Мови трипільської культури




НазваМови трипільської культури
старонка2/5
Л О Медведєва
Дата канвертавання31.01.2013
Памер0.57 Mb.
ТыпДокументы
1   2   3   4   5
кобила, могила, Купала, Лада, Марена тощо. Лексико-етимологічний і фонетичний критерії визначення субстрату перевіряють і підтверджують один одного.

Субстратні явища системного характеру яскраво виявляються в українській мові. Субстратна доіндоєвропейська мова носіїв давньоземлеробської культури спершу впливає на праслов’янську, а потім певні залишки субстратного фонетичного типу вкупі з усталеними (до певної міри вродженими?) артикуляційними звичками виявляються в українській мові. Регенерацію фонетичних явищ не раз відзначали на матеріалі французької (гальський субстрат впливає через гало-романський діалект), тосканського діалекту італійської (етруський субстрат впливає через розмовну латину), румунської (палеобалканський субстрат упливає через латину) тощо. Слід особливо підкреслити вірогідний зв’язок дуже поширеного милозвучного чергуваня голосних і приголосних української мови (в / у, і / й, з / зі / із тощо) з праслов’янським домінуванням відкритих складів, що може пояснюватися дією одного й того самого субстрату на праслов’янську і згодом (опосередковано – через праслов’янську у плані лексики й через регенерацію вимовних звичок у плані фонетики) на українську мову. Рівномірне чергування голосних і приголосних спостерігається в доіндоєвропейському субстраті грецької мови, доалфавітних писемностях Кріту й Малої Азії, далі – в дошумерському субстраті Месопотамії. Трипільсько-егейські зв’язки в галузі матеріальної культури підтверджуються аналогічними зв’язками лексики й фонетики доіндоєвропейських субстратів праслов’янської й давньогрецької мов.

П’ята частина розділу 1 присвячена доалфавітним писемностям Кріту як можливому джерелу вивчення мови трипільської культури. Значення цих писемностей для визначення мови трипільської культури підкреслене, зокрема, В. М. Даниленком і С. Б. Бернштейном і спирається на близьку спорідненість трипільської та егейської (кріто-мінойської) культур. Дешифрування крітської ієрогліфіки, Фестського диска та крітського лінійного письма А показує, що всі ці системи письма фіксують грецьку мову, тоді як так званті етеокрітські написи класичного періоду, які не читаються по-грецьки, фіксують палеобалканський діалект, близький до фригійського.

Так, наприклад, на стороні (а) крітської восьмисторонньої ієрогліфічної печатки сполучення складових знаків k’o-no з логограмою GANOS (зображення шакала) передає назву кітської столиці – Кносс, а на стороні (g) тієї самої печатки сполучення складових знаків ta-ru-ma2 передає відомий грецький культовий вираз teron Ma “мати звірів”.

На Фестському дискові чергування знаків №№ 12 і 35 (qe / te) відображає варіювання форм грецької енклітики (пор. мікенське qe, класичне te). Очевидно, це грецький діалект, в якому зникнення лабіовелярних відбулося раніше, ніж у мікенському. Часте сполучення знаків №№ 13–1 (“кіпарис” і “людина, що йде”) – kyparissos–ion – передає ім’я бога сонця Hyperion, група знаків №№ 24–40 за зразком лінійного В читається e-rjo = Helios; отже, на полях А1–А2 маємо спорлучення “Гіперіон Геліос”, тотожне гомерівському (“Іліада”, VIII, 480; “Одіссея”, І, 8). Сполучення знаків 32–23 (phaps “голуб” і helos “цвях”) передає словосполучення phaos heliojo “світло сонця” (пор. те саме – Гомерівський гімн до Аполлона, І, 71).

У лінійному А позначення суми ku-ro = грецьк. kyrios; зафіксована типово грецька парадигма і-ja-ma “ліки” – і-ja-te “лікар” тощо; в основі знака № 305 ha (зображує ярмо) лежить грецьке harmos “зв’язок, суглоб”, споріднене з ярмо та ін. (низка інших аргументів на користь грекомовності лінійного А – в працях В. Георгієва, Г. Надя).

Етеокрітське сполучення слів isal abret komn (дрерська псевдобілінгва, рядок 1) тотожне новофригійському надмогильному вислову kakon abberetor knoyman “зло принесе похованню” (“зло” виражається іншим коренем – пор. sala, sale, salee “збитки, шкода” в Гесихія, також хетське idalu- “поганий, злий”)”.

Отже, всі ці писемності передають індоєвропейські мови й не мпожуть бути джерелом лінгвістичного вивчення трипільської культури. Однак типологія доалфавітних крітських писемностей (фіксація лише відкрнитих складів) дозволяє говорити про структурну близькість доіндоєвропейських субстратів грецької й праслов’янської мов.

Підрозділ 6 розділу 1 присвячений реліктовим мовам чорноморсько-середземноморського регіону. Мова кімерійців, яких нерідко вважають наадками трипільців, виявляє доіндоєвропейські середземноморські особливості. Так, назва кімерійців пов’язується з хетським gimra “степ, відкрите поле” неіндоєвропейського походження (можлива паралель – хурито-урартське qiura “земля” без індоєвропейських відповідників, також сванське gimдr “землі”). Ім’я кімерійського царя Теушпа виявляє зв’язок із доіндоєвропейською ономастикою хурито-урартських мов (імена богів – хуритське Тешуб, урартське Тейшеба, столиця Урарту – Тушпа, пор. матеріали В. М. Даниленка про давній культ Тешуба в Україні), а ім’я іншого кімерійського царя Тугдамме / Дугдамме / Люгдаміс містить типове середземноморське доіндоєвропейське чергування d / l. Отже, ономастика дає можливість припускати належність кімерійців до середземноморсько-кавказького (доіндоєвропейського) мовного середовища, що узгоджується з уявленнями про мовну карту України V–III тис. до н. е. і доіндоєвропейську мову трипільської культури.

Етруська мова, хоч і містить помітний доіндоєвропейський субстрат східносередземноморської природи, згідно досліджень Б. Грозного, В. Георгієва, О. І. Харсекіна та ін., у т. ч. дисертанта, визначається як індоєвропейська й не може бути джерелом прямих свідчень про мову трипільської культури. Для прикладу – етруські числівники: hevn, venas “1”, zal “2” (: латин. dualis, пор. етруськ. zil – латин. aedilis “едил”), huteri “4”, њas “6”, semph “7”, nurph “9”. Однак слідом за М. Я. Марром вірогідним слід вважати давнє перебування етрускомовних племен на території України (рух із Малої Азії не лише морем, а й суходолом) і навіть участь етруського етноніма у формуванні назви Русі (назва етрусків tars- / tyrs- не лише дала назву тих самих етрусків ras-, а й могла дати форму rus).

Давня мова Малої Азії – хатська, всупереч недостатньо обґрунтованованим твердженням В. В. Іванова, визначається як індоєвропейська. Пор. хатське Estan “бог сонця” – латинське aestus, хатське Taru “бог грому” – германське Thor, кельтське Taranis (те саме), хатське the “будувати” – грецьке tekton “будівельник”, хатське zil “земля”, zilat “місце” – латинське tellus “земля”, хатське zuh “одяг” – латинське toga “тога – вид одягу”, хатське sterah “укривало” – латинське stratum (те саме), хатське sak “гора” – латинське saxum “скеля”, хатське iah “небо” – давньоінд. dyauh “небо”, латин. Jovis (<Diovis) “Юпітер” (первісно – бог неба) та ін., причому всі наведені паралелі хатських слів – індоєвропейського походження. Хатське tuh-kante “царевич” (дослівно “бога-царя син”) точно відповідає грецьким theo-gennes і dio-genes, кельтським Divo-gen(a), Devo-gnatae, фракійським Dias-centus, Diu-centus. Деякі інші хатсько-індоєвропейські паралелі відзначені Т. В. Гамкрелідзе і В. В. Івановим.

Хурито-урартські мови слідом за Г. Б. Джаукяном так само розглядаються як індоєвропейські, незважаючи на потужний шар у них доіндоєвропейського субстрату. Отже, названі мови так само не можуть виступати джерелом відомостей про мову трипільської культури.

Підрозділ 7 розділу 1 містить розгляд української ономастики невідомого походження. Найбільша увага зосереджена на гідронімах як визнаних мовних реліктах, особливо тих, які в працях І. М. Желєзняк, О. С. Стрижака, Л. Т. Масенко, О. М. Трубачова та ін. визначаються як назви без твердо встановленої етимології. Виявлені субстратні гідроніми:

із середземноморськими паралелями (Буг Південний – грецьке byge “джерело” доіндоєвропейського походження; Лета – річка Lete в Беотії й у грецькій міфології, річка Lethaios у Фесалії, на Кріті, в Карії; Ібр – із паралелями на Балканах, Піренейському півострові (найдетальніше досліджено І. М. Желєзняк), Ірпінь із варіантами Пірна, Pierna – румунське piriu, албанське perrua “ручай” із автохтонного балканського субстрату, грецьке Peirene – ім’я дочки річкового бога, що перетворилася на джерело тощо);

з південнокавказькими (картвельськими) паралелями (Скаронинка, Скоропинка – грузинське c’q’aro “джерело”, мегрело-чанське c’q’ari, c’q’ori “вода, річка”; Інгул / Інгуль – Inguri / Enguri – назва річки в Грузії при частому чергуванні суфіксальних r / l в картвельських мовах; Хорол / Хороль – Q’orolisc’q’ali – річка в Грузії, буквально “Хорольська річка, Хорольська вода” як точна паралель до форми Хорол-річка; Ворскла – грузинське varskvlavi “зірка” при наявності гідронімів типу Іскряна, Звіздаль, Tiber “Тібр” від етруського tivr “Місяць” тощо; Мгар – грузинське mgvari “потік” та ін.);

з північнокавказькими (абхазо-адигськими і нахсько-дагестанськими) відповідниками (Псел, Псло – західнокавказькі назви річок Псиж, Псоу, Псекупс, Психуаба тощо, а особливо Пслух – притока Мзимти; Псинка – адигське псынэ “джерело”, пор. Псындахэ “красиве джерело”, Псынэкъопс “річка із джерельної долини”, Псынакъо “джерельна балка” тощо; Пшонка – західнокавказькі гідроніми Пшиш, Пшеха, Пша, а особливо Пшенахо, також грузинське psa “джерело”, psani “джерела” західнокавказького походження; Обіз’янка – етнонім абазин, абаза, давньоукраїнське обез, обежанин “абхаз чи абазин”; Снов, Снивода, Свинь – дагестанські назви води xan, xin, sin, із якими, очевидно, пов’язані й досліджені О. П. Карпенко гідроніми на -гань; Десна, Дохна – пор. варіанти тих самих дагестанських назв води та префіксоїд “великий”: Снов, Снопоть, Снежеть – притоки Де-сни, пор. грузинське di-di “великий”, абхазьке d(e)u, хатське te-te, хурито-урартське te- – зокрема, як в імені хуритського бога Те-шуб “великий бог”, зображення якого знайдене в Україні; Мерло – пралезгинське *марлъв “дощ”, рутульське мыри “джерело” тощо).

Досліджені ороніми з середземноморськими відповідниками (Бескид, Карпати, Одрит), антропоніми й, зокрема, етноніми, що знаходять відповідники в середземноморському субстраті й кавказьких мовах (козак, велет, анти, Русь), міфоніми субстратного походження (Дажбог, Купала, Лада, Марена тощо).

Отже, комплексне дослідження зовнішніх зв’язків трипільської культури, доіндоєвропейського субстрату праслов’янської мови та його слідів в українській мові, крітських доалфавітних писемностей, реліктових мов чорноморсько-середземноморського регіону, української ономастики дозволяє визначити систему джерел вивчення мови трипільської культури. Визначення системи джерел мовних свідчень про трипільську культуру дозволяє спростувати поширену думку про неможливість визначення мови трипільської культури за відсутності писемної фіксації цієї мови.


Розділ 2 присвячений аналізові методів і прийомів мовознавчого дослідження трипільської культури. Порівняльно-історичний і типологічний методи, хоч і знаходять помітне застосування в такому дослідженні, все ж виявляються недостатніми інструментами для розв’язання поставлених задач. Метод слів і речей (лінгвістична палеонтологія) визначається як 1) вивчення історії слів разом із історією позначуваних ними речей і 2) реконструкція матеріальної й духовної культури внаслідок інтерпретації системи реконструйованих слів. Цей метод в обох названих модифікаціях знаходить певне, хоч і обмежене, застосування при дослідженні мови трипільської культури.

Сформульовані методи мовної інтерпретації позамовної дійсності – 1) етимологічної інтерпретації міфології (без визначення застосовувався з античних часів) й 2) етимологічної інтерпретації мистецтва (вперше запропонований дисертантом). Так, помічений і задовільно не пояснений Б. Л. Богаєвським факт трипільського зображення коня за шаблонами зображення собак знаходить пояснення в суголоссі субстратних назв обох тварин (праслов’янське *kobyla, грецьке kaballes “кінь” і осетинське kebyla “щеня”, російське кобель “пес” без етимології).

Спеціально для потреб мовознавчого вивчення трипільської культури вироблено метод речей і слів, який полягає в оперті лексичних паралелей субстратного походження на археологічні паралелі (при бажаному контролі за допомогою лінгвотипологічних критеріїв). Так, суголосність праслов’янського *volъ “віл” і давньогрецького bol-inth-os “бик” (без індоєвропейської етимології в обох випадках) спирається на близькість трипільського й егейського культів бика, а суголосність східнослов’янського імені богині Купала малоазійсько-крітського імені богині Kybela спирається на близькість відповідних культів богині-матері.

Застосування такого методу до конкретного матеріалу (у проведеному дослідженні – до матеріалу української, ширше – східнослов’янських і, далі, праслов’янської мов) проводилось у декілька послідовних етапів.

Перший етап. Шляхом фронтального аналізу авторитетних етимологічних джерел (передусім “Етимологічного словника української мови” за ред. О. С. Мельничука, “Этимологического словаря русского языка” М. Фасмера, “Этимологического словаря славянских языков” за ред. О. М. Трубачова) були визначені слова лише української, лише східнослов’янських і всіх слов’янських (а відтак і праслов’янської) мов, що не мають достатньо надійних відповідників в інших індоєвропейських мовах (або мають такі відповідники, зв’язок із якими не описується звуковими відповідностями, властивими для індоєвропейських мов) і можуть із великою вірогідністю вважатися доіндоєвропейськими субстратними.

Другий етап. Були визначені позаіндоєвропейські паралелі субстратної лексики слов’янських мов, серед яких найбільшу кількість становили східносередземноморські (доіндоєвропейська лексика давньогрецької мови), на другому місці виявилася кавказькі, а всі інші (доіндоєвропейська субстратна лексика германських, кельтських мов, дошумерська субстратна лексика шумерської мови, лексика давньоєгипетської мови тощо) навіть усі разом утворили незначну частину паралелей.

Третій етап. Досліджувалися відповідники (позамовні кореляти, денотати) субстратної дослов’янської лексики серед археологічних реалій трипільської культури. Виявлено, що переважна більшість елементів субстратної лексики має такі відповідники.

Четвертий етап. Було досліджено співвідношення зовнішніх зв’язків трипільської культури й зовнішніх зв’язків дослов’янського субстрату і встановлена їх значна близькість. Найтісніші зв’язки трипільської культури з егейською (східносередземноморською) підтверджуються найтіснішими зв’язками дослов’янського субстрату з догрецьким, а кавказькі зв’язки трипільської металургії підтверджуються відповідно кавказьким походженням субстратних назв металів (і деяких виробів із них, як меч) у слов’янських мовах.

П’ятий етап. На основі дослідження субстратної лексики слов’янських мов було визначено найголовніші фонетичні й граматичні риси цього субстрату, які були зіставлені з основними рисами догрецького субстрату (неіндоєвропейського компоненту) й кавказьких мов. Виявилася значна тотожність типологічної характеристики доіндоєвропейського шару слов’янських мов із східносередземноморським і частково кавказьким мовним матеріалом.

Розроблений метод (при необхідності з модифікаціями) може застосовуватися при мовознавчому дослідженні інших археологічних культур.


Розділ 3 “Мова трипільської культури як об’єкт системної реконструкції” складається з трьох частин. У першій частині визначено словник субстратної лексикип, щодо якої з тією чи іншою вірогідністю припускається трипільське походження. Майже всі досліджені елементи субстратної лексики слов’янських мов (
1   2   3   4   5

Падобныя:

Мови трипільської культури iconПредмет І завдання методики навчання дітей української мови в російськомовних дошкільних закладах освіти
Ання, принципи, прийоми та методи навчання дітей української мови як другої, вивчає закономірності засвоєння дітьми другої близькоспорідненої...

Мови трипільської культури iconНа уроках англійської мови в початковій школі Виконала
На початковому ступені освіти відбувається становлення особистості молодшого школяра, виявлення І розвиток його здібностей, формування...

Мови трипільської культури iconПрилипче стародавнє слов’янське село. На його околицях знайдено залишки пізно палеолітичної стоянки (понад 15 тисяч років тому), поселення трипільської
Прилипче – стародавнє слов’янське село. На його околицях знайдено залишки пізно палеолітичної стоянки (понад 15 тисяч років тому),...

Мови трипільської культури iconВідкриття та дослідження трипільської культури
Кукутень. Протягом останніх років трипільська культура дивовижним чином трансформувалася у цивілізацію І з пересічної археологічної...

Мови трипільської культури iconУрок №1 Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Мистецтво основа художньої культури. Світ людини й образ світу в мистецьких шедеврах
Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Мистецтво – основа художньої культури. Світ людини й образ світу в мистецьких...

Мови трипільської культури iconАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
Роботу виконано на кафедрі культури української мови Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова Міністерства...

Мови трипільської культури iconІіі початку ХІХ століття
Робота виконана на кафедрі історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Міністерство...

Мови трипільської культури iconМіністерство культури І туризму україни інформаційний збірник про умови вступу до Луганського державного інституту культури І мистецтв
Головною метою факультету є підготовка висококваліфікованих фахівців у напрямку музичного мистецтва І культури

Мови трипільської культури icon«Відкрий,о рідна моя мово, свої скарбниці золоті» Вчитель
Рада вас вітати на нашому святі,присвяченому Дню писемності та мови. Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною І залишається...

Мови трипільської культури iconНа уроках української мови
Янчук Л. О. Використання ігрових технологій на уроках української мови (на прикладі вивчення теми «Іменник як частина мови» у 6 класі)....

Размесціце кнопку на сваім сайце:
be.convdocs.org


База данных защищена авторским правом ©be.convdocs.org 2012
звярнуцца да адміністрацыі
be.convdocs.org
Галоўная старонка