Мови трипільської культури




НазваМови трипільської культури
старонка4/5
Л О Медведєва
Дата канвертавання31.01.2013
Памер0.57 Mb.
ТыпДокументы
1   2   3   4   5
борвій, ліс);

назви птахів, переважно культових (голуб, горобець, кібець, раріг);

назви культових дій (купатися, піяти / співати);

назви деяких родинних стосунків (батько, онук).

Переважання культових термінів видається цілком закономірним: саме їхній зв’язок із сакральною сферою життя став причиною надання їм особливого значення у свідомості й культурі, що мало наслідком тривале збереження цих лексичних елементів і їх відкладення в субстратному шарі української та інших слов’янських мов. Субстратна лексика становить систему культурних термінів різних семантичних груп і різних сфер уживання, має надійну позамовну інтерпретацію в археологічних пам’ятках трипільської та інших пов’язаних із нею культур, передусім егейської.

Другий підрозділ розділу 3 присвячений фонетико-граматичним особливостям мови трипільської культури.

На фонетичному рівні основною структурною рисою виявляється рівномірне чергування голосних і приголосних. У субстратній лексиці доіндоєвропейського (вужче – трипільсько-егейського) мовного шару виявлено також консонантні чергування:

[k] / [g] (українське діалектне багамел “палиця”, готське bagms “дерево” – латинське baculum “палиця”; праслов’янське *golobъ “голуб” латинське columba “голуб”), властиве також давньокрітським складовим писемностям (лінійному А і лінійному В), етруській мові (що зазнавала впливу егейського субстрату ще до переселення етрусків із Малої Азії до Італії). Коливання дзвінких / глухих відзначені також у таких палеобалканських мовах, як фракійська, ілірійська, месапська (і є, очевидно, також результатом упливу доіндоєвропейського субстрату Балкан);

[l] / [r] (праслов’янське *mogyla “могила” – грецьке megaron “мегарон, священний центр храму”, megara “печери (як найдавніше місце жертвоприношень)”), властиве також крітським складовим писемностям, єгипетській ієрогліфіці (що впливала на крітські писемності);

[b] / [m] (українське діалектне магалава “дрюк, чабанська палиця”, баскійське magil “палиця”, сванське megem “дерево” – українське діалектне багамел “палиця”, готське bagms “дерево”, латинське baculum “палиця”, грецьке phakel(l)os), наявне й у різних доіндоєвропейських словах грецької мови (див. праці В. П. Нерознака, Ю. В. Откупщикова, Е. Фурне та ін.), і в баскійській мові, і в діалектах картвельських мов.

Серед морфологічних особливостей доіндоєвропейського чорноморсько-східносередземноморського (трипільсько-егейського) субстрату виділено ряд суфіксальних елементів.

Суфікс -Vl- (-al-, -el- тощо) виділений на матеріалі 1) праслов’янського *kobyla “кобила”, грецького kaballes “робочий кінь” у зіставленні з латинським cabo, род. відм. cabonis “кінь” (той самий корінь із іншим суфіксом), також, можливо, з грузинським q’abaxi “вид перегонів на конях”, 2) праслов’янськочо (можливо, лише східнослов’янського) *Kopala “Купала”, малоазійського імені Kybele “Кібела” в зіставленні з іншими формами імені малоазійської богині-матері – Kombe (носовий, очевидно, відповідає носовому призвуку голосного праслов’янської форми), Kybebe, Kybeke тощо. Цей суфікс виділяється в хето-лувійських мовах (зокрема, хетській та лідійській), також в етруській, лемноській, хатській, латинський, рідко в грецькій, і вважається доіндоєвропейським субстратним; дуже часто використовується цей суфікс у південнокавказьких (картвельських) і східнокавказьких (дагестанських) мовах.

Суфікс -an- виділяється, зокрема, при порівняні праслов’янського *baranъ із неслов’янськими формами без цього суфікса (албанське berr “вівця”, вигук для підкликання овець barr(a) в багатьох мовах Середземномор’я і Кавказу). Той самий суфікс наявний в етруській (імена божеств із хето-лувійськими паралелями, але без індоєвропейської етимології Culs-an, Sethl-an-s), зокрема в тих етруських словах неіндоєвропейського походження, які запозичені в латинську (Silv-an-us “бог-лісовик”), і в імені, що стало основою назви представника етносу (етнофороніма) етрусків і згодом троянців: Dard-an-оs – Tyrs-an-os – Troj-an-us. Розглядуваний суфікс яскраво представлений у грецьких словах субстратного походження: sil-an-os “силен – демон дикої природи” (пор. латинське silva “ліс” доіндоєвропейського походження, звідки silv-an-us “лісовий, бог лісу”). Слова з цим суфіксом відомі серед крітської лексики: velk-os “півень” – Velkh-an-os “Вельхан (крітський Зевс, атрибутом якого був півень)”. Особливо цікавим видається той факт, що латинська парадигма з суфіксом -an- знаходить точну відповідність у такій кавказькій мові, як грузинська: латинське Quint-us (“п’ятий”, також власне ім’я) – Quint-il-is – Quint-il-і-an-us : грузинське orb-і (“орел”) – Orb-el-і – Orb-el-і-an-і. Пор. грецькі слова типу xyle, xylon “дерево”, що містять суфікс -yl-, який вважається доіндоєвропейським (за Г. Нойманом) і корінь x-, який з іншим суфіксом представлений у грецькому xo-an-on “тесане з дерева” (xeo “обтесувати”, xyo “полірувати”). Аналогічні утворення відомі в грузинській мові, пор. xe “дерево” – x-і-an-і “дерев’яний”, tq’e “ліс” – tq’-і-an-і “лісистий”, kva “камінь” – kv-і-an-і “кам’янистий”.

Суфікс -as- / -os- виділяється при співіднесенні слов’янських форм голос / галас і грецьких (за походженням доіндоєвропейських егейських) glossa / glassa (зв’язок слов’янських форм із іншими індоєвропейськими типу англійського call “кликати”, вірогідно, вторинний) з грузинським gal-oba “церковний спів”. Суфікс добре відомий у субстратних загальних і власних назвах грецької мови.

Суфікс -Vb- (-ab-, -eb-) може бути виділений у праслов’янському *korabъ / *korabjь, співвідносному з грецьким (субстратним) kar-ab-os “краб; вид легкого судна” (де -ab- виступає, напевно, як суфікс множини, що приєднується до кореня kar- “нога”, пор. крітську глосу Гесихія a-kar-a “ноги”), у праслов’янському *xlebъ (із германськими паралелями, невідомого походження), співвідносному з грузинським x’al-і “смажене зерно” (припускається множина *xl-eb-і “смажені зерна”, у грузинській слово має низку споріднених) тощо.

Третя частина розділу 3 присвячена дослідженню системного функціонування трипільського субстрату в українській мові.

Зв’язок між походженням лексики й особливостями її функціонування в мові підтверджується працями М. О. Максимовича, Б. Петрічейку-Хашдеу, М. Сводеша, А. В. Десницької та ін. Аналіз творів Тараса Шевченка, що стали народними піснями, в порівнянні з фольклорними творами дає можливість твердити, що поширеність і популярність творів (наприклад, народних пісень) прямо пропорційна ступеневі вживаності їх лексики, величині території поширення цієї лексики й, отже, давності цієї лексики.

Вже в ранніх творах Т. Шевченка слова гай, голуб / голубка, кінь, ліс, могила, співати, котрі визначаються як субстратні, мають особливе образно-символічне навантаження. Можна припускати успадкування цієї образності від міфологічної системи носіїв трипільської культури через слов’янське язичництво. Показово, що в Шевченковому мовленні для деяких із наведених слюв дуже помітно переважає саме образне вживання: так, за свідченням “Словника мови Шевченка” слово голуб як назва пташа вживається 4 рази, як пестливе звертання до хлопця, чоловіка – 42 рази.

Має значні перспективи дослідження символічного навантаження субстратної лексики в українських фольклорних текстах, і передусім у тих, які виступають реліктами язичницької культури.

Образно-символічне сприйняття відзначене і для такої важливої риси української мови, як милозвучність. Якщо носії баскійської мови підкреслюють складність її і фонетичних, і граматичних особливостей, носії абхазької – складну фонетику, носії ірландської – складну граматику, носії давньогрецької – гармонійність мови (на противагу мовам “варварів”), носії давніх слов’янських діалектів – зрозумілість свого мовлення (на противагу незрозумілому для слов’ян мовленню “німців”), то носії української мови звертають першорядну увагу на милозвучність своєї мови. Як підкреслюють Б. Якубський, І. Качуровський, М. А. Жовтобрюх, Н. І. Тоцька та ін., формальне вираження милозвучності полягає передусім у тяжінні української мови до рівномірного чергування голосних і приголосних. Ця риса, як зазначалося вище, через праслов’янську відкритоскладову мову може сягати трипільсько-егейського субстрату з аналогічною типологічною характеристикою.


Висновки


Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки.

Існуючі погляди на мову трипільської культури можуть бути об’єднані в дві групи – індоєвропейська концепція та неіндоєвропейська (зокрема, доіндоєвропейська) концепція, причому перша суперечить науковим свідченням про хронологію, культурну специфіку та зовнішні зв’язки носіїв праіндоєвропейської мови та її нащадків.

Найбільш помітні зв’язки трипільська культура виявляє з культурою Східного Середземномор’я (Балканського півострова й островів Егейського моря, передусім Кріту).

Слов’янські мови містять потужний шар доіндоєвропейської лексики, яка знаходить виразні паралелі передусім у доіндоєвропейській лексиці давньогрецької мови.

Відкритоскладовий тип праслов’янської мови й поширене в українській мові чергування голосних і приголосних можуть розглядатись як сліди того самого доіндоєвропейського субстрату, який спричинив відкритоскладовість давніх крітських писемностей, малоазійської ієрогліфіки. В українській мові може йтися про певну регенерацію вимовних звичок (пор. сліди дороманських субстратів, зокрема у фонетиці, які через народну латину пробиваються у французьких, італійських, румунських діалектах).

Мова всіх давньокрітських писемностей (не тільки лінійного В, а й лінійного А, крітської ієрогліфіки й Фестського диска) виявляється грецькою, тоді як мова етеокрітських написів класичного періоду (грецьким письмом, але не грецькою мовою) виявляється індоєвропейською палеобалканською, близькою до фригійської; ці писемності не можуть бути джерелом вивчення мови трипільської культури.

Реліктові мови середземноморського регіону (етруська, лемноська, хурито-урартські, хатська) виявляються індоєвропейськими й не можуть бути джерелом інформації про мову трипільців, а мова кімерійців визначається як доіндоєвропейська середземноморсько-кавказька й може свідчити про генеалогічну належність мовного світу передісторичної України.

Українська і частково східнослов’янська та праслов’янська ономастика (передусім гідронімія, а також оронімія, антропонімія й міфонімія) виявляє яскраві паралелі в доіндоєвропейському Східному Середземномор’ї й на Кавказі.

Порівняльно-історичний, зіставно-типологічний методи, метод “слів і речей” (лінгвістична палеонтологія), лінгвістична інтерпретація міфології й мистецтва не можуть дозволити розв’язати проблему мови трипільської культури. Основним методом дослідження мови трипільської культури, системної реконструкції трипільської субстратної мови виступає спеціально розроблений у дисертації метод “речей і слів”, який передбачає встановлення зовнішніх паралелей дослов’янського субстрату в кореспонденції з зовнішніми паралелями трипільської культури, а саме накладання дослов’янсько-догрецьких субстратних лексичних паралелей на трипільсько-егейські паралелі пам’яток матеріальної культури.

Комплексне залучення перелічених джерел і методів дозволяє здійснити системну реконструкцію трипільської субстратної мови – визначити основні групи її апелятивної лексики, слов’янські (передусім українські) власні назви (перш за все гідронімію), які сягають трипільського субстрату (найвірогідніше трипільське субстратне походження припускається для українських гідронімів без індоєвропейської етимології з середземноморськими паралелями), виділити головні риси фонетики й основні елементи морфології трипільської мови-субстрату.

В українській мові трипільський субстрат (на рівні лексики й фонетичних рис) функціонує як набір реліктових елементів певної системи, що виявляється, серед іншого, в особливому символічному сприйнятті відповідної лексики носіями мови (голуб, кінь, могила, співати тощо) й фонетичних особливостей (“милозвучність”). Системне функціонування трипільського субстрату показано на прикладі поетичних творів Тараса Шевченка, близьких до фольклорних текстів.

Таким чином, спроба реконструкції мови трипільської культури за допомогою цілого комплексу джерел і методів дозволяє твердити, що мова трипільської культури – той доіндоєвропейський субстратний компонент слов’янських мов, який відрізняє слов’янські мови від інших індоєвропейських і зближує їх із давнім субстратом Східного Середземномор’я. Визначено не лише комплекс загальних назв (переважно загальнослов’янських), для яких вірогідним є походження з трипільського субстрату, а й комплекс елементів української (частково також східнослов’янської та праслов’янської) ономастики, які з великою вірогідністю можуть бути віднесені до того самого субстрату. Визначено (на матеріалі праслов’янської й української мов) вірогідні риси фонетичної й морфологічної типології мовного субстрату, який ототожнюється з мовою носіїв трипільської культури.

Можуть бути визначені перспективи дальших досліджень:

з’ясування походження низки українських і праслов’янських слів без етимології;

дослідження історії балто-слов’янських мовних стосунків у світлі теорії виокремлення слов’янських мов передусім унаслідок засвоєння доіндоєвропейського субстрату;

вивчення проблеми трипільської писемності;

комплексне порівняльне дослідження доіндоєвропейських субстратів слов’янських і грецької мов із дошумерським субстратом, який має аналогічну типологічну характеристику (відкритоскладовість);

вивчення неетимологізованої української ономастики (передусім гідронімії) в порівнянні з неетимологізованою західноєвропейською (з точки зору можливих зв’язків трипільської культури з західноєвропейськими);

розширення сфери застосування розроблених у дисертації методів мовної інтерпретації мистецтва та “речей і слів”;

поглиблене вивчення проблеми доіндоєвропейського субстратного (трипільського) походження милозвучності української мови.


Результати дослідження оприлюднені в перелічених нижче публікаціях (загальним обсягом 74,5 друк. арк.).


Основні:


Мова трипільської культури: Джерела, методи, результати реконструкції. – К.: НДІТІАМ, 2001. – 164 с.

Рец.: Вовк П. С., д. ф. н. // Мова та історія. – К., 2002. – Вип. 58. – С. 46–47; Чемес В. Ф., к. ф. н. // Там само. – С. 48–49; Пучков А. О., к. арх. // Art. City. Construction. – 2002. – № 1. – С. 93; Захаркін С. В. // Критика. – 2002. – Ч. 3. – С. 8.

Теоретичні аспекти поглибленого діахронічного дослідження основної лексики: До проблеми гіпотетичного первісного мовного стану як найдавнішого етапу доісторії української мови. – К.: АТ “ВІПОЛ”; Видавниче підприємство “Перше вересня”, 1997. – 208 с.

Рец.: Ткаченко О. Б., чл.-кор. НАН України // Мовознавство. – 1999. – № 2–3. – С. 79–80.

Трипільський прасловник української мови. – К.: НДІТІАМ, 2001. – 80 с.

Рец.: Писаренко Л. // Українська мова та література. – 2002. – Ч. 1. – С. 12.

Ancient Occidental and Oriental Inscriptions and Languages with Special References to Greek and Armenian. – Kyiv: NDITIAM, 2001. – 68 p.

Рец.: Захаркін С. В. // Критика. – 2001. – Ч. 6. – С. 30.

Актуальні проблеми дослідження української та східних мов. – К.: Київський міжнародний університет, 2002. – 80 с.

Значення компаративних досліджень для українського мовознавства // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка: Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. – К.: Вид-во Київського університету ім. Т. Шевченка, 1994. – Вип. 2. – С. 130–134.

Глибини Кобзаревого слова // Шевченкознавчі студії: Зб. наук. праць. – К.: Вид-во Київського університету ім. Т. Шевченка, 1994. – С. 101–103.

Грецька з’єднувальна частка у лінійному письмі А // Мова та історія. – 1999. – Вип. 51. – С. 27–30.

Давнє поширення тирренських мов // Мова та історія. – 1999. – Вип. 47. – С. 33–36.

Давньокрітська і фригійська мови // Мова та історія. – 1999. – Вип. 46. – С. 20–24.

Дешифрування крітської ієрогліфіки – підсумкові результати (найдавніші грецькі тексти?) // Мова та історія. – 1999. – Вип. 49. – С. 29–33.

До проблеми субстрату праслов’янської мови на тлі трипільсько-егейських паралелей // Мова та історія. – 1999. – Вип. 53. – С. 26–31.

Зовнішні зв’язки та мовна атрибуція трипільської культури // Мова та історія. – 1999. – Вип. 54. – С. 31–36.

Із спостережень над етруською ономастикою // Мова та історія. – К., 1996. – Вип. 19. – С. 14–16.

Індоєвропейські мови та можливі неіндоєвропейські субстрати на території стародавньої України // Мова та історія. – 1999. – Вип. 55–56. – С. 96–101.

Мовно-культурні факти давнього Кріту в світлі даних зовнішнього порівняння // Мова та історія. – 1999. – Вип. 52. – С. 25–27.

Можливі додаткові принципи міжродинних порівняльно-історичних досліджень // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка: Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. – К., 1995. – Вип. 3. – С. 126–128.

Можливі риси фонетичного рівня мови на ранніх етапах глотогенезу // Загальна та експериментальна фонетика: Зб. наук. праць і матеріалів / Відп. ред. Л. Г. Скалозуб. – К.: Видавничий дім “Соборна Україна”, 2001. – С. 216–218.

Праслов’янсько-егейські лексичні паралелі (до проблеми вивчення трипільських культурних термінів) // Мова та історія. – 1999. – Вип. 44. – С. 32–36.

Про місце української мови в генеалогічній класифікації мов // Мова та історія. – 1996. – Вип. 13. – С. 15–16.

Про походження українського
1   2   3   4   5

Падобныя:

Мови трипільської культури iconПредмет І завдання методики навчання дітей української мови в російськомовних дошкільних закладах освіти
Ання, принципи, прийоми та методи навчання дітей української мови як другої, вивчає закономірності засвоєння дітьми другої близькоспорідненої...

Мови трипільської культури iconНа уроках англійської мови в початковій школі Виконала
На початковому ступені освіти відбувається становлення особистості молодшого школяра, виявлення І розвиток його здібностей, формування...

Мови трипільської культури iconПрилипче стародавнє слов’янське село. На його околицях знайдено залишки пізно палеолітичної стоянки (понад 15 тисяч років тому), поселення трипільської
Прилипче – стародавнє слов’янське село. На його околицях знайдено залишки пізно палеолітичної стоянки (понад 15 тисяч років тому),...

Мови трипільської культури iconВідкриття та дослідження трипільської культури
Кукутень. Протягом останніх років трипільська культура дивовижним чином трансформувалася у цивілізацію І з пересічної археологічної...

Мови трипільської культури iconУрок №1 Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Мистецтво основа художньої культури. Світ людини й образ світу в мистецьких шедеврах
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Мистецтво – основа художньої культури. Світ людини й образ світу в мистецьких...

Мови трипільської культури iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Роботу виконано на кафедрі культури української мови Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова Міністерства...

Мови трипільської культури iconІіі початку ХІХ століття
Робота виконана на кафедрі історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Міністерство...

Мови трипільської культури iconМіністерство культури І туризму україни інформаційний збірник про умови вступу до Луганського державного інституту культури І мистецтв
Головною метою факультету є підготовка висококваліфікованих фахівців у напрямку музичного мистецтва І культури

Мови трипільської культури icon«Відкрий,о рідна моя мово, свої скарбниці золоті» Вчитель
Рада вас вітати на нашому святі,присвяченому Дню писемності та мови. Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною І залишається...

Мови трипільської культури iconНа уроках української мови
Янчук Л. О. Використання ігрових технологій на уроках української мови (на прикладі вивчення теми «Іменник як частина мови» у 6 класі)....

Размесціце кнопку на сваім сайце:
be.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©be.convdocs.org 2012
звярнуцца да адміністрацыі
be.convdocs.org
Галоўная старонка