіки. В них більше ніжності, та й краще вони оброблені. Прекрасні жіночі взори на вишиваннях, тканях, писанках, що вони самі з своєї голови вигадують, такі чудесні, що й найбільші вчені придивляються їх красі та дивуються, що непросвічені селянки щось такого гарного вигадують та такі орнаменти (прикраси) укладають. З сего видко, що в сім наші селянки не то рівні чоловікам, а навіть вищі від них” [13, с.359].

Як відомо, буковинські жінки здавна були вправними майстринями. З-під їхніх умілих рук з’являлися на світ чудові художні вироби ужиткового мистецтва – вишивки, килими тощо. Керівництво жіночих товариств намагалося заохочувати до підтримки й розвитку художнього промислу, щоб, з одного боку, популяризувати художню майстерність буковинок, а з другого – дати останнім можливість бодай скромного заробітку. Тож у діяльності жіночих товариств цей напрям так само зайняв поважне місце.

Такою ж благородною була діяльність і “Жіночої громади”. Зокрема, у січні 1910 р. у місті Чернівцях головним правлінням “Жіночої громади” створено спеціальну комісію для збору вишивок. До її складу увійшли: Є.Галіп, З.Грушкевич, Е.Стернюк, О.Луцька (Орися Смаль-Стоцька) як кореспондентка з Віднем [3, с.7]. Одним з напрямів діяльності “Жіночої громади” була організація продажу сільськими майстринями кращих своїх робіт, зокрема вишивок [6]. Наприклад, у квітні 1910 р. “Жіноча громада” організувала виставку художніх виробів у приміщенні “Народного Дому”. Крім того, експонати було виставлено у Відні та в Гаазі. У Відні “комісія вишивок” товариства “Жіночої громади” з Чернівців здобула золоту медаль [6]. Жіночі товариства Буковини підтримували тісні зв’язки з “Товариство плекання домашнього промислу у Відні”. Зокрема відомий факт, що Українську групу було запрошено туди на бал, який воно проводило [10, с.6].

Із звіту “комісії вишивок” товариства “Жіноча громада” за 1912 р. дізнаємося, що до управи належали: Е.Смаль-Стоцька, О.Гузар, З.Грушкевич, Е.Стернюк. Проте весною 1912 р. Ольга Гузар “зрезигнувала”, і на її місце запросили Марію Петращук. “Комісія вишивок” мала таку програму діяльності: 1) організовувати хоча б одну виставку вишиванок в рік; 2) видати друком дешеве видання візерунків народних вишивок; 3) заснувати музей візерунків у товаристві; 4) продавати колекції вишивок; 5) збирати монограми українською азбукою, хрестиками і до гафтування. “Комісія вишивок” засідала 9 разів. Управою було виготовлено і надруковано у двох серіях альманахи (одні – з гуцульськими візерунками, інші – з подільськими). Наукове товариство ім. Шевченка у Львові, ознайомившись з експонатами, придбало 8 колекцій візерунків для свого музею. “Комісія вишивок” зав’язала також торговельні відносини з товариством “Сокільський базар” у Львові [10, с.14-15].

1912 р. товариство “Жіноча громада” так само організувало в Крайовім базарі (заснований Краєвою управою) виставку виробів домашнього промислу (вишивок і суконь), які можна було продавати. Прибутки з продажу призначалися на дитячі установи, “захоронку”, які утримувало товариство. Цю подію було відзначено на сторінках буковинських газет. Газета «Нова Буковина» високо оцінила цю роботу із збереження народного мистецтва, поєднавши її з національним рухом: “Народне мистецтво іде у нас в парі з нашим національним рухом, – писала газета “Нова Буковина”. – Сей рух відкриває все нові й нові сторони народної вдачі, що досі перебувала в тумані забуття…Коли генії українського духу ознайомлять цивілізовану Європу з тією творчістю і покажуть їй ту ніжність, красу і гармонію нашої народної музи, – тоді і наша народна справа приєднає собі певного союзника; ми яко культурний фактор здобудемо ту моральну рівноправність, яку визнають лише рівновартним” [7].

Товариство “Жіноча громада” постійно підтримувало зв’язки з жіночими організаціями Галичини, адже діяльність їх на Буковині проводилась за прикладом жінок-галичанок. Зокрема, 20 липня 1912 р. товариство взяло участь у виставці народного промислу в Коломиї. Відомо також, що воно отримало грошову допомогу від “Товариства плекання домашнього промислу (Gewerbeforderungsamt) у Відні”, також від Крайового сейму “за свою діяльність около піднесення домашнього промислу” та від Краєвої управи.

Відроджується робота і в гуртках “Жіночої громади”, зокрема в містечках Буковини (Вижниці, Вашківцях, Кіцмані, Заставні). Наприклад, на засіданні виділу “Жіноча громада” у Вижниці у 1922 р. народна вчителька Іванна Гордійчук порушила питання щодо відродження українського домашнього художнього народного промислу, пошиття, вишивання, вироблення мережок [5]. Заклик Іванни Гордійчук про відновлення домашнього промислу потрапив на добрий грунт. Пожвавлюється виготовлення предметів ужиткового мистецтва. Почали організовуватися виставки. Зокрема, у травні 1924р. відбулася виставка українських вишивок, килимів, писанок, всіляких виробів українського домашнього промислу в залі “Народного Дому” в Чернівцях [4].

Продовжувалась робота жіночих товариств з популяризації і збереження народних традицій і в 30-х рр. ХХ ст. В умовах румунської окупації Буковини українські жіночі товариства не припиняли своєї діяльності, а навпаки намагалися різними шляхами урізноманітнити її. У руслі національно-патріотичного виховання українців Буковини жіночі товариства пропагували українську вишивку. Ця пропаганда була викликана тим, що в багатьох українських селах учителі та священики-румуни поширювали вироби румунської культури, пропагували і насаджували румунський дух. Зокрема, у січні 1933 р. у рубриці “Жіночі вісті” газети “Час” зазначалося: “Ми маємо любити своє понад усе і не допускаймо до того, щоби споганювали нам наші українські взори. Особливо це є завданням свідомих інтелігентних жінок на селі.., які повинні своє протиставити чужому” [11]. “Жіноча громада” активізує збір українських народних вишивок, народного одягу, виробів народних ремесел, а також організовує виставки у приміщенні “Народного Дому”.

“Жіноча громада” пропагує вироби української художньої вишивки та малярства буковинців і за межами краю. Наприклад, було надіслано на виставку до Чикаго експонати народної творчості буковинців [9; 8]. В організації виставок брали участь і “Мироносиці”. Наприклад, газета “Час” у березні 1935 р. повідомляла, що голова товариства “Мироносиці” Олена Сірецька за участю гуртка студенток “Чорноморе” розпочали підготовку до організації “Виставки українського народного мистецтва” [11]. 24-25 березня 1935 р. заходами “Жіночої громади” у приміщенні товариства “Кобзар” було влаштовано виставку малюнків та різних видань Шевченкових творів, яку підготувала Ольга Гузар. “Виставка принесла великий моральний та матеріальний успіх”, – писала газета “Час” [11].

Влаштовували жіночі організації і спеціальні вечори з пропаганди українського народного одягу. Так, 29 червня 1936 р. за сприяння студенток гуртка “Чорноморе” у залі “Народного Дому” відбувся “Вечір народної ноші”. В ньому взяло участь селянство майже всіх регіонів Буковини. Це було перше таке велике і особливе свято. До журі (“оцінкової комісії”) увійшли О.Гузар, І.Гордійчук, проф. Є.Ліпецький, п. Білинський. Першу премію отримала гуцульська група в народних костюмах, другу – наддністрянська група, третю було вручено Марусі Ясеницькій за вишиту нею вечірню сукню. На цьому вечорі група жінок з сіл Виженки та Рівне продемонструвала фрагмент гуцульського весілля і декілька народних танків [8].

Виставка народних вишиванок відбулася в Чернівцях і в березні 1939 р. І хоч виставка була влаштована румунськими діячами, а проте в ній “Жіноча громада” мала свій окремий відділ. Товариство “Жіноча громада” отримало на ній першу премію [8]. Маємо відомості, що робота з організації виставок та продажу жіночих ручних виробів (здебільшого вишиванок) продовжувалася аж до травня 1940 р. [11].

Отже робота жіночих товариств Буковини із збереження національних традицій мала важливе значення поряд з іншими напрямами роботи. Слід зазначити, що народні промисли – це не тільки майстерне творіння золотих рук народних умільців, а й скарбниця вірувань, звичаїв, обрядів, духовних устремлінь, інтелекту українського народу. На відміну від суспільної думки інших європейських країн, де проблеми бідності, хвороб і безкультур’я мислилося подолати шляхом технічного прогресу, підвищення продуктивності праці, за допомогою зусиль освічених монархів і соціального експериментування, українські жінки закликали до іншого. Зокрема, вони дбали про збереження, дотримання національних традицій та надання переваги духовному над матеріальним.


Література

1.Буковина, її минуле і сучасне /[за ред. Д. Квітковського, Т. Бриндзана, А.Жуковського].– Париж-Філядельфія-Детройт: Зелена Буковина, 1956.– С.829- 848.

2.Жіночі студії в Україні: Жінка в історії та сьогодні /[за заг. ред. Л.О.Столяр]. – Одеса: Астропринт, 1999.– 440 с.

3.Звіт з діяльності товариства “Жіноча Громада” на Буковині за рр. 1906 до 1912. – Чернівці, 1913.– 19 с.

4.Рубрика новини //Зоря (Чернівці). – 1924. – 3 квітня.

5.Рубрика новини //Каменярі (Чернівці). – 1922. – 20 квітня.

6.Рубрика новини //Народний голос (Чернівці). – 1910. – 6 жовтня. – 1910. – 3 лютого.

7.Рубрика новини //Нова Буковина (Чернівці). – 1912. – 6 березня.

8.Рубрика новини //Нова Хата (Львів). – 1935. – Ч.15-16. – С.3. – 1936. – Ч.17. – С.5. – 1939. – Ч.7-8. – С.10.

9.Державний архів Чернівецької області (ДАЧО). Про діяльність українського жіночого культурно-просвітницького і благодійного товариства “Мироносиці” (звіти, протоколи, заяви). 1933. – Ф.286, оп. 2, спр. 404, арк. 266.

10.Рубрика новини //Рідний край (Чернівці). – 1928.

11.Рубрика новини //Час (Чернівці). – 1934. – 18 квітня. – 1935. – 13 квітня. – 1935. – 5 квітня. – 1940. – 7 квітня.

12.Ярошинська Є. Вибрані твори /Є.Ярошинська. – К., 1958. – 367с.

13.Ярошинська Є. Твори /Є.Ярошинська. – К., 1968. – 406 с.


Summary

Hnatchuk O. The Activity of Women Societies of Bukovyna in Preserving of Folk Traditions. The article traces the work of women's organizations with the preservation and development of national traditions in times of foreign oppression. It is proved that it was part of charity as one of the areas of women's movement of the late XIX – early XX century. Keywords: women society, philanthropy, self-identity, the role of women in society, folk traditions, and embroidery.

Дадаць дакумент у свой блог ці на сайт

Падобныя:

Робота жіночих товариств буковини зі збереження народних традицій iconТема: І на тім рушничкові…
Мета. Формувати в учнів, майбутніх батьків, любов до оберегу української родини рушника, шанувати українські традиції, розвивати...

Робота жіночих товариств буковини зі збереження народних традицій iconЗавідуючим районними, міськими методичними кабінетами Керівникам загальноосвітніх, професійно- технічних І позашкільних навчальних закладів
України від 26. 10. 2009 №1/9-747 з метою розвитку міжнаціональної толерантності серед учнівської молоді та збереження національних...

Робота жіночих товариств буковини зі збереження народних традицій iconЗакону України "Про вибори народних депутатів України"
Відповідно до частин першої, третьої статті 1021 Закону України “Про вибори народних депутатів України” для проведення позачергових...

Робота жіночих товариств буковини зі збереження народних традицій icon«Покрова Пресвятої Богородиці»
Мета: ознайомити учнів з особливістю свята Покрови Пресвятої Богородиці; прилучати учнів до цінностей народного життя, традицій рідного...

Робота жіночих товариств буковини зі збереження народних традицій iconПерелік видів фауни, що охороняються у Тернопільській області в рамках Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (cms) та Угоди про збереження
Перелік видів фауни, що охороняються у Тернопільській області в рамках Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (cms)...

Робота жіночих товариств буковини зі збереження народних традицій iconУрок з української мови в 10 класі на тему: «Морфеміка як учення про будову слова. Типи морфем»
Форми роботи: інтелектуальна розминка, метод незакінчених речень, інтерактивне опитування, мовне спостереження, «Коло думок», «Мозковий...

Робота жіночих товариств буковини зі збереження народних традицій iconЗапальні захворювання жіночих статевих органів
«лікувальна справа» для самостійної роботи під час підготовки до практичного заняття

Робота жіночих товариств буковини зі збереження народних традицій iconЛекція 2 Соціально-виховна робота в закладах освіти. Робота педагога з обдарованими дітьми та молоддю
Мета: Ознайомлення з основними напрямками роботи соціально­го педагога з обдарованими дітьми

Робота жіночих товариств буковини зі збереження народних традицій iconВищий навчальний заклад як Учительський інститут за постановою Ради Народних Комісарів урср було створено у Дрогобичі 15 квітня 1940 р., а з 1 вересня він почав
Народних Комісарів урср було створено у Дрогобичі 15 квітня 1940 р., а з 1 вересня він почав функціонувати у складі історичного,...

Робота жіночих товариств буковини зі збереження народних традицій iconКлінічні та фізіологічні зміни в жіночих статевих органах в різні вікові періоди. Нейроендокринна регуляція функції статевої системи
Змістовий модуль 11. Вікова фізіологія жіночої репродуктивної системи, методи обстеження гінекологічних хворих

Размесціце кнопку на сваім сайце:
be.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©be.convdocs.org 2012
звярнуцца да адміністрацыі
be.convdocs.org
Галоўная старонка